Сырная Гистология

t.me/rapeture

**Ультраструктура ниркового тільця та епітелію канальців нефрона у зв’язку з процесами сечоутворення. Складові компоненти фільтраційного бар’єру, склад ультрафільтрату.

Будова ниркового тільця:

1.Ендотелій капілярів містить пори

2.Базальна мембрана є загальною для ендотелію капілярів і внутрішнього листка капсули

3.Внутрішній листок капсули утворений особливими клітинами – подоцитами. Від тіл подоцитів відходять широкі відростки – цитотрабекули, від яких починаються короткі – цитоподії. Ці відростки охоплюють капіляри. Між цитоподіями розміщуються

фільтраційні щілини, що закриті діафрагмами Ниркове (мальпігієве) тільце забезпечує перший етап сечоутворення, а

саме: фільтрацію плазми крові з утворенням первинної сечі. Рідка частина плазми крові переходить через фільтраційний бар'єр, котрий включає стінку капіляра з фенестрованим ендотелієм, базальну мембрану і утворений клітинами подоцитами вісцеральний листок капсули нефрона. Високий гідростатичний тиск у капілярах клубочка та особливості будови структур фільтраційного бар’єра забезпечують певний склад ультрафільтрату (первинної сечі)

До фільтраційного бар'єра належать:

(1)фенестрований (вікончастий) ендотелій капілярів клубочка;

(2)тришарова базальна мембрана;

(3)фільтраційні щілини між цитоподіями подоцитів

Бар'єр непроникний для речовин, молекулярна маса яких перевищує 70000 дальтон, а також формених елементів крові.

Білки поглинаються із первинної сечі шляхом піноцитозу, за допомогою лізосом вони розщеплюються до амінокислот. Мітохондрії мають фермент СДГ, який сприяє активному зворотньому транспорту електролітів. Складчатість забезпечує зворотнє всмоктування води. В проксимальних канальцях із сечі повністю реабсорбується цукор та білок, 85 % води та солей

t.me/rapeture

***Вікові зміни нирок. Постембріональний період дозрівання нирок, та вікові зміни в нирках у процесі старіння.

Постембріональний період розвитку нирок досить довгий і триває практично до статевого дозрівання. Процеси розвитку пов'язані не зі збільшенням кількості нефронів, а з їхнім видовженням та диференціацією.

(1)на одиницю об'єму нирки у новонароджених налічується 50 клубочків, у 8-10-місячних дітей - 18-20, а у дорослих - 4-6;

(2)товщина звивистих трубочок нефронів у дітей складає 18-36 мкм, у дорослих - 40-60 мкм;

(3)дозрівання фільтраційного бар'єра проявляється збільшенням кількості пор і фенестр у ендотелії;

(4)диференціація епітеліоцитів проксимальних трубочок супроводжується збільшенням кількості мікроворси-:» щіточкової облямівки, що покращує процеси реабсорбції;

(5)спостерігається видовження трубочок петлі Геле і збільшення кількості збірних проток.

Дозрівання нирок завершується приблизно у І2 років. З віком у нирках відбувається фіброзне переродження, спостерігається збільшення об'єму інтерстицію, у якому зростає кількість волокнистих структур, що зводить до склерозування органа.

Загальна кількість ниркових тілець зменшується, базальні мембрани товщуються. У процесі старіння відбувається зменшення об'єму кортикального кровоплину. Усі вищеозначені зміни призводять до гіпофункції органа.

11. Спеціальна гістологія. Чоловіча статева система.

*Загальна морфо-функціональна характеристика органів чоловічої статевої системи. Внутрішні та зовнішні статеві органи. Сім’яник: локалізація, тканинний склад і функції. Строма яєчка. Будова стінки звивистих сім'яних трубочок: зовнішній-сполучнотканинний і внутрішній-сперматогенний шари - їх клітинний склад. Інтерстиційні ендокриноцити яєчка.

Чоловіча статева система (лат. systema genitale masculinum) включає сукулість органів, що забезпечують репродуктивну та ендокринну функцію організму.

