Сырная Гистология

t.me/rapeture

Сумарна оптична сила ока 59-70 Дптр. • рогівка – 40 Дптр. • рідина передньої камери; • кришталик -19-35 Дптр; • склисте тіло;

Акомодаційний апарат – забезпечує акомодацію ока – зміна оптичної сили ока.

• циліарне тіло • кришталик • райдужка Рецепторний апарат – забезпечує спийняття світлових подразників.

• сітківка

**Мікроскопічна будова та тканинний склад рогівки, кришталика та склистого тіла. Рогівка: шари, особливості трофіки та інервації рогівки. Чинники, що забезпечують прозорість рогівки.

Очне яблуко дорослої людини містить три оболонки, що виконують суто специфічні функції.

Зовнішня оболонка очного яблука побудована головним чином зі сполучної тканини; включає непрозору задню частину - склеру, що складає близько 5/6 її поверхні, і прозору передню - рогівку, яка охоплює 1/6 частину

Склера складається з плоских пучків колагенових волокон, орієнтованих у різних напрямках паралельно до поверхні очного яблука. Зустрічаються також еластичні волокна, фібробласти та меланоцити, оточені помірною кількістю основної речовини. Склера пронизана кровоносними судинами та нервами, у тому числі й зоровим нервом

Друга, середня оболонка очного яблука, що лежить під корнеосклерою, має назву судинної оболонки. Остання включає задню частину - власне судинну оболонку, яка ближче до переднього полюса ока переходить у циліарне (війкове) тіло та райдужку

Третя, внутрішня оболонка очного яблука, утворена сітківкою, що включає жовту пляму з центральною ямкою (місце найкращого зору) і сліпою плямою (місце виходу зорового нерва).

Рогівка: має 5 шарів:

•передній епітелій (багатошаровий)

•передня межова пластинка (боуменова)

•власна речовина рогівки

+Шар Дюа

•задня межова пластинка (десцеметова)

•задній епітелій (одношаровий – ендотелій)

Рогівка не має судин, має багато нервових закінчень

***Ембріогенез очного яблука. Джерела утворення складових компонентів

ока.

t.me/rapeture

На ранніх стадіях ембріогенезу частини очного яблука розвиваються з трьох зачатків — нервової трубки, ектодерми і мезенхіми. На початку другого місяця виникає нервовий зачаток у вигляді двох зорових пухирців — випинань бічних стінок майбутнього проміжного мозку. Передня частина зорового пухирця зближається з розташованою попереду нього ектодермою, яка поступово заглиблюється в порожнину зорового пухирця, унаслідок чого зоровий пухирець набуває форми двостінного келиха. Частина ектодерми розташована навпроти отвору очного келиха, відшнуровуєься, утворюючи кришталик. задня частина очного пухирця з'єднана з порожниною майбутнього проміжного мозку стебельцем

У триімсячного зародка внутрішня стінка келиха перетворюється на сітківку з паличковидними і колбочковидними зоровими клітинами. Його зовнішня стінка утворює зовнішній пігментний шар сітківки. Стебельце очного келиха пронизують нервові волокна, які беруть початок від нейронів сітківки, входять у мозок й утворюють зоровий нерв. Мезенхіма, що оточує келих, проникає в його порожнину, утворюючи судинну оболонку разом з райдужкою і війковим тілом, волокнисту оболонку, бере участь в утворенні склистого тіла. Передня частина волокнистої оболонки перетворюється на рогівку, задня — на щільну білкову оболонку.

Повіки починають утворюватися на третьому місяці розвитку у вигляді складок ектодерми. З неї розвивається сполучна оболонка, а з епітелію сполучної оболонки верхньої повіки виникає сльозова залоза. З міотомів трьох пар головних сомітів утворюються шість окорухових м'язів.

9. Спеціальна гістологія. Сенсорна система. *Вчення про аналізатори.

Периферична частина зорового аналізатора - очне яблуко: загальний план будови, тканинний склад оболонок та їхні похідні.

Сукупність структур, що відповідають за сприйняття, передачу і аналіз певного виду подразнень, називається аналізатором

Аналізатор – кора великих півкуль, стовбур мозку - центральна частина

Вочному яблуці розрізняють:

•фіброзна оболонка (склера та рогівка)

•судинна оболонка (власне судинна оболонка, циліарне тіло, райдужка)

•сітчаста оболонка (сітківка)

•передню і задню камери

•кришталик

•склисте тіло

Функціональні апарати ока:

• Діоптричний апарат • Акомодаційний апарат • Рецепторний аппарат

Діоптричний апарат ока (світлопровідний) – забезпечує проведення та заломлення світла.

