Сырная Гистология

t.me/rapeture

всмоктування поживних речовин та води; включає шлунок і більшу частину кишечника;

(3) задній відділ - забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі; до нього належить термінальна частина прямої кишки.

Шлунок (лат. gaster) - порожнистий мішкоподібний орган травної системи, розташований між стравоходом і тонкою кишкою

Має чотири анатомічні відділи:

• Кардіальний відділ; • Дно; • Тіло; • Пілоричний відділ.

Функції шлунка:

- Механічна обробка і просування їжі; - Хімічна обробка їжі шлунковим соком, який містить ферменти пепсин, хімозин, ліпазу і соляну кислоту; - Секреція антианемічного фактора, яка сприяє всмоктуванню із їжі вітаміну В12; - Всмоктування води, солі, цукру та ін.; - Екскреція продуктів обміну;

Епітелій шлунка – одношаровий призматичний залозистий. Усі його клітини виділяють слизовий секрет, який захищає слизову від перетравлення шлунковим соком.

Слизова оболонка:

•Має залози, що продукують шлунковий сік

•Головні компоненти шлункового соку – пепсин та соляна кислота; також містить гастриксин, ліпазу, внутрішній фактор Касла

Власна пластинка слизової оболонки утворена пухкою сполучною тканиною. В ній залягають залози шлунка (прості трубчаті розгалужені)

Підслизова із слизовою формують три елементи рельєфу:

• Складки • Поля • Ямки М’язова оболонка має три шари:

• Внутрішній косий • Середній циркулярний • Зовнішній поздовжній Шлунок повністю вкритий очеревиною, тому його зовнішня оболонка –

серозна

**Слизова оболонка шлунку: рельєф, тканинний склад, особливості будови слизової оболонки в різних відділах.

Слизова оболонка шлунка - вкрита одношаровим стовпчастим епітелієм, клітини якого виробляють слизовий секрет і тому отримали назву поверхневих мукоцитів. Другим важливим продуктом секреторної діяльності цих клітин є іони бікарбонату. У фізіологічних умовах поверхня слизової оболонки шлунка вкрита захисним бар'єром, який містить густий слиз та іони бікарбонату, що

t.me/rapeture

забезпечують локальну нейтралізацію кислих компонентів шлункового соку і захист слизової оболонки від самоперетравлювання.

Поверхневі мукоцити в апікальній частині містять секреторні гранули слизу. Латеральні плазматичні мембрани суміжних поверхневих мукоцитів сполучені замикальними і адгезивними контактами, які роблять епітеліальну пластинку слизової непроникною для шлункового вмісту.

Під епітелієм розміщена власна пластинка слизової оболонки, у якій містяться залози. Останні відповідно до локалізації отримали назву кардіальних, власних або пілоричних залоз. Найскладнішу будову мають власні залози, які розміщені в дні та тілі шлунка. Це прості трубчасті слабо розгалужені залози, у яких розрізняють перешийок, шийку та головну частину. До їхнього складу входить п'ять типів клітин, а саме: шийкові екзокриноцити (мукоцити), стовбурові клітини, парієтальні екзокриноцити, головні екзокриноцити та шлункові ендокриноцити

Кардіальні залози шлунка представлені переважно кардіальними екзокриноцитами, які продукують слизовий секрет, а також невеликою кількістю ендокриноцитів та парієтальних клітин; головні екзокриноцити тут відсутні. Порівняно з власними залозами шлунка кінцеві секреторні відділи кардіальних залоз коротші і мають більш звивисту форму

Пілоричні залози утворені мукоцитами, які нагадують шийкові мукоцити власних залоз шлунка; крім слизу, вони продукують лізоцим - фермент бактерицидно дії. Кінцеві відділи пілоричних залоз звивисті, розгалужені; секрет залоз виводиться у глибокі шлункові ямки

М'язова пластинка слизової оболонки шлунка побудована з трьох шарів гладких міоцитів: внутрішнього - циркулярного, зовнішнього - поздовжнього; третій середній шар - непостійний, гладкі міоцити у ньому маюті циркулярну орієнтацію. Підслизовий прошарок пред ставлений щільною неоформленою сполучною тканиною з добре розвиненими кров'яним та лімфатичним руслом Тут також розміщене мейснерівське нервове сплетення

***Джерела і хід ембріонального розвитку шлунку. Покривний ямковий епітелій: будова, функції, особливості регенерації. Слизово-двокарбонатний бар'єр: механізми виникнення, регулятори.