Статеві органи чоловіка поділяють на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх статевих органів належать яєчка з над'яєчками (сім'яники з придатками), сім'явивідні та сім'явипорскувальні протоки, сечівник (уретра), а також залозисті органи - пухирчасті, бульбоуретральні залози та передміхурова залоза (простата). До зовнішних статевих органів належать прутень (статевий член) та калитка (мошонка)

Яєчко (сім'яник, лат. testis) - парний паренхіматозний орган, який знаходиться в калитці та містить численні трубчасті утвори: звивисті сім'яні

t.me/rapeture

Сперматогенез - процес утворення чоловічих статевих клітин - сперматозоїдів. Він відбувається у звивистих сім'яних трубочках і включає чотири фази: (1) розмноження (мітотичний поділ сперматогоній), (2) росту, (3) дозрівання, і (4) формування.

1. Сперматогонії (2n 2c)

Містять диплоїдний набір хромосом, діляться шляхом мітозу = знаходяться у фазі розмноження (проліферації). Контроль – ФСГ (фолікулстимулюючий гормон)

+Субпопуляції (стовбурових клітин та напівстовбурових клітин)

2.Сперматоцити І порядку (2n 4c)

Під впливом тестостерону сперматогонії перетворюються у сперматоцити першого порядку: вступають в інтерфазу мейозу, збільшуються в об’ємі = проходять фазу росту. Після закінчення фази росту сперматоцит першого порядку переходить у наступну фазу сперматогенезу — дозрівання

3. Сперматоцити ІІ порядку (1n 2c)

Фаза дозрівання = мейоз. І поділ – редукційний – із сперматоцита І порядку утворюються два сперматоцита ІІ порядку

4.Сперматиди (1n 1c)

Врезультаті другого поділу утворюються 4 сперматиди. Період формування – сперміогенез – формування із сперматид сперматозоїдів. Процес перетворення сперматогоній у сперматозоїди триває близько 75 діб

5.Сперматозоїди (1n 1c)

Впроцесі дозрівання клітини поступово зміщуються від базальної мембрани до просвіту звивистого сім'яного канальця.

Проміжок часу і послідовність змін, які відбуваються у процесі перетворення сперматогоній на сперматозоїди, отримав назву циклу сперматогенезу. У людини він триває приблизно 64 доби і охоплює чотири вищеозначених фази

З них фази розмноження і росту - мітотичного поділу сперматогоній, які закінчуються утворенням первинних сперматоцитів - охоплюють 16 днів.

Перший поділ мейозу, завдяки складності процесів перебудови хромосом, які відбуваються у профазі, триває 24 дні; його результатом є вторинні сперматоцити.

Другий поділ мейозу з утворенням сперматид завершується протягом кількох годин.

Процес сперміогенезу - формування зі сперматид зрілих сперматозоїдів - триває 24 дні.

Сперматогенні клітини, які перебувають на ідентичній стадії розвитку, пов’язані між собою цитоплазматичними містками - вони утворюють клітинні асоціації (синцитії, або сукліття)

Ідентичні клітинні асоціації повторюються з певною періодичністю; відстань між ними отримала назву хвилі сперматогенезу

t.me/rapeture

Для нормального розвитку сперматозоїдів оптимальною є температура 35 °С, яка підтримується у калитці завдяки кровоплину у лозоподібному венозному сплетенні. Гіпертермія яєчок є одним із чинників чоловічої неплідності.

*** Гістофізіологія сім’яника у різні вікові періоди: дитинство, статеве дозрівання, зрілий вік, старіння.

• 12-15 років: посилюється синтез статевих гормонів, ріст і розвиток вивідних проток і придатка сім'яника, активується діяльність додаткових залоз, формуються вторинні статеві ознаки, інтенсифікується сперматогенез.

Репродуктивний період: процес сперматогенезу активно протікає в середньому до 50 років; у віці 20-35лет (період найбільшої функціональної активності) в передміхуровій залозі секреторні елементи переважають над сполучнотканинними, висока синтетична активність; з 35-40 років деякі залозисті часточки починають атрофуватися, а сполучна тканина розростається і ущільнюється

50-80 років: настає поступова вікова інволюція сім’яників, що виявляється в ослабленні сперматогенезу, розростанні сполучної тканини, знижується продукція чоловічого статевого гормону, що є причиною вікової атрофії передміхурової залози і частково зовнішніх статевих органів. У порожнині секреторних відділів простати утворюються і скупчуються передміхурові конкреції (пісок). Однак навіть в літньому віці в деяких сім'яних канальцях зберігається сперматогенез, і їх будова залишається нормальною

12. Спеціальна гістологія.Чоловіча статева система.

