Сырная Гистология

t.me/rapeture

50.Спеціальна гістологія. Органи кровотворення і імуногенезу.

* Загальні риси будови. Лімфатичні вузли: функції, функціональні зони, їх будова, клітинний склад і функціональне значення.

До системи кровотворення та імунного захисту (або лімфоідної системи) належать: червоний кістковий мозок, тимус, селезінка, лімфатичні вузли, мигдалики, лімфоїдна тканина шкіри та слизових оболонок.

Останню поділяють на лімфоїдну тканину травної трубки, бронхів, носоглотки, сечових шляхів, а також лімфоїдну тканину кон'юнктиви ока

Органи кровотворення та імунного захисту поділяють на центральні та периферичні (або первинні та вторинні). До перших належать червоний кістковий мозок, тимус; до останніх - лімфатичні вузли, селезінка, мигіалики. Всі ці органи паренхіматозні: їхня паренхіма - утворена мієлоїдною або лімфоїдною тканиною, а строга поділяється на грубу та ніжну. Груба строма представлена кістковою або сполучною тканиною, а ніжна - ретикулярною тканиною (крім тимуса, в якому строма утворена сіткою епітеліоретикулоцитів).

Лімфоїдна тканина слизових оболонок та шкіри, входячи до складу органів шлунково-кишкового тракту, дихальних та сечостатевих шляхів, вивідних проток слинних і молочних залоз, також відноситься до периферійної частини системи кровотворення та імунного захисту.

Лімфатичні вузли (лат. nodi lymphatici) належать до периферичних (вторинних) лімфоїдних органів. Вони є найменшими і найчисленнішими паренхіматозними органами системи кровотворення та імунного захисту

Лімфатичні вузли розміщуються за ходом лімфатичних судин, мають бобоподібну або овальну форму. За топографією розрізняють лімфатичні вузли тіла (соматичні), нутрощеві (вісцеральні) та змішані (збирають лімфу як від нутрощів, так і від інших органів)

Лімфатичний вузол - паренхіматозний орган. Його паренхіма утворена лімфоїдною тканиною. Груба строма представлена сполучнотканинною капсулою і трабекулами, які відходять від капсули вглиб паренхіми. Ніжна строма утворена ретикулярною тканиною. У лімфатичному вузлі розрізняють кіркову, паракортикальну та мозкову речовину

Оточений сполучнотканинною капсулою, яка формує перетинки – септи

**Система синусів лімфатичних вузлів. Гістофізіологія лімфатичних вузлів.

Лімфатичний вузол - Оточений сполучнотканинною капсулою, яка формує перетинки – септи

Синуси лімфатичного вузла - це щілинні проміжки між лімфоїдною тканиною з одного боку і стромою з іншого. Розрізняють наступні види синусів: крайовий (субкапсулярний) синус - знаходиться між капсулою і кірковою речовиною; кіркові синуси - між лімфоїдними вузликами і трабекулами; мозкові

t.me/rapeture

синуси - між мозковими тяжами і трабекулами; ворітний синус - у ділянці воріт лімфатичного вузла. Синуси вистелені ретикулоендотеліоцитами, серед яких подекуди розміщені так звані берегові клітини, які є різновидом макрофагів. По синусах відбувається циркуляція лімфи.

Лімфоцити потрапляють до лімфатичного вузла двома шляхами: (1) із крові через посткапілярні венули до паракортикальної зони (до 90 % лімфоцитів); (2) - з лім фи через синуси до кіркової речовини. Далі відбувається міграція клітин. Т-лімфоцити залишаються у паракортикальній зоні. В- лімфоцити мігрують до лім фоїдних фолікулів. Під впливом антигенів, які потрапляють до лімфатичного вузла, відбувається антигензалежна диференціація лімфоцитів: антигени захоплюються макрофагами та дендритними клітинами; лімфоцити контактують із цими антигенпрезентуючими клітинами та перетворюються на лімфобласти

У паракортикальній зоні утворюються Т-лімфобласти, а з них - відповідні ефекторні клітини. У гермінативних центрах лімфоїдних вузликів утворюються плазмобласти (В-лімфобласти), з них - ефекторні клітини. Плазмоцити потрапляють до мозкових тяжів, де активно синтезують антитіла.

