Сырная Гистология

t.me/rapeture

У вузликах розміщені В-лімфоцити та плазмоцити. Т-лімфоцити ло калізуються у сполучній тканині між лімфоїдними вузликами.

Слизова оболонка мигдаликів вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Епітелій у криптах нерідко буває інфільтрований лімфоцитами та зернистими лейкоцитами і має назву сітчастого епітелію.

Власна пластинка слизової оболонки утворює невеликі сосочки, що вростають в епітелій. Підслизова основа, що розташовується під скупченням лімфоїдних вузликів, утворює навколо мигдалика капсулу, від якої вглиб мигдалика відходять сполучнотканинні перегородки.

До складу лімфоепітеліального глоткового кільця входять наступні мигдалики: піднебінні та трубні (парні), глотковий та язиковий (непарні), а також гортанний (непостійний).

21. Спеціальна гістологія. Травна система. *Відділи травної трубки, органи переднього відділу. Стравохід. Тканинний склад оболонок у різних відділах стравоходу. Залози стравоходу, локалізація, гістофізіологія.

Травна система (лат. systema digestorium) - це сукупність органів, які забезпечують надходження в організм із зовнішнього середовища поживних речовин, їх засвоєння виведення неперетравлених залишків. Включає травний канал і травні залози.

За морфологічними ознаками травний канал поділяють на ротову порожнину, глотку, стравохід, тонку і товсту кишку. До великих травних залоз належать парні привушні, підщелепні та під'язикові слинні залози, печінка з жовчним міхуром, підшлункова залоза

З огляду на функціональні особливості, у складі травного каналу розрізняють:

(1) передній відділ - забезпечує подрібнення та зволоження, початкову хімічну обробку їжі; включає ротову порожнину, глотку, стравохід;

(2)середній відділ - до його функцій належать: хімічна обробка їжі і всмоктування поживних речовин та води; включає шлунок і більшу частину кишечника;

(3)задній відділ - забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі; до нього належить термінальна частина прямої кишки

Стравохід (лат. oesophagus) - трубчастий орган завдовжки, функція якого полягає у транспортуванні харчових грудочок та рідини з глотки до порожнини шлунка. Розміщений стравохід на рівні між шостим шийним та одинадцятим грудним хребцями.

Стінка утворена трьома оболонками: слизовою з підслизовим прошарком, м'язовою та зовнішньою - адвентиційною або серозною

Слизова оболонка вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм

Слизова із підслизовою формують поздовжні складки

t.me/rapeture

М’язова оболонка має три ділянки:

•Верхня третина – скелетна посмугована м’язова тканина

•Середня третина – поступовий перехід від скелетної до гладкої м’язової тканини

•Нижня третина – гладка м’язова

Зовнішня оболонка стравоходу – адвентиційна. (Крім черевного відділу стравоходу, що частково покритий очеревиною)

Види залоз стравоходу: • Кардіальні • Власні Власні залози стравоходу розташовані у підслизовій основі, виробляють

слиз, що сприяє руху їжі Кардіальні залози стравоходу розташовані у власній пластинці слизової

на рівні перснеподібного хряща гортані та у ділянці переходу у шлунок, переважно виробляють слиз

**Особливості будови місця переходу стравоходу в шлунок. Тканинний склад серозної оболонок.

Стравохід не має анатомічних сфінктерів, але формує два фізіологічних сфінктери: верхній - глотково-стравохідний та нижній - внутрішній і зовнішній шлунковостравохідні. Внутрішній шлунково-стравохідний сфінктер утворений гладкими міоцитами м'язової оболонки стравоходу у ділянці його проходження через діафрагму та переходу у шлунок. Зовнішній шлунково-стравохідний сфінктер утворений посмугованими м'язовими волокнами діафрагми, які охоплюють стравохід іззовні; цей сфінктер закриває вхід до стравоходу під час вдиху, а також при підвищенні абдомінального тиску (зокрема, при дефекації). Перистальтичні скорочення м'язової оболонки забезпечують проходження харчових грудочок зі стравоходу до шлунка зі швидкістю 5 см/сек

***Ембріональні джерела розвитку оболонок стравоходу. Особливості формування епітеліальної пластинки слизової оболонки стравоходу.

