Сырная Гистология

t.me/rapeture

Зовнішній слуховий хід - трубка завдовжки 2,5- 3 см. Основа його стінки ближче до зовнішнього слухового отвору утворена еластичним хрящем, а в глибині - скроневою кісткою. Поверхня зовнішнього слухового ходу, подібно до вушної мушлі, вкрита тонкою шкірою, яка містить волосся і сальні залози. Глибше лежать церумінозні залози (лат. cerumen - вушна сірка) - видозмінені апокринові потові залози, що продукують вушну сірку. Секреторні клітини цих залоз отримали назву церуміноцитів. Зовні вони оточені шаром веретеноподібних міоепітеліоцитів. Протоки церумінозних залоз або відкриваються самостійно на поверхні шкіри зовнішнього слухового ходу, або впадають у протоки сальних залоз

Середнє вухо (лат. auris media) включає барабанну порожнину, слухові кісточки, слухову трубу та повітроносні простори соскоподібного відростка скроневої кістки

**Будова зовнішнього слухового ходу та барабанної перетинки. Барабанна порожнина та слухові кісточки. Епітеліальна вистилка, вікна та слухова труба.

Зовнішній слуховий хід - трубка завдовжки 2,5- 3 см. Основа його стінки ближче до зовнішнього слухового отвору утворена еластичним хрящем, а в глибині - скроневою кісткою. Хрящова частина становить приблизно 1/3, а кісткова - 2/3 усієї довжини зовнішнього слухового ходу. Поверхня зовнішнього слухового ходу, подібно до вушної мушлі, вкрита тонкою шкірою, яка містить волосся і сальні залози. Глибше лежать церумінозні залози (лат. cerumen - вушна сірка) - видозмінені апокринові потові залози, що продукують вушну сірку. Секреторні клітини цих залоз отримали назву церуміноцитів. Зовні вони оточені шаром веретеноподібних міоепітеліоцитів. Протоки церумінозних залоз або відкриваються самостійно на поверхні шкіри зовнішнього слухового ходу, або впадають у протоки сальних залоз

Барабанна порожнина має розміри 12-14 на 5-6 мм; за формою - це низький циліндр, що стоїть на ребрі. У барабанній порожнині розрізняють шість стінок - передню, задню, верхню, нижню, медіальну - кісткові, та латеральну - нею є барабанна перетинка. Медіальна стінка має два отвори - так звані вікна. Верхнє - овальне вікно - закрите основою стремінця; коливання останнього передаються на перилімфу вестибулярних сходів завитки. Нижнє - кругле вікно - закрите фіброзною мембраною (вторинною барабанною перетинкою), яка відмежовує порожнину середнього вуха від барабанних сходів завитки

Барабанна перетинка лежить на межі зовнішнього слухового ходу та порожнини середнього вуха, утворюючи її латеральну стінку. Це тонка пружна мембрана завтовшки 0,1 мм, яка натягнена нерівномірно і не має власного

t.me/rapeture

періоду коливань. Основу барабанної перетинки становить власна пластинка, яка складається з двох шарів колагенових волокон (зовнішнього радіального і внутрішнього циркулярного), а також фібробластів, що залягають між волокнами.

Повітроносні простори соскоподібного відростка скроневої кістки представлені печерою та соскоподібними комірками і є важливим придатком барабанної порожнини. їхня величина та кількість коливаються в дуже широкому діапазоні.

Слухові кісточки - молоточок, коваделко та стремінце - розташовані у барабанній порожнині, сполучаються між собою справжніми суглобами. Молоточок має головку, яка шийкою з'єднана з ручкою. Остання зрощена з внутрішньою поверхнею барабанної перетинки. Головка молоточка рухома і прилягає до коваделка, яке сполучається зі стремінцем. Стремінце складається із двох ніжок і кісткової пластинки, яка закриває овальне вікно, фіксуючись до стінки останнього тонкою зв'язкою.

