Сырная Гистология

t.me/rapeture

• Скоротлива функція – виконує роль сфінктера

Паренхіму органа складають окремі слизові альвеолярні залози, вивідні протоки яких впадають у простатичну частину сечівника.

Строма – сполучна тканина та гладка м'язова тканина Має 3 групи залоз:

•Слизові - розміщені в слизовій оболонці сечівника,

•Підслизові – у сполучній тканині навколо сечівника,

•Головні залози - формують власне паренхіму передміхурової залози.

Бульбоуретральні залози (залози цибулини сечівника, залози Купера, лат. glandulae bulbourethrales) - парні структури, розташовані біля основи прутня.

Це складні альвеолярно-трубчасті залози, які мають овальну форму. Кожна залоза розміром з горошину оточена фіброзною капсулою, до

складу якої, крім фібробластів та гладких міоцитів, входять також посмуговані м'язові волокна.

Від капсули всередину паренхіми вростають сполучнотканинні септи, які ділять її на часточки

Кінцеві секреторні відділи бульбоуретральних залоз утворені одношаровим кубоїдним епітелієм, у складі якого розрізняють екзокриноцити та ендокриноцити, зовні оточені міоепітеліальними клітинами. В цитоплазмі бульбоуретральних екзокриноцитів виявляються слизові крапельки та філаментозні тільця.

Вивідні протоки часточок зливаються й утворюють єдину екскреторну протоку, яка впадає у сечівник біля основи прутня. Протокова система вистелена головними, келихоподібними та базальними клітинами, зовні оточена адвентиційною оболонкою.

Під час статевого збудження бульбоуретральні залози першими з чоловічих статевих залоз починають виділяти прозорий, в'язкий слизовий секрет, який збагачений галактозою і сіаловими кислотами. Він змащує поверхню слизової оболонки сечівника і полегшує просування по ньому сперми під час еякуляції.

***Сперма (еякулят): структурний та хімічний склад сперми. Спермограма - діагностичне значення.

Спермограма.

1.Концентрація – 20-200 млн/мл

2.Вміст нормальних форм – 60%

3.Вміст незрілих форм – до 2%

4.Частка живих клітин – більше 75%

5.Частка рухливих клітин – більше 50%

Рідка частини сперми - сім'яна плазма - на 70-80 % складається з секрету пухирчастих залоз і на 20-30 % - із секрету простати.

t.me/rapeture

Останній підвищує рухливість сперматозоїдів і створює для них оптимальне слаболужне середовище; секрет пухирчастих залоз містить фруктозу, котра служить джерелом енергії для забезпечення рухової активності сперматозоїдів.

Речовини, що містяться у спермі: аскорбінова кислота, характерні для кожної групи крові антитіла, холестерин, холін, лимонна кислота, фруктоза, дезоксирибонуклеїнова кислота, докозагексаенова кислота, ціанокобаламін, глутатіон, інозит, молочна кислота, спермін, сечовина, гіалуронідаза, гіалуронова кислота

14. Спеціальна гістологія. Чоловіча статева система.

* Органи і функції чоловічої статевої системи, їх розташування в організмі. Мікроскопічна будова сім’яника: тканинний склад строми та паренхіми. Ендокринна функція чоловічої статевої системи, органи та клітини, що її забезпечують.

Чоловіча статева система (лат. systema genitale masculinum) включає сукулість органів, що забезпечують репродуктивну та ендокринну функцію організму.

Статеві органи чоловіка поділяють на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх статевих органів належать яєчка з над'яєчками (сім'яники з придатками), сім'явивідні та сім'явипорскувальні протоки, сечівник (уретра), а також залозисті органи - пухирчасті, бульбоуретральні залози та передміхурова залоза (простата). До зовнішних статевих органів належать прутень (статевий член) та калитка (мошонка)

Яєчко (сім'яник, лат. testis) - парний паренхіматозний орган, який знаходиться в калитці та містить численні трубчасті утвори: звивисті сім'яні трубочки, прямі трубочки, сітку яєчка, виносні протоки яєчка. У звивистих сім'яних трубочках здійснюються процеси сперматогенезу: утворюються чоловічі статеві клітини - сперматозоїди; інші трубчасті структури забезпечують депонування та виведення сперматозоїдів і належать до сім'явивідних шляхів. Яєчко має овально-округлу форму.