Епітелій слизової оболонки стравоходу утворюється з прехордальної пластинки, всі інші елементи його стінки - з прилеглої мезенхіми. На перших тижнях пренатального онтогенезу епітелій стравоходу одношаро вий стовпчастий; на 4-му тижні епітелій стає двошаровим, інтенсивно проліферує, внаслідок чого на 4-8-му тижні розвивається фізіологічна атрезія (зарощення) стравоходу. До кінця 2-го місяця прохідність стравоходу відновлюється в результаті апоптозу епітеліоцитів. На 3-му місяці гестації стравохід вистеляє псевдобагатошаровий війчастий епітелій респіраторного типу, який на 6-му місяці остаточно заміщується багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Поряд із тим, навіть у новонароджених дітей у складі дефінітивного епітеліального вистелення стравоходу можуть зустрічатися острівці війчастих клітин респіраторного типу. Причини описаної вище трансформації одного

t.me/rapeture

виду епітелію в інший у пренатальному морфогенез! стравоходу дотепер залишаються нез'ясованими

22. Спеціальна гістологія. Травна система. *Шлунок. Анатомічні частини.

Будова стінки, тканинний склад оболонок. Особливості будови слизової оболонки шлунка. Визначення шлункових ямок та складок.

Шлунок (лат. gaster) - порожнистий мішкоподібний орган травної системи, розташований між стравоходом і тонкою кишкою

Має чотири анатомічні відділи:

• Кардіальний відділ; • Дно; • Тіло; • Пілоричний відділ.

Функції шлунка:

- Механічна обробка і просування їжі; - Хімічна обробка їжі шлунковим соком, який містить ферменти пепсин, хімозин, ліпазу і соляну кислоту; - Секреція антианемічного фактора, яка сприяє всмоктуванню із їжі вітаміну В12; - Всмоктування води, солі, цукру та ін.; - Екскреція продуктів обміну;

Епітелій шлунка – одношаровий призматичний залозистий. Усі його клітини виділяють слизовий секрет, який захищає слизову від перетравлення шлунковим соком.

Слизова оболонка:

•Має залози, що продукують шлунковий сік

•Головні компоненти шлункового соку – пепсин та соляна кислота; також містить гастриксин, ліпазу, внутрішній фактор Касла

Власна пластинка слизової оболонки утворена пухкою сполучною тканиною. В ній залягають залози шлунка (прості трубчаті розгалужені)

Підслизова із слизовою формують три елементи рельєфу:

• Складки • Поля • Ямки

Складки утворюються у порожньому органі за рахунок слизової оболонки та підслизового прошарку і, як правило, мають поздовжню орієнтацію; при заповненні органа вони розправляються, при цьому об'єм шлунка збільшується.

Ямки утворюються внаслідок вростання поверхневого епітелію у власну плас тинку слизової оболонки. Шлункові ямки найглибші у пілоричній частині, найменші - у кардіальній частині і мають середній розмір у дні та тілі шлунка

М’язова оболонка має три шари:

• Внутрішній косий • Середній циркулярний • Зовнішній поздовжній Шлунок повністю вкритий очеревиною, тому його зовнішня оболонка -

серозна

t.me/rapeture

**Залози шлунка, особливості локалізації та будови. Клітинний склад і функціональне значення клітин власних залоз шлунка.

Шлункові залози

•Продукують шлунковий сік

•Головні компоненти шлункового соку – пепсин та соляна кислота; також містить гастриксин, ліпазу, внутрішній фактор Касла

Розрізняють:

•власні (фундальні) залози

•кардіальні

•пілоричні

Шлункові залози, за будовою – прості трубчасті нерозгалужені В залозі розрізняють:

•дно,

•тіло (секреторний відділ),

•шийку

•перешийок (вивідна протока)

Клітинний склад шлункової залози:

•Поверхневий мукоцит (виробляє слиз)

•Шийковий мукоцит (виробляє слиз, забезпечує регенерацію)

•Парієтальна клітина (виробляє соляну кислоту та внутрішній фактор Касла, який потрібен для всмоктування вітаміну В12)

•Головна клітина (виробляє пепсиноген та шлункову ліпазу)

•Ендокринна клітина (входить в склад APUD системи, виробляє гормони)

