Сырная Гистология

t.me/rapeture

•20% - колаген І типу,

•10% - вода,

•70% - мінеральні речовини (гідроксиапатити та фторапатити) Одонтобласти не гинуть після прорізування.

Відросток одонтобластів залишається фіксованим до емалево-

дентинного з’ єднання У сформованому зубі одонтобласти знаходяться у периферійній зоні

пульпи та продовжують синтез дентину Дентиклі – включення дентину всередині пульпи, що виникають

внаслідок порушення синтезу дентину

29. Спеціальна гістологія. Травна система. *Анатомічна будова та тканиний склад зуба. Топографія тканин зуба. Емаль: хімічний склад, особливості будови емалі як продукту синтезу епітеліальних клітин. Клітини, що синтезують емаль: назва, походження, локалізація, особливості будови. Відростки Томса.

Анатомічно зуби складаються з коронки, шийки та кореня; Гістологічно - з твердих (емаль, дентин, цемент) та м'яких пульпа,

періодонт) тканин Основа зуба утворена дентином. Коронку покриває емаль, корінь -

цемент. Циркулярна межа між емаллю і цементом має назву анатомічної шийки зуба.

Клінічна шийка в нормі локалізується дещо вище - по краю ясен. Всередині зуба міститься пульпарна порожнина, заповнена пульпою.

Розрізняють коронкову і кореневу її частини. Утримуються зуби в щелепі завдяки наявності зубної зв'язки - періодонта

Дентин (лат. dentinum) - основна тверда тканина зуба.

Дентин складається з неорганічних (70-72 %) і органічних (28-30 %) речовин.

Органічний матрикс дентину утворений впорядкованими пучками колагенових волокон (колаген І типу), що звапновані кристалами гідроксоапатиту кальцію.

У радіальному напрямі його пронизують дентинні трубочки. У дентинних трубочках лежать відростки дентинобластів - клітин, чиї тіла локалізовані у периферичній зоні пульпи.

В корні зуба, уздовж межі з цементом, інтерглобулярний дентин розташовується у вигляді зерен и формує зернистий шар Томса

Емаль (лат. епатеїит) - тверда тканина, яка вкриває коронку зуба. За хімічним складом емаль на 96-97 % складається з неорганічних речовин (кристали гідроксоапатиту, карбонат, і фториду кальцію), і на 3-4 % - з органічних компонентів (глікопротеїни амелогенін та енамелін, з яких побудовані тонофіламенти матриксу емалі).

t.me/rapeture

Структурно-функціональною одиницею емалі є емалева призма Кожна емалева призма є продуктом синтетичної діяльності однієї

клітини - енамелобласта. Складається емалева призма з пучка тонофіламентів, між якими знаходяться кристали гідроксоапатиту кальцію

Кожна емалева призма є S-подібною структурою. Призми розташовуються пучками, тому на шліфах емалі вони можуть бути зрізані як поперечно, так і тангенціально. Між призмами залягає менш звапнована міжпризмова речовина

Оптичний ефект чергування світлих і темних ліній, обумовлений чергуванням поперечних і косопоздовжніх зрізів емалевих призм, отримав назву ліній Шрегера

Темні концентричні лінії, поява котрих у шліфах емалі пов'язана з періодичністю приросту і звапнування емалевих призм, мають назву ліній Ретціуса

У складі емалі, а також у зоні дентино-емалевого сполучення, присутні ділянки менш звапнованої міжпризмової речовини, які мають назву емалевих пластинок і емалевих пучків: емалеві пластинки пронизують усю товщу емалі; емалеві пучки зустрічаються лише на межі емалі з дентином. У Ділянках проникнення в емаль відростків дентинобластів утворюються колбоподібні потовщення, які отримали назву емалевих веретен

Поверхня емалі вкрита кутикулою (насмітовою оболонкою), яка є редукованим епітелієм емалевого органа. Кутикула емалі стійка до дії кислот, але нестійка до механічних навантажень, тому швидко стирається на жувальних поверхнях зубів.

Кутикула вкрита тонким шаром глікопротеїнів слини - так званою пелікулою емалі; остання впливає на процеси дифузії та проникності поверхневих шарів емалі. Над пелікулою присутній зубний наліт, який складається з бактерій в оточенні білків, полісахаридів, ліпідів та деяких неорганічних речовин (фосфатів кальцію, магнію, калію, натрію).

