1. Предмет і задачі психології. Людина, індивід, особистість як об'єкт вивчення психології.

2. Зв'язок психології з іншими науками, що вивчають людину. Місце психології в системі сучасних наук.

3. Основні вимоги до методів психологічних досліджень. Їх класифікація, властивості і межі використання.

4. Становлення психології як науки. Історичні етапи розвитку психології.

5. Загальне поняття психіки і свідомості. Основні функції психіки.

6. Основні методологічні принципи психологічної науки.

7. Етапи розвитку психіки людини. Культурно-історична концепція розвитку психіки людини (Л.С. Виготський).

8. Свідомість як вищий рівень розвитку психіки. Функції свідомості.

9. Поняття особистості в психології. Основні чинники і умови розвитку особистості.

10. Психологічна теорія діяльності А.Н. Леонтьєва.

11. Категорія діяльності в психології. Єдність свідомості і діяльності.

12. Структура і види діяльності людини. Дія, основні характеристики дії.

13. Самооцінка та «Я-концепція» як важливі особистісні утворення.

14. Класифікація психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості. Їх ознаки та характеристики.

15. Загальна характеристика психічних процесів.

16. Психічні властивості людини. Роль психічних властивостей в житті людини.

17. Загальне поняття про психічні стани. Роль психічних станів в житті людини.

18. Загальне поняття про відчуття. Відчуття як продукт історичного розвитку людства.

19. Види відчуттів. Характеристика основних видів відчуттів (екстероцептивні, інтероцептивні та пропріоцептивні).

20. Основні властивості та характеристики відчуттів (якість, інтенсивність, тривалість, локалізація). Абсолютний та відносний поріг.

21. Загальна характеристика сприйняття. Взаємозв’язок між сприйняттям та відчуттями. Властивості та типи сприйняття.

22. Загальна характеристика психологічного процесу увага. Основні види уваги. основні характеристики властивостей уваги.

23. Загальна характеристика пам’яті як психічного пізнавального процесу. Основні види пам’яті. Процеси та механізми пам’яті. Порушення пам’яті

24. Загальна характеристика мислення як психічного пізнавального процесу. Основні форми мислення: поняття, розуміння, умовивід.

25. Інтелект. Розумові операції. Аналіз та синтез як основні операції мислення.

26. Загальна характеристика мовлення. Основні види та функції мовлення.

27. Загальна характеристика уяви та її роль в психічній діяльності людини. Види уяви. Основні етапи створення образів.

28. Загальна характеристика емоційного життя людини. Співвідношення понять «емоції» та «почуття». Види емоцій та їх загальна характеристика.

29. Психологічні теорії емоцій. Основні функції емоцій та їх значення в житті людини.

30. Загальна характеристика вольових дій. Основні функції волі. Психологічна структура вольового акту. Вольові властивості та їх розвиток. Апраксія та абулія.

31. Загальне поняття про темперамент. Його основні властивості (Теплов). Гуморальна типологія та коституційні типології (Кречмер, Шелдон).

32. Основні властивості нервової системи (Теорія І. Павлова).

33. Загальне поняття про характер особистості. Особливості характеру як психічного феномену. Відмінності між характером та темпераментом.

34. Риси характеру. Класифікація рис характеру.

35. Типи особистості по Айзенку. Мотиваційні та інструментальні риси особистості.

36. Акцентуація характеру. (за К.Леонгардом. та Лічко).

37. Соціальна типологія характеру по Фромму.

38. Формування та розвиток характеру в онтогенезі.

39. Структура характеру. Центральні компоненти.

40. Типологія характеру Е.Шострома. Рівнева типологія характеру А. Лазурського

41. Здібності особистості. Природа людських здібностей.

42. Задатки і здібності. Концепції здібностей

43. Види здібностей. Творчі здібності особистості. та їх розвиток.

44. Структура здібностей. Розвиток здібностей в особистості. Сензитивні періоди.

45. Поняття про профорієнтацію. ДДО Клімова.

46. Біологічне, соціальне й культурне в людині.

47. Взаємозв'язок понять індивід, особистість, індивідуальність.

48. Психологічна структура особистості.

49. Спрямованість особистості.

50. Активність особистості та самоуправління.

51. Сучасні концепції дослідження особистості.

52. Основні характеристики активності та діяльності

53. Теорії діяльності

54. Структура активності та діяльності.