Отделы и органы пищеварительной системы в эмбриогенезе развиваются из всех 3 зародышевых листков: эктодермы (эпителий ротовой и анальной ямок или бухт), энтодермы (эпителий первичной кишки или кишечной трубки) и мезодермы (собственная пластинка слизистой, подслизистая основа, мышечная, соединительнотканная и серозная оболочки).

В конце 3-ей недели внутриутробного развития из энтодермы образуется трубка – первичная кишка, замкнутая на переднем и заднем концах

t.me/rapeture

В первичной кишке выделяют глоточную и туловищную кишку. Границей между ними является выпячивание – закладка органов дыхания. В туловищной кишке в свою очередь выделяют три части: переднюю, среднюю и заднюю. Из различных отделов первичной кишки формируются следующие образования:

Из передней кишки –пищевод и желудок.

5. Спеціальна гістологія. Травна система. *Морфофункціональна характеристика відділів травної трубки. Органи середнього відділу. Шлунок – загальний план будови. Особливості тканинного складу оболонок шлунку.

З огляду на функціональні особливості, у складі травного каналу розрізняють:

(1) передній відділ - забезпечує подрібнення та зволоження, початкову хімічну обробку їжі; включає ротову порожнину, глотку, стравохід;

(2)середній відділ - до його функцій належать: хімічна обробка їжі і всмоктування поживних речовин та води; включає шлунок і більшу частину кишечника;

(3)задній відділ - забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі; до нього належить термінальна частина прямої кишки.

Шлунок (лат. gaster) - порожнистий мішкоподібний орган травної системи, розташований між стравоходом і тонкою кишкою

Має чотири анатомічні відділи:

•Кардіальний відділ; • Дно; • Тіло; • Пілоричний відділ.

Функції шлунка:

- Механічна обробка і просування їжі; - Хімічна обробка їжі шлунковим соком, який містить ферменти пепсин, хімозин, ліпазу і соляну кислоту; - Секреція антианемічного фактора, яка сприяє всмоктуванню із їжі вітаміну В12; - Всмоктування води, солі, цукру та ін.; - Екскреція продуктів обміну;

Епітелій шлунка – одношаровий призматичний залозистий. Усі його клітини виділяють слизовий секрет, який захищає слизову від перетравлення шлунковим соком.

Слизова оболонка:

•Має залози, що продукують шлунковий сік

•Головні компоненти шлункового соку – пепсин та соляна кислота; також містить гастриксин, ліпазу, внутрішній фактор Касла

Власна пластинка слизової оболонки утворена пухкою сполучною тканиною. В ній залягають залози шлунка (прості трубчаті розгалужені)

Підслизова із слизовою формують три елементи рельєфу:

• Складки • Поля • Ямки

t.me/rapeture

М’язова оболонка має три шари:

• Внутрішній косий • Середній циркулярний • Зовнішній поздовжній Шлунок повністю вкритий очеревиною, тому його зовнішня оболонка -

серозна

** Залози шлунку, локалізація, види, будова. Власні залози шлунка: частини, клітинний склад, роль різних видів клітин в продукції шлункового соку. Головні та парієтальні екзокриноцити: будова, функції, регулятори секреторної активності.