Зубний наліт починає утворюватись після чищення зубів внаслідок адсорбції мікроорганізмів до їхньої поверхні. Кальцинація зубного нальоту призводить до утворення зубного каменю.

**Особливості будови та життедіяльності емалі, процеси ремінералізації і демінералізації, циркуляція емальової рідини. Смуги Гюнтера-Шрегера, лінії Ретціуса.

Емаль (лат. епатеїит) - тверда тканина, яка вкриває коронку зуба. За хімічним складом емаль на 96-97 % складається з неорганічних речовин (кристали гідроксоапатиту, карбонат, і фториду кальцію), і на 3-4 % - з органічних компонентів (глікопротеїни амелогенін та енамелін, з яких побудовані тонофіламенти матриксу емалі).

t.me/rapeture

Структурно-функціональною одиницею емалі є емалева призма Кожна емалева призма є продуктом синтетичної діяльності однієї

клітини - енамелобласта. Складається емалева призма з пучка тонофіламентів, між якими знаходяться кристали гідроксоапатиту кальцію

Кожна емалева призма є S-подібною структурою. Призми розташовуються пучками, тому на шліфах емалі вони можуть бути зрізані як поперечно, так і тангенціально. Між призмами залягає менш звапнована міжпризмова речовина

Оптичний ефект чергування світлих і темних ліній, обумовлений чергуванням поперечних і косопоздовжніх зрізів емалевих призм, отримав назву ліній Шрегера

Темні концентричні лінії, поява котрих у шліфах емалі пов'язана з періодичністю приросту і звапнування емалевих призм, мають назву ліній Ретціуса

У складі емалі, а також у зоні дентино-емалевого сполучення, присутні ділянки менш звапнованої міжпризмової речовини, які мають назву емалевих пластинок і емалевих пучків: емалеві пластинки пронизують усю товщу емалі; емалеві пучки зустрічаються лише на межі емалі з дентином. У Ділянках проникнення в емаль відростків дентинобластів утворюються колбоподібні потовщення, які отримали назву емалевих веретен

Поверхня емалі вкрита кутикулою (насмітовою оболонкою), яка є редукованим епітелієм емалевого органа. Кутикула емалі стійка до дії кислот, але нестійка до механічних навантажень, тому швидко стирається на жувальних поверхнях зубів.

Кутикула вкрита тонким шаром глікопротеїнів слини - так званою пелікулою емалі; остання впливає на процеси дифузії та проникності поверхневих шарів емалі. Над пелікулою присутній зубний наліт, який складається з бактерій в оточенні білків, полісахаридів, ліпідів та деяких неорганічних речовин (фосфатів кальцію, магнію, калію, натрію).

Зубний наліт починає утворюватись після чищення зубів внаслідок адсорбції мікроорганізмів до їхньої поверхні. Кальцинація зубного нальоту призводить до утворення зубного каменю

***Диференціювання зубних зачатків в одонтогенезі. Похідні ектодермального зачатку – зубні бруньки. Рання стадія розвитку зуба – емалевий орган: будова, ембріональні джерела розвитку та його похідні: емаль, кутикула емалі, піхва Гертвіга.

Утворення зубних зачатків. Упродовж шостоговосьмого тижнів ембріогенезу багатошаровий епітелій ротової ямки потовщується, вростає в ектомезенхіму у вигляді щічно-губної пластинки, яка має вигляд дуги на кожній щелепі.

t.me/rapeture

Перпендикулярно до неї в каудальному напрямку відбувається формування зубної пластинки На внутрішній поверхні зубної пластинки формуються краплеподібні потовщення - зубні бруньки, з яких розвиваються зубні емалеві органи.

Прилегла до емалевого органа ектомезенхіма активно проліферує, вдавлюється в емалевий орган, утворюючи зубний сосочок.

Емалевий орган при цьому набуває форми шолома, або двостінного келиха. Мезенхіма навколо емалевого органа ущільнюється і формує зубний мішечок

Клітини внутрішнього епітелію емалевого органу диференціюються у енамелобласти, які синтезують емаль зуба.

