Основні функції держави
Призначення
держави реалізується через її основні
функції. У найбільш загальному вигляді
вони діляться на внутрішні та зовнішні.
До внутрішніх функцій належать:
політична — забезпечення політичної стабільності, здійснення владних повноважень, вироблення політичного курсу, що відповідає потребам і сподіванням більшості населення чи спрямований на підтримку політичного панування певного класу (соціальної групи);
економічна — координація та регулювання економічних процесів за допомогою податкової, грошової, кредитної та іншої політики, створення стимулів економічного зростання;
організаторська — мобілізація суспільства з питань реалізації виробленої політики; контроль виконання прийнятих рішень; інформаційне забезпечення політики; координація діяльності різних політичних суб’єктів;
правова — установлення правових норм, що регулюють суспільні відносини та поведінку громадян; забезпечення правопорядку й стійкості суспільного устрою від деструктивних внутрішніх і зовнішніх впливів;
соціальна — задоволення життєво важливих потреб людей у роботі, житлі, охороні здоров’я, наданні соціальних гарантій людям похилого віку, інвалідам, безробітним, молоді;
освітня — визначення змістовних орієнтирів та організаційних форм розвитку освітньої системи країни; фінансове, матеріальне, інформаційне, кадрове забезпечення освітньої сфери; упровадження принципів демократизації, безперервності, доступності освіти для наявних категорій населення;
культурно-виховна — задоволення культурних потреб людей, залучення їх до джерел вітчизняної та світової культури; сприяння культурній самореалізації громадян; виховання моральності й патріотизму.
До зовнішніх функцій держави належать:
оборонна — забезпечення цілісності, суверенітету й безпеки держави; підтримання обороноздатності на достатньому рівні; мінімізація загроз і викликів воєнного характеру;
дипломатична — підтримання та розвиток міждержавних відносин, налагодження співпраці з іншими державами та наддержавними об’єднаннями;
зовнішньоекономічна — участь у міжнародному розподілі праці; розвиток взаємовигідної економічної співпраці з іншими державами та недержавними економічними структурами (зокрема, ТНК);
миротворча — участь збройних сил держави в здійсненні міжнародних миротворчих операцій відповідно до легітимних рішень світових і регіональних безпекових інституцій (ООН, ОБСЄ);
антитерористична — участь держави в міжнародній антитерористичниій діяльності.
Існують підходи, відповідно до яких кілька найбільш важли- вих аспектів забезпечення організованої життєдіяльності соціальної спільноти були, є і будуть «виключно державними». Це: 1) забезпечення правопорядку; 2) регулювання соціальних відносин і вирішення макросоціальних конфліктів; 3) розподіл цінностей між усіма членами суспільства; 4) захист національних інтересів і забезпечення національної безпеки.
Визнається, що ефективна реалізація таких функцій локальними соціальними інститутами або окремими соціальними групами (тим більше індивідами) у сучасних умовах неможлива. Інші ж функції «поділяться» між державою та громадянським суспільством. Наприклад, економічну функцію держава здійснює насамперед через визначення економічної політики (установлення зрозумілих «правил гри» в економічній сфері) та розподіл власності. Значну кількість інших економічних завдань вирішують недержавні економічні агенти, що діють в ринкових умовах.