Шлункові залози

•Продукують шлунковий сік

•Головні компоненти шлункового соку – пепсин та соляна кислота; також містить гастриксин, ліпазу, внутрішній фактор Касла

Розрізняють:

•власні (фундальні) залози

•кардіальні

•пілоричні

Шлункові залози, за будовою – прості трубчасті нерозгалужені В залозі розрізняють:

•дно,

•тіло (секреторний відділ),

•шийку

•перешийок (вивідна протока)

Клітинний склад шлункової залози:

•Поверхневий мукоцит (виробляє слиз)

•Шийковий мукоцит (виробляє слиз, забезпечує регенерацію)

•Парієтальна клітина (виробляє соляну кислоту та внутрішній фактор Касла, який потрібен для всмоктування вітаміну В12)

•Головна клітина (виробляє пепсиноген та шлункову ліпазу)

•Ендокринна клітина (входить в склад APUD системи, виробляє гормони)

Ендокринні клітини шлунка

•Ентерохромаффінноподібні клітини (ECL-клітини) – виробляють гістамін,

•G-клітини (26 %) – виробляють гастрин

•D-клітини – виробляють соматостатин

t.me/rapeture

***Гістофізіологія шлунка: склад шлункового соку, функція поверхневих мукоцитів, утворення хімусу, циклічність надходження хімусу в дванадцятипалу кишку, особливості іннервації шлунка.

Шлункові залози і поверхневі мукоцити слизової оболонки протягом дня продукують близько 2-3 л шлункового соку. Його складниками є вода, соляна кислота, внутрішній антианемічний фактор Касла, що їх виділяють парієтальні екзокриноцити; продуковані головними клітинами пепсиноген, ренін та шлункова ліпаза; шийкові мукоцити долучають до складу шлункового соку розчинний муцин. Поверхня слизової оболонки вкрита видимим слизом, який продукують поверхневі мукоцити. Внаслідок перистальтичних скорочень м'язової оболонки шлунка харчові грудочки перемішуються зі шлунковим соком: так утворюється хімус

У порожньому шлунку пілоричний сфінктер відкритий; при перистальтичних скороченнях м'язової оболонки він скорочується, і надходження хімусу до дванадцятипалої кишки блокується. Хвилі перистальтичних скорочень генеруються ритмічно з частотою приблизно три скорочення на хвилину: пейсмейкерні клітини (водії ритму) локалізуються в інтерстиційній сполучній тканині м'язової оболонки.

Взаємодією мейснерівського та ауербахівського нервових сплетень і під впливом гормону греліну у шлунку підтримується сталий тиск, а також досягається скоординованість перистальтичних скорочень з короткочасним розслабленням пілоричного сфінктера, внаслідок чого невеликі порції хімусу переходять із шлунка до дванадцятипалої кишки. Рецептори останньої у відповідь на надходження хімусу обумовлюють рефлекторне закриття пілоричного сфінктера і посилення скорочень пілоричної частини шлунка, спрямоване на посилене перемішування харчової маси з травними ферментами

Швидкість перенесення хімусу до дванадцятипалої кишки підвищується при розтягненні шлунка, а також під впливом гастрину - гормону, який посилює перистальтику пілоричної ділянки і сприяє розслабленню гастродуоденального сфінктера. Чинниками, котрі сповільнюють шлунковокишковий пасаж (перехід), є: перерозтягнення дванадцятипалої кишки; надмір жирів, білків або вуглеводів; підвищена осмолярність або кислотність хімусу.

6. Спеціальна гістологія. Травна система. *Загальний план будови травної трубки: відділи, оболонки. Органи середнього відділу травної трубки. Тонкий кишечник, особливості будови слизової оболонки. Покривний епітелій тонкого кишечника: клітинний склад епітелію ворсинок і крипт, види ентероцитів, їх функціональне значення.

З огляду на функціональні особливості, у складі травного каналу розрізняють:

t.me/rapeture

(1) передній відділ - забезпечує подрібнення та зволоження, початкову хімічну обробку їжі; включає ротову порожнину, глотку, стравохід;

(2)середній відділ - до його функцій належать: хімічна обробка їжі і всмоктування поживних речовин та води; включає шлунок і більшу частину кишечника;

(3)задній відділ - забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі; до нього належить термінальна частина прямої кишки.

