Варіації влади, поняття сильної влади в суспільстві
ВИДИ ВЛАДИ – залежно від засобів здійснення влади розрізняються різні її види – економічна, соціальна, політична, духовна, сімейна тощо.
Залежно від того, як і в якому обсязі влада виконує свої функ- ції, говорять про її ефективність (силу чи слабкість). Ефективність є однією з найважливіших інтегральних характеристик влади. Під ефективністю влади розуміють її здатність досягати соціально значущих цілей, адекватно реагувати на потреби й знаходити рішення проблем, що виникають.
Влада є ефективною, якщо:
а) адекватно відбиває інтереси тих соціальних груп, на які вона спирається, та поєднує їхні інтереси з інтересами суспільства як єдиного цілого;
б) не протиставляє себе суспільству, не нав’язує своїх вимог, що суперечать інтересам більшості членів суспільства, а пристосовує ці вимоги, враховуючи громадську думку й одночасно впливаючи на неї згідно зі своїми настановами;
в) задовольняючи інтереси і потреби тих соціальних груп, на які вона спирається, разом з тим постійно демонструє свою готовність йти назустріч інтересам інших груп або хоча б не обмежувати їх настільки, щоб протиставити себе цим групам;
г) має раціонально організовану вертикальну й горизонтальну структуру;
ґ) налагоджує ефективний, дієвий, своєчасний контроль за виконанням розпоряджень владних структур та організаційно- технічне й кадрове забезпечення обліку й аналізу владних розпоряджень;
д) пропонує дієву систему санкцій, що застосовуються до об’єкта влади в разі невиконання ним відповідних наказів (приписів);
ж) запроваджує й демонструє ефективну систему самоконтролю, одним з показників якої є авторитет влади.
Удосконалення й демократизація політичного управління передбачає пошук нових способів реалізації влади та певні вимоги до неї. З огляду на це російський політичний мислитель І. Ільїн (1882—1954) сформулював шість аксіом державної влади. На- ведемо їх.
1. Державна влада не може належати нікому, крім тих, хто має правове повноваження. Правосвідомість вимагає, щоб влада сприймалася не як сила, яка породжує право, а як правочинне пов- новаження. Право народжується не від сили, а тільки від права й завжди від природного права. Влада, яка не має правової санкції, не має правового виміру.
2. Державна влада в межах кожного політичного союзу повинна бути одна. Вона — єдине організоване волевиявлення, яке випливає з єдності права. У кожному політичному союзі державна влада, незважаючи на принцип її поділу, за своєю суттю й метою єдина. Наявність двох державних влад свідчить про існування двох політичних союзів. Державна влада єдина та неподільна, тобто суверенна. Принцип розподілу влад означає, що фактично розподіляються функції влади, і від їх ефективного розподілу залежить ефективність влади.
3. Влада має здійснюватися людьми, які відповідають високому етичному й політичному цензу. Влада без авторитету гірша, ніж явне безвладдя. Народ, який принципово заперечує правління кращих, є ганебним натовпом, а демагоги — його провідниками.
4. Політична програма володарюючих може передбачати лише заходи, які мають загальний інтерес. Адже державна влада покликана утверджувати природне право, а воно збігається із загальними інтересами народу та кожного громадянина.
5. Політична програма влади має охоплювати заходи й реформи, які реально можна втілити в життя. Неприпустимо вдаватися до утопічних, нездійснених програмних накреслень.
6. Державна влада принципово пов’язана розподільчою справедливістю. Однак влада має право й зобов’язана відступати від неї тоді, коли цього вимагає національно-духовне буття народу.
Практика політичного життя свідчить, що ігнорування цих аксіом призводить до кризи державної влади, дестабілізації суспільства, конфліктних ситуацій, які можуть переростати навіть у громадянську війну.
Ефективність влади безпосередньо пов’язана з її легітимністю. Поняття легітимності означає визнання суспільством, народом обґрунтованості та необхідності певної політичної влади та її носіїв. У вузькому розумінні легітимність характеризує законність влади. У широкому — відповідність влади законно встановленим нормам, а також основоположним цілям держави й загальновизнаним принципам і цінностям.
Легітимність влади — це багато в чому соціально-психологічне явище. Вона існує в свідомості громадян у вигляді позитивних настанов на політичні інститути даної влади, віри й переконаності, що ці інститути є правомірними та справедливими.
Теорія легітимації виникла на основі вивчення західних демократій. Проте легітимність особливо важлива для систем, які здійснюють перехід від тоталітарних та авторитарних до демократичних форм правління, оскільки демократія може працювати тільки за підтримки громадян.