Зовні яєчко вкрите очеревиною, під якою знаходиться капсула з щільної неоформленої сполучної тканини - білкова оболонка. На бічних поверхнях білкова оболонка потовщується і утворює середостіння яєчка, від якого радіально всередину органа відходять перегородки, що поділяють його на 150-250 часточок.

Кожна часточка містить від однієї до чотирьох звивистих сім'яних трубочок, у яких відбувається розвиток сперматозоїдів.

Кожне яєчко містить до тисячі звивистих сім'яних трубочок, які біля середостіння яєчка переходять у прямі трубочки, що ними починаються сім’явивідні шляхи.

Між звивистими сім'яними трубочками залягає інтерстицій - прошарки пухкої сполучної тканини, у якій в оточенні гемокапілярів локалізуються інтерстиційні ендокриноцити (клітини Лейдіга)

t.me/rapeture

Клітини Лейдіга синтезують тестостерон - чоловічий статевий гормон, під впливом якого на 7-й тиждень ембріогенезу починається формування яєчок. Другий підйомсекреторноїактивності клітинЛейдігаспівпадає з початком статевого дозрівання, коли під впливом тестостерону відбувається дозрівання сперматозоїдів та формуються вторинні чоловічі статеві ознаки.

Синтетичну активність клітин Лейдіга стимулюють лютеїнізуючий та лактотропний гормони аденогіпофіза

Внутрішній вміст сім'яних трубочок представлений сперматогенними клітинами різного ступеня зрілості (сперматогонії, первинні та вторинні сперматоцити, сперматиди, сперматозоїди), а також підтримувальними клітинами - сустентоцитами (клітинами Сертолі).

Продуктами синтетичної активності клітин Сертолі є низка біологічно активних речовин:

(1)андрогензв'язувальний білок (АВР), який забезпечує надходжен ня тестостерону до сім'яних трубочок;

(2)інгібін - гормон, що пригнічує виділення фолікулостимулюючого гормону гонадотропоцитами гіпофіза;

(3)активін - стимулятор продукції фолікулостимулюючого гормону;

(4)мюллерівська інгібіторна субстанція (антимюллерівський гормон) - біологічно активна речовина, яка під час ембріогенезу забезпечує розвиток зародка за чоловічим типом;

(5)секрет сустентоцитів збагачений фруктозою, котра служить джерелом енергії для сперматозоїдів;

(6)тестикулярний трансферин - продукт секреторної діяльності сустентоцитів, що забезпечує засвоєння дозріваючими сперматогенними

клітинами заліза з плазми крові

**Інтерстицій сім’янника. Будова, локалізація і походження клітин Лейдіга. Фукція інтерстиційних ендокриноцитів, значення чоловічих статевих гормонів.

Між звивистими сім'яними трубочками залягає інтерстицій - прошарки пухкої сполучної тканини, у якій в оточенні гемокапілярів локалізуються інтерстиційні ендокриноцити (клітини Лейдіга)

Це клітини округлої або полігональної форми діаметром близько 15 мкм, з одним або двома ядрами, оксифільною цитоплазмою, в якій містяться білкові включення (так звані кристали Рейнке).

Мають розвинену гладку ендоплазматичну сітку, комплекс Гольджі, мітохондрії з тубулярними кристами, які характерні для клітин, котрі є продуцентами стероїдів.

Клітини Лейдіга синтезують тестостерон - чоловічий статевий гормон, під впливом якого на 7-й тиждень ембріогенезу починається формування яєчок.