Антитіла разом із лімфоплином виводяться через еферентні судини з лімфатичного вузла, а відтак потрапляють до крові. Лімфоцити і плазмоцити з кіркової і мозкової речовини потрапляють до системи синусів. Полишають лімфатичний вузол вони через еферентну лімфатичну судину. Частина лімфоцитів, зокрема, клітини пам'яті, зберігаються у периферичній (мантійній) зоні лімфоїдних вузликів і паракортикальної зоні

***Лімфоїдна тканина слизових оболонок і шкіри. Визначення та будова мигдаликів.

Лімфоїдні вузлики слизових оболонок мають ж структуру і виконують такі ж функції, як лімфоїдні вузлики лімфатичних вузлів. Вони можуть локалізуватись у власній пластинці слизової оболонки чи підслизовому прошарку поодинці, а можуть утворювати скупчення. В ділянці носоглотки - на перехресті травної трубки та дихальних шляхів - лімфоїдна тканина представлена у складі специфічних структур – мигдаликів

Мигдалики (лат. tonsillae) - скупчення лімфоїдних вузликів у власній пластинці слизової оболонки носоглотки, які формують лімфоепітеліальне глоткове кільце Вальдеєра-Пирогова, і належать до периферичних (вторинних) органів кровотворення та імунного захисту.

Уділянці мигдаликів слизова оболонка утворює декілька складок, в глибині яких вростання епітелію у власну частинку формують крипти. Останні можуть розгажуватися й утворювати вторинні крипти

Навколо крипт у власній пластинці розташовані численні лімфоїдні вузлики.

Увузликах розміщені В-лімфоцити та плазмоцити. Т-лімфоцити ло калізуються у сполучній тканині між лімфоїдними вузликами.

t.me/rapeture

Слизова оболонка мигдаликів вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Епітелій у криптах нерідко буває інфільтрований лімфоцитами та зернистими лейкоцитами і має назву сітчастого епітелію.

Власна пластинка слизової оболонки утворює невеликі сосочки, що вростають в епітелій. Підслизова основа, що розташовується під скупченням лімфоїдних вузликів, утворює навколо мигдалика капсулу, від якої вглиб мигдалика відходять сполучнотканинні перегородки.

До складу лімфоепітеліального глоткового кільця входять наступні мигдалики: піднебінні та трубні (парні), глотковий та язиковий (непарні), а також гортанний (непостійний).

Піднебінні мигдалики розташовуються з обох боків між піднебінноязиковими та піднебінно-глотковими дужками. Глотковий мигдалик залягає в ділянці дорсальної стінки глотки між отворами слухових труб. Язиковий мигдалик локалізований у слизовій оболонці кореня язика. Трубні мигдалики розміщуються навколо отворів слухових труб і забезпечують імунний захист середнього вуха.

4 Питання

1.Спеціальна гістологія. Травна система. *Морфо-функціональна характеристика органів травної системи. Травна трубка. Травні залози. Ротова порожнина. Загальний план будови стінок ротової порожнини. Губи: зони, шари, особливості будови сизової оболонки і перехідної частини.

Травна система (лат. systema digestorium) - це сукупність органів, які забезпечують надходження в організм із зовнішнього середовища поживних речовин, їх засвоєння виведення неперетравлених залишків. Включає травний канал і травні залози.