Клітини зовнішнього епітелію емалевого органу та пульпа емалевого органу формують кутикулу зуба, яка стирається після прорізування зуба

Клітини зубного сосочка дають початок дентину та пульпі зуба Периферійні клітини зубного сосочка, що прилягають до енамелобластів

(внутрішнього епітелію емалевого органа), диференціюються у одонтобласти, які синтезують дентин

Центральні клітини зубного сосочка формують пульпу зуба Із ділянок зубного мішечка, що прилягають до сформованого дентину

кореня, формується цемент зуба Периферійна зона зубного мішечка формує періодонт – зв’язку зуба

Мезенхіма, що оточує емалевий орган, формує кістку зубних альвеол На зубній пластинці формуються додаткові зубні бруньки – зачатки

постійних зубів За формування кореня зуба відповідає петля шийки емалевого органа.

Формується коренева епітеліальна піхва Гертвіга, яка індукує утворення кореневого дентину

Залишки піхви Гертвіга – епітеліальні острівці Маляссе Після дезінтеграції піхви Гертвіга клітини зубного мішечка вступають в

контакт із дентином і диференціюються в цементобласти

30. Спеціальна гістологія. Травна система. *Будова зуба як органа ротової порожнини, тканинний склад зуба, м’які тканини зуба – кутикула, періодонт, пульпа, їх склад і функції.

Анатомічно зуби складаються з коронки, шийки та кореня; Гістологічно - з твердих (емаль, дентин, цемент) та м'яких (пульпа,

періодонт) тканин Основа зуба утворена дентином. Коронку покриває емаль, корінь -

цемент. Циркулярна межа між емаллю і цементом має назву анатомічної шийки зуба.

Клінічна шийка в нормі локалізується дещо вище - по краю ясен.

t.me/rapeture

Всередині зуба міститься пульпарна порожнина, заповнена пульпою. Розрізняють коронкову і кореневу її частини. Утримуються зуби в щелепі завдяки наявності зубної зв'язки - періодонта

Поверхня емалі вкрита кутикулою (насмітовою оболонкою), яка є редукованим епітелієм емалевого органа. Кутикула емалі стійка до дії кислот, але нестійка до механічних навантажень, тому швидко стирається на жувальних поверхнях зубів.

Кутикула вкрита тонким шаром глікопротеїнів слини - так званою пелікулою емалі; остання впливає на процеси дифузії та проникності поверхневих шарів емалі. Над пелікулою присутній зубний наліт, який складається з бактерій в оточенні білків, полісахаридів, ліпідів та деяких неорганічних речовин (фосфатів кальцію, магнію, калію, натрію).

Періодонт (зубна зв'язка, пародонт, лат. periodontium) - зв'язка, що утримує корінь зуба в кістковій альвеолі.

Товсті пучки колагенових волокон, які одним кінцем вплітаються в цемент, іншим - в окістя альвеолярних відростків, мають назву проривних волокон періодонта (волокна Шарпея). Між пучками проривних волокон зазвичай є чотири-шість проміжків, заповнених пухкою волокнистою сполучною тканиною, в якій проходять судини і нервові волокна.

Багато клініцистів і морфологів періодонт, пульпу і дентин верхівки кореня зуба об'єднують під загальною назвою ендодонт.

Клітини періодонта - включають фібробласти, остеобласти, цементобласти, макрофаги, остеокласт, одонтокласти, клітинні елементи острівців Малассе, малодиференційовані клітини. Міжклітинна речовина періодонта представлена волокнами та основною речовиною.

Окрім колагенових волокон, у періодонті присутня сітка окситаланових (незрілих еластичних) волокон; зрілі еластичні волокна у періодонті людини відсутні.

Пульпа - розміщена у пульпарній камері та кореневому каналі м'яка тканина зуба, яка забезпечує живлення дентинобластів, іннервацію зуба, а також регенераторну та захисну функції

Пульпа включає коронкову пульпу та кореневу пульпу Пульпа утворена пухкою сполучною тканиною, у якій розташовані тіла

одонтобластів, судини та нерви Коронкова пульпа має три зони: • Периферійна • Проміжна • Центральна

Периферійна (одонтобластична) зона пульпи - містить шар одонтобластів, що забезпечують регенерацію та трофіку дентину

t.me/rapeture

Проміжна (безклітинна) зона пульпи, зона Вейля. Містить колагенові волокна, мережу кровоносних капілярів та нервових волокон

Центральна зона. Містить судиннонервовий пучок зуба, фібробласти та фіброцити, мезенхімні клітини, що разом називаються пульпоцитами

Нервове сплетіння Рашкова – сплетіння симпатичних та чутливих нервових волокон пульпи зуба

Дентиклі – включення дентину всередині пульпи З віком за рахунок відкладення вторинного дентину всередині зуба

пульпарна порожнина зменшується

** Пульпа: коронкова та коренева її частини, розташування, особливості будови зон: периферичної, безклітинної, проміжної і центральної.