Другий підйомсекреторноїактивності клітинЛейдігаспівпадає з початком статевого дозрівання, коли під впливом тестостерону відбувається дозрівання сперматозоїдів та формуються вторинні чоловічі статеві ознаки.

t.me/rapeture

Синтетичну активність клітин Лейдіга стимулюють лютеїнізуючий та лактотропний гормони аденогіпофіза.

***Зв’язок чоловічої статевої системи з гіпоталамо-гіпофізарною системою. Гормональна регуляція сперматогенезу. Особливості транспортування гормонів сперматогенним клітинам. Гемато-тестикулярний бар’єр

Сперматогенез контролируется тестостероном и гипофизарным ФоликулСтимулирующимГормоном

Для индукции сперматогенеза во время полового созревания требуется как ФСГ, так и ЛютенизирующегоГормона.

ЛГ оказывает непрямое воздействие, стимулируя образование тестостерона в клетках Лейдига, поскольку для нормального течения сперматогенеза требуются высокие интратестикулярные концентрации тестостерона.

Звивисті сім'яні трубочки іззовні обплетені кровоносною та лімфатичною капілярною мережею. Адлюменальний компартмент сім'яних трубочок відмежований від кровоплину гематотестикулярним бар'єром, який включає

(1)шар ендотелію та базальну мембрану гемо капіляра;

(2)зовнішню оболонку звивистої сім'яної трубочки;

(3)щільні замикальні контакти між відростками суміжних клітин Сертолі

Гематотестикулярний бар'єр забезпечує підтримання сталої концентрації поживних речовин та гормонів, які необхідні для нормального сперматогенезу; не пропускає з крові до дозріваючих статевих клітин антитіла проти них, та у зворотному напрямі, до крові - антигени, які утворюються у процесі сперматогенезу; захищає дозріваючі статеві клітини від токсинів.

15. Спеціальна гістологія. Чоловіча статева система.

*Внутрішні органи чоловічої статевої системи. Сім’яник – тканинний склад паренхіми і строми. Внутрішньогонадні трубочки та інтерстицій. Функціональне значення цих утворів гонад. Загальний план будови стінки звивистих сім’яних трубочок: сполучнотканинний та сперматогенний шари.

Яєчко (сім'яник, лат. testis) - парний паренхіматозний орган, який знаходиться в калитці та містить численні трубчасті утвори: звивисті сім'яні трубочки, прямі трубочки, сітку яєчка, виносні протоки яєчка. У звивистих сім'яних трубочках здійснюються процеси сперматогенезу: утворюються чоловічі статеві клітини - сперматозоїди; інші трубчасті структури забезпечують депонування та виведення сперматозоїдів і належать до сім'явивідних шляхів. Яєчко має овально-округлу форму.

t.me/rapeture

Зовні яєчко вкрите очеревиною, під якою знаходиться капсула з щільної неоформленої сполучної тканини - білкова оболонка. На бічних поверхнях білкова оболонка потовщується і утворює середостіння яєчка, від якого радіально всередину органа відходять перегородки, що поділяють його на 150-250 часточок.

Кожна часточка містить від однієї до чотирьох звивистих сім'яних трубочок, у яких відбувається розвиток сперматозоїдів.

Кожне яєчко містить до тисячі звивистих сім'яних трубочок, які біля середостіння яєчка переходять у прямі трубочки, що ними починаються сім’явивідні шляхи.

Між звивистими сім'яними трубочками залягає інтерстицій - прошарки пухкої сполучної тканини, у якій в оточенні гемокапілярів локалізуються інтерстиційні ендокриноцити (клітини Лейдіга)

Це клітини округлої або полігональної форми з одним або двома ядрами, оксифільною цитоплазмою, в якій містяться білкові включення (так звані кристали Рейнке)

Клітини Лейдіга синтезують тестостерон - чоловічий статевий гормон Синтетичну активність клітин Лейдіга стимулюють лютеїнізуючий та

лактотропний гормони аденогіпофіза.

