34. Змішана виборча система

Як видно, вказані системи мають вельми істотні недоліки. Тому для подолання недоліків цих двох систем у ряді держав використовується змішана система. Її суть полягає в тому, що певна частина депутатських мандатів розподіляється у відповідності із принципами мажоритарної системи, інша частина мандатів розподіляється у відповідності із принципами пропорційної виборчої системи. Така система існує в Україні, Італії, ФРН, Росії. В цьому випадку визначається нижня межа для обмеження представництва дрібних партій (ФРН, Росія – 5%), чим забезпечується створення більш стабільного уряду. У той же час цим обмеженням відсікається від парламентського представництва певна кількість громадян, представники яких не подолали цей бар’єр та не потрапили до парламенту.

35. Демократичний політичний режим та його характеристика

Під політичним режимом розуміється сукупність елементів ідеологічного, інституційного і соціологічного характеру, що сприяють формуванню політичної влади даної країни на певний період. Демократія — це політичний режим, заснований на визнанні народу як джерела влади, його права брати участь у вирішенні державних справ у поєднанні з широким колом громадянських прав і свобод.

Відмітними ознаками демократичного режиму є:

В економічній сфері:

• панування приватної власності, яка охороняється законом. ринковий механізм управління економікою;

• часткове державне регулювання економіки (антимонопольне законодавство, присутність державного замовлення і т.п.);

В політичній сфері:

• провідний принцип «дозволено все, що не заборонене законом»;

• населення бере участь у формуванні і здійсненні державної влади за допомогою прямої та представницької демократії;

• рішення приймаються більшістю з урахуванням інтересів меншини;

• існування громадянського суспільства з його розвиненою структурою і правової держави; виборність і змінюваність центральних і місцевих органів державної влади, їх підзвітність виборцям;

• реальна легітимність державної влади;

• «силові» структури знаходяться під демократичним контролем суспільства, використовуються тільки по прямому призначенню, їх діяльність регламентується законами;

• у всіх сферах суспільного життя панує закон;

• проголошуються і реально забезпечуються права і свободи людини і громадянина;

• домінують методи переконання, узгодження, компромісу, звужені методи насильства, примусу;

• реальне здійснення принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову.

В ідеологічній сфері:

• політичний і ідеологічний плюралізм;

• багатопартійність, змагання політичних партій, існування на законних підставах політичної опозиції;

• гласність, відсутність цензури.

Демократичні (конституційно-плюралістичні режими можна охарактеризувати наступним чином.

Ліберально-демократичні режими — це режими, в центрі яких знаходиться особа, її права і свободи, а роль держави зводиться до захисту прав, свобод і власності громадян. Ці режими базуються на ідеях Дж. Локка і Ш. Монтескьє, а також Т. Пейна, Т. Джефферсона, Дж. Медісона). Ліберальні режими знаходяться в постійній зміні, їм властивий плюралізм партійної системи і вільна гра політичних сил, що веде до нестабільності виконавчої влади і частих парламентських виборів. Прикладом є політичний режим в Італії, де довгий час уряд міг існувати близько шести місяців.

Консервативно-демократичні режими — режими, які спираються не стільки на конституцію, скільки на політичні традиції, які є основою даних режимів. Такі режими є найстабільнішими. Хоча в їх основі лежить турбота про особу, її права і свободи, захист прав власності, прав і свобод громадян державою, проте ця турбота ґрунтується на постійних і незмінних правових нормах, що базуються на прецедентному праві і незмінних демократичних традиціях. Їм також притаманне стабільне функціонування владних структур, яке досягається як незмінними демократичними традиціями, так і наявністю мажоритарної виборчої системи, яка дає стабільну більшість парламенту для правлячої партії і, таким чином, гарантує стабільний уряд. Прикладом консервативно-демократичного режиму є політичний режим Великобританії, де всі вищеназвані критерії є в наявності.

Охлократичні демократичні режими — це політичні режими, які спираються на владу натовпу, безпосередньої мітингової демократії, де всі найважливіші владні рішення приймаються натовпом на мітингах чи під його тиском. Як правило, такі режими вельми недовговічні і нестабільні. Вони, як указував ще Аристотель в своїй «Політиці», породжують в своєму середовищі вождя, який ліквідує демократію і стає тираном. Прикладом такого режиму був режим Веймарськой республіки в Німеччині, нестабільність економічного і політичного стану якого призвела до влади А. Гітлера.