- •Активний центр – це ділянка фермента, що взаємодіє з S. Активних центрів може бути 2, 4, 6, 8. До кожного входять 7-15 амінокислот, що мають такі функціональні групи:
- •Коферменти
- •Нікотинамідні коферменти
- •Піридоксальфосфат (ПАЛФ)
- •Біоцитин
- •Біоцитин - кофермент карбоксилювання (приєднання молекули СО2 до іншої молекули з подовженням ланцюга на 1 атом вуглецю)
- •Тетрагідрофолієва кислота ( ТГФК )
- •ТГФК бере участь в обміні амінокислот (синтез метіоніну, гомоцистеїну), в синтезі нуклеотидів (тиміділату для ДНК та пуринових ядер аденіну і гуаніну), синтезі інших сполук (холіну, креатину, адреналіну).
- •Метилкобаламін
- •Вітаміни групи К
- •Біологічна роль і механізм дії вітаміну Е
- •Трансмембранний перенос речовин
- •Перетравлення ліпідів та всмоктування продуктів гідролізу
- •Хіломікрони утворюються в слизовій тонкого кишечника, транспортують екзогенні тригліцериди з кишечника в кров через систему лімфатичних судин.
- •Катаболізм триацилгліцеролів
- •Регуляція ліполізу
- •Окислення жирних кислот
- •Окислення гліцеролу (гліцерину)
- •Ліпогенез
- •Біосинтез жирних кислот
- •Послідовність ферментативних реакцій біосинтезу
- •Утворення ненасичених жирних кислот
- •Біосинтез фосфогліцеридів
- •Біосинтез та катаболізм кетонових тіл
- •Патологія ліпідного обміну
- •Ожиріння – це стан, що характеризується надмірним накопиченням триацилгліцеролів в жировій тканині. Розрізняють аліментарне (надмірне споживання їжи) та гормональне (гіпофункція щитовидної залози, кастрація, гіпофізарне, гіпоталамічне).
- •Всмоктування тетрапіролів в кишечнику
- •Патологія пігментного обміну – жовтяниці
- •Хімія та метаболізм нуклеопротеїнів. Молекулярна біологія
- •Номенклатура
- •Будова та функції ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти)
- •Правила Чаргафа
- •Перетравлення нуклеопротеїнів та всмоктування продуктів гідролізу
- •Особливості синтезу пуринових нуклеотидів
- •Катаболізм пуринових нуклеотидів
- •Поняття про гіперурикемію та її характеристика
- •Причини
- •Лікування подагри
- •Біосинтез піримідинових нуклеотидів
- •Особливості синтезу піримідинових нуклеотидів
- •Джерела атомів карбону та нітрогену піримідинового кільця
- •Утворення цитидилових нуклеотидів
- •Синтез дезоксирибонуклеотидів
- •Утворення тимідилових нуклеотидів
- •Інгібітори синтезу дезоксирибонуклеотидів
- •Катаболізм піримідинових нуклеотидів
- •В основному відбуваються в печінці. Кінцевими продуктами обміну піримідинових нуклеотидів є:
- •Генетичний код. Реплікація ДНК
- •Властивості біологічного коду
- •Поняття про реплікацію
- •Значення реплікаціїї: забазпечує рівномірну, серед дочірніх клітин, передачу спадкової інфлрмації при поділі клітин.
- •Механізм реплікації
- •Ферменти і фактори реплікації ДНК в еукаріот
- •Етапи реплікації ДНК у еукаріот
- •Фактори транскрипції еукаріот
- •Механізм транскрипції у еукаріот
- •Інгібітори транскрипції (пригнічують або повністю блокують транскрипцію)
- •Здійснюється на рівні транскрипціі. Виділяють регуляцію двох типів:
- •Регуляція експресії генів у еукаріот
- •І. На рівні структурної організації геному регуляція експресії генів забезпечується особливістю будови хроматину, процесами рекомбінації та ампліфікації генів.
- •Класифікація мутацій
- •Класифікація мутагенів
- •Характеристика мутацій
- •Поняття про репарацію ДНК її механізми та патологію
- •Клітинні комунікаціи. Гормони та інші сигнальні молекули
- •Приклади гормоноподібних речовин
- •Механізми передачі гормонального сигналу
- •Група тропних гормонів аденогіпофіза.
- •Стимулюють функції периферійних ендокринних залоз.
- •Гормони підшлункової залози
- •Гормони як лікарські препарати.