Пульпа - розміщена у пульпарній камері та кореневому каналі м'яка тканина зуба, яка забезпечує живлення дентинобластів, іннервацію зуба, а також регенераторну та захисну функції

Пульпа включає коронкову пульпу та кореневу пульпу Пульпа утворена пухкою сполучною тканиною, у якій розташовані тіла

одонтобластів, судини та нерви Коронкова пульпа має три зони: • Периферійна • Проміжна • Центральна

Периферійна (одонтобластична) зона пульпи - містить шар одонтобластів, що забезпечують регенерацію та трофіку дентину

Проміжна (безклітинна) зона пульпи, зона Вейля. Містить колагенові волокна, мережу кровоносних капілярів та нервових волокон

Центральна зона. Містить судиннонервовий пучок зуба, фібробласти та фіброцити, мезенхімні клітини, що разом називаються пульпоцитами

Нервове сплетіння Рашкова – сплетіння симпатичних та чутливих нервових волокон пульпи зуба

Дентиклі – включення дентину всередині пульпи З віком за рахунок відкладення вторинного дентину всередині зуба

пульпарна порожнина зменшується

***Етапи ембріонального розвитку зуба. Ембріональні джерела утворення м’яких тканин зуба.

Пульпа розвивається із мезенхіми зубного сосочка. Процес цей починається з верхівки зубного сосочка, де раніше всього з'являються перші одонтобласти, і рухається в напрямку до його підстави. Одночасно з утворенням одонтобластів по периферії зубного сосочка відбувається диференціація мезенхімних елементів і в його центральних відділах.

t.me/rapeture

Мезенхімні клітини збільшуються в розмірах і починають відсуватися один від одного завдяки появі між ними основної аморфної речовини. В останньому незабаром з'являться тонкі преколагенові (аргирофільні) волокна. Поступово мезенхіма центральних відділів зубного сосочка перетворюється в пухку сполучну тканину, багату клітинами типу фібробластів і макрофагів, а також кровоносними судинами

Періодонт (зубна зв’ язка) розвивається із зубного мішечка. Із мезенхіми формуються остеогенні острівці, що утворюють кістку щелепи.

31. Спеціальна гістологія. Травна система. * Анатомічна будова та тканинний склад зуба. Тверді тканини зуба. Цемент: локалізація, хімічний склад, особливості будови та значення в підтримуючому апараті зуба.

Анатомічно зуби складаються з коронки, шийки та кореня; Гістологічно - з твердих (емаль, дентин, цемент) та м'яких (пульпа,

періодонт) тканин Основа зуба утворена дентином. Коронку покриває емаль, корінь -

цемент. Циркулярна межа між емаллю і цементом має назву анатомічної шийки зуба.

Цемент (лат. cementum) покриває дентин кореня зуба. За будовою він нагадує грубоволокнисту кісткову тканину. 70 % цементу складають неорганічні компоненти (фосфорнокислі та вуглекислі солі кальцію), 30 % - органічні сполуки, головним чином колагенові волокна.

Розрізняють два види цементу:

(1)безклітинний, або первинний цемент покриває бічні поверхні кореня і не містить клітин;

(2)клітинний, або вторинний цемент: покриває верхівки кореня та локалізується у місці біфуркації багатокореневих зубів. У складі вторинного цементу присутня велика кількість клітин з відростками - цементоцитів, які за

будовою нагадують остеоцити і, подібно до останніх, залягають у порожнинах - лакунах.

На поверхні цементу розміщені малодиференційовані клітинні елементи - цементобласти.

