Тема 7. Механізм адміністративного менеджменту План лекції

7.1. Економічні методи управління.

7.2. Адміністративні методи управління.

7.3. Соціально-психологічні методи управління.

7.4. Ідеологічні методи управління.

7.5. Спеціальні методи управління.

 Література

Основна: 3, 4, 6.

Додаткова: 8, 12, 13, 17, 23.

Інтернет-джерела: 27, 30, 34.

Ключові слова: методи управління, економічні методи, адміністративні методи, соціально-психологічні методи, спеціальні методи.

7.1. Економічні методи управління

Методи управління – це:

– способи здійснення управлінської діяльності, за допомогою яких виконуються функції управління, забезпечується реалізація задач і досягнення загально-організаційних цілей, цілей структурних підрозділів та цілей окремих виконавців;

– способи впливу на окремих працівників і виробничі колективи з метою досягнення визначених цілей.

Види методів управління

283. загальні – застосовуються в будь-яких управлінських процесах незалежно від їх сутності та специфіки;

284. системні – відносяться до конкретних систем управління;

285. локальні – застосовуються до окремих елементів управлінських систем.

Чотири групи загальних методів:

286. економічні;

287. адміністративні;

288. соціально-психологічні;

289. ідеологічні.

Ефективність економічних методів можлива лише в тому випадку, коли працівники чітко знають, що можуть очікувати особисто у разі досягнення конкретної загальноорганізаційної цілі, цілі структурного підрозділу або функціонально-персоніфікованої цілі.

7.2. Адміністративні методи управління

При використанні розпорядчих методів вказуються конкретні виконавці та терміни виконання.

Розпорядчі – відносяться більшою мірою до конкретних ситуацій.

Організаційні методи засновані на типових ситуаціях.

Організаційний регламент включає в себе:

290. номенклатурно-класифікаційні норми;

291. організаційно-технічні нормативи;

292. організаційно-структурні нормативи;

293. оперативно-календарні нормативи;

294. адміністративно-організаційні нормативи.

Вимоги до організаційного нормування :

295. нормування повинно поєднуватися із стимулюванням (матеріальним і моральним) та ефективними санкціями за порушення норм (правил);

296. норми (правила) повинні відображати сучасні приклади прогресивного досвіду;

297. норми (правила) повинні бути оптимальними;

298. норми (правила) не повинні бути занадто деталізовані, тобто не повинні обмежувати, сковувати ініціативу виконавців;

299. норми (правила) повинні сприяти зміцненню особистої відповідальності.

Для організаційного планування необхідна вхідна інформація про:

• організаційні зв'язки;

• технічні зв'язки;

• міжособистісні зв'язки;

• вимоги до персоналу;

• обмеження;

• базову організаційну структуру управління;

• колективні та персоніфіковані ділові угоди.

Результатами організаційного планування повинні бути:

300. розподіл обов'язків і відповідальності між виконавцями планових завдань;

301. план управління виконання визначених завдань;

302. організаційний графік виконання завдань;

303. додаткові вимоги для організаційного планування:

• які альтернативи висуваються організацією і в якій спосіб;

• письмові описи робіт, що містять вимоги до базових знань, повноважень, відповідальності фізичного і психологічного стану виконавців;

304. необхідність навчання, підвищення кваліфікації або перекваліфікації персоналу.

Повноваження – обмежене право розпоряджатися ресурсами, виконуючи відповідні функціональні обов’язки, а також, у разі потреби, визначати дії підлеглих працівників організації.

Відповідальність – зобов'язання працівника виконувати притаманні займаної ним посади завдання і відповідати за результати своєї діяльності.

Раціональний розподіл повноважень і відповідальності дає можливість ефективно виконувати виробничі завдання та забезпечувати виконавців обсягом необхідних ресурсів, а також встановлювати чіткі, що не допускають різних тлумачень, завдання.

Інструктування – спосіб організаційного впливу, який полягає в ознайомленні з умовами роботи або обставинами дорученої справи, уточненні задач, можливих труднощів, застереженні від помилок тощо.

Організаційне розпорядництво включає в себе:

• своєчасну видачу розпоряджень основним, допоміжним і обслуговуючим підрозділам економічної системи;

• постановку конкретних завдань всім виконавцям керуючої системи і працівникам нижчестоящих рівнів управління;

• поточне адміністративне розпорядництво в керуючій і в керованій системах з метою забезпечення технічного, організаційного та економічного регулювання;

• допомогу виконавцям для усунення труднощів, що виникли у процесі виконання управлінських рішень.

Організаційний контроль виконання передбачає:

305. контроль виконання рішень і розпоряджень вищестоячої організації й різних рівнів керуючої системи конкретною ланкою підприємства, у тому числі, рішень безпосереднього керівника;

306. контроль дотримання технічних, економічних і організаційних нормативів (правил), технологічних режимів, трудової дисципліни, правових норм та виконання планових завдань.

Організаційний аналіз здійснюється у процесі дослідження механізму і результатів функціонування системи управління та служить інформаційною базою для організаційного проектування.

Адміністративно-розпорядчі методи – система способів і прийомів, що забезпечують цілеспрямоване, планомірне, злагоджене й ефективне функціонування керуючої та керованої систем, тобто апарату управління і всіх елементів організації.

Адміністративно-розпорядчі методи покликані:

307. забезпечити організаційну чіткість, дисциплінованість і ефективність роботи управлінського апарату;

308. підтримувати необхідний режим (розпорядок) у роботі підприємства, приводити у дію постанови, накази і рішення керівних осіб;

309. проводити роботу з кадрами, оптимально реалізовувати прийняті рішення.

Адміністративно-розпорядчі методи управління спираються на:

310. систему законодавчо-нормативних актів національного і місцевого значення;

311. нормативно-директивні та методичні внутрішні документи і вищестоячих організацій;

312. плани, програми і завдання;

313. оперативне керівництво.