Слухова (євстахієва) труба сполучає барабанну порожнину з носовою частиною глотки і забезпечує зрівноважування тиску повітря у порожнині середнього вуха із зовнішнім атмосферним тиском. Внутрішня поверхня слухової труби вкрита слизовою оболонкою. ЇЇ епітелій - багаторядний війчастий, тобто такий, як і в дихальних шляхах. Рух війок епітелію спрямований до носоглотки. Ближче до глоткового отвору слухової труби, під слизовою оболонкою лежить підслизова основа. Сполучна тканина, що її утворює, збагачена лімфоцитами і містить слизові залози. Навколо глоткового отвору слухової труби локалізується трубний мигдалик

***Джерела і хід розвитку органа слуху та рівноваги. Походження зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха.

Так, вушна мушля розвивається з шести мезенхімних горбиків, розташованих уздовж першої та другої глоткових (горлових) дуг. Зовнішній слуховий хід розвивається з першої глоткової щілини. Він відокремлений від барабанної порожнини барабанною перетинкою, яка складається із зовнішнього епітеліального шару (має ектодермальне походження), проміжного шару (розвивається з мезенхіми) та внутрішнього шару (похідне ендодерми першої глоткової кишені).

Середнє вухо: барабанна порожнина та слухова труба походять із першої глоткової кишені та вистелені ендодермальним епітелієм. Молоточок та коваделко походять з першої, а стремінце - з другої глоткових дуг

Внутрішнє вухо розвивається з ділянки ектодерми поблизу від зачатка ромбоподібного мозку, що має назву слухової (вушної) плакоди. Остання занурюється у мезенхіму, утворюючи слуховий пухирець, який на четвертому

t.me/rapeture

тижні ембріогенезу відокремлюється від поверхневої ектодерми. Слуховий пухирець побудований з багаторядного епітелію, який продукує ендолімфу, що заповнює порожнину пухирця. Одночасно слуховий пухирець контактує з ембріональним слуховим нервовим ганглієм, який надалі поділяється на присінковий (вестибулярний) та завитковий (кохлеарний) ганглії

У процесі подальшого розвитку слуховий пухирець змінює свою форму, поділяючись на дві частини: дорсальна перетворюється на маточку з трьома півколовими протоками, вентральна утворює мішечок і протоку завитки. Вищезгадані епітеліальні структури отримали назву перетинчастого лабіринту. У місці прилягання слухового ганглія до слухового пухирця стінка останнього потовщується, утворюючи чутливу пляму, яка відтак поділяється на верхню та нижню частини. З верхньої частини розвивається пляма маточки й ампульні гребінці а з нижньої - пляма мішечка та спіральний орган. Перилімфатичні простори та хрящова капсула утворюються з прилеглої мезенхіми. Пізніше здійснюються процеси скостеніння і формування кісткового лабіринту

13. Спеціальна гістологія. Сенсорна система. *Органи чуття – визначення. Орган слуху та рівноваги – анатомічні частини. Внутрішнє вухо - структурні компоненти, функціональне значення. Кістковий та перетинчастий лабіринт – завиткова протока, гістологічна будова її стінок.

Органи чуття перетворюють специфічні подразники (що надходять із зовнішнього або внутрішнього середовища) в нервові імпульси, які передаються в центральну нервову систему (ЦНС).