Клітини цементу:

•Цементобласти (молоді клітини, синтезують матрикс)

•Цементоцити (зрілі клітини)

•Цементокласти (руйнують цемент)

Цементиклі – включення цементу в тканинах періодонту

t.me/rapeture

**Типи цементу: особливості будови різних типів цементу. З’єднання цементу з періодонтом та дентином.

Розрізняють два види цементу:

(1)безклітинний, або первинний цемент покриває бічні поверхні кореня і не містить клітин;

(2)клітинний, або вторинний цемент: покриває верхівки кореня та локалізується у місці біфуркації багатокореневих зубів. У складі вторинного цементу присутня велика кількість клітин з відростками - цементоцитів, які за будовою нагадують остеоцити і, подібно до останніх, залягають у порожнинах

–лакунах

Періодонт (зубна зв’язка) – щільна неоформлена сполучна тканина, що заповнює проміжок між цементом кореня зуба і періостом альвеоли зуба

***Особливості гістогенезу цементу та походження клітин що його синтезують. Значення епітеліальної піхви Гертвіга, в гістогенезі кореневого дентину та цементу.

Зубний мішечок формує цемент та періодонт Із ділянок зубного мішечка, що прилягають до сформованого дентину

кореня, формується цемент зуба Після дезінтеграції піхви Гертвіга клітини зубного мішечка вступають в

контакт із дентином і диференціюються в цементобласти Цементобласти синтезують органічний матрикс цементу і,

замуровуючись, перетворюються в цементоцити Вміст гідроксиапатиту (мінерального компоненту) у цементі складає 50%,

органічних компонентів і води – 50% Надмірне відкладення цементу (гіперцементоз) призводить до

конкресценції коренів зуба – їх зрощення

32. Спеціальна гістологія. Травна система. *Морфо-функціональна характеристика зуба, як органу ротової порожнини, його тканинний склад та значення зубів для організму.

Зуби (лат. dentes) - органи ротової порожнини, які забезпечують утримання та механічну обробку їжі, а також відіграють важливу роль у звукотворенні.

Анатомічно зуби складаються з коронки, шийки та кореня; гістологічно - з твердих (емаль, дентин, цемент) та м'яких (пульпа, періодонт) тканин. Основа зуба утворена дентином. Коронку покриває емаль, корінь - цемент.

Циркулярна межа між емаллю і цементом має назву анатомічної шийки зуба. Клінічна шийка в нормі локалізується дещо вище - по краю ясен.

t.me/rapeture

Всередині зуба міститься пульпарна порожнина, заповнена пульпою. Розрізняють коронкову і кореневу її частини. Утримуються зуби в щелепі завдяки наявності зубної зв'язки - періодонта.

**Особливості емалево-дентинного сполучення, клінічне значення особливостей будови цієї зони зубної коронки (емалеві веретена, пучки та пластинки).

Маломінералізовані ділянки емалі:

Емалеві веретена – ділянки емалі у місцях проникнення в неї відростків одонтобластів, які утворюють потовщення

Емалеві пучки – маломінералізовані ділянки емалі біля емалеводентинної межі.

Емалеві пластинки – маломінералізовані ділянки емалі, що, на відміну від пучків, пронизують усю товщу емалі. Вони можуть служити шляхами розповсюдження мікроорганізмів з поверхні емалі в глибину.

***Етапи ембріонального розвитку зуба. Ембріональні зачатки зуба. Гістогенез тканин зуба, утворення дентину та емалі. Характеристика та джерела розвитку клітин, що синтезують емаль, дентин та цемент.

Одонтогенез Починається в ембріональному періоді і завершується у 18-25 років (для

3-х молярів)

Молочні зуби формуються в ембріональному періоді Формування постійних зубів починається в плодовому періоді і

завершується після народження Зубні зачатки утворюють два ембріональні джерела:

• Ектодерма ротової порожнини (стомодеума) – емаль зуба

• Мезенхіма (ектомезенхіма, мезодермальна сполучна тканина) – решта структур зуба

Ектодерма стомодеума (ембріональної ротової порожнини) формує епітелій ротової порожнини, який відмежовується від прилеглої мезенхіми базальною мембраною

Ектодерма формує два вирости

• Передній виріст – щічно-губна борозна (пластинка) – утворює присінок

рота

• Задній виріст – зубна пластинка Зубна пластинка – виріст ектодерми, що формує верхній та нижній зубні

ряди. • На верхній та нижній зубних пластинках формується по 10 зубних бруньок, що дають початок 20 молочним зубам

Зубна брунька – скупчення клітин ектодерми, що формує зубний емалевий орган.