- •1.Замісна гормонотерапія: інсулін при цукровому діабеті. 2. Стимулююча гормонотерапія – гормон росту. 3. Блокуюча або гальмівна гормонотерапія – інгібітори синтезу статевих гормонів при деяких онкозахворюваннях.
- •Препарати крові
- •Функції крові
- •Хімічний склад крові
- •Фізико-хімічні константи крові
- •Види алкалозу
- •Біохімія еритроцитів
- •Дихальна функція еритроцитів
- •Білки плазми (сироватки) крові
- •Функції білків плазми крові.
- •Структурно-функціональні особливості нирок
- •Кліренс визначають за формулою
- •Ниркова регуляція артеріального тиску
- •Індуктори ферментів метаболізму ксенобіотиків
- •Метаболічна активація ксенобіотиків
- •І фаза метаболізму ксенобіотиків
- •ІІ фаза метаболізму ксенобіотиків
- •Основні реакції кон’югації
2.Елонгація траскрипцї.
Починаючи від старт сайту РНК-полімерази за принципом комплементарості в напрямку 5 ́'-3́' ́ будує ланцюг РНК на матриці ДНК.
3. Термінація транскрипції.
РНК-полімераза будує ланцюг РНК до тих пір поки вона на молекулі ДНК не натрапить на послідовності нуклеотидів, які однаково читаються в обох напрямках. Ці послідовності називаються паліндромами. Синтезована РНК у еукаріотів є незрілою і функціонально неактивною, тому потребує модифікації.
Посттранскрипційна модифікація РНК (процесінг, дозрівання)
Це утворення зрілих, функціонально активних РНК. Зрілі РНК не є повністю комплементарними матриці ДНК. Вони утворюється в ядрі, а потім направляються в цитоплазму.
Посттранскрипційна модифікація включає:
1.Кепування – це приєднання до 5'-кінця пре-мРНК 7-метилгуанозину. Проходить тільки при дозріванні м.РНК.
Значення: кеп-ініціює трансляцію м.РНК і захищає її від розщеплення РНК-азами.
2.Поліаденілування – це приєднання до 3'-кінця пре-мРНК поліаденілової послідовністі
(АААА…). Проходить лише при дозріванні м.РНК.
Значення: поліаденіловий фрагмент необхідний для руху м.РНК із ядра в цитоплазму, а також захищає м.РНК від розщеплення РНК-азами.
3.Сплайсінг - це вирізання неінформативних ділянок (інтронів) і зшивання екзонів. Вирізання інтронів проходить за участю малої ядерної РНК (мя.РНК), яка впізнає інрони, вирізає їх шляхом розщеплення 3'-5'-фосфодіефірних зв’язків на межі екзона і інтрона, а потім з’єднює екзони. Сплайсінг проходить у всіх видах РНК. Внаслідок даного процесу преРНК значно вкорочуються (наприклад мРНК вкорочюється в 4 рази).
4.Метилування - приєднання метильних груп до РНК. Проходить при дозріванні лише
рРНК і т.РНК.
Інгібітори транскрипції (пригнічують або повністю блокують транскрипцію)
1. Антибіотики:
протитуберкульозні (рифампіцин: інгібує РНК-полімеразу на стадії ініціації транскрипції)
протигрибкові (антиміцин Д, олігоміцин - пригнічують елонгацію транскрипції, так як зв’язуються з гуаніном і відповідно протидіють комплементарному утворенню пре-РНК).
2.Алкалоїди – протипухлинні засоби (вінкристин, вінбластин - інгібують посттранскрипційну модифікацію пре-мРНК і транспорт в цитоплазму зрілої м.РНК).
3. Токсини (α-аманітин - отрута блідої поганки, яка інгібує РНК-полімеразу ІІ).
Трансляція. Посттрансляційна модифікація. Інгібітори синтезу білка Трансляція - це переклад інформаціі з мови нуклеотидів мРНК на амінокислотну
послідовність в поліпептидному ланцюгу (біосинтез білка у рибосомах). Фактори трансляціі
1.Рибосоми - це органели клітин, що складаються з білка та рРНК. Вони містять 2 субодиниці: малу та велику. Cубодиниці рибосом можуть знаходитись в дисоційованому стані – що є неактивним і в асоційованому (активному) стані.
Велика субодиниця рибосом містить два центри (сайти):
∙аміноацильний (А) - з ним звязується аміноацил – тРНК;
∙пептидильний (П або Р) - на ньому формуються пептиди.