Тонка кишка (пат. intestinum tenue) - найдовший відділ шлунковокишкового тракту, розміщений між шлунком і товстою кишкою (рис. 20.1). Довжина тонкої кишки у людини коливається від 4 до 7 м; У тонкій кишці розрізняють три відділи: дванадцятипалу, порожню та клубову кишку

Має чотири оболонки:

•Слизова;

•Підслизова;

•М’язова;

•Серозна

Епітелій - одношаровий призматичний облямований М’язова оболонка утворена гладенькою м’ язовою тканиною та формує 2

шари

Зовнішня оболонка – серозна Всмоктуванню поживних речовин сприяє збільшення поверхні за

рахунок особливостей рельєфу слизової оболонки Слизова із підслизовою оболонками формують циркулярні складки

Рельєф слизової представлений ворсинками і складками

Циркулярні складки - утворені в усіх прошарках СлизОболонк

Кишкові ворсинки - пальцевидні випинання слизової оболонки, утворені власною пластинкою і покриті епітелієм. В центрі ворсинки проходить лімфатичний капіляр, оточений мережею кровоних капілярів

Кишкові крипти (залози) - поглиблення епітелію у власну пластинку слизової оболонки

Клітинний склад кишкового епітелію: (крипти)

•Клітини Панета

•Стовбурові клітини

•Проміжні клітини, що розмножуються

•Келихоподібні клітини

t.me/rapeture

•Ендокринні клітини

•Ентероцити

Клітинний склад ворсинки:

•Келихоподібні клітини

•Ендокринні клітини

•Ентероцити

**Електронно-мікроскопічна будова стовпчастих та келихоподібних клітин, М-клітин, клітин Панета. Ендокринні клітини тонкої кишки: типи, локалізація, структура, мішені гормонів.

Екзокриноцити з ацидофільною зернистістю (клітини Панета) розташовані групами біля дна крипт. Це клітини призматичної форми, в апікальній частині яких містяться великі ацидофільні секреторні гранули. Специфічна роль клітин Панета полягає у секреції лізоциму, дефензинів. фактора некрозу пухлин альфа, які запобігають розмноженню в кишці патогенів та захищають організм від інфекцій

Келихоподібні екзокриноцити складають близько 10% від усіх клітинних елементів епітеліального вистелення тонкої кишки. Це одноклітинні залози, що продукують слизовий секрет. Вони локалізуються поодинці серед ентероцитів ворсинок і крипт. Після виділення секрету келихоподібні клітини звужуються, а потім знову починають накопичувати слизові гранули.

Мікроскладчасті М-клітини локалізуються у складі епітеліального вистелення тонкої кишки поблизу від лімфоїдних вузликів. М-клітини отримали назву зв'язку з наявністю на їхній апікальній поверхні мікроскладок, за допомогою яких ці клітини здатні захоплювати макромолекули з просвіту кишки і передавати їх у лімфоцити і дендритним клітинам, котрі розміщені в особливих базальних інвагінаціях М-клітин.

Кишкові ендокриноцити належать до дифузної нейроендокринної системи організму. Як і келихоподібні клітини, вони розкидані поодинці серед ентероцитів. Зустрічаються в епітелії крипт у невеликій кількості

Стовбурові клітини слугують джерелом фізіологічної регенерації епітелію крипт і ворсинок. Розміщені головним чином в епітелії нижньої частини крипт.

***Кишкові стовбурові клітини: локалізація, маркери. Механізм регенерації епітелію тонкого кишечника, терміни повної заміни епітелію ворсинок.

Стовбурові клітини слугують джерелом фізіологічної регенерації епітелію крипт і ворсинок. Розміщені головним чином в епітелії нижньої частини крипт.

t.me/rapeture

•Складна ацинарна залоза;

•Виділяє серозний секрет.

•Зовні залоза покрита сполучнотканинною капсулою, від якої відходять септи, які ділять залозу на часточки.

•Сполучна тканина утворює строму залози

•Паренхіма утворена епітеліальною тканиною, яка формує ацинуси, вивідні протоки та острівці Лангерганса

**Екзокринна частина підшлункової залози: структурно-функціональна одиниця екзокринної частини. Особливості будови екзокриноцитів. Центроацинозні клітини.