• рогівка • рідина передньої камери; • кришталик; • склисте тіло

t.me/rapeture

Сумарна оптична сила ока 59-70 Дптр. • рогівка – 40 Дптр. • рідина передньої камери; • кришталик -19-35 Дптр; • склисте тіло;

Акомодаційний апарат – забезпечує акомодацію ока – зміна оптичної сили ока.

• циліарне тіло • кришталик • райдужка Рецепторний апарат – забезпечує спийняття світлових подразників.

• сітківка

Очне яблуко дорослої людини містить три оболонки, що виконують суто специфічні функції.

Зовнішня оболонка очного яблука побудована головним чином зі сполучної тканини; включає непрозору задню частину - склеру, що складає близько 5/6 її поверхні, і прозору передню - рогівку, яка охоплює 1/6 частину

Склера складається з плоских пучків колагенових волокон, орієнтованих у різних напрямках паралельно до поверхні очного яблука. Зустрічаються також еластичні волокна, фібробласти та меланоцити, оточені помірною кількістю основної речовини. Склера пронизана кровоносними судинами та нервами, у тому числі й зоровим нервом

Друга, середня оболонка очного яблука, що лежить під корнеосклерою, має назву судинної оболонки. Остання включає задню частину - власне судинну оболонку, яка ближче до переднього полюса ока переходить у циліарне (війкове) тіло та райдужку

Третя, внутрішня оболонка очного яблука, утворена сітківкою, що включає жовту пляму з центральною ямкою (місце найкращого зору) і сліпою плямою (місце виходу зорового нерва).

**Акомодаційний апарат ока. Будова та функції райдужки та циліарного тіла. Тканинний склад та функціональне значення.

Акомодаційний, до якого належать частини ока, що забезпечують фокусування променів світла на сітківці та утворення чіткого зображення, а також пристосування ока до різного рівня освітленості. Включає циліарне тіло, війковий поясок, райдужку;

Райдужка (лат. iris) - передня частина судинної оболонки ока, яка формує перед кришталиком скорочувальнвальну діафрагму. Райдужна оболонка переходить у циліарне тіло і прикріплюється до склери на 2 мм позаду від корнеосклерального з'єднання. Райдужка має форму тонкого диска, у центрі якого міститься отвір - зіниця. Складається з пронизаної судинами сполучнотканинної строми, задня поверхня якої вкрита меланоцитами

Циліарне (війкове) тіло є похідним судинної оболонки та сітківки. У поперечному перерізі має форму трикутника, довша основа якого контактує зі

t.me/rapeture

склерою, друга сторона - зі склистим тілом, третя - звернена до задньої камери ока. Розрізняють дві частини циліарного тіла: внутрішню - циліарну корону і зовнішню - циліарне кільце. Від поверхні циліарної корони у напрямку кришталика відходять циліарні (війкові) відростки, до яких прикріплюються волокна циліарної, або циннової зв'язки (війкового пояска).

Морфологічно війкове тіло складається зі строми, що включає два шари: зовнішній шар гладких міоцитів - циліарний м'яз, що оточений еластичними волокнами, меланоцитами та кровоносними капілярами; внутрішню судинну ділянку, що продовжується в циліарні відростки

Циліарний (війковий) м'яз складається з пучків гладких міоцитів, орієнтованих у трьох різних напрямках

Циліарні (війкові) відростки є продовженням внутрішньої судинної ділянки циліарного тіла та містять певну кількість еластичних волокон і макрофагів з фагоцитованими гранулами меланіну в цитоплазмі.

*** Клінічне значення неповносправності акомодаційного апарату ока. Міопія, гіперметропія та астигматизм.

Неповносправність акомодаційного апарату зумовлює фокусування зображення перед або позаду сітківки, що призводить до втрати гостроти зору.

Міопія (короткозорість) - патологія зору, спричинена фокусуванням променів світла перед сітківкою; зумовлена невідповідністю довжини очного яблука до заломлювальної сили його оптичних середовищ.