*Загальна характеристика структури і функції чоловічої статевої системи, загальний план будови. Сім'явиносні шляхи - інтратестикулярні та позатестикулярні трубочки і протоки, їх розташування та загальна будова.

Чоловіча статева система (лат. systema genitale masculinum) включає сукулість органів, що забезпечують репродуктивну та ендокринну функцію організму.

Статеві органи чоловіка поділяють на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх статевих органів належать яєчка з над'яєчками (сім'яники з придатками), сім'явивідні та сім'явипорскувальні протоки, сечівник (уретра), а також залозисті органи - пухирчасті, бульбоуретральні залози та передміхурова залоза (простата). До зовнішних статевих органів належать прутень (статевий член) та калитка (мошонка)

До сім'явивідних шляхів належать прямі трубочки, сітка яєчка, виносні протоки яєчка, протока придатка яєчка, сім'явивідна і сім'явипорскувальна протоки, а також сечівник. Загальний план будови стінки усіх сегментів сім'явивідних шляхів схожий і включає слизову, м'язову та адвентиційну оболонки.

1.Прямі канальці

2.Мережа сім’яника

3.Виносні канальці

4.Протока придатка

5.Сім’ явиносна протока

t.me/rapeture

6.Сім’ явипорску вальна протока

7.Уретра

Стінка включає три оболонки: • слизова, • м'язова, • адвентиційна

У складі яєчка:

•Прямі канальці - одношаровий призматичний епітелій;

•Сітка сім'яника – одношаровий плоский та кубічний епітелій

Між яєчком та придатком:

• Виносні протоки. Вислані дворядним епітелієм (має два види клітин – війчасті та залозисті). Кількість - 15 – 20. Починаються з сітки сім'яника. Відкриваються в протоку над’ яєчка

**Виносні проточки яєчка та протока над'яєчка, їх розташування та особливості будови епітелію. Будова і функціональне значення над'яєчка (придатку яєчка). Сім'явиносна протока, сім'явипорскувальна протока – тканинний склад оболонок.

До сім'явивідних шляхів належать прямі трубочки, сітка яєчка, виносні протоки яєчка, протока придатка яєчка, сім'явивідна і сім'явипорскувальна протоки, а також сечівник. Загальний план будови стінки усіх сегментів сім'явивідних шляхів схожий і включає слизову, м'язову та адвентиційну оболонки.

1.Прямі канальці

2.Мережа сім’яника

3.Виносні канальці

4.Протока придатка

5.Сім’ явиносна протока

6.Сім’ явипорску вальна протока

7.Уретра

Стінка включає три оболонки: • слизова, • м'язова, • адвентиційна

У складі яєчка:

•Прямі канальці - одношаровий призматичний епітелій;

•Сітка сім'яника – одношаровий плоский та кубічний епітелій

Між яєчком та придатком:

• Виносні протоки. Вислані дворядним епітелієм (має два види клітин – війчасті та залозисті). Кількість - 15 – 20. Починаються з сітки сім'яника. Відкриваються в протоку над’ яєчка

t.me/rapeture

Придаток сім’яника (над’яєчко, epididymis) - Розміщений вздовж заднього краю та над верхнім кінцем яєчка. Є резервуаром для накопичення спрерматозоїдів

Частини: • голівка; • тіло; • хвіст. Голівка складається з

•виносних протоків (ductuli efferentes ), які впадають у

•протоку над’яєчка (ductus epididymidis)

Тіло і хвіст – із протоки над’ яєчка

Протока над’яєчка Протока над'яєчка має вигляд компактно укладеної трубочки, яка

вистелена псевдобагатошаровим стовпчастим епітелієм.

У його складі розрізняють головні епітеліоцити зі стереоциліями на апікальній поверхні і базальні клітини.

Також тут присутні макрофагоцити-сперматофаги. М'язова оболонка протоки над'яєчка утворена циркулярно

орієнтованими пучками гладких міоцитів, проміжки між окремими сегментами заповнені інтерстиційною сполучною тканиною

Адвентиційна оболонка – пухка волокниста сполучна тканина.

Просвіт протоки придатка служить резервуаром для сперматозоїдів. В ній завершується диференціювання сперматозоїдів

Сім'явиносна протока (ductus deferens) - парний трубчасто-м'язовий

утвір

Стінка протоки складається зі слизової, м'язової та адвентиційної оболонок. Слизова оболонка утворює 4-6 поздовжніх складок, тому на поперечному

Епітелій слизової оболонки сім'явивідної протоки, подібно до протоки придатка - псевдобагатошаровий стовпчастий; включає дещо нижчі, ніж у протоці придатка, головні клітини зі стереоциліями та базальні клітини.

