22. Унітарна держава як форма державного устрою

Характерними рисами унітарної форми організації держави є: єдина Конституція та громадянство, система органів державної влади, судова система, поділ території на адміністративно- територіальні одиниці. Унітаризм передбачає централізацію всього державного апарату та прямий контроль центру над місцевими органами влади. До унітарних держав належать Греція, Норвегія, Україна, Фінляндія, Франція, Швеція, Японія.

До основних ознак унітарної держави відносяться:

• єдина конституція;

• єдина система вищих органів державної влади – глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких розповсюджується на всю територію держави;

• єдине громадянство та єдина державна символіка;

• єдина система законодавства та єдина судова система;

• адміністративно-територіальні одиниці не можуть володіти будь-якою політичною самостійністю;

• в міжнародних відносинах виступає в однині.

Частини унітарної держави мають різні назви: у Польщі – воєводства, В Англії – графства, В Італії – провінції, В Україні – області.

Деякі унітарні держави (Великобританія, Грузія, Ізраїль, Португалія та ін.) включають автономні утворення (адміністративні автономії). Такі держави називаються децентралізованими унітарними державами або унітарними державами з елементами федералізму. Вони відрізняються від централізованих унітарних держав, в яких на чолі місцевих органів влади стоять призначені з центру посадові особи, що підкоряють собі місцеві органи самоуправління. В децентралізованих унітарних державах місцеві органи влади обираються населенням та володіють правом самостійно вирішувати більшість питань місцевого життя. В них автономії мають внутрішнє самоуправління, як правило, в сфері адміністративної діяльності. Вони можуть мати визначену самостійність і в сфері законодавства. В такому випадку закони приймаються парламентом автономії в межах своєї компетенції (головним чином в порядку делегування йому законодавчих повноважень центральним законодавчим органом у випадках, передбачених конституцією).

23. Федерація : ознаки та принципи організації

Федерація – союзна держава, до складу якої входять державні утворення – суб’єкти федерації.

Суб’єкти федерації мають суверенітет, зберігають відносну самостійність. Основні ознаки федерації: єдина територія і збройні сили, спільні митниця, грошова і податкова системи, загальна конституція за наявності конституцій суб’єктів федерації, спільний уряд, єдине законодавство і громадянство (подвійне – для суб’єктів федерації). Проте суб’єкти федерації правомочні приймати законодавчі акти в межах своєї компетенції, створювати власну правову й судову систему. Однак суб’єкти добровільно делегують центральним органам федерації частину своїх повноважень. У разі порушення федеральної конституції центральна влада вправі вжити щодо них примусові заходи. Суб’єкти федерації не володіють правом сецесії (виходу із федерального союзу). У світі 20 федеративних держав (штати – у США, Мексиці, Бразилії, Венесуелі, Австралії, Індії, Малайзії та ін.; землі – у Німеччині, Австрії; кантони і напівкантони – у Швейцарії; провінції – в Аргентині, Канаді). Усього в сучасному світі налічується близько 20 федеративних держав (40 % території планети та близько третини населення Землі). Федеральна форма державного устрою існує в Австрії, Канаді, Російській Федерації, США, ФРН, деяких інших країнах.

Юридичними ознаками федерації є:

• наявність єдиної території, яка в політично-адміністративному відношенні не представляє собою єдиного цілого, а складається з територій - суб'єктів федерації, що мають власний адміністративно-територіальний поділ;

• наявність загальної конституції федерації та конституцій її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації установчою владою;

• наявність системи законодавства всієї федерації та системи законодавства її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації в межах встановлених для них компетенції правом видання законодавчих актів, які діють тільки на території суб'єкта федерації та повинні відповідати союзному законодавству;

• наявність федерального двухпалатного парламенту та парламентів суб'єктів федерації, федерального уряду та самостійних органів управління суб'єктів федерації;

• наявність громадянства як всієї федерації, так і її суб'єктів; в ряді федерацій допускається подвійне громадянство (ФРН,Австрія);

• можливість суб'єктів федерації мати власну правову та судову системи (США);

• наявність загальнофедеральної податкової та грошової системи;

• суб'єкти федерації не володіють суверенітетом та не є суб'єктами міжнародного права, але в договорних міжнародних відносинах може виступати як федерація в цілому, так і кожний з її суб'єктів.

Федерації різноманітні. Класифікувати їх можливо за різними підставами:

1. За способом створення:

1. Договірні – виникають на підставі договору, виникають, як правило, знизу.

2. Конституційні – установлюються шляхом прийняття конституції, виникають, як правило, зверху (Індія).

3. Договірно-конституційні – їх більшість (США, ФРН, Російська Федерація).

2. За способом взаємовідносин федерації та її суб'єктів:

1. На підставі союзу (США, ОАЕ, СРСР – в минулому).

2. На підставі автономії (Бельгія, Австрія, Індія).

3. За способом розподілу та здійснення владних повноважень:

1. Централізовані (Індія, Пакістан, Мексика).

2. Відносно централізовані (США, Австралія, ФРН).

4. За принципом переваги або поєднання національного та територіального підходів:

1. Територіальний підхід (США, Індія, Мексика).

2. Національний підхід (В минулому Союзі, в чистому варианті зараз немає).

3. Поєднання національно-територіального та територіального підходів (Росія).