Гіперопія (гіперметропія, далекозорість) - порушення заломлення, при якому промені світла, що входять в око паралельно до оптичної осі, збігаються у фокусі позаду сітківки.

Астигматизм - неоднакова кривизна різних ділянок заломлювальної поверхні ока або кришталика, через що точкове джерело світла не може утворити точковий фокус на сітківці, а поширюється на меншу чи більшу площу.

10. Спеціальна гістологія. Сенсорна система. *Органи чуття -

периферійні частини аналізаторів. Складові частини зорового аналізатора і загальний план будови очного яблука. Функціональні апарати ока.

Органи чуття перетворюють специфічні подразники (що надходять із зовнішнього або внутрішнього середовища) в нервові імпульси, які передаються в центральну нервову систему (ЦНС)

Поділяються на первинно чутливі (Сигнал сприймає спеціалізована нервова клітина (нейросенсорна клітина)) та вторинно чутливі (Сигнал сприймає спеціалізована епітеліальна клітина (сенсоепітеліальна клітина), яка передає сигнал до нервової клітини)

t.me/rapeture

Первинно чутливі: Орган зору та нюху Вторинно чутливі: Орган слуху, вестибулярний апарат, орган смаку

Орган зору – око. Око: очне яблуко та допоміжні структури (повіки, слізний апарат, окорухові м’язи)

Вочному яблуці розрізняють:

•фіброзна оболонка (склера та рогівка)

•судинна оболонка (власне судинна оболонка, циліарне тіло, райдужка)

•сітчаста оболонка (сітківка)

•передню і задню камери

•кришталик

•склисте тіло

Функціональні апарати ока:

• Діоптричний апарат • Акомодаційний апарат • Рецепторний аппарат

Діоптричний апарат ока (світлопровідний) – забезпечує проведення та заломлення світла.

• рогівка • рідина передньої камери; • кришталик; • склисте тіло

Сумарна оптична сила ока 59-70 Дптр. • рогівка – 40 Дптр. • рідина передньої камери; • кришталик -19-35 Дптр; • склисте тіло;

Акомодаційний апарат – забезпечує акомодацію ока – зміна оптичної сили ока.

• циліарне тіло • кришталик • райдужка Рецепторний апарат – забезпечує спийняття світлових подразників.

• сітківка

**Фотосенсорний апарат органа зору: сітківка, зоровий нерв, зорова та сліпа частина сітківки. Нейроний склад та шари зорової частини сітківки.

Фотосенсорний апарат представлений зоровою частиною сітківки (лат. retina), що є внутрішньою оболонкою очного яблука. Крім зорової частини, сітківка містить також сліпу частину, що вкриває задню поверхню циліарного тіла і райдужки. Межа між цими двома функціональними зонами сітківки має назву зубчастої лінії.

У складі зорової частини сітківки розрізняють зовнішній пігментний шар та внутрішній світлочутливий нервовий шар, які відрізняються за своїм походженням і відносно слабо з'єднані один з одним, внаслідок чого ділянка нейропігментного сполучення часто слугує місцем відшарування сітківки (див. нижче). Нервовий шар на гістологічних препаратах складається з 9 шарів нервових клітин та їхніх відростків

t.me/rapeture

Послідовне розташування шарів сітківки у напрямку від судинної оболонки до склистого тіла наступне:

(1)пігментний епітелій;

(2)шар паличок і колбочок (фоторецепторний шар);

(3)зовнішня погранична мембрана;

(4)зовнішній ядерний шар;

(5)зовнішній сітчатий шар;

(6)внутрішній ядерний шар;

(7)внутрішній сітчастий шар;

(8)гангліонарний шар;

(9)шар нервових волокон;

(10)внутрішня погранична мембрана.

Пігментний епітелій сітківки:

• Поглинання світла • Світлова адаптація • Фагоцитоз «відпрацьованих» дисків та напівдисків паличок та колбочок Включення пігменту – меланосоми, які переміщуються по відростках між фотосенсорними клітинами

Шар паличок і колбочок містить зовнішні та внутрішні сегменти фоторецепторів - видозмінених дендритів світлочутливих нейронів сітківки.