Під епітелієм залягає пухка сполучна тканина власної пластинки слизової оболонки.

М'язова оболонка набуває значного розвитку і представлена трьома шарами гладких міоцитів: зовнішнім та внутрішнім - поздовжніми, середнім - циркулярним.

Зовні сім'явивідна протока вкрита адвентиційною оболонкою - пухкою сполучною тканиною зі значним вмістом адипоцитів.

Сім'явипорскувальна протока (лат. ductus ejaculatorius) - парний трубчастий утвір, який формується після злиття розширеної кінцевої частини (ампули) сім’явивідної протоки з протокою пухирчастої залози.

Сім'явипорскувальна протока пронизує простату і відкривається на сім'яному горбику простатичної частини сечівника. Слизова оболонка утворює численні складки, вистелена одношаровим стовпчастим епітелієм.

t.me/rapeture

Особливістю сім'явипорскувальної протоки є відсутність в її стінці м'язових елементів. Сполучна тканина адвентиційної оболонки зростається зі стромою передміхурової залози.

***Джерела розвитку та ембріогенез сім’явиносних шляхів чоловічої статевої системи.

Первинні статеві клітини - гоноцитобласти - виявляються на третьому тижні ембріогенезу в ентодермі жовткового мішка, де проходить їх інтенсивна проліферація. У цей же час в організмі зародка формуються статеві валики - потовщення целомічного епітелію на поверхні первинної нирки.

Гоноцитобласти виселяються зі стінки жовткового мішка у ста-теві валики. Ця стадія є спільною для зародків чоловічої і жіночої статі і тому має назву індиферентної (3-6 тиждень)

На шостому тижні ембріогенезу починає вироблятися інгібін, який зумовлює редукцію парамезонефральної протоки, диференціацію статевих зачатків, а також гіпоталамуса і епіфіза за чоловічим типом

Статеві шнури поступово перетворюються у сім'яні канальці, гоноцити трансформуються у сперматогонії. У постнатальний період у закладках звивистих сім'яних канальців продовжується розмноження сперматогоній.

Виносні канальці сім'яника утворюються у результаті перебудови канальців первинної нирки. З мезонефральної протоки розвивається протока над'яєчка, сім'явиносна і сім'явипорскувальна протоки

13. Спеціальна гістологія. Чоловіча статева система.

*Структура та функції чоловічої статевої системи. Органи, їх локалізація в організмі і загальний план будови. Залозисті органи чоловічої статевої системи: види, функціональне значення.

Чоловіча статева система (лат. systema genitale masculinum) включає сукулість органів, що забезпечують репродуктивну та ендокринну функцію організму.

Статеві органи чоловіка поділяють на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх статевих органів належать яєчка з над'яєчками (сім'яники з придатками), сім'явивідні та сім'явипорскувальні протоки, сечівник (уретра), а також залозисті органи - пухирчасті, бульбоуретральні залози та передміхурова залоза (простата). До зовнішних статевих органів належать прутень (статевий член) та калитка (мошонка)

Пухирчаста залоза (лат. glandula vesiculosa) - парний залозистий орган, розміщений латерально від сім'явивідної протоки, вище від передміхурової залози.

За будовою - це компактно укладений трубчастий утвір; завдяки численним звивинам і складкам на розрізі орган виявляє пухирчасту структуру.

Стінка містить три оболонки - слизову, м'язову та адвентиційну. Слизова оболонка пухирчастої залози утворює первинні, вторинні та

третинні складки; вкрита псевдобагатошаровим стовпчастим епітелієм, у складі якого розрізняють базальні клітини і головні екзокрино

t.me/rapeture

Висота головних екзокриноцитів збільшується під впливом тестостерону. Під епітелієм залягає шар фіброеластичної сполучної тканини.

М'язова оболонка представлена двома шарами гладких міоцитів - внутрішнім циркулярним та зовнішнім поздовжнім. Зовні залоза вкрита щільною сполучнотканинною капсулою.

