33. Пропорційна виборча система

Пропорційна система припускає розподіл мандатів пропорційно голосам, отриманим партіями або виборчими коаліціями. Голосування йде за партійні списки. При цьому визначається так званий «виборчий метр» – якнайменше число голосів, необхідне для обрання одного депутата. Слід зазначити, що запобігання входження до складу виборних органів непопулярних людей залежить від прийнятого в країні різновиду партійних списків для голосування.

Вони поділяються на три види:

• жорсткі, за якими голосування йде за партію в цілому, а кандидати одержують мандати в тій послідовності, в якій представлені в списках;

• напівжорсткі – характеризуються тим, що кандидат, що очолює список, одержує мандат в обов'язковому порядку, решта мандатів, завойованих партією, розподіляється відповідно до одержаних кандидатами голосів;

• вільні, за якими депутатські місця розподіляються відповідно до голосів виборців.

Пропорційна система – найпоширеніша виборча система в сучасному світі. До числа країн, в яких вона використовується, відносяться Австрія, Бельгія, Греція, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція і ін.

Пропорційна система має два різновиди:

• пропорційна виборча система на загальнодержавному рівні. У цьому випадку виборці голосують за політичні партії та об'єднання в масштабах всієї країни. Інші більш дрібні виборчі округи не виділяються;

• пропорційна виборча система, що ґрунтується на багатомандатних округах. У цьому випадку депутатські мандати розподіляються на основі пропорційного розподілу голосів, поданих в тому або іншому виборчому окрузі за політичні партії та об'єднання.

Дана система також має переваги та недоліки. До числа переваг слід віднести наступне:

• усувається явна невідповідність між кількістю поданих за партію голосів і кількістю одержуваних нею депутатських місць, що більш адекватно відображає політичну волю населення;

• в органах влади представляється більш реальна картина розстановки політичних сил.

Що ж до недоліків пропорційної системи, то можна сказати, що вони є продовженням її переваг. А саме:

• оскільки голосування йде за партії, а не за конкретних осіб, різко слабшає зв'язок між виборцями і парламентаріями;

• складність у формуванні уряду, через те, що пропорційна система може привести до відсутності домінуючої політичної парті, що робить неминучим створення багатопартійних коаліцій на основі компромісу партій з різною метою;

• залежність кандидатів від партійно-апаратних структур, через те, що списки кандидатів складаються, частіше всього, адміністративноканцелярським шляхом.

Звідси вірогідність бюрократичних рішень і махінацій, що підривають довіру населення до представницьких органів; створюється можливість увійти до парламенту дрібним політичними партіям, а в результаті цього представництво в органах державної влади одержують політичні сили, що не користуються підтримкою на загальнонаціональному рівні.