Функціонально палички більш чутливі до світла та пристосовані до забезпечення зору при низькій інтенсивності освітлення, що проявляється у формуванні зображення в сірих тонах - це так званий “сутінковий", або "нічний" зір. Максимум поглинання паличкового зорового пігменту родопсину припадає на довжину хвилі видимого спектра 496 нм

Колбочки, навпаки, менш чутливі до слабкої освітленості та поділяються на три морфологічно нерозрізненні типи клітин, що містять специфічні різновиди пігменту йодопсину, які активуються при поглинанні променів світла з довжиною хвилі 420, 531 та 588 нм - синьої, зеленої та червоної частин видимого спектра (S-, М- та L-колбочки відповідно). Одночасна активація певної кількості колбочок різного типу призводить до змішування кольорів у відповідних пропорціях та формування повноцінного зображення

Кожен фоторецепторний нейрон містить наступні частини: дендрит, що включає сполучені війкою зовнішній та внутрішній сегменти, тіло (перикаріон), а також аксон

***Механізми фоторецепції. Інвертована сітківка людина. Жовта та сліпа плями, гістологічна будова.

t.me/rapeture

•Барорецептори – тиск;

•Терморецептори - температура;

•Фоторецептори – світло;

•Ноцицептори - біль

**Рецепторна частина органу зору - сітківка, клітинний склад, нейрони і гліоціти сітківки, шари сітківки

Фотосенсорний апарат представлений зоровою частиною сітківки (лат. retina), що є внутрішньою оболонкою очного яблука. Крім зорової частини, сітківка містить також сліпу частину, що вкриває задню поверхню циліарного тіла і райдужки. Межа між цими двома функціональними зонами сітківки має назву зубчастої лінії (лат. ora serrata). У складі зорової частини сітківки розрізняють зовнішній пігментний шар та внутрішній світлочутливий нервовий шар, які відрізняються за своїм походженням і відносно слабо з'єднані один з одним, внаслідок чого ділянка нейропігментного сполучення часто слугує місцем відшарування сітківки (див. нижче). Нервовий шар на гістологічних препаратах складається з 9 шарів нервових клітин та їхніх відростків

Послідовне розташування шарів сітківки у напрямку від судинної оболонки до склистого тіла наступне (рис. 16.8): (1) пігментний епітелій; (2) шар паличок і колбочок (фоторецепторний шар); (3) зовнішня погранична мембрана; (4) зовнішній ядерний шар; (5) зовнішній сітчатий шар; (6) внутрішній ядерний шар; (7) внутрішній сітчастий шар; (8) гангліонарний шар; (9) шар нервових волокон; (10) внутрішня погранична мембрана.

Пігментний епітелій складається з низьких призматичних клітин з ядрами базальної локалізації.

Шар паличок і колбочок містить зовнішні та внутрішні сегменти фоторецепторів - видозмінених дендритів світлочутливих нейронів сітківки

Функціонально палички більш чутливі до світла та пристосовані до забезпечення зору при низькій інтенсивності освітлення, що проявляється у формуванні зображення в сірих тонах - це так званий “сутінковий", або "нічний" зір

Колбочки, навпаки, менш чутливі до слабкої освітленості та поділяються на три морфологічно нерозрізненні типи клітин, що містять специфічні різновиди пігменту йодопсину

Одночасна активація певної кількості колбочок різного типу призводить до змішування кольорів у відповідних пропорціях та формування повноцінного зображенн

***Фоторецепторні клітини: види, кількість, локалізація, будова, функціональне значення. Клітинні та молекуклярні основи фоторецепції. Етапи візуальної обробки енергії світлових променів.

t.me/rapeture

Шар паличок і колбочок містить зовнішні та внутрішні сегменти фоторецепторів - видозмінених дендритів світлочутливих нейронів сітківки

Функціонально палички більш чутливі до світла та пристосовані до забезпечення зору при низькій інтенсивності освітлення, що проявляється у формуванні зображення в сірих тонах - це так званий “сутінковий", або "нічний" зір

Колбочки, навпаки, менш чутливі до слабкої освітленості та поділяються на три морфологічно нерозрізненні типи клітин, що містять специфічні різновиди пігменту йодопсину

Одночасна активація певної кількості колбочок різного типу призводить до змішування кольорів у відповідних пропорціях та формування повноцінного зображення

Кожен фоторецепторний нейрон містить наступні частини: дендрит, що включає сполучені війкою зовнішній та внутрішній сегменти, тіло (перикаріон), а також аксон (рис. 16.10). Зовнішній сегмент, що має циліндричну або конічну форму - відповідно паличка або колбочка, - є видозміненим закінченням дендрита і виконує безпосередньо фоторецепторну функцію. Війка (сполучна ніжка) сполучає зовнішній та внутрішній сегменти. Внутрішній сегмент, який містить велику кількість мітохондрій, полірибосом, цистерн апарату Гольджі і невелику кількість елементів гладкої та гранулярної ендоплазматичної сітки, є центром метаболічної активності клітини. Тіло фоторецепторного нейрона переходить у відросток - аксон, який формує синапс із внутрішніми закінченнями дендритів біполярних і горизонтальних нейронів.