Пухирчасті залози скорочуються під час еякуляції (сім'явиверження): їхній збагачений фруктозою секрет, який складає близько 70% об'єму сперми, розріджує останню і створює оптимальне для сперматозоїдів слаболужне середовище

Фруктоза відіграє роль джерела енергії для забезпечення рухливості сперматозоїдів. Також до складу секрету пухирчастих залоз входять простагландини і спермальний коагулятор

Передміхурова залоза (простата). За формою нагадує каштан, у вигляді муфти охоплює проксимальну частину сечівника

•М’язово-залозистий орган

•Ендокринна функція - простата виділяє у кров гормони – простагландини

•Екзокринна - продукує слизовий секрет, який розрід-жує сперму і підвищує рухли-вість сперматозоїдів

•Скоротлива функція – виконує роль сфінктера

Паренхіму органа складають окремі слизові альвеолярні залози, вивідні протоки яких впадають у простатичну частину сечівника.

Строма – сполучна тканина та гладка м'язова тканина Має 3 групи залоз:

•Слизові - розміщені в слизовій оболонці сечівника,

•Підслизові – у сполучній тканині навколо сечівника,

•Головні залози - формують власне паренхіму передміхурової залози.

Бульбоуретральні залози (залози цибулини сечівника, залози Купера, лат. glandulae bulbourethrales) - парні структури, розташовані біля основи прутня.

Це складні альвеолярно-трубчасті залози, які мають овальну форму. Кожна залоза розміром з горошину оточена фіброзною капсулою, до

складу якої, крім фібробластів та гладких міоцитів, входять також посмуговані м'язові волокна.

Від капсули всередину паренхіми вростають сполучнотканинні септи, які ділять її на часточки

Кінцеві секреторні відділи бульбоуретральних залоз утворені одношаровим кубоїдним епітелієм, у складі якого розрізняють екзокриноцити та ендокриноцити, зовні оточені міоепітеліальними клітинами. В цитоплазмі бульбоуретральних екзокриноцитів виявляються слизові крапельки та філаментозні тільця.

t.me/rapeture

Вивідні протоки часточок зливаються й утворюють єдину екскреторну протоку, яка впадає у сечівник біля основи прутня. Протокова система вистелена головними, келихоподібними та базальними клітинами, зовні оточена адвентиційною оболонкою.

Під час статевого збудження бульбоуретральні залози першими з чоловічих статевих залоз починають виділяти прозорий, в'язкий слизовий секрет, який збагачений галактозою і сіаловими кислотами. Він змащує поверхню слизової оболонки сечівника і полегшує просування по ньому сперми під час еякуляції.

** Розташування, походження та будова сім’яних пухирців. Характеристика секрету, роль в утворенні сперми. Передміхурова залоза:розташування, строма і паренхіма, зони, залози простати, їх групи, будова та характеристика секрету. Залози цибулини сечівника (бульбоуретральні залози): особливості будови, функціональне значення.

Пухирчаста залоза (лат. glandula vesiculosa) - парний залозистий орган, розміщений латерально від сім'явивідної протоки, вище від передміхурової залози.

За будовою - це компактно укладений трубчастий утвір; завдяки численним звивинам і складкам на розрізі орган виявляє пухирчасту структуру.

Стінка містить три оболонки - слизову, м'язову та адвентиційну. Слизова оболонка пухирчастої залози утворює первинні, вторинні та

третинні складки; вкрита псевдобагатошаровим стовпчастим епітелієм, у складі якого розрізняють базальні клітини і головні екзокрино

Висота головних екзокриноцитів збільшується під впливом тестостерону. Під епітелієм залягає шар фіброеластичної сполучної тканини.

М'язова оболонка представлена двома шарами гладких міоцитів - внутрішнім циркулярним та зовнішнім поздовжнім. Зовні залоза вкрита щільною сполучнотканинною капсулою.

Пухирчасті залози скорочуються під час еякуляції (сім'явиверження): їхній збагачений фруктозою секрет, який складає близько 70% об'єму сперми, розріджує останню і створює оптимальне для сперматозоїдів слаболужне середовище

Фруктоза відіграє роль джерела енергії для забезпечення рухливості сперматозоїдів. Також до складу секрету пухирчастих залоз входять простагландини і спермальний коагулятор

Передміхурова залоза (простата). За формою нагадує каштан, у вигляді муфти охоплює проксимальну частину сечівника

•М’язово-залозистий орган

•Ендокринна функція - простата виділяє у кров гормони – простагландини

•Екзокринна - продукує слизовий секрет, який розрід-жує сперму і підвищує рухли-вість сперматозоїдів