Представлена панкреатичними ацинусами і розгалуженою мережею вивідних проток, які відкриваються в просвіт дванадцятипалої кишки, куди виділяється панкреатичний сік.

Структурно-функціональна одиниця – панкреатичний ацинус

Ацинус включає:

•Секреторні клітини – сероцити (ациноцити, панкреатоцити)

•Центроацинарні клітини (забезпечують регенерацію)

Від ацинуса починається вставна вивідна протока

Ациноцит (панкреатоцит):

Має форму конуса зі звуженою верхівкою та широкою основою, що лежить на базальній мембрані.

•Зимогенна (апікальна) частина клітини містить гранули зимогена (попередники ферментів)

•Гомогенна (базальна) частина клітини містить білок-синтезуючий апарат клітини

Центроацинозні клітини - дрібні клітини плоскої форми зі світлою цитоплазмою і слабо розвиненими органелами. На вільній, зверненій до просвіту ацинуса поверхні, містять поодинокі мікроворсинки. У складі ацинуса ці клітини мають центральну локалізацію. Біля виходу з ацинуса переходять у вставну протоку

Вивідні протоки:

1.Вставна протока. Одношаровий кубічний епітелій

2.Міжацинозна протока. Одношаровий кубічний епітелій

3.Внутрішньочасточкова протока. Одношаровий кубічний епітелій

4.Міжчасточова протока. Одношаровий призматичний епітелій

t.me/rapeture

5. Загальна вивідна протока. Одношаровий призматичний епітелій

*** Гістофізіологія панкреатичної секреції: секреторний цикл, тип секреції, регуляція секреції. Роль дифузної нейроендокринної системи в регуляції секреції.

Секреторна діяльність екзокринних панкреатоцитів здійснюється циклічно. Секреторний цикл складається з фази поглинання вихідних речовин, синтезу секрету, його накопичення і виведення за мерокриновим типом. Середня тривалість циклу становить 1,5-2 год, однак залежно від фізіологічних потреб організму цикл може скорочуватися або подовжуватися. Панкреатична секреція контролюється гормонами секретином та холецистокініном (панкреозиміном), що продукуються I-клітинами дифузної нейроендокринної системи тонкої кишки та проток підшлункової залози у відповідь на харчову стимуляцію

Під дією секретину клітини вставних проток виділяють панкреатичний сік рідкої консистенції, з високим вмістом води та іонів бікарбонату, що нейтралізують кислі складники шлункового соку. Холецистокінін стимулює екзоцитоз ациноцитами зимогенних гранул, які у складі панкреатичного соку по протоковій системі виводяться у дванадцятипалу кишку, в просвіті якої проферменти перетворюються на ферменти, здатні розщеплювати білки, жири, вуглеводи та нуклеїнові кислоти. Певну секреторну реакцію викликає також стимуляція блукаючого нерва, проте регуляція секреції підшлункової залози здійснюється головним чином зазначеними вище гормонами.

8. Спеціальна гістологія. Травна система.*Структурно-функціональна організація травної системи. Великі травні залози, розташування та значення. Печінка, загальний план будови, характеристика строми і паренхіми. Будова печінкових балочок. Організація печінкових балочок в часточках. Зв’язок з синусоїдними капілярами. Особливості взаємовідносин печінкових балочок і печінкових капілярів.

Травна система (лат. systema digestorium) - це сукупність органів, які забезпечують надходження в організм із зовнішнього середовища поживних речовин, їх засвоєння виведення неперетравлених залишків. Включає травний канал і травні залози.

За морфологічними ознаками травний канал поділяють на ротову порожнину, глотку, стравохід, тонку і товсту кишку. До великих травних залоз належать парні привушні, підщелепні та під'язикові слинні залози, печінка з жовчним міхуром, підшлункова залоза

З огляду на функціональні особливості, у складі травного каналу розрізняють:

(1) передній відділ - забезпечує подрібнення та зволоження, початкову хімічну