Мембрани паличок і колбочок містять специфічні світлочутливі молекули - зорові пігменти, які беруть безпосередню участь у поглинанні світла: у мембранах паличкових нейронів це родопсин, у колбочкових - йодопсин. Обидва зорові пігменти складаються з інтегрального білка опсину та хроматофора. Важливою складовою хроматофора родопсину є ретиналь - похідний вітаміну А

Перетворення фоторецепторами енергії світлових променів на нервові імпульси має назву візуальної обробки і включає в себе два основних етапи

Перший етап - власне фотохімічна реакція, яка відбувається в зовнішньому сегменті паличок і колбочок при поглинанні світлової енергії, що викликає конформаційні зміни хроматофорів. Активовані молекули опсину взаємодіють з G-білком трансдуцином. Останній активує фосфодіестеразу, яка, у свою чергу, руйнує циклічний ГМФ (цГМФ). У темряві велика кількість цГМФ у клітинах фоторецепторів зв'язана з цитоплазматичною поверхнею Na’ -каналів, внаслідок чого ці канали залишаються відкритими. Тому фотосенсорні нейрони мають низький мембранний потенціал.

t.me/rapeture

Другий етап полягає у зниженні концентрації цГМФ у внутрішньому сегменті фоторецепторів. Ці індуковані енергією світлових променів зміни призводять до зменшення проникності плазматичної мембрани для іонів натрію, внаслідок чого мембрана стає гіперполяризованою. Цим зумовлене зменшення секреції нейротрансмітера (глутамату), що фіксується рецепторами біполярних клітин сітківки, які генерують та передають електричні імпульси до мозку

Зовнішня погранична мембрана утворена периферичними закінченнями радіальних гліоцитів сітківки (клітин Мюллера)

Зовнішній ядерний шар утворений перикаріонами (ядровмісними тілами) фоторецептори их нейронів сітківки

Зовнішній сітчастий шар сформований відростками фоторецепторних, біполярних та горизонтальних нейронів

Внутрішній ядерний шар складається з перикаріонів біполярних, горизонтальних, амакринних нейронів та клітин Мюллера

Внутрішній сітчастий шар складається з відростків та синапсів між біполярними, гангліонарними та амакринними нейронами

Гангліонарний шар сітківки утворений тілами великих (до 30 мкм) мультиполярних нейронів

Шар нервових волокон містить аксони гангліонарних клітин, які орієнтовані паралельно до поверхні сітківки. Цей шар потовщується в ділянці диска зорового нерва (сліпа пляма), де сходяться усі волокна.

Внутрішня погранична мембрана утворена з'єднаннями базальних частин клітин Мюллера та відокремлює сітківку від склистого тіла

12.Спеціальна гістологія. Сенсорна система. *Орган слуху та рівноваги

-вухо: анатомічні частини, функціональна характеристика. Зовнішнє і середнє вухо структурні компоненти, тканинний склад та функціональне значення.

Орган слуху та рівноваги (присінково-завитковий орган, вестибулокохлеарний орган, вухо) включає: зовнішнє вухо, яке сприймає звукові коливання; середнє вухо, яке перетворює звукові хвилі у коливання рідини - перилімфи; внутрішнє вухо, яке здійснює функції сприйняття звукових, гравітаційних та вібраційних стимулів, лінійних та кутових прискорень з наступною їх трансформацією у нервові імпульси.

Зовнішнє вухо (лат. auris externa) включає вушну мушлю та зовнішній слуховий хід . Вушна мушля (вушна раковина) - складної форми пластинка, утворена еластичним хрящем, який вкриває тонка шкіра. Остання містить пушкове волосся, сальні залози та невелику кількість потових залоз. Вушна мушля сприяє визначенню локалізації джерела звуку.