За морфологічними ознаками травний канал поділяють на ротову порожнину, глотку, стравохід, тонку і товсту кишку. До великих травних залоз належать парні привушні, підщелепні та під'язикові слинні залози, печінка з жовчним міхуром, підшлункова залоза

З огляду на функціональні особливості, у складі травного каналу розрізняють:

(1) передній відділ - забезпечує подрібнення та зволоження, початкову хімічну обробку їжі; включає ротову порожнину, глотку, стравохід;

(2)середній відділ - до його функцій належать: хімічна обробка їжі і всмоктування поживних речовин та води; включає шлунок і більшу частину кишечника;

(3)задній відділ - забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі; до нього належить термінальна частина прямої кишки.

Ротова порожнина (лат. cavitas oris) є частиною переднього відділу травного каналу і включає присінок рота і власне ротову порожнину. Передня

t.me/rapeture

стінка присінка рота утворена губами, бічні стінки - щоками. Зуби з яснами відмежовують присінок рота від власне ротової порожнини. Тверде і м'яке піднебіння служать верхньою стінкою ротової порожнини, діафрагма рота –її дном. До органів ротової порожнини належать язик, ясна та зуби

Ротова порожнина виконує низку важливих функцій: (1) первинну обробку їжі (подрібнення і зволоження, початкова хімічна обробка амілазою слини); (2) захисну (обумовлена присутністю у складі слини лізоциму, секреторного імуноглобуліну А, лейкоцитів); (3) участь в артикуляції (звукота словотворенні - язик, тверде піднебіння, зуби); (4) сприйняття смаку (смакові бруньки м'якого піднебіння, дорсальної поверхні язика)

Ротову порожнину вистилають:

•слизова оболонка (епітеліальна + власна пластинка)

•підслизова основа

Слизова оболонка включає:

•Епітелій – багатошаровий плоский незроговілий.

•Власна пластинка – пухка сполучна тканина

Підслизова основа утворена пухкою сполучною тканиною. Містить кінцеві відділи дрібних слинних залоз, судини, нерви, часточки жирової тканини.

В деяких ділянках власна пластинка слизової зрощена із підлеглими тканинами, а підслизова основа відсутня

Верхня і нижня губа (лат. labium) утворюють передню стінку присінка рота. Основу губи складає посмугована м'язова тканина.

У складі губи розрізняють три частини: шкірну, перехідну і слизову. Зовнішня шкірна частина вкрита багатошаровим плоским зроговілим епітелієм, під яким у сполучній тканин залягають потові та сальні залози, волосяні фолікули.

Перехідна частина (червона облямівка) губи - вкрита багатошаровим плоским частково зроговілим епітелієм; у сполучній тканині зберігаються сальні залози; потові залози і волосся тут відсутні. Високі сполучнотканинні сосочки містять численні капілярні петлі, які залягають близько до поверхні, що обумовлює червоний колір цієї частини губи

Внутрішня - слизова частина губи - вкрита слизовою оболонкою вистильного типу. Епітелій багатошаровий плоский незроговілий формує високі гребінці. У субепітеліальній сполучній тканині залягають кровоносні судини і вивідні протоки малих губних слинних залоз. У підслизовій основі, крім судинно-нервових пучків, містяться кінцеві секреторні відділи малих слинних залоз зі слизовим і змішаним типом секрету. За будовою це складні розгалужені альвеолярнотрубчасті залози.

**Залози стінок ротової порожнини: їх локалізація, будова і функції.

Травні залози поділяються на інтрамуральні - локалізовані в товщі стінки травного каналу, та екстрамуральні - розташовані поза його межами. До інтрамуральних залоз належать малі спинні залози (губні, щічні, піднебінні, язикові), кардіальні та власні залози стравоходу, кардіальні, фундальні та

t.me/rapeture

пілоричні залози шлунка, бруннерівські залози дванадцятипалої кишки, залози Ліберкюна (крипти) тонкої і товстої кишки. Екстрамуральними є великі слинні залози, печінка та підшлункова залоза.

