Харчовий гемоглобін у шлунку під впливом соляної кислоти розпадається на гем і глобін. Глобін гідролізується до амінокислот під впливом травних протеаз. Гем окислюється до солянокислого гематину, який виділяється з калом, надаючи йому темного забарвлення. Гематин дає позитивну реакцію на приховану кров аналогічно гему. Тому для постановки діагнозу кровотечі із стравоходу та шлунку хворому перед аналізом рекомендують не їсти на протязі 2-3 діб м’яса.

Катаболізм гемоглобіну в тканинах

Основну масу еритроцитів (90-95% ) складає гемоглобін. Еритроцити в середньому живуть 100-120 діб. Руйнування еритроцитів відбувається в клітинах ретикулоендотеліальної системи переважно селезінки, печінки, кісткового мозку, гістіоцитах сполучної тканини. Гемоглобін, що вивільнюється, зв’язується гаптоглобіном (білок плазми крові). Цей комплекс не проходить через нирки.

1.В складі гемоглобіну відбувається окислювальне розщеплення метинового містка між першим та другим кільцями протопорфіринового циклу за участю НАДФН-залежної гемоксигенази. Червоний гемоглобін перетворюється на зелений вердоглобін (холеглобін).

2.Розпад вердоглобіну спонтанно на глобін, залізо та білівердин (тетрапірольна молекула)

3.Перетворення білівердину до білірубіну (відновлення метинового зв’язку між 3 і 4 піролами) ферментом НАДФН-залежною білівердинредуктазою. Ці процеси відбуваються в клітинах РЕС, з яких білірубін надходить в кров, сорбується альбуміном. Його характеристики: нерозчинний, токсичний, вільний, непрямий (не визначається безпосередньо реактивом Ерліха без попереднього осадження білків). Комплекс білірубіна з альбуміном транспортується в печінку, де поглинається гепатоцитами .

4.В мембранах ендоплазматичного ретикулума білірубін взаємодіє з УДФглюкуроновою кислотою під впливом УДФ-глюкуронілтрансферази, утворюються монота диглюкуроніди білірубіну. Тепер він стає прямий, розчинний, малотоксичний, але зв’язаний. Більшість такого білірубіну екскретується в жовч.. В сироватці крові здорової людини 8,5-20,5 мкмоль/л білірубіну, з них 75% непрямого.

5.Глюкуроніди білірубіну в складі жовчі надходять до кишечнику, де від них відщеплюється глюкуронова кислота і послідовно утворюються такі тетрапірольні сполуки як мезобілірубін і мезобіліноген (в тонкій кишці) та стеркобіліноген (в товстій). Деяка кількість мезобіліногену утворюється вже в печінці і надходить у жовчний міхур разом із глюкуронідами білірубіну. Стеркобіліноген і уробіліноген є безбарвними сполуками , але на повітрі (з калом і сечею) окислюються до жовтих

пігментів стеркобіліну і уробіліну.

Всмоктування тетрапіролів в кишечнику

1.Більша частина продуктів перетворення білірубіну в кишечнику (95%) виводиться з каловими масами. Однак частина стеркобіліногену всмоктується в нижніх відділах товстої кишки, через систему гемороїдальних вен потрапляє в загальний кровоток. З крові надходить у сечу у вигляді уробіліну в дуже малій кількості, тому вважається, що в сечі здорової людини уробілін відсутній.

2.Мезобіліноген (уробіліноген) резорбується слизовою оболонкою тонкої кишки і через портальну вену надходить до печінки, де руйнується до дипіролів, які екскретуються з жовчю. При порушенні бар’єрної функції печінки мезобіліноген не розщеплюється, надходить в кров і виділяється нирками також під назвою уробіліну сечі, що додається до уробіліну – продукту всмоктування стеркобіліногену.

Патологія пігментного обміну – жовтяниці

Збільшення концентрації загального білірубіну в 2 рази і більше у сироватці крові проявляється жовтуватістю шкіри та слизових оболонок (особливо склер) і носить назву