Сырная Гистология

t.me/rapeture

•Фенестрований (вісцеральний) (в ендотелії є пори - фенестри - діаметром 50-80 нм (Розташовані в: • нирковому тільці, • ендокринних органах, • слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту)

•Синусоїдний (ендотелій та базальна мембрана не суцільні. Мають великий діаметр (до 30-40 мкм). Ці капіляри знаходяться в печінці, селезінці, кістковому мозку і корі наднирника

Венозна ланка Посткапіляри - судини діаметром 12-30 мкм, що утворюються в

результаті злиття кількох капілярів Збірні венули - діаметром 30-50 мкм утворюються в результаті

злиття посткапілярних венул М'язові венули (до 100 мкм) характеризуються добре розвиненою

середньої оболонкою, в якій в один ряд лежать ГМК Артеріоло-венулярні анастомози - судини діаметром 30-500 мкм,

що зв'язують артеріоли і венули і забезпечують юкстакапіллярний кровотік у мікроциркуляторному руслі.

Розрізняють:

•Справжні (істинні) шунти – непроникна судина зі спеціальними сфінктерними структурами. Газообмін не відбувається.

•Напівшунти – проникна для газів коротка судина капілярного типу. Відбувається газообмін, кров, що надходить у венулу – змішана

Лімфатичні капіляри - діаметром 30-200 мкм, сліпо починаються в тканинах. За будовою подібні до кровоносних капілярів. • Починаються сліпо; • Не мають базальної мембрани

Лімфатичні судини утворюються в результаті злиття декількох

лімфатичних капілярів. За будовою стінки вони схожі з венами м’ язового типу і містять клапани

Грудна протока - найбільша лімфатична судина - за будовою нагадує нижню порожнисту вену

**Особливості будови ендотелію: зони ендотеліоцитів, фенестри, міжклітинні контакти.

Ендотелій - внутрішній шар клітин, яким вкриті усі судини і порожнини серця

Товщина ендотеліальної клітини неоднакова в різних ділянках, у зв'язку

зчим в ендотеліоцитах розрізняють наступні зони:

(1)ядерну зону завтовшки 4-8 мкм; у ній зкалізоване ядро ендотеліоцита видовжено-овальної форми; ендотеліальна клітина може містити 1-3 іоо більше ядер;

t.me/rapeture

(2)зону органел товщиною 2-3 мкм, яка містить органели і включення; зона органел разом з ядерною зоною є трофічним центром клітини;

(3)периферичну зону - найтоншу (до 200 нм) частину ендотеальної клітини, дуже важливу для обміну речовин між кров'ю і тканинами; периферична зона ендотелію гемо-капілярів може містити вікончасті отвори діаметром 50-60 нм – фенестри. В окремих випадках фенестри можуть бути перекриті тонкою - діафрагмою.

Ендотеліоцити можуть містити на люменальній поверхні поодинокі мікроворсинки, а також утворювати клапаноподібні структури, які збільшують поверхню ендотелію і змінюють свої розміри залежно від активності трансендотеліального транспорту. Ендотеліальні клітини зв'язані між собою щільними замикальними та щілинними контактами (нексусами)

***Гістогематичні бар'єри:розташування складові компоненти.

Гістогематичний бар’єр – це спеціалізована структура, що знаходиться між кров’ю і тканинною рідиною та регулює обмінні процеси між ними, забезпечуючи збереження постійних фізико-хімічних властивостей і складу тканинної рідини, а також затримує проникнення у неї чужорідних шкідливих речовин із крові та попереджає імунну відповідь

Основним компонентом внутрішніх бар’єрів є ендотелій капілярів і базальна мембрана. У різних органах ендотелій капілярів має свої морфофізіологічні особливості, що є основою його вибіркової проникності

До морфофункціональних особливостей ендотелію належить наявність клапаноподібних структур, щільних замикальних контактів між сусідніми клітинами, активного трансендотеліального транспорту, пор у базальній мембрані

У плазмі крові знаходяться ферменти, які здатні змінювати проникність судинної стінки. У нормі активність цих ферментів незначна, але при патологічних порушеннях, або під дією факторів підвищується активність ферментів, що призводить до підвищення проникності. Цими ферментами є гіалуронідаза, плазмін й інші

29. Спеціальна гістологія. Серцево-судинна система. * Загальна характеристика. Класифікація і загальний план будови кровоносних судин. Макрота мікроциркуляторне русло, їх судиний склад.