У складі звивистої сім’яної трубочки розрізняють два шари: зовнішній - тонкий шар сполучної тканини, і внутрішній - сперматогенний шар, які розмежовані базальною мембраною

Зовнішній шар утворений пучками колагенових волокон, між якими залягають фібробласти.

Внутрішній вміст сім'яних трубочок представлений сперматогенними клітинами різного ступеня зрілості (сперматогонії, первинні та вторинні сперматоцити, сперматиди, сперматозоїди), а також підтримувальними клітинами - сустентоцитами (клітинами Сертолі). Просвіт сім'яних трубочок нерівний, горбистий, що пов'язано з фазністю дозрівання сперматогенних клітин і поступовим виходом сперматозоїдів у просвіт трубочок.

Звивисті сім'яні трубочки іззовні обплетені кровоносною та лімфатичною капілярною мережею. Адлюменальний компартмент сім'яних трубочок відмежований від кровоплину гематотестикулярним бар'єром, який включає:

(1)шар ендотелію та базальну мембрану гемокапіляра;

(2)зовнішню оболонку звивистої сім'яної трубочки;

(3)щільні замикальні контакти між відростками суміжних клітин Сертолі.

**Клітинний склад сперматогенного епітелію. Будова і значення підтримувальних клітин (Сертолі). Компартаменти сперматогенних клітин. Гематотестикулярний бар’єр. Джерела живлення клітин базального і адлюмінального поверхів.

t.me/rapeture

Ускладі звивистої сім'яної трубочки розрізняють два шари: зовнішній - тонкий шар сполучної тканини, і внутрішній - сперматогенний шар, які розмежовані базальною мембраною

Внутрішній вміст сім'яних трубочок представлений сперматогенними клітинами різного ступеня зрілості (сперматогонії, первинні та вторинні сперматоцити, сперматиди, сперматозоїди), а також підтримувальними клітинами - сустентоцитами (клітинами Сертолі). Просвіт сім'яних трубочок нерівний, горбистий, що пов'язано з фазністю дозрівання сперматогенних клітин і поступовим виходом сперматозоїдів у просвіт трубочок

Клітини Сертолі - крупні, пірамідної форми клітини, основи яких лежать на базальній мембрані, а апікальна частина досягає просвіту сім'яної трубочки.

Їхньою характерною ознакою є утворені плазматичною мембраною відростки та бухтоподібні заглибини, у які занурені дозріваючі статеві клітини. За допомогою відростків сусідні сустентоцити з'єднані між собою та поділяють вміст звивистої сім'яної трубочки на два компартменти (поверхи) - базальний та адлюменальний.

Убазальному компартменті локалізуються сперматогонії, які прилягають до базальної мембрани та отримують поживні речовини з кровоносних капілярів, що обплітають сім'яні трубочки. У внутрішньому, адлюменальному компартменті розташовані первинні та вторинні сперматоцити, сперматиди та сперматозоїди

Клітини Сертолі виконують опорну функцію, забезпечують живлення статевих клітин, створюють умови, необхідні для нормального сперматогенезу, зокрема, фагоцитують залишки цитоплазми сперматид, руйнують аномальні та апоптозні статеві клітини, а також забезпечують переміщення сперматогенних клітин від базальної мембрани до просвіту сім'яної трубочки

Звивисті сім'яні трубочки іззовні обплетені кровоносною та лімфатичною капілярною мережею. Адлюменальний компартмент сім'яних трубочок відмежований від кровоплину гематотестикулярним бар'єром, який включає

(1) шар ендотелію та базальну мембрану гемо капіляра;

(2) зовнішню оболонку звивистої сім'яної трубочки;

(3) щільні замикальні контакти між відростками суміжних клітин Сертолі

Гематотестикулярний бар'єр забезпечує підтримання сталої концентрації поживних речовин та гормонів, які необхідні для нормального сперматогенезу; не пропускає з крові до дозріваючих статевих клітин антитіла проти них, та у зворотному напрямі, до крові - антигени, які утворюються у процесі сперматогенезу; захищає дозріваючі статеві клітини від токсинів.

