4. Причини короткотривалості існування

Проблема Східної Галичини неодноразово розглядалася на засіданнях Ради десятьох, Верховної воєнної ради Антан­ти. На них запрошували польських делегатів, зачитували їх ме­морандуми, але українську деле­гацію не запрошували.

Об'єднавшись з військами Директорії, УГА ще довго допомага­ла їм боротися проти ворогів України — російських і більшовиць­ких армій, денікінців та ін. Зрештою, більша частина вояків і стар­шин галичан, залишених згодом владою УНР без будь-якої допомоги, підтримки, відірваних від рідної землі, родин, загинула від епідемій, ран, голоду, а потім — у концтаборах Росії та Польщі.

Рада послів Антанти 14 березня 1923 р. прийняла рішення виз­нати Східну Галичину без жодних застережень як частину Польщі.

Тому причинами коротко тривалості ЗУНР є:

- віра у справедливість і демократизм західних держав,

- недооцінка важливості вирішення наболілих соціально-економічних проблем,

- прорахунки командування збройних сил та ін.

Тема 16. Радянська державність в Україні (1917-1945 рр.). Карпатська Україна та акт 30 червня 1941 р. (2 год.)

1. Становлення радянської влади в Україні

2. Конституції 1919, 1929, 1937 рр. та розвиток галузей права УРСР

3. Карпатська Україна

4. Акт відновлення державності 30 червня 1941 р.

1. Становлення радянської влади в Україні

Одними з перших в Україні ви­никли ради робітничих депутатів (у перших числах березня 1917 р.) у Києві, Миколаєві, Юзівці, Катеринославі, Луганську та ін. За вказівкою з Москви в Україні вирішено скликати І Всеукраїнський з'їзд Рад. Він відкрився 4 грудня 1917 р. у Києві за участю понад 2,5 тис. де­легатів.

Структуру органів державної влади І Всеукраїнський з'їзд рад визначив, взявши за основу побудову цих органів в радянській Росії. Отож найвищим законодавчим органом став Всеукраїнський з'їзд рад робітничих, селянських і солдатських депутатів, в період між з'їздами — обраний з'їздом Центральний виконавчий комітет рад України. Влада на місцях закріплювалася за губернськими, обласними, повітовими, міськими радами.

17 грудня 1917 р. ЦВК України утворив радянський уряд, яко­му надано назву Народний Секретаріат. 4 березня 1918 р. ЦВК призначив голову уряду — ним став М. Скрипник.

28 січня 1918 р. радянські війська, а за ними й влада вступили до Києва.

Проте німецькі і австро-угорські війська рушили в Україну, запрошені Центральною Радою, радянські війська відступили.

29 січня 1919 р. було прийнято постанову про нове найменування Українського уряду. Він почав іменуватися Радою Народних Комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки. Раднарком УСРР очолив X. Чаковський. Змінилася і назва Української радянської держави (це сталося 14 січня 1919р.).

На зайнятих територіях органами місцевої влади ставали ревкоми і комбіди. Вони утворювались на підставі поста­нови уряду від 17 січня 1919 р. «Про утворення волосних і сільсь­ких комбідів».

8 лютого РНК УСРР прийняла постанову «Про організацію місцевих органів Радянської влади та порядок управління», в якій порушувалося питання про «повсюдну передачу влади радам».

З розширенням обсягу діяльності РНК УСРР виникла потреба створити при Раднаркомі допоміжні установи. До таких найважливіших установ РНК УСРР належав створений 16 травня 1919 р. на правах комісії Малий Раднарком України.

Відбулася перебудова державних органів відповідно до потреб війни і насамперед створення 30 квітня 1919 р. Ради робітничої і селянської оборони УСРР.

На території колишньої Російської імперії утворилися радянські республіки, зокрема Радянська Росія, Українська, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, які були унітар­ними державами, а пізніше — Закавказька Радянська Федератив­на Соціалістична Республіка (Грузія, Вірменія, Азербайджан).

Військовий союз 1920-1921 рр. доповнився господарським со­юзом. Російська Федерація уклала союзні договори з усіма ра­дянськими республіками — Україною (28 грудня 1920 р.), Біло­русією, Азербайджаном, Вірменією та Грузією.

Для юридичного оформлення створеної союзної держави бу­ло скликано І з'їзд Рад СРСР, що відбувся 30 грудня 1922 р. у Москві. На по­рядку денному було 3 питання: розгляд Декларації про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік; розгляд Договору про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік; ви­бори Центрального Виконавчого Комітету СРСР.

До складу СРСР увійшли у 1922 р. РРФСР, Україна, Білорусія і Закавказька Федерація. Пізніше до його складу входили 15 союз­них і 20 автономних республік, 8 автономних областей і 10 націо­нальних округів.