Судинна система - це комплекс розгалужених трубок різного діаметра, які забезпечують транспорт крові до всіх органів, регуляцію кровопостачання органів, обмін речовин між кров'ю та прилеглими тканинами, відтік лімфи від органів.

Кровоносні судини поділяються на артерії, артеріоли, гемокапіляри, венули, вени, а також артеріоловенулярні анастомози.

t.me/rapeture

По артеріях кров тече від серця до органів; вона насичена киснем (за винятком легеневої артерії, у якій кров збагачена вуглекислим газом).

По венах кров тече від органів до серця; вона містить мало кисню та насичена вуглекислим газом (за винятком легеневих вен, у яких кров збагачена киснем).

Капіляри розташовані між артеріолами і венулами - найменшими судинами артеріальної та венозної систем відповідно.

Окрім того, існують так звані чудесні капілярні сітки: у нирці - артеріальна чудесна сітка, де капіляри розміщені між двома артеріолами, а у печінці та гіпофізі - венозні чудесні сітки, в яких капіляри розташовані між двома венулами.

За принципом будови стінки артерії поділяються на:

•1 - еластичні,

•2 - м'язовоеластичні,

•3 - м'язові.

Стінка артерій складається з

1)внутрішньої – інтими (tunica intima),

-Ендотелій, субендотеліальний шар – одношаровий плоский епітелій (Звуження та розширення судин для регуляції артеріального тиску; • Регулювання згортання крові; • Ангіогенез – формування нових судин)

-Підендотеліальний шар – пухка сполучна тканина.

2)середньої – медії (tunica media),

-Внутрішня еластична мембрана

-Шар гладеньких міоцитів (у артеріях м’язового типу) або еластичні мембрани (у артеріях еластичного типу)

-Зовнішня еластична мембрана

3)зовнішньої – адвентиції (tunica adventitia) - Пухка сполучна тканина.

У великих судинах адвентиція містить vasa vasorum – судини судин.

Макроциркуляторне русло – транспортне, забезпечує транспорт крові від серця до мікроциркуляторного русла (артеріальна частина) та назад до серця (венозна частина). Включає артерії та вени.

Мікроциркуляторне русло – метаболічне, забезпечує обмін речовин у тканинах та органах. До мікроциркуляторного русла відносять судини діаметром менше 100 мкм

До мікроциркуляторного русла відносять:

• Артеріоли • Прекапіляри • Капіляри • Посткапіляри • Венули • Артеріоловенулярні анастомози • Лімфатичні капіляри

**Капіляри: класифікація, будова, функціональне значення різних типів капілярів.

t.me/rapeture

Капіляри - найменші кровоносні судини, які забезпечують обмін речовин у тканинах та органах. Діаметр капілярів = 3-12 мкм. Стінка капілярів утворена ендотелієм і базальною мембраною. В розщепленнях базальної мембрани лежать перицити

Типи капілярів:

• Безперервний (соматичний) (З безперервною ендотеліальною вистілкою (Зустрічаються в: м'язах, легенях, шкірі, в ЦНС))

•Фенестрований (вісцеральний) (в ендотелії є пори - фенестри - діаметром 50-80 нм (Розташовані в: • нирковому тільці, • ендокринних органах, • слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту)

•Синусоїдний (ендотелій та базальна мембрана не суцільні. Мають великий діаметр (до 30-40 мкм). Ці капіляри знаходяться в печінці, селезінці, кістковому мозку і корі наднирника

***Гістофізіологія транскапілярного обміну.

Транскапілярний обмін – забезпечення клітин органів і тканин поживними і пластичними речовинами і видалення продуктів метаболізму. Для здійснення цього обміну необхідні певні умови, важливішими з яких є швидкість кровотоку в капілярі, величина гідростатичного і онкотичного тиску, проникність стінки капіляра і кількість перфузованих капілярів.

Механізми транскапілярного обміну

1)Фільтраційно-реабсорбційний - відбуваються за рахунок різниці гідростатичного тиску крові і гідростатичного тиску оточуючих тканин, а також під дією різниці величин онко- і осмотичного тиску крові і міжклітинної рідини

2)Дифузія - за рахунок різниці парціальних тисків газів

З) Мікровезикулярний транспорт (піноцитоз).

30. Спеціальна гістологія. Серцево-судинна система. * Органи, відділи та їх загальний план будови. Вени: функціональне значення класифікація, особливості будови стінки вен відповідно до гемодинамічних умов.

t.me/rapeture

Судинна система - це комплекс розгалужених трубок різного діаметра, які забезпечують транспорт крові до всіх органів, регуляцію кровопостачання органів, обмін речовин між кров'ю та прилеглими тканинами, відтік лімфи від органів. У судинах людини циркулює близько 20% усього рідкого середовища організму. Тісно пов'язане із судинною системою серце, яке є органом, що приводить кров у рух. Таким чином, до складу серцево-судинної системи входять серце, кровоносні та лімфатичні судини.