Ускладі епітеліального вистелення слизової оболонки травного каналу локалізуються дисоційовані ендокринні клітини, що належать до дифузної нейроендокринної системи (DNES) організму. Вони є похідними нервових гребенів і синтезують понад 20 різних гормонів, які не лише регулюють процеси травлення, але й впливають на загальні функції організму. У стінці травного каналу також містяться мигдалики, які утворюють лімфоепітеліальне кільце Вальдеєра - Пирогова, поодинокі та агреговані лімфоїдні вузлики (пейєрові бляшки), постійні та тимчасові лімфоїдні скупчення, які об'єднують під спільною назвою лімфоїдної тканини, асоційованої з травним каналом

Внутрішня слизова частина губи: у субепітеліальній сполучній тканині залягають кровоносні судини і вивідні протоки малих губних слинних залоз. У підслизовій основі, крім судинно-нервових пучків, містяться кінцеві секреторні відділи малих слинних залоз зі слизовим і змішаним типом секрету. За будовою це складні розгалужені альвеолярнотрубчасті залози

Упідслизовій основі, перед м'язами щоки, залягають кінцеві секреторні відділи малих слинних залоз слизово-білкового типу. Кілька щічних слинних залоз більшого розміру, секреторні відділи яких локалізуються навколо дистальних сегментів проток привушних залоз, а протоки впадають у ротову порожнину на рівні третіх молярів (великих корінних зубів), отримали назву залоз молярів

Упідслизовій основі жирової зони твердого піднебіння локалізуються скупчення адипоцитів, у залозистій зоні - слинні залози слизово-білкового типу

Слизова оболонка ротоглоткової поверхні м'якого піднебіння вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм; у власній пластинці слизової міститься добре виражений шар еластичних волокон. У підслизовій основі розташовані малі слинні залози

***Розвиток органів ротової порожнини та обличчя в ембріогенезі, джерела формування губ та щік.

Ротова порожнина і лице розвиваються з ектодерми, ендодерми і мезенхіми, зокрема, ектомезенхіми зародка. Остання є похідною нервового гребеня, клітини якого витісняють мезенхіму між переднім відділом нервової трубки і верхньою стінкою ротової ямки. Первинна ротова порожнина

t.me/rapeture

утворюється при сполученні ротової ямки зародка з первинною киш кою внаслідок перфорації глоткової мембрани приблизно на 26-ту добу ембріогенезу; внаслідок цього тут поєднуються епітеліальні зачатки ектодермального й ендодермального походження.

Дефінітивна (остаточна) ротова порожнина утворюється у два етапи. На п'ятому тижні ембріогенезу, після зрощення медіальних носових відростків, утворюється первинне піднебіння, яке має трикутну форму. Первинна носова порожнина (первинні хоани) утворюється в результаті поглиблення і прориву носових ямок. На шостому-сьомому тижнях ембріогенезу на внутрішній поверхні верхньої щелепи утворюються піднебінні відростки, які спочатку спрямовані похило донизу. На восьмому тижні внаслідок подальшого розвитку нижньої щелепи та збільшення розмірів ротової порожнини язик опускається, піднебінні відростки займають горизонтальне положення. На 11-12 тижні вони зростаються між собою, з первинним піднебінням і носовою перегородкою, яка росте згори і є похідним лобового відростка. Таким чином формуються дефінітивні піднебіння, ротова і носова порожнини

Формування лиця. На четвертому тижні розвитку вхід у ротову ямку зародка має вигляд щілини, обмеженої п'ятьма відростками: згори в центрі - лобовий відросток, згори з боків - верхньощелепні відростки, знизу - піднижньощелепні відростки. На п'ятому тижні в латеральних частинах лобового відростка утворюються дві нюхових ямки, що оточені валкоподібними потовщеннями - медіальними і латеральними носовими відростками. На шостому тижні медіальні носові відростки швидко ростуть вниз, зростаються один з одним і до 10-го тижня ембріогенезу утворюють спинку носа, середню частину верхньої щелепи і середню частину верхньої губи

У той же період латеральні носові відростки зростаються з верхньощелепними, утворюючи крила носа та носо-сльозовий канал. Верхні щелепи і латеральні частини верхньої губи формуються з верхньощелепних відростків. Нижня щелепа і нижня губа утворюються в результаті зрощення нижньощелепних відростків. Між латеральними відділами лобового відростка і верхньощелепними відростками закладаються зачатки очей. Після опущення носових відростків вони переміщаються у медіальному напрямку на передню поверхню лиця. Зовнішнє вухо утворюється шляхом зрощення слухових горбків першої глоткової щілини.