Орган слуху та рівноваги (присінково-завитковий орган, вестибулокохлеарний орган, вухо) (рис. 17.1) включає: зовнішнє вухо, яке сприймає звукові коливання; середнє вухо, яке перетворює звукові хвилі у коливання рідини - перилімфи; внутрішнє вухо, яке здійснює функції сприйняття звукових, гравітаційних та вібраційних стимулів, лінійних та кутових прискорень з наступною їх трансформацією у нервові імпульси

Внутрішнє вухо (лат. auris interna) розташоване у піраміді скроневої кістки, має складну форму і тому отримало назву лабіринту. Розрізняють кістковий і розташований у ньому перетинчастий лабіринт

Кістковий лабіринт складається з п'яти компонентів: трьох півколових каналів, присінка і завитки. Півколові канали мають дугоподібну форму, розташовані у трььох взаємно перпендикулярних площинах: верхній - сагітальній, задній - фронтальній і латеральний - горизонтальній. Кожний канал закінчується двома ніжками, одна з яких перед впадінням у присінок, розширюючись, утворює так звану ампулу. Ампул налічується три - верхня, задня і латеральна. Присінок - порожнина овальної форми, що утворює середню частину лабіринту.

t.me/rapeture

•Вестибулярна мембрана (відділяє від вестибулярних сходів)

•Базилярна мембрана (відділяє від барабанних сходів)

•Судинна смужка – бічна поверхня – синтезує ендолімфу.

На базилярній мембрані розташований спіральний орган – орган Корті, що сприймає звукові подразники

•Волоскові клітини – сприймають звукові подразники (зовнішні – 3 ряди, внутрішні

– 1 ряд)

•Підтримуючі (фалангові) клітини (зовнішні – 3 ряди, внутрішні – 1 ряд)

•Клітини-стовпи – обмежують тунель

Волоскові сенсоепітеліальні клітини забезпечують перетворення механічної енергії коливань структур перетинкового каналу завитка в енергію нервового імпульсу

*** Різновиди та цитофізіологія волоскових чутливих клітин. Механізм сприйняття звуків і перетворення їх на нервові імпульси.

Волоскові клітини (кохлеоцити) спірального органа також поділяються на зовнішні та внутрішні. Внутрішні волоскові клітини розташовані в чашоподібних заглибинах внутрішніх фалангових клітин (відповідно в один ряд). їхня кількість у людини становить 3,5 тисячі. Вони мають форму глечика з розширеною округлою основою та звуженою апікальною частиною, в якій знаходиться кутикулярна пластинка, а від поверхні відходять численні стереоцилії. За будовою та особливостями цитофізіології стереоцилії кохлеоцитів практично не відрізняються від описаних раніше стереоцилій сенсорних вестибулоцитів. Єдиною істотною відмінністю волоскових клітин спірального органа від сенсорних клітин вестибулярного лабіринту є відсутність кіноцилій.

Зовнішні волоскові клітини розташовані в чашоподібних заглибинах зовнішніх фалангових клітин (у три-п'ять рядів відповідно). Таких клітин у спіральному органі людини налічується 12-20 тисяч. Вони мають циліндричну форму й округлу основу. На апікальній поверхні знаходиться кутикулярна пластинка зі стереоциліями, розташованими у вигляді літери V

Над верхівками волоскових клітин нависає покривна (текторіальна) мембрана. Це спіральна пластинка гелеподібної консистенції, яка є продовженням вестибулярної губи лімба. Кінчики стереоцилій зовнішніх волоскових клітин занурені у текторіальну мембрану. Стереоцилії внутрішніх волоскових клітин її не досягають.

Покривна мембрана утворена тонкими радіально орієнтованими кератиновими філаментами, між якими залягає прозора основна речовина з високим вмістом глікозаміногліканів та низки глікопротеїнів, головними серед яких вважаються отогелін, а- та (З-текторини. Продуцентами компонентів

t.me/rapeture

текторіальної мембрани служать міжзубцеві епітеліоцити - клітини, що залягають у виїмках на вестибулярній поверхні спірального лімба - між так званими слуховими зубцями

Гістофізіологія слуху:

(1) звукові хвилі потрапляють у зовнішній слуховий хід і зумовлюють коливання барабанної перетинки; (2) ланцюжок слухових кісточок, як система важелів, підсилює коливання удвічі та передає їх до основи стремінця яке, подібно до поршня, зміщується в овальному вікні.