Ендокринні клітини шлунка

•Ентерохромаффінноподібні клітини (ECL-клітини) – виробляють гістамін,

•G-клітини (26 %) – виробляють гастрин

•D-клітини – виробляють соматостатин

***Гістофізіологія шлунка, склад шлункового соку, формування хімусу, значення іннервації шлунку в цьому процесі.

Шлункові залози і поверхневі мукоцити слизової оболонки протягом дня продукують близько 2-3 л шлункового соку. Його складниками є вода, соляна кислота, внутрішній антианемічний фактор Касла, що їх виділяють парієтальні екзокриноцити; продуковані головними клітинами пепсиноген, ренін та шлункова ліпаза; шийкові мукоцити долучають до складу шлункового соку розчинний муцин. Поверхня слизової оболонки вкрита видимим слизом, який

t.me/rapeture

продукують поверхневі мукоцити. Внаслідок перистальтичних скорочень м'язової оболонки шлунка харчові грудочки перемішуються зі шлунковим соком: так утворюється хімус

У порожньому шлунку пілоричний сфінктер відкритий; при перистальтичних скороченнях м'язової оболонки він скорочується, і надходження хімусу до дванадцятипалої кишки блокується. Хвилі перистальтичних скорочень генеруються ритмічно з частотою приблизно три скорочення на хвилину: пейсмейкерні клітини (водії ритму) локалізуються в інтерстиційній сполучній тканині м'язової оболонки.

Взаємодією мейснерівського та ауербахівського нервових сплетень і під впливом гормону греліну у шлунку підтримується сталий тиск, а також досягається скоординованість перистальтичних скорочень з короткочасним розслабленням пілоричного сфінктера, внаслідок чого невеликі порції хімусу переходять із шлунка до дванадцятипалої кишки. Рецептори останньої у відповідь на надходження хімусу обумовлюють рефлекторне закриття пілоричного сфінктера і посилення скорочень пілоричної частини шлунка, спрямоване на посилене перемішування харчової маси з травними ферментами

Швидкість перенесення хімусу до дванадцятипалої кишки підвищується при розтягненні шлунка, а також під впливом гастрину - гормону, який посилює перистальтику пілоричної ділянки і сприяє розслабленню гастродуоденального сфінктера. Чинниками, котрі сповільнюють шлунковокишковий пасаж (перехід), є: перерозтягнення дванадцятипалої кишки; надмір жирів, білків або вуглеводів; підвищена осмолярність або кислотність хімусу

23. Спеціальна гістологія. Травна система. *Ротова порожнина, відділи,

органи ротової порожнини, функції. Особливості будови слизової оболонки та епітелію органів ротової порожнини.

Ротова порожнина (лат. cavitas oris) є частиною переднього відділу травного каналу і включає присінок рота і власне ротову порожнину. Передня стінка присінка рота утворена губами, бічні стінки - щоками. Зуби з яснами відмежовують присінок рота від власне ротової порожнини. Тверде і м'яке піднебіння служать верхньою стінкою ротової порожнини, діафрагма рота –її дном. До органів ротової порожнини належать язик, ясна та зуби

Ротову порожнину вистилають:

•слизова оболонка (епітеліальна + власна пластинка)

•підслизова основа

Слизова оболонка включає:

•Епітелій – багатошаровий плоский незроговілий.

•Власна пластинка – пухка сполучна тканина

t.me/rapeture

Підслизова основа утворена пухкою сполучною тканиною. Містить кінцеві відділи дрібних слинних залоз, судини, нерви, часточки жирової тканини.

В деяких ділянках власна пластинка слизової зрощена із підлеглими тканинами, а підслизова основа відсутня

Ротова порожнина виконує низку важливих функцій: (1) первинну обробку їжі (подрібнення і зволоження, початкова хімічна обробка амілазою слини); (2) захисну (обумовлена присутністю у складі слини лізоциму, секреторного імуноглобуліну А, лейкоцитів); (3) участь в артикуляції (звукота словотворенні - язик, тверде піднебіння, зуби); (4) сприйняття смаку (смакові бруньки м'якого піднебіння, дорсальної поверхні язика)

**Функціональні типи слизової, їх розташування. Особливості будови епітелію та власної пластинки слизової оболонки ясен та твердого піднебіння.

Ясна (лат. gingiva) - вкриті слизовою оболонкою кісткові альвеолярні вирости верхньої та нижньої щелеп, якими облямовані корені зубів. У яснах розрізняють міжзубні ясенні сосочки, маргінальну (крайову) та альвеолярну частини

Епітелій - багатошаровий плоский зроговілий (шляхом паракератозу та ортокератозу)

Власна пластинка зрощена із окістям, тому слизова нерухома Підслизова основа відсутня

Ясна. Включають три зони:

•Альвеолярна зона - покриває альвеолярні відростки щелепи;

•Маргінальна зона (крайова) - утворює ясенний край;

•Міжзубні сосочки

Альвеолярна зона сформована прикріпленою слизовою, власна пластинка якої зрощена із окістям І підлеглої кістки.