2. Спеціальна гістологія. Травна система. *Відділи травної трубки за розвитком, будовою та функціями. Морфо-функціональна характеристика переднього відділу травної трубки. Загальний план будови ротової порожнини та її функції. Особливості будови верхньої стінки ротової порожнини. Тверде і м'яке піднебіння, розташування та частини.

Травна система (лат. systema digestorium) - це сукупність органів, які забезпечують надходження в організм із зовнішнього середовища поживних речовин, їх засвоєння виведення неперетравлених залишків. Включає травний канал і травні залози.

t.me/rapeture

• Жирова • Залозиста • Крайова • Зона піднебінного шва.

Складається з:

• Слизова оболонка ротової порожнини • Підслизова основа • Кістка твердого піднебіння • Слизова оболонка порожнини носа

У крайовій зоні та зоні піднебінного шва власна пластинка зрощена із окістям, де підслизова основа відсутня. У жировій та залозистій зонах підслизова оболонка присутня. У жировій зоні у підслизовій оболонці знаходяться часточки жирової тканини. У залозистій зоні зоні у підслизовій оболонці знаходяться кінцеві відділи слинних залоз

*** Ембріогенез ротової порожнини: ротова бухта та зябровий апарат зародка. Ембріональні джерела розвитку органів ротової порожнини.

Ротова порожнина і лице розвиваються з ектодерми, ендодерми і мезенхіми, зокрема, ектомезенхіми зародка. Остання є похідною нервового гребеня, клітини якого витісняють мезенхіму між переднім відділом нервової трубки і верхньою стінкою ротової ямки. Первинна ротова порожнина утворюється при сполученні ротової ямки зародка з первинною киш кою внаслідок перфорації глоткової мембрани приблизно на 26-ту добу ембріогенезу; внаслідок цього тут поєднуються епітеліальні зачатки ектодермального й ендодермального походження.

Епітелій переднього відділу розвивається із ектодерми (ротова бухта – стомодеум);

Дефінітивна (остаточна) ротова порожнина утворюється у два етапи. На п'ятому тижні ембріогенезу, після зрощення медіальних носових відростків, утворюється первинне піднебіння, яке має трикутну форму. Первинна носова порожнина (первинні хоани) утворюється в результаті поглиблення і прориву носових ямок. На шостому-сьомому тижнях ембріогенезу на внутрішній поверхні верхньої щелепи утворюються піднебінні відростки, які спочатку спрямовані похило донизу. На восьмому тижні внаслідок подальшого розвитку нижньої щелепи та збільшення розмірів ротової порожнини язик опускається, піднебінні відростки займають горизонтальне положення. На 11-12 тижні вони зростаються між собою, з первинним піднебінням і носовою перегородкою, яка росте згори і є похідним лобового відростка. Таким чином формуються дефінітивні піднебіння, ротова і носова порожнини

3. Спеціальна гістологія. Травна система. * Загальній план будови ротової порожнини. Органи ротової порожнини. Язик: загальний план будови, особливості слизової оболонки дорзальної та вентральної поверхонь.

Ротова порожнина (лат. cavitas oris) є частиною переднього відділу травного каналу і включає присінок рота і власне ротову порожнину. Передня

t.me/rapeture

стінка присінка рота утворена губами, бічні стінки - щоками. Зуби з яснами відмежовують присінок рота від власне ротової порожнини. Тверде і м'яке піднебіння служать верхньою стінкою ротової порожнини, діафрагма рота – її дном. До органів ротової порожнини належать язик, ясна та зуби

Язик (лат. lingua; грец. glossa) побудований із посмугованих м'язів, укритих слизовою оболонкою. М'язові волокна, орієнтовані у взаємно перпендикулярних площинах, формують тривимірну сітку.