(3) коливання стремінця викликають коливання перелімфи вестибулярних сходів завитки, де виникає рух так званих пересувних хвиль. (4) кісткові стінки вестибулярних сходів є жорсткими та практично не зміщуються під впливом коливань перилімфи. На противагу цыж базилярна мембрана під впливом пересувних хвиль легко зміщується.; (5) вібрація перилімфи у вестибулярних сходах та ендолімфи в завитковій протоці передається на барабанні сходи; (6) вібрація перилімфи барабанних сходів передається на кругле вікно де згасає

14.Спеціальна гістологія. Сенсорна система. *Орган слуху та рівноваги

–вухо. Анатомічні частини. Внутрішнє вухо, будова кісткового та перетинчастого лабіринту. Сенсорні апарати внутрішнього вуха – вестибулярний апарат, його складові та тканинні компоненти

Орган слуху та рівноваги (присінково-завитковий орган, вестибулокохлеарний орган, вухо) (рис. 17.1) включає: зовнішнє вухо, яке сприймає звукові коливання; середнє вухо, яке перетворює звукові хвилі у коливання рідини - перилімфи; внутрішнє вухо, яке здійснює функції сприйняття звукових, гравітаційних та вібраційних стимулів, лінійних та кутових прискорень з наступною їх трансформацією у нервові імпульси

Внутрішнє вухо (лат. auris interna) розташоване у піраміді скроневої кістки, має складну форму і тому отримало назву лабіринту. Розрізняють кістковий і розташований у ньому перетинчастий лабіринт

Кістковий лабіринт складається з п'яти компонентів: трьох півколових каналів, присінка і завитки. Півколові канали мають дугоподібну форму, розташовані у трььох взаємно перпендикулярних площинах: верхній - сагітальній, задній - фронтальній і латеральний - горизонтальній. Кожний канал закінчується двома ніжками, одна з яких перед впадінням у присінок, розширюючись, утворює так звану ампулу. Ампул налічується три - верхня, задня і латеральна. Присінок - порожнина овальної форми, що утворює середню частину лабіринту. Ззаду він п'ятьма отворами сполучається з півколовими кайлами, а спереду ширшим отвором - з каналом завитка. За допомогою кісткового

t.me/rapeture

гребінця порожнина присінка поділена на дві заглибини - задню і передню

Завитка - кістковий канал, що має форму мушлі. Утворює приблизно 2,5 оберта навколо осі - горизонтально розміщеного кісткового веретена (стрижня завитки). Діаметр каналу неоднаковий: біля основи б -і становить 6 мм, у середній частині - 4 мм, біля верхівки - 2 мм. Загальна довжина завитки 35 мм. Зсередини кісткова стінка вкрита окістям. У ділянці спірального виступу окістя потовщується і утворює опуклість - лімб. Останній поділений спіральним тунелем на дві губи - верхню вестибулярну (присінкову) і нижню тимпанальну (барабанну). По краю тимпанальної губи розташований один ряд отворів, через які до клітин спірального органа проходять нервові волокна. Зовнішня стінка кісткового каналу також має потовщення окістя, яке називається спіральною зв'язкою.

Перетинчастий лабіринт - це замкнута система канальців і трубочок, всередині якої міститься рідина - ендолімфа. Стінка перетинчастого лабіринту складається з епітелію, що лежить на базальній мембрані, та сполучної тканини. Перетинчастий лабіринт в цілому повторює форму кісткового лабіринту і розташований в останньому так, що між двома лабіринтами лишається щілиноподібний просвіт (перилімфатичний простір), у якому міститься перилімфа

Перилімфа . Являє собою ультрафільтрат плазми крові. Співвідношення іонів калію і натрію в ній близьке до такого в міжклітинної рідини

Ендолімфа. Являє собою ультрафільтрат плазми крові. Співвідношення іонів калію і натрію в ній близьке до такого у внутрішньоклітинної рідини

Отолітовий апарат:

Пляма маточка та пляма мішечка – розташовані у присінку Сприймають лінійні прискорення, гравітацію та вібрацію

Покриті гелеподібною субстанцією – отолітовою мембраною, де є включення – отоліти (статоконії).