Вільна слизова (маргінальна зона) охоплює шийку зуба.

Між вільним краєм ясен та зубом знаходиться ясенна борозна. Зсередини борозна вислана зубо-ясенним епітелієм.

Ясенна борозна заповнена ясенною рідиною.

Тверде піднебіння.

Включає чотири зони: • Жирова • Залозиста • Крайова • Зона піднебінного

шва.

Украйовій зоні та зоні піднебінного шва власна пластинка зрощена із окістям, де підслизова основа відсутня

Ужировій та залозистій зонах підслизова оболонка присутня.

Узалозистій зоні зоні у підслизовій оболонці знаходяться кінцеві відділи слинних залоз

t.me/rapeture

***Особливості іннервації язика. Рецепторний апарат слизової оболонки ротової порожнини, особливості будови сенсорної слизової оболонки, будова та розташування смакових бруньок.

Усі м’язи язика іннервують язикові гілки під’язикового нерва (XII черепний нерв).

Інформація про загальну чутливість (дотик, біль, температура) від передніх двох третин язика (передня частина) передається по чутливих нервових волокнах язикового нерва, який є гілкою нижньощелепного нерва (V черепний нерв), а смакова інформація від передньої частини язика передається по чутливих волокнах барабанної струни лицевого нерва (VII черепний нерв).

Від задньої третини язика (задньої частини) вся чутлива інформація (смакова, дотик, біль, температура) передається по язикових гілках язикоглоткового нерва (IX черепний нерв), а від кореня язика в ділянці надгортанника – по чутливих гілках верхнього гортанного нерва (X черепний нерв)

Орган смаку - Представлений смаковими бруньками, що розташовані у сосочках язика та у слизовій оболонці рота

містять три типи клітин:

• Сенсоепітеліальні • Підтримуючі • Базальні

Смакова брунька має еліпсоїдну форму, займає всю товщу епітеліального пласта, на поверхні якого відкривається смаковою порою. Кожна смакова брунька складається з 60-80 щільно прилеглих одна до одної клітин, серед яких розрізняють смакові епітеліоцити чотирьох типів: 1) клітини І типу - темні; 2) клітини II типу - світлі; 3) клітини III типу - проміжні; 4) клітини IV типу – базальні

Базальна і латеральна поверхня смакових клітин I, II і III типів містить синаптичні контакти з чутливими нервовими закінченнями, що свідчить про участь цих клітинних популяцій у рецепції смакових подразнень. На апікальних частинах смакових клітин містяться мікроворсинки, в цитолему яких вбудовані рецепторні білки. Взаємодія останніх з молекулами смакових речовин викликає генерацію імпульсів, які сприймаються аферентними нервовими закінченнями

Зокрема, кінчик і передня третина язика, де розташовані грибоподібні сосочки, найбільш чутливі до солодкого;

бічні поверхні язика (листоподібні сосочки) - до кислого і солоного;

корінь язика (валкуваті сосочки) - до гіркого

24. Спеціальна гістологія. Травна система. *Загальний план будови травної трубки. Відділи, оболонки, їх тканинний склад.

t.me/rapeture

**Залози травного каналу: одноклітинні, малі та великі травні залози, їх локалізація, будова і функції. Залози ротової порожнини глотки, стравоходу, шлунку та кишечнику. Особливості будови підшлункової залози та печінки.

Травні залози поділяються на інтрамуральні - локалізовані в товщі стінки травного каналу, та екстрамуральні - розташовані поза його межами. До інтрамуральних залоз належать малі спинні залози (губні, щічні, піднебінні, язикові), кардіальні та власні залози стравоходу, кардіальні, фундальні та пілоричні залози шлунка, бруннерівські залози дванадцятипалої кишки, залози Ліберкюна (крипти) тонкої і товстої кишки. Екстрамуральними є великі слинні залози, печінка та підшлункова залоза.