Між окремими м'язовими волокнами залягають тонкі прошарки сполучної тканини (ендомізій). У перимізії - прошарках сполучної тканини, що ними оточені пучки м'язових волокон, - проходять кровоносні судини і нерви.

Слизова оболонка язика складається з багатошарового плоского епітелію і власної пластинки, яка утворена пухкою сполучною тканиною з великою кількістю судин. На верхній (дорсальній) поверхні язика підслизова основа відсутня, а слизова оболонка утворює численні вирости - так звані сосочки.

Розрізняють чотири види сосочків: ниткоподібні, грибоподібні, валкуваті (жолобкуваті) і листоподібні

** Сосочки язика: визначення, види, локалізація, будова, функціональне значення. Смакові бруньки - розташування, будова, морфо-функціональна характеристика.

Епітелій та власна пластинка дорсальної та бічних поверхонь язика утворюють сосочки язика

Сосочки язика:

•Ниткоподібні

•Листоподібні

•Грибоподібні

•Оточені валом (валкуваті, жолобуваті)

Ниткоподібні сосочки язика:

•Розміщені рівномірно по всій поверхні язика. Мають конусовидну форму. Вкриті частково зроговілим епітеліем

Листоподібні сосочки язика:

•Добре розвинені в дитинстві. • Розміщені по 3-8 на обох бокових поверхнях тіла язика. • Розділені щілинами, в які відкриваються вивідні протоки слинних залоз. • Містять смакові бруньки

Грибоподібні сосочки язика:

•Лежать поодинці серед ниткоподібних сочків. • Дуже багато на кінчику язика. • Мають вузьку основу і розширену вершину. • В епітелії можуть бути смакові бруньки.

Оточені валом (жолобкуваті) сосочки язика:

t.me/rapeture

•Розміщені між коренем і тілом язика. • Оточені жолобком і валиком. • Містять смакові бруньки

Орган смаку: Представлений смаковими бруньками, що містять три типи клітин:

•Сенсоепітеліальні

•Підтримуючі

•Базальні

***Ембріональні джерела розвитку язика. Особливості іннервації язика.

Язик формується із першої жаберної дуги, де формуються три зачатки:

•Непарний язиковий горбок (корінь язика);

•Парні бічні язикові горбки (тіло язика).

•Роздвоєння язика – наслідок неповного злиття парних бічних зачатків

язика.

Язик є унікальним органом, бо його іннервують п’ять пар черепних нервів. Усі м’язи язика іннервують язикові гілки під’язикового нерва (XII

черепний нерв).

Інформація про загальну чутливість (дотик, біль, температура) від передніх двох третин язика (передня частина) передається по чутливих нервових волокнах язикового нерва, який є гілкою нижньощелепного нерва (V черепний нерв), а смакова інформація від передньої частини язика передається по чутливих волокнах барабанної струни лицевого нерва (VII черепний нерв).

Від задньої третини язика (задньої частини) вся чутлива інформація (смакова, дотик, біль, температура) передається по язикових гілках язикоглоткового нерва (IX черепний нерв), а від кореня язика в ділянці надгортанника – по чутливих гілках верхнього гортанного нерва (X черепний нерв)

4. Спеціальна гістологія. Травна система. * Морфо-функціональна характеристика середнього відділу травної трубки. Оболонки, їх тканинний склад та функціональне значення. Особливості будови стінки шлунку, анатомічні відділи, тканинний склад оболонок, функції.

З огляду на функціональні особливості, у складі травного каналу розрізняють:

(1) передній відділ - забезпечує подрібнення та зволоження, початкову хімічну обробку їжі; включає ротову порожнину, глотку, стравохід;

(2) середній відділ - до його функцій належать: хімічна обробка їжі і