Сенсорні клітини – волоскові, що мають стереоцилії та кіноцилію, які реагують на рух отолітів у отолітовій мембрані.

Напівколові канали

•Три взаємно перпендикулярні канали

•Перетинчастий лабіринт має розширення – ампули

•В ампулах розташовані сенсорні ділянки – ампулярні гребінці

•Сприймають кутові прискорення – повороти голови в різних площинах.

t.me/rapeture

**Клітинний склад плям мішечка, маточки та ампулярних гребенів. Ампульний купол та отолітова мембрана. Ультрамікроскопічна будова волоскових клітин.

Пляма маточка та пляма мішечка – розташовані у присінку Сприймають лінійні прискорення, гравітацію та вібрацію

Покриті гелеподібною субстанцією – отолітовою мембраною, де є включення – отоліти (статоконії).

Сенсорні клітини – волоскові, що мають стереоцилії та кіноцилію, які реагують на рух отолітів у отолітовій мембрані.

Напівколові канали

•Три взаємно перпендикулярні канали

•Перетинчастий лабіринт має розширення – ампули

•В ампулах розташовані сенсорні ділянки – ампулярні гребінці

•Сприймають кутові прискорення – повороти голови в різних площинах. В ампулах розташовані сенсорні ділянки – ампулярні гребінці

•Ампулярні гребінці покриті желатинозним куполом

•Сенсорні клітини – волоскові, що мають стереоцилії та кіноцилію, які реагують на рух желатинозного купола.

***Гістофізіологія сприйняття лінійних прискорень, гравітації та вібрації.

Стереоцилії зовнішніх волоскових клітин занурені у покривну мембрану. Під час проходження пересувних хвиль обидві мембрани - базилярна та покривна - взаємно зміщуються, що спричиняє згинання стереоцилій. Стереоцилії внутрішніх волоскових клітин, хоча й не досягають покривної мембрани, також згинаються під дією зміщень ендолімфи у проміжку між покривною мембраною та верхівками волоскових клітин. Деформація стереоцилій волоскових клітин призводить до зміни проникності катіонних каналів останніх.

Іони К+, вміст яких в ендолімфі дуже високий, проникають всередину волоскових клітин і викликають деполяризацію їхньої плазматичної мембрани. Деполяризація, у свою чергу, обумовлює відкриття кальцієвих каналів у базолатеральних частинах волоскових клітин, що призводить до надходження в цитоплазму останніх іонів кальцію. Внаслідок цього з волоскової клітини вивільняється нейротрансмітер, який спричинює генерацію потенціалу збудження на мембранах нервових закінчень аферентних нейронів, котрі іннервують волоскові клітини

Внутрішні волоскові клітини є головними чутливими елементами спірального органа, які отримують 90-95 % аферентних нервових волокон кохлеарного нерва. Зовнішні волоскові клітини іннервуються переважно холінергічними нервовими волокнами, що надходять з верхніх оливних ядер. За умов гіперполяризації під дією ацетилхоліну ці клітини видовжуються, а при

t.me/rapeture

деполяризації стають нижчими. Таким чином, функція зовнішніх волоскових клітин в основному полягає у збільшенні амплітуди і загостренні піків вібрації базилярної мембрани.

15. Спеціальна гістологія. Сенсорна система. *Зоровий аналізатор, його ланки та структурні компоненти. Орган зору – очне яблоко. Загальний план будови, тканинний склад та частини оболонок.

Орган зору – око.