***Індиферентна стадія ембріонального розвитку чоловічої статевої системи. Ембріональні джерела гістогенезу внутрішньогонадних трубочок і інтерстицію сім’яника.

t.me/rapeture

Початкові етапи розвитку статевих систем у зародків чоловічої та жіночої статі ідентичні і тому отримали назву індиферентної стадії

Закладка статевих залоз - яєчок і яєчників - розпочинається в черевній порожнині (заочеревинно) на рівні поперекового відділу.

На четвертому тижні ембріонального розвитку людини на медіальній стороні обох первинних нирок - мезонефросів - утворюються потовщення целомічного епітелію, які мають назву гонадних гребенів і є зачатками майбутніх статевих залоз - гонад.

Целомічний епітелій гонадних гребенів перетворюється на епітеліальні елементи статевих залоз, які вростають у товщу мезонефроса і створюють мікрооточення для попередників статевих клітин - гоноцитобластів (гоноцитів).

Останні мають екстрагонадне походження: упродовж 4-6 тижнів ембріогенезу вони мігрують з ендодерми жовткового мішка зародка, де виявлені уперше, через первинну кишку та дорзальну брижу, до гонадних гребенів. Індиферентна стадія розвитку гонад триває до кінця 7-го тижня ембріогенезу людини

На цей час у зачатках майбутніх гонад можна розрізнити поверхневу - кіркову та внутрішню - мозкову частини.

У мозковій частині гонад формуються зачатки майбутніх звивистих сім'яних трубочок, а саме - сім’яні тяжі. Останні складаються з двох типів клітин: сперматогоній, які є похідними гоноцитобластів, та сустентоцитів (клітин Сертолі) - похідних целомічного епітелію гонадних гребенів

Клітини Сертолі зародка синтезують біологічно активну речовину - мюллерівську інгібіторну субстанцію, яка індукує регресію (зворотний розвиток) парамезонефральної (мюллерівської) протоки і таким чином блокує розвиток статевої системи за жіночим типом. Між сім'яними тяжами залягають групи інтерстиційних ендокриноцитів (клітин Лейдіга), які утворюються з мезенхіми мезонефроса.

Клітини Лейдіга продукують тестостерон - гормон, який індукує диференціацію мезонефральної (вольфової) протоки за чоловічим типом

16. Спеціальна гістологія. Чоловіча статева система.

.*Структурна організація чоловічої статевої системи. Внутрішні та зовнішні чоловічі статеві органи. Загальний план будови і функції статевих органів чоловіка.

Чоловіча статева система (лат. systema genitale masculinum) включає сукулість органів, що забезпечують репродуктивну та ендокринну функцію організму. Статеві органи чоловіка поділяють на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх статевих органів належать яєчка з над'яєчками (сім'яники з придатками), сім'явивідні та сім'явипорскувальні протоки, сечівник (уретра), а також залозисті органи - пухирчасті, бульбоуретральні залози та передміхурова залоза (простата). До зовнішних статевих органів належать прутень (статевий член) та калитка (мошонка)

t.me/rapeture

У яєчку - в звивистих сім'яних трубочках - утворюються сперматозоїди, а інтерстиційні ендокриноцити (клітини Лейдіга) - продукують статевий гормон тестостерон.

Системою сім'явивідних шляхів, яка включає прямі сім'яні трубочки, сітку яєчка, виносні проточки яєчка, протоки над'яєчка, сім'явиносну і сім'явипорскувальну протоки, сперма під час статевого акту завдяки перистальтичним скороченням м'язових елементів сім'явивідних шляхів і передміхурової залози виводиться у чоловічий сечівник, а відтак - у жіночі статеві шляхи.

Секрет чоловічих статевих залоз розріджує сперму, збагачує її фруктозою, котра необхідна для забезпечення життєдіяльності та рухливості сперматозоїдів, а також створює сприятливе для сперматозоїдів лужне середовище.