Вени забезпечують повернення крові до серця, депонування крові та дренаж органів і тканин. Стінка вени, так само як і артерії, включає три оболонки - інтиму, медію та адвентицію, однак у їх будові є істотні відмінності, спричинені іншими умовами гемодинаміки, ло яких належать низький кров'яний тиск та невелика швидкість кровоплину

Будова стінки:

1.Інтима: ендотелій, субендотеліальний шар.

2.Медія: гладенькі міоцити або пухка сполучна тканина.

3.Адвентиція: пухка сполучна тканина

Відмінності із артеріями: менша товщина стінки і більший просвіт у порівнянні зі стінкою відповідної артерії. Більш сильний розвиток адвентиції і слабкий - інтими і середньої оболонки в порівнянні з артеріями. Наявність клапанів. Відсутність еластичних мембран. Слабкий розвиток циркулярного м'язового шару; більш часте поздовжнє розташування ГМК. На гістологічному препараті через наявність еластичних мембран артерії не спадаються та через скорочення мають хвилястий контур інтими, а Вени спадаються (мають овальний або 8- подібний просвіт) та мають гладенький контур інтими

За ступенем розвитку м'язових елементів у стінці вени їх підрозділяють на:

Вени безм'язового (або волокнистого) типу – не мають міоцитів Вени м'язового типу – мають міоцити у середній оболонці.

Підрозділяються на вени зі слабким, середнім та сильним розвитком м’язів

Вени м’язового типу:

1 - зі слабким розвитком м'язових елементів (дрібні і середні вени верхньої частини тіла)

2 - із середнім розвитком м'язових елементів (дрібні і середні вени нижньої частини тіла). Можуть мати клапани

t.me/rapeture

3 - із сильним розвитком м'язових елементів - великі вени нижніх частин тіла. Мають клапани

**Порівняльна характеристика будови стінки вен з відповідними артеріями:товщина стінки, тканинний склад,відносна товщина оболонок. Будова венозних клапанів.

Відмінності із артеріями: менша товщина стінки і більший просвіт у порівнянні зі стінкою відповідної артерії. Більш сильний розвиток адвентиції і слабкий - інтими і середньої оболонки в порівнянні з артеріями. Наявність клапанів. Відсутність еластичних мембран. Слабкий розвиток циркулярного м'язового шару; більш часте поздовжнє розташування ГМК. На гістологічному препараті через наявність еластичних мембран артерії не спадаються та через скорочення мають хвилястий контур інтими, а Вени спадаються (мають овальний або 8-подібний просвіт) та мають гладенький контур інтими

Клапани - складки інтими вен, що нагадують кишені, відкриті у бік серця. Вони перешкоджають зворотному кровоплину та забезпечують нормальну діяльність серця, зменшуючи коливальні рухи крові. Основою клапана служить волокниста сполучна тканина, еластична на люменальному боці, і колагенововолокниста з боку стінки судини. Ендотеліальні клітини, що вкривають клапани з боку кровоплину, витягнуті поздовжньо, а на протилежному боці - орієнтовані впоперек довж ини клапана

***Органні особливості будови та гістофізіологія вен. Вени волокнистого типу, розташування, особливості будови стінки та їх гістофізіологія.

За калібром вени поділяються на великі, середні та малі. У різних органах вени можуть мати особливості будови, характерні лише для певного органа. З урахуванням наявності у стінці м'язових елементів та с тупеня їхнього розвитку розрізняють вени волокнистого та м'язового типів.

Вени волокнистого типу побудовані з ендотелію з більш хвилястими, ніж в інших кровоносних судинах, межами клітин, та підендотеліальної базальної мембрани. Середня оболонка відсутня. Зовнішня оболонка цих вен зрощена зі сполучнотканинними прошарками органів, у яких вони локалізовані. До вен волокнистого типу належать вени твердої та м'якої мозкових оболон, сітківки ока, кісток, селезінки, плаценти

Вени м'язового типу поділяють на вени зі слабким розвитком м'язових елементів та вени зі значним розвитком м'язових елементів. Перші розташовані у верхній частині тулуба та у верхніх кінцівках, останні - у нижній частині тулуба та нижніх кінцівках. Відмінності будови цих вен пояснюються різними гемодинамічними умовами: у перших кров рухається під дією сили земного тяжіння, тоді як в останніх - у протилежному напрямку. Цим

t.me/rapeture

пояснюється різний вміст м'язових елементів у їхній стінці. Так, у венах зі значним розвитком м'язових елементів гладкі міоцити присутні в усіх трьох оболонках: у внутрішній і зовнішній оболонках міоцити орієнтовані поздовжньо, в середній - циркулярно відносно довгої осі судини

31. Спеціальна гістологія. Серцево-судинна система. *Лімфатичні судини. Класифікація лімфатичних судин, тканинний склад оболонок стінки.