Око: очне яблуко та допоміжні структури (повіки, слізний апарат, окорухові м’язи)

Вочному яблуці розрізняють:

•фіброзна оболонка (склера та рогівка)

•судинна оболонка (власне судинна оболонка, циліарне тіло, райдужка)

•сітчаста оболонка (сітківка)

•передню і задню камери

•кришталик

•склисте тіло

Функціональні апарати ока:

• Діоптричний апарат • Акомодаційний апарат • Рецепторний аппарат

Діоптричний апарат ока (світлопровідний) – забезпечує проведення та заломлення світла.

• рогівка • рідина передньої камери; • кришталик; • склисте тіло

Сумарна оптична сила ока 59-70 Дптр. • рогівка – 40 Дптр. • рідина передньої камери; • кришталик -19-35 Дптр; • склисте тіло;

Акомодаційний апарат – забезпечує акомодацію ока – зміна оптичної сили ока.

• циліарне тіло • кришталик • райдужка Рецепторний апарат – забезпечує спийняття світлових подразників.

• сітківка

**Функціональні апарати ока: діоптричний, аккомодаціїний, рецепторний, допоміжний. Їх склад та функціональне значення.

Діоптричний апарат ока (світлопровідний) – забезпечує проведення та заломлення світла.

• рогівка • рідина передньої камери; • кришталик; • склисте тіло

Сумарна оптична сила ока 59-70 Дптр. • рогівка – 40 Дптр. • рідина передньої камери; • кришталик -19-35 Дптр; • склисте тіло;

t.me/rapeture

Акомодаційний апарат – забезпечує акомодацію ока – зміна оптичної сили ока.

• циліарне тіло • кришталик • райдужка

Рецепторний апарат – забезпечує спийняття світлових подразників.

• сітківка

Допоміжний апарат ока:

Повіка: Зовнішня поверхня повіки покрита шкірою, Внутрішня поверхня покрита кон’юнктивою – слизовою оболонкою ока. В основі повіки лежить тарзальна пластинка Мейбомієві залози – модифіковані сальні залози повік

Окорухові м’язи - Складаються із пучків м’язових волокон посмугованої скелетної м’язової тканини, що переходять у колагенові волокна, які вплітаються у склеру

Слізний апарат - • Слізні залози • Органи дренування сліз: слізні канали Складна розгалужена альвеолярнотрубчаста залоза, Складається із часточок, оточених сполучною тканиною

***Джерела та хід розвитку очного яблука.

На ранніх стадіях ембріогенезу частини очного яблука розвиваються з трьох зачатків — нервової трубки, ектодерми і мезенхіми. На початку другого місяця виникає нервовий зачаток у вигляді двох зорових пухирців — випинань бічних стінок майбутнього проміжного мозку. Передня частина зорового пухирця зближається з розташованою попереду нього ектодермою, яка поступово заглиблюється в порожнину зорового пухирця, унаслідок чого зоровий пухирець набуває форми двостінного келиха. Частина ектодерми розташована навпроти отвору очного келиха, відшнуровуєься, утворюючи кришталик. задня частина очного пухирця з'єднана з порожниною майбутнього проміжного мозку стебельцем

У триімсячного зародка внутрішня стінка келиха перетворюється на сітківку з паличковидними і колбочковидними зоровими клітинами. Його зовнішня стінка утворює зовнішній пігментний шар сітківки. Стебельце очного келиха пронизують нервові волокна, які беруть початок від нейронів сітківки, входять у мозок й утворюють зоровий нерв. Мезенхіма, що оточує келих, проникає в його порожнину, утворюючи судинну оболонку разом з райдужкою і війковим тілом, волокнисту оболонку, бере участь в утворенні склистого тіла. Передня частина волокнистої оболонки перетворюється на рогівку, задня — на щільну білкову оболонку.

Повіки починають утворюватися на третьому місяці розвитку у вигляді складок ектодерми. З неї розвивається сполучна оболонка, а з епітелію сполучної оболонки верхньої повіки виникає сльозова залоза. З міотомів трьох пар головних сомітів утворюються шість окорухових м'язів