55. Засвоєння діяльності

56. Динаміка і саморегуляція активності особистості

57. Основні види діяльності та їх розвиток в онтогенезі

58. Розвиток спілкування в онтогенезі. Спілкування як потреба

59. Поняття гармонії особистості

60. Гармонія взаємин особистості, її сенс життя, духовність і свобода

61. Психічна стійкість особистості

62. Значення емоційної саморегуляції та стресостійкості в житті людини

63. Залежна поведінка як наслідок зниження психічної стійкості

64. Самоуправління і саморегулювання

65. Розуміння саногенного потенціалу особистості

66. Психологічне благополуччя як позитивний саногенний потенціал особистості

67. Активізація саногенного потенціалу у важких життєвих умовах

68. Розуміння поняття «конкурентоспроможна особистість»

69. Етапи розвитку конкурентоспроможної особистості

70. Психологічні основи розвитку інтегральних характеристик конкурентоспроможної особистості.

1. Предмет і задачі психології. Людина, індивід, особистість як об'єкт вивчення психології.

Предмет психологии менялся в ходе ее формирования как отдельной науки. Сначала предметом ее изучения была душа, потом сознание, затем – поведение человека и его бессознательное и т. д., в зависимости от тех общих подходов, которых придерживались психологи на определенных стадиях развития науки.

В настоящее время на предмет психологии есть два взгляда. Согласно первому из них, предметом изучения психологии являются психические процессы, психические состояния и психические свойства личности. Согласно второму, предметом данной науки являются факты психической жизни, психологические законы и механизмы психической деятельности.

+Частными задачами психологии являются: 1) изучение механизмов психических явлений и процессов; 2) анализ закономерностей развития психических явлений и процессов в процессе онтогенеза, социального взаимодействия людей и трудовой деятельности; 3) содействовать внедрению знаний психологической науки в практику жизни и деятельности людей.

Личность - отражение социальной природы человека, рассмотрения ее как индивидуальности, и субъекта социокультурной жизни, раскрывающейся в контекстах социальных отношений, общения и предметной деятельности[1], социально обусловленная система психических качеств индивида, определяемая вовлеченностью человека к конкретным общественным, культурным, историческим отношений[2]. Под «личностью» понимают устойчивую систему социально важных черт, характеризующих личность как члена того либо другого общества либо общества. Понятие "личность" характеризует общественную сущность человека, связанную с усвоением разнообразного производственного и духовного опыта общества. Некоторые теории личности не включают в нее биологические характеристики человека, другие, например, фрейдизм, придают биологическим факторам определяющее значение. Более взвешенной является трактовка личности как динамического единства биологического и социального[3].

+

Индивид, Индивидуум (лат. individuum — неделимый) — отдельный организм, который существует самостоятельно, в частности, отдельный человек, личность, единичный представитель рода человеческого.

Понятие «индивид» тесно связано с понятиями «человеческий организм», «личность», «субъектность», «индивидуальность» и «духовность», которые используются для обозначения совокупности качеств, способностей отдельно взятого человека, сущностных уровней человеческого развития. онтогенези[1]

Индивид выступает на верхней границе периода литического (стабильного) развития человеческого организма как результат кризиса одного года. Вместо предыдущего полного симбиоза, слияния ребенка и взрослого появляются двое — ребенок и взрослый. Таким образом, выход из кризиса одного года является началом литического периода индивидного развития — плавных, длительных изменений, рождения индивидного «порядка» из организмного «хаоса», проявляющегося в элементарных проявлениях дифференциации и интеграции психических процессов, психофизиологической самоорганизации на разных этапах сензитивности, функциональной самоорганизации становления мозговой архитектоники, создании индивидуально-типологических свойств и конституционной типологии в ее человеческих проявлениях. Здесь происходит окончательное разграничение ребенка предметной и социальной среды, переживание психофизиологических состояний в форме желаний, стремлений и т.д. Кризис детства (5,5-7,5 лет) завершая индивидуальный этап развития ребенка, становится одновременно началом личностного этапа

Индивидуальность (лат.

individuitas – неделимость) – совокупность своеобразных особенностей и определенных свойств человека, характеризующих его неповторимость и проявляющихся в чертах характера, в специфике интересов, качеств, отличающих одного человека от другого. Индивидуальность определяет человека как автора собственной жизни, как создателя уникального жизненного пути, носителя многогранной неповторимости, авторского мировоззрения. Индивидуальность определяется созданной ею духовно-практической реальностью, являющейся совокупным результатом саморефлексии, совести как личного нравственного императива добра, веры как средства сочетания макро- и микрокосма, порождающего человека духовного.