** Зовнішні чоловічі статеві органи – загальний план будови копулятивного органу. Тканинний склад кавернозних (печеристих) та губчастого тіл. Будова чоловічого сечівника, його частини, оболонки та епітелій слизової оболонки в різних відділах. Загальний план будови та функції калитки.

Прутень (статевий член, лат. penis) - копулятивний орган, у якому розрізняють головку, тіло та корінь

Тіло статевого члена утворене двома кавернозними (печеристими) тілами та одним губчастим тілом, які оточені оболонкою з еластичної сполучної тканини (білковою оболонкою); зовні вкрите тонкою шкірою з волоссям та сальними залозами.

Кавернозні та губчасте тіла вкриті щільною білковою оболонкою. У сполучній тканині останньої міститься велика кількість еластичних волокон та гладких міоцитів. Від білкової оболонки досередини кавернозних і губчастого тіл вростають численні сполучнотканинні трабекули, проміжки між якими носять назву печер, або каверн, а тканина навколо них отримала назву еректильної.

В борозні між двома кавернозними тілами локалізується губчасте тіло, яке закінчується конусоподібним потовщенням - головкою прутня; у товщі губчастого тіла проходить сечівник (уретра).

Основа головки прутня сформована щільною волокнистою сполучною тканиною та вкрита тонкою шкірою, в якій знаходяться сальні залози, а також велика кількість нервових закінчень, що робить її найчутливішою частиною прутня

Чоловічий сечівник (лат. urethra masculina) - трубчастий утвір, який починається від сечового міхура, проходить через передміхурову залозу, губчасте тіло прутня та закінчується зовнішнім отвором на головці останнього

Уретра умовно поділяється на чотири частини - інтрамуральну, простатичну, мембранозну та губчасту.

Стінка уретри, у свою чергу, включає три оболонки: зовнішню - сполучнотканинну, яка представлена пухкою сполучною тканиною; середню - утворену гладкою м'язовою тканиною; та внутрішню - слизову.

t.me/rapeture

Епітелій слизової оболонки в інтрамуральній та простатичній частині сечівника перехідний (уротелій), у мембранозній - багатошаровий стовпчастий, у губчастій - псевдобагатошаровий стовпчастий.

Кінцевий відтинок губчастої частини - човноподібну ямку сечівника - вистеляє багатошаровий плоский незроговілий епітелій.

Під епітелієм знаходиться власна пластинка слизової оболонки, яка представлена пухкою сполучною тканиною, що містить численні еластичні волокна та розгалужені венозні судини.

Вростання епітелію у власну пластинку слизової оболонки утворюють лакуни та уретральні залози (Літтре).

Останні найчисленніші в губчастій частині сечівника і включають екзокриноцити - продуценти слизу, а також сечівникові ендокриноцити.

Слиз, продукований залозами Літтре, збагачений глікозаміногліканами і захищає поверхню епітелію від подразливої дії сечі

У підслизовій основі розміщена мережа широких венозних судин. М'язова оболонка містить гладкі міоцити й особливо добре розвинена в

простатичній частині уретри.

Між інтрамуральною та простатичною частинами м'язова оболонка формує внутрішній сфінктер сечівника, до складу якого, крім гладких міоцитів, входять також посмуговані м'язові волокна; на межі простатичної та губчастої частин міститься зовнішній сфінктер сечівника.

У чоловічу уретру впадають сім'явипорскувальні протоки, тому вона поєднує функції еякуляції (сім'явиверження) і сечовиділення.

***Джерела ембріонального розвитку зовнішніх статевих чоловічих органів.

Клітини Сертолі зародка синтезують біологічно активну речовину - мюллерівську інгібіторну субстанцію, яка індукує регресію (зворотний розвиток) парамезонефральної (мюллерівської) протоки і таким чином блокує розвиток статевої системи за жіночим типом

Між сім'яними тяжами залягають групи інтерстиційних ендокриноцитів (клітин Лейдіга), які утворюються з мезенхіми мезонефроса. Клітини Лейдіга продукують тестостерон - гормон, який індукує диференціацію мезонефральної (вольфової) протоки за чоловічим типом.