У складі епітеліального вистелення слизової оболонки травного каналу локалізуються дисоційовані ендокринні клітини, що належать до дифузної нейроендокринної системи (DNES) організму. Вони є похідними нервових гребенів і синтезують понад 20 різних гормонів, які не лише регулюють процеси травлення, але й впливають на загальні функції організму. У стінці травного каналу також містяться мигдалики, які утворюють лімфоепітеліальне кільце Вальдеєра - Пирогова, поодинокі та агреговані лімфоїдні вузлики (пейєрові бляшки), постійні та тимчасові лімфоїдні скупчення, які об'єднують під спільною назвою лімфоїдної тканини, асоційованої з травним каналом

Підшлункова залоза - залоза змішаної секреції, що належить до середнього відділу травної системи та забезпечує секрецію ферментів травного панкреатичного соку та гормонів

Частини підшлункової залози:

t.me/rapeture

• Екзокринна – секреція ферментів; Представлена панкреатичними ацинусами і розгалуженою мережею

вивідних проток, які відкриваються в просвіт дванадцятипалої кишки, куди виділяється панкреатичний сік.

Структурно-функціональна одиниця – панкреатичний ацинус

• Ендокринна – секреція гормонів.

Представлена панкреатичними острівцями, insulae pancreaticae, відноситься до ендокринних залоз.

Структурно-функціональна одиниця – острівець Лангерганса

Печінка - найбільша залоза травної системи, масою близько 1,5-2 кг. Розміщена у правому підребірї (під куполом діафрагми); є життєво необхідним паренхіматозним органом.

Печінка включає 4 частки (праву, ліву, квадратну, хвостату). Частки поділяються на сегменти. Сегменти поділяються на часточки.

Частка, сегмент і часточка кровопостачаються гілкою печінкової артерії, гілкою ворітної вени і мають власну жовчну протоку, яка збирає жовч від відповідної ділянки

Часточка – структурнофункціональна одиниця печінки. Має:

1.центральна вена

2.трабекули (балки)

3.синусоїдні капіляри та перисинусоїдальний простір Діссе

Являє собою шестигранну призму. У центрі розташована центральна вена. До центральної вени радіально сходяться печінкові балочки, які складаються із гепатоцитів

Печінкова балочка - пластинчаста структура, що радіально розташована в печінкових часточках. Печінкові балки складаються з гепатоцитів, пов'язаних один з одним десмосомами і контактом за типом "замку".

***Поняття про шлунково-кишково-підшлункову ендокринну систему, її значення для організму.

Панкреатична секреція контролюється гормонами секретином та холецистокініном (панкреозиміном), що продукуються клітинами дифузної

t.me/rapeture

нейроендокринної системи тонкої кишки та проток підшлункової залози у відповідь на харчову стимуляцію. Під дією секретину клітини вставних проток виділяють панкреатичний сік рідкої консистенції, з високим вмістом води та іонів бікарбонату, що нейтралізують кислі складники шлункового соку.

Холецистокінін стимулює екзоцитоз ациноцитами зимогенних гранул, які у складі панкреатичного соку по протоковій системі виводяться у дванадцятипалу кишку, в просвіті якої проферменти перетворюються на ферменти, здатні розщеплювати білки, жири, вуглеводи та нуклеїнові кислоти. Певну секреторну реакцію викликає також стимуляція блукаючого нерва, проте регуляція секреції підшлункової залози здійснюється головним чином зазначеними вище гормонами.

25. Спеціальна гістологія. Травна система. *Товстий кишечник, його відділи, загальний план будови, особливості будови слизової оболонки та м’язової оболонки в різних відділах.

Анатомічно у товстій кишці (лат. intestinum crassum) розрізняють наступні відділи: сліпу кишку, червоподібний відросток, ободову кишку (висхідну, поперечну, низхідну), сигмоподібну та пряму кишку

•Слизова із підслизовою утворюють циркулярні складки

•Рельєф слизової представлений криптами

•Ворсинок немає

•Епітелій одношаровий призматичний, формує крипти, містить велику кількість келихоподіних клітин, що виробляють слиз

М’язова оболонка має 2 шари:

•внутрішній циркулярний – суцільний

•зовнішній поздовжній не суцільний, формує три стрічки, які сприяють утворенню гаустр.

Пряма кишка. Епітелій:

•в верхньому відділі - одношаровий призматичний

•в стовпчатій зоні - багатошаровий кубічний

•в проміжній зоні - багатошаровий плоский незроговілий

•в шкірній - багатошаровий плоский зроговілий

М’язова оболонка в верхній третині утворена гладкою м’язовою тканиною, в нижній третині утворена скелетною посмугованою м’язовою тканиною та формує анальний сфінктер

Нижня третина кишки лежить екстраперитонеально, тому зовнішня оболонка в цьому відділі – адвентиційна.