Лімфатичні судини (лат. vasae lymphaticae) - це частина лімфатичної системи, до якої належать також лімфатичні вузли

Лімфатичні судини поділяють на лімфатичні капіляри, інтрата екстраорганні відвідні лімфатичні судини, а також головні лімфатичні стовбури тіла, до яких належать грудна протока та права лімфатична протока. Дві останні впадають у глибокі вени шиї

Лімфатичні судини залежно від діаметра поділяю ть на дрібні, середні та великі, а залежно від будови стінки - на судини м'язового та волокнистого типів

До останніх належать дрібні лімфатичні судини діаметром 30-40 мкм, стінка яких не містить м'язових клітин і побудована лише з ендотелію та сполучнотканинної оболонки

Середні та великі лімфатичні судини мають три добре розвинені оболонки: внутрішню, середню і зовнішню. Сегмент лімфатичної судини між двома суміжними клапанами має назву лімфангіона. Скорочення м'язових елементів лімфангіона та наявність клапанів забезпечують однонаправлене переміщення лімфи

Відвідні лімфатичні судини своєю будовою подібні до вен, що пояснюється низьким тиском і малою швидкістю лімфоплину, а також напрямком руху рідини - від органів до серця - в обох типах судин. Особливостями будови відвідних лімфатичних судин є наявність клапанів та добре розвиненої зовнішньої оболонки

Зовнішня оболонка грудної протоки у три-чотири рази товща, ніж внутрішня та середня оболонки. Товщина м'язових шарів грудної протоки зменшується у напрямку руху лімфи, і стінка її у місці впадіння в яремну вену у два-три рази тонша, ніж на рівні діафрагми. Уздовж грудної протоки налічується до дев'яти півмісяцевих клапанів, утворених складками інтими, всередині яких локалізуються поодинокі поперечно орієнтовані гладкі міоцити

**Лімфатичні капіляри: особливості будови стінки в порівнянні з гемокапілярами: діаметр, будова базальної мембрани та розташування ендотеліоцитів, наявність перицитів та якірних філаментів.

t.me/rapeture

Лімфатичні капіляри - це початковий відділ лімфатичної системи. До них із тканин надходить тканинна рідина разом із продуктами обміну речовин, а також, при розвитку патології, - сторонні частинки, мікроорганізми, клітини злоякісних пухлин

Стінка лімфокапілярів порівняно з гемокапілярау. має наступні морфологічні особливості будови:

(1)великі ендотеліальні клітини (у три-чотири рази більші, ніж - у гемокапілярах), які, накладаючись одна на одну, залишають численні вільні проміжки у стінці лімфокапіляра

(2)пористу (несуцільну) базальну мембрану, відсутність перицитів;

(3)наявність якірних філаментів (їх діаметр 5-10 нм), які фіксують ендотеліоцити лімфокапіляра до колагенових волокон прилеглої сполучної тканини

(4)діаметр лімфокапілярів у декілька разів перевищує діаметр відповідних кровоносних капілярів.

***Механізми утворення і склад лімфи, клінічне значення недостатності лімфатичних судин в органах – елефантіаз.

Лімфа (лат. lympho - вода) - прозора жовтувата рідина з білковим вмістом, яка циркулює по лімфатичних судинах. Складається з лімфоплазми і формених елементів.

Лімфа утворюється в лімфатичних капілярах тканин і органів, куди під впливом різних чинників, зокрема, осмотичного й гідростатичного тиску, з тканин постійно надходять різні компоненти лімфоплазми. Розрізняють: (1) периферичну лімфу - від тканин до лімфатичних вузлів; (2) проміжну - після проходження лімфатичних вузлів; (3) центральну - лімфа грудної і правої лімфатичної проток.