У процесі розвитку гонад за чоловічим типом сім'яні тяжі спочатку зберігають зв'язок із целомічним епітелієм поверхні гонади, однак згодом відокремлюються. Навколо сім'яних тяжів скупчуються мезенхімні клітини, які поступово трансформуються у сполучнотканинні перегородки, клітини Лейдіга, міоїдні клітини та кровоносні судини. Трубочки мезонефроса перетворюються на прямі сім'яні трубочки та сітку яєчка

Між закладками звивистих сім'яних трубочок та поверхневим епітелієм яєчка починає формуватися білкова оболонка, яка відокремлює ці структури одну від одної

Вісцеральний листок спланхнотома дає початок серозному покриву яєчок.

Продукт трансформації тестостерону - дигідротестостерон - індукує утворення простати, уретри, прутня та калитки.

t.me/rapeture

Внаслідок регресії парамезонефральної протоки під впливом мюллерівської інгібіторної субстанції, з її дистальної частини в товщі передміхурової залози формується чоловіча маточка.

Починаючи з 26-го тижня ембріогенезу під впливом тестостерону починається процес опускання яєчка з черевної порожнини через паховий канал у калитку, який завершується протягом 2-3 днів.

17. Спеціальна гістологія. Жіноча статева система.

*Загальна морфо-функціональна характеристика. Яєчник: будова строми та паренхіми, функції. Фолікули яєчника: види, складові компоненти, фолікулогенез.

Жіноча статева система, подібно до чоловічої, виконує генеративну функцію, що полягає в утворенні жіночих статевих клітин - ооцитів, а також ендокринну функцію, продукуючи жіночі статеві гормони - естрогени та прогестерон

До органів жіночої статевої системи належать яєчники (жіночі гонади), маткові труби, матка, піхва, а також зовнішні статеві органи - присінок піхви, малі та великі статеві губи, клітор, грудні (молочні) залоз

Яєчник (лат. ovarium) - жіноча статева залоза, яка продукує статеві клітини - ооцити, а також жіночі статеві гормони - естрогени та прогестерон. Яєчник - парний орган, розміщений біля бічної поверхні малого таза. Має мигдалеподібну форму, правий яєчник дещо більший від лівого.

-Паренхіма представлена фолікулами та їх похідними

-Строма утворена сполучною тканиною.

Маса яєчника новонародженої дівчинки становить приблизно 0,5 г, дорослої жінки - 14 г, у старечому віці редукується до 2-3 г.

Форма яєчника у новонародженої веретеноподібна, поверхня гладка; у дорослої жінки форма мигдалеподібна, поверхня горбкувата.

Яєчник прикріплений до широкої зв'язки матки за допомогою дуплікатури очеревини - так званого мезооваріума, по якому до органа надходять судини та нерви.

Поверхня яєчника вкрита целомічним епітелієм - мезотелієм. Останній має плоску або низьку кубоїдну форму, утворює мікроворсинки. Під мезотелієм залягає білкова оболонка - шар щільної неоформленої сполучної тканини

Білкова оболонка у новонародженої дівчинки недорозвинена, її формування завершується на 3-4-му році життя.

Яєчник - паренхіма тозний орган, у якому розрізняють периферійну - кіркову, та центральну - мозкову речовину.

Кіркова речовина містить фолікули, серед яких розрізняють примордіальні, первинні, вторинні, третинні, зрілі (преовуляторні) та атретичні фолікули

Усі типи оваріальних фолікулів, за винятком преовуляторних, містять первинні ооцити, що зупинилися у профазі першого поділу мейозу (стадія диктіотени), в оточенні одного або кількох шарів фолікулярних клітин