Ознаки та функції політичних партій
Основними ознаками партії слід уважати:
— певну ідеологію, систему загальних цінностей і норм;
— організаційні (статутні) засади, що забезпечують добровільне й тривале об’єднання однодумців;
— націленість на завоювання та здійснення політичної влади;
— тісний зв’язок з певним класом або соціальною групою, вираз і обстоювання політичними засобами насамперед їхніх інтересів;
— солідарність (єдність), що ґрунтується на усвідомлюванні колективної належності до одного об’єднання;
— спільна мета та загальна згода (домовленість) щодо засобів досягнення цієї мети;
— цілеспрямоване розгортання місцевих організацій, що підтримують регулярні зв’язки з керівництвом на загальнонаціональному рівні;
— наявність програми діяльності;
— особливий соціальний статус (зокрема, прагнення здійснювати керівництво, впливати на політичне життя, відігравати важливу роль у підготовці виборчих кампаній);
— специфічне положення в суспільстві та державі (зв’язок з елементами державного механізму), участь в формуванні та функціонуванні урядових структур;
— особливий правовий режим, специфічне конституційно-правове положення партії та нормативне регулювання її діяльності;
— соціальна база.
З-поміж інших політичних інститутів партія вирізняється властивими насамперед їй функціями та найбільш характерними способами їх реалізації. Головними функціями є: представництво інтересів (політичні партії формують різноманітні інтереси й па- кети пропозицій, адресовані владі); сполучення, комунікація суб’єктів та об’єктів політики; боротьба за владу на всіх рівнях; інформаційне забезпечення політичної системи; селекція політичних еліт; політична соціалізація населення; розроблення реальної політики та здійснення політичного курсу тощо.
Слід додати, що політичні партії виконують відкриті й приховані функції.
Наведемо маніфестні (наявні, відкриті) функції партії:
1. Артикуляція соціальних інтересів — формування інтересів громадян, соціальних прошарків, які представляють соціальну базу партії. У процесі виконання цієї функції завданням партії є перетворення особистих інтересів громадян, соціальних груп і класів на загальний політичний інтерес. Партії акумулюють, об’єднують і систематизують інтереси певних соціальних, етнічних, вікових та інших категорій населення.
2. Агрегація соціальних інтересів: виявлення схожих приватних інтересів громадян, соціальних груп і прошарків, які представляють соціальну базу партії.
3. Політична організація й соціалізація громадян: включення індивіда в політичне життя через систему політичного просвітництва, залучення до політичних цінностей, ідеалів, традицій, формування політичної свідомості, орієнтацій, норм політичної поведінки.
4. Владна функція: практична участь у боротьбі за владу, її розподіл і здійснення, у прийнятті політичних рішень та контролі за їх виконанням. У демократичних політичних системах ця функція проявляється насамперед через виборчий процес. За його підсумками партії через представників (депутатів) отримують можливість «бути присутніми у владі». Формуючи склад державних органів управління, партії несуть відповідальність за частину влади, якою володіють. У разі, якщо за партією закріплюється провідна роль в урядовій коаліції, саме вона має більшу частку як влади, так і відповідальності за її здійснення.
5. Ідеологічна функція: напрацювання ідейно-політичної доктрини — взаємозв’язаних і систематизованих принципів, ідеалів, цінностей, цілей і намірів, що покладені в основу діяльності партії. Політичні партії намагаються не тільки створювати, розвивати й оновлювати політичні доктрини, а й досягти їх значного поширення в суспільстві, сприяти формуванню суспільної думки.
6. Організаційна функція здійснюється партіями у формі їх взаємодії з органами державної влади, іншими партіями, населенням.
7. Кадрова функція партії полягає в її здатності впливати на процеси формування політичної еліти, підбір і призначення управлінських кадрів.
8. Функція політичної соціалізації полягає у використанні партійних можливостей задля більш повного охоплення населення різними формами політичної активності, що «працюють» на досягнення партійних цілей.
Назвемо приховані (латентні) функції партії:
1. Гарантування привілеїв лідерам партії та її активістам, особливо в разі перемоги на виборах або входження до складу урядової коаліції.
2. Сприяння (надання можливості) представникам непривілейованих суспільних верств здійснити успішну партійну кар’єру та забезпечити соціальне піднесення.
3. Надання привілеїв представникам бізнесу, які матеріально підтримували партію на етапі її боротьби за владу, лобіювання бізнес-інтересів близьких до партії ділових кіл.
4. Фінансова економія за рахунок використання безоплатної праці низового партійного активу та волонтерів, особливо під час виборчих кампаній.