Лімфоплазма за своїм складом близька до плазми крові, але містить менше білка. Білкові компоненти включають ферменти діастазу, ліпазу та ферменти гліколізу. Лімфоплазма містить також нейтральні жири, прості цукри, NaCI, Na2CO3, а також сполуки, до складу яких входять кальцій, магній, залізо. Формені елементи лімфи - це головним чином лімфоцити (до 98 %), а також моноцити

Елефантіаз - порушення дренажної функції лімфатичних судин внаслідок обструкції або недостатності клапанного апарату, що зумовлює значне збільшення об'єму тканин. Як правило, уражуються нижні або верхні кінцівки, зовнішні статеві органи. Це явище відоме як елефантіаз (слоновість).

t.me/rapeture

32. Спеціальна гістологія. Серцево-судинна система. *Серце: загальний план будови стінки, тканинний склад оболонок серця. **Міокард. Скорочувальний апарат серця. Провідна система серця. Секреторні кардіоміоцити. Фіброзний скелет серця.

Серце - порожнистий м'язовий орган, розділений на чотири камери. Серцеві скорочення забезпечують рух крові в організмі.

4 камери: праве та ліве передсердя, правий та лівий шлуночки Праву та ліву половини серця розділяють міжпередсердна та

міжшлуночкова перетинки Між передсердями та шлуночками сполучення забезпечують

передсердношлуночкові отвори, які закривають клапани: справа – тристулковий, злівамітральний.

Стінка серця утворена трьома оболонками: внутрішньою - ендокардом, середньою - міокардом та зовнішньою - епікардом. Серце лежить всередині фіброзної сумки - перикарда. Між перикардом і епікардом міститься невелика кількість рідини, яка відіграє роль мастила, що полегшує рухи серця

-Ендокард:

1.ендотелій;

2.підендотеліальний шар – пухка сполучна тканина;

3.м’язово-еластичний шар (гладенькі міоцити та еластичні

волокна);

4.зовнішній сполучнотканинний шар.

-Міокард: складається з двох тканин - серцевої м'язової та сполучної Волокна міокарду оточують камери серця; утворюють шари Сполучна тканина міокарду (строма) містить судини і нерви Серцева м’язова тканина

Складається із окремих клітин – кардіоміоцитів (а не м’язових волокон).

Не підконтрольна свідомому контролю

Стовбурових клітин немає – кардіоміоцити не регенерують

Кардіоміоцити мають розгалужену форму

Ядро розташоване в центрі клітини

Скорочення відбувається за рахунок міофібрил, аналогічних міофібрилам скелетних м’язів

Між кардіоміоцитами є анастомози – містки, що забезпечують єдність структури серця

Кардіоміоцити поєднуються між собою за допомогою вставних дисків

t.me/rapeture

Вставний диск – спеціалізована структура, що забезпечує механічну фіксацію кардіоміоцитів один до одного та поширення хвилі збудження

Вставний диск включає дві плазматичні мембрани сусідніх клітин, що поєднуються за допомогою десмосом та адгезивного контакту (забезпечують фіксацію) та нексусів (забезпечують поширення нервового імпульсу)

Усі кардіоміоцити розділяють на:

o Типові (скоротливі) – забезпечують скорочення серця o Атипові, які розділяють на секреторні та провідні

Скорочення серця:

Формування імпульсу відбувається в синуснопередсердному вузлі.Потім він передається в передсердя і атріо-вентрікулярний вузолПотім швидко поширюється по пучку Гіса і його гілкам, переходить на стінку шлуночків і по волокнах Пуркіньє - до скорочувальних кардиомиоцитівКардіоміоцити, що забезпечують проведення імпульсу, забезпечують також ритмічне скорочення серця

Клітини провідної системи серця:

Пейсмекерні, Р-клітини (генерують імпульси із частотою 68-80 у хвилину) – водії ритмуПроміжні – проводять сигнал, але можуть генерувати імпульси (водії ритму ІІ порядку)

Волокна Пуркін’є – проводять сигнал до скоротливих кардіоміоцитів. Розташовані під ендокардом.

Секреторні кардіоміоцити:Розташовуються в передсердях

Виділяють гормон – передсердний натрійуретичний факторВін викликає стимуляцію діурезу, розширення судин, пригнічення

секреції альдостерону, кортизону, вазопресину, зниження артеріального тиску

Перикард:

Має два листка: зовнішній, або парієтальнийвнутрішній, або вісцеральний – епікард

Порожнина перикарду заповнена рідиною, яку виробляють клітини мезотеліюЗовнішній, або парієтальний листок покритий мезотелієм (одношаровий

плоский епітелій), під яким розташований шар сполучної тканини.