2.20 амінокислот.
3.Не менше 20 тРНК, так як всього 20 амінокислот, і не більше 61 т.РНК, так як всього 61 змістових кодонів.
4.мРНК (іРНК) - називається матричною, оскільки є матрицею для синтезу ДНК, а інформаційною, оскільки містить інформацію про амінокислотну послідовність у майбутньому білку.
5.Аміноацил-тРНК-синтетаза активує амінокислоти та забезпечує їх сполучення з акцепторною ділянкою тРНК.
6.Пептидилтрансфераза - це фермент, що утворює петидні зв’язки.
7.Білкові фактори ініціації: еукаріотичні ініціаторні факторні - eIF (відомо вісім).
8.Білкові фактори елонгації: еукаріотичні елонгаційні фактори: eEF (відомо три).
9.Білкові фактори термінації: еукаріотичний рилізінг фактор: eRF.
10.АТФ, ГТФ - джерела енергії.
11.Мg2+ - стабілізує структуру рибосом.
Механізми трансляції
∙Трансляція є матричним процесом, що забезпечує високу точність і швидкість процесу.
∙Зчитування інформації відбувається в напрямку 5'-3'.
∙В основі процесу лежить принцип комплементарності.
Етапи синтезу білка І. Активація амінокислот (проходить в цитоплазмі). За участю ферменту аміноацил-тРНК-
синтетази відбувається активація амінокислоти (до неї приєднюється АМФ), а потім сполучення з тРНК.
ІІ. Власне трансляція (проходить в рибосомі)
1.Ініціація трансляції. Виділяють 3 стадії:
∙утворення ініціаторного комплексу: до малоі субодиниці рибосоми приєднюються ГТФ, фактори ініціаціі та ініціаторна аміноацил-тРНК (якою у прокаріот є формілметіонінтРНК, а у еукаріот – метіонін-тРНК).
∙приєдання мРНК до малої субодиниці рибосоми своїм 5' кінцем (ділянкою кепа). Відбувається таким чином, щоб зберігалась комплементарність між кодоном мРНК та антикодом відповідної тРНК з ініціаторною амінокислотою.
∙приєднання великої субодиниці (затрачається енергія ГТФ) таким чином, щоб тРНК з амінокислотою розташовувалась в Р-центрі рибосоми.
2.Елонгація трансляції. Розрізняють 3 стадії:
∙приєднання аа-т.РНК до рибосоми. Вільний А-центр приймає нову аа-т.РНК (наприклад, валін), яка своїм антикодоном має бути комплементарною наступному кодону м.РНК. Для процесу необхідна енергія ГТФ.
∙утворення пептидного зв’язку. Залишок метіоніну з мет-тРНК переноситься на аміногрупу вал-тРНК, при цьому утворюється дипептидил (мет-вал) – т.РНК в А-центрі рибосоми. Відбувається утворення пептидного зв’язку за участю пептидилтрансферази. При цьому т.РНК метіоніну переходить в цитоплазму. На включення 1 амінокислоти в поліпептид необхідна енергія 2 АТФ (для активації амінокислоти) та 2 ГТФ (для зв’язування аа-т.РНК з рибосомою)
∙стадія транслокації. Для того щоб приєднати наступну аа-т.РНК потрібно щоб звільнився А-центр. Рибосома переміщується на один кодон відносно м.РНК в папрямку 3'. Це називається транслокацією. Внаслідок цього А-центр стає пустим, а на м.РНК з’являється новий кодон з яким буде взаємодіяти нова аа-т.РНК, антикодон якої комплементарний кодону м.РНК.
Далі процеси повторюються поки не буде синтезований весь поліпептидний ланцюг.
3.Термінація трансляції
Подовження поліпептидного ланцюга буде продовжуватись доки на мРНК не з’являться термінуючі триплети УАА, УАГ, УГА. В ділянці цих триплетів, за участі факторів термінаціі, проходить гідролітичне розщеплення зв’зків між поліпептидом і тРНК та вивільнюється окремо поліпептид та тРНК в цитоплазму.
ІІІ. Пострансляційна модифікація полпептиду – це сукупність процесів, що забезпечують дозрівання поліпептидів, утворених при трансляції. До них відносять:
∙формування вторинної, третинної і четвертинної структур - називається фолдінгом, який здійснюється за участю білків-шаперонів;