45. Традиційне суспільство та етапи його розвитку

Традиційне суспільство Наріжною опозицією для розуміння процесів, що відбуваються в сучасній культурі, є «модерн — постмодерн». Якщо розглянути цю понятійну пару діахронно, тобто в історіоґенезі, варто додати також поняття «премодерн» (або «до-модерне суспільство»). Утворена таким чином тріада характеризує три головні етапи в історії культури: 1) до-модерне суспільство, яке також часто називають «традиційним» (цей термін поєднує архаїчне (первісне), рабовласницьке та феодальне типи суспільства); 2) модерне суспільство (за іншою типологією, індустріальне, капіталістичне тощо); 3) постмодерне суспільство (інформаційне, індивідуалізоване, віртуалізоване тощо). Варто наголосити, що виокремлені три типи культури можна розглядати як три послідовні етапи в розвитку європейської культури, але водночас і як три моделі культури, присутні в сучасному світі та майже в кожному суспільстві. Термін «до-модерний» доцільно застосовувати лише до європейської культури, де, власне, відбулася модернізація, що ж до неєвропейських — доречнішим буде термін «традиційні». Перший тип культури має назву «традиційний», оскільки ґрунтується на традиціях і звичаях та націлений на відсутність змін і нескінченне відтворення існуючого ладу. Сучасні культури, яким властиві подібні світоглядні засади, зазвичай називають «традиціоналістські» (наприклад, японська, китайська, інші східні культури). Головна відмінність між традиційною та традиціоналістською культурою — поширеність в останній писемності (в той час як в традиційній культурі переважає усний спосіб комунікації) та наявність сучасних новітніх технологій. Головні ознаки традиційного суспільства:

• опора на традиції і звичаї та прагнення максимального збереження існуючого ладу, а звідси і негативне ставлення до будь-яких змін;

• перевага традиції над новаціями;

• спрямованість на гармонійне співіснування суспільства з природою;

• спадкоємність економічного розвитку та безконфліктність у стосунках між поколіннями;

• проживання під одним дахом декількох поколінь (зазвичай трьох-чотирьох) та величезний вплив дідусів і бабусь на виховання онуків;

• домінування усного, безпосереднього спілкування людей;

• писемність як елітарне надбання, ;

• село як основний тип територіальної організації поселення;

• сільське господарство (зокрема, землеробство) як домінуючий вид діяльності;

• корпоративність суспільства тобто відсутність великої різниці між людьми.

• традиції як основний засіб суспільного відтворення;

• особиста довіра між людьми. (Польові командири). Селянське й дворянське співтовариство.

• влада базується на особистій залежності – не багатство дає владу, а влада дає багатство;

• межі вибору діяльності дуже вузькі – людина має виконувати визначену суспільством роль.

46. Поняття цивілізації

ЦИВІЛІЗАЦІЯ— (від лат. civilis — громадянський, державний) 1) форма існування живих істот, наділених розумом; 2) синонім культури, сукупність духовних і матеріальних досягнень суспільства; 3) ступінь розвитку матеріальної та духовної культури, суспільного розвитку загалом; 4) процес становлення громадянського суспільства; 5) відносно самостійне цілісне соціально-історичне утворення, локалізоване у просторі і часі, що може мати ієрархічні рівні (напр., антична Ц., елліністична Ц., афінська Ц.). При всьому розмаїтті існуючих точок зору на цивілізацію, вчені були одностайні щодо таких її найважливіших характеристик: 1) утворення держави; 2) виникнення писемності; 3) відділення землеробства від ремесел; 4) розшарування суспільства на класи; 5) поява міст. Цивілізація — історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою. В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи: 1) багатовимірності аналізу економічних систем; 2) природної еволюційної поступовості історичного процесу; 3) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи; 4) пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів; 5) посилення ролі людського фактора у суспільному розвитку, визнання світової історії як єдиного планетарного цілого У доіндустріальному суспільстві переважають сільське господарство і ручна праця. В індустріальному суспільстві провідну роль відігравало велике механізоване промислове виробництво. У постіндустріальному суспільстві домінують принципово нові види техніки і технологій, посилюється творчий характер праці, набувають дедалі більшої ваги потреби творчої самореалізації особистості, на перший план висуваються сфера послуг, наука, освіта, інформатика, духовні блага тощо. Інформаційне суспільство (англ. Information society) — теоретична концепція постіндустріального суспільства, історична фаза можливого еволюційного розвитку цивілізації, в якій інформація і знання продукуються в єдиному інформаційному просторі. Головними продуктами виробництва інформаційного суспільства мають стати інформація і знання.