Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІДПУ-Консп-друк (1).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
607 Кб
Скачать

5. Періодизація ідпу

Періодизація ІДПУ відіграє важливу роль, оскільки ця дисципліна охоплює надзвичайно великий період історії.

Критерії і підходи періодизації ІДПУ:

- марксистська наука в основу періодизації клала ти­пологічно-класові критерії, виділяючи рабовласницький, феодальний, капіталістичний, соціалістичний періоди;

- цивілізаційно-хронологічна теорія: певні періоди історичного розвитку визначаються не лише об'єктивно-матеріальними факторами та реальним співвідношенням класових сил, а й ідейно-політичними факторами, накопиче­ними в процесі історичного розвитку.

В українській державно-правовій науці досі немає єди­ної, чіткої і обґрунтованої періодизації. Науковці визначають від 5 до 19 періодів.

Тема 2. Історія державності Київської Русі (2 год.)

1. Теорії походження Київської Русі

2. Суспільний лад

3. Державний устрій

а) князь та доктрини здобуття князівської влади

б) віче та боярська рада

в) князівські з’їзди

г) організація князівського управління

4. Податкова система

5. Організація війська

1. Теорії походження Київської Русі

Державницька теорія виникнення держави Київська Русь (М. Костомаров, І. Креп’якевич, М. Грушевський) полягає у тому, що політичний розвиток Київської Русі відбувався не тільки під впливом зовнішніх факторів, а був спричинений і організаційними засадами власне слов’ян.

Норманська теорія походження (Г. Байєр, Г. Міллер і А. Шлецер) полягає в тому, що утворення Київсь­кої держави пояснювалось впливом варяг-норманів, які стояли вище за своїм соціально-економічним та культурним розвитком і вперше серед слов'ян утворили державну організацію.

Хозарська теорія виникнення Київської Русі (Пріцак, США) базується на припущенні, що поляни мали не слов’янське походження, а були різновидом хозар (салтово-маяцька археологічна культура). Проте згідно археологічних досліджень поляни все ж мали слов’янське коріння, тому теорія має спростування.

2. Суспільний лад

У IX ст. сформувався клас землевласників-феодалів, до якого належали:

- київський великий князь, який розпоряджався общинними землями, що вважалися державними, роздаючи їх дружинникам, які становили скон­солідоване військо

- місцеві князі

- бояри, дітські (отроки)

- церква.

Групи феодально залежних людей:

- смерди – майнові права були обмежені

- рядовичі – перебували у тимчасовій залежності у зв'язку з договором — «рядом»

- закупи – не маючи засобів виробництва, змушені брати у феодала «купу», тобто позичку гро­шима, і одержували від нього земельний наділ

- ізгої – не мали за­собів виробництва для ведення власного господарства. У станови­ще ізгоїв потрапляло багато рабів (їх називали холопами або челяддю).

Міське населення поділялося на дві основні групи:

- міську аристократію, до якої належали: князі, бояри, вище духовенство, купці;

- міські низи: ремісники, дрібні торговці, рядове духовенство.

.3. Державний устрій

Очолював державу великий князь. Йому належала:

- верховна за­конодавча влада;

- виконавча влада: був главою адміністрації

- судова влада

- виконував функції воєна­чальника і особисто водив рать у бій.

Способи заміщення столів:

  1. законні:

  • за принципом «родового старшинства» (горизонтальний): старшому в роді

  • за принципом «отчини» (вертикальний) :передання влади синові

  • закликання князя вічем

  • за рішенням з’їзду князів

  1. незаконні (узурпація влади шляхом захоплення влади).

Князь у випадку необхідності скликав збори міського населен­ня — віча. Також воно могло скликатись за власною ініціативою населення. У вічу могли брати участь усі чоловіки, крім холопів. Воно розглядало питання війни і миру, запрошення або вигнання князів, обирало або усувало представників адміністративного, су­дового та військового управління тощо.

Діяльність князя скеровувалася радою бояр. Щоправда, вона юридично не була оформлена, але мала вплив на князя. До ради входили наймогутніші феодали-землевласники, які мали посади у державному апараті, а також представники вищого духовенства. Князь разом з боярами обговорював питання:

- оголошення війни, ук­ладення миру, встановлення союзів з іншими державами;

- обговорення та видання нових законів;

- судові функції: участь у розв'язанні військових, адміністративних, інших питань.

Інколи у Київській державі скликалися феодальні з'їзди, що розв'язували міжкнязівські суперечки і інші важливі пи­тання (Любецький з'їзд 1097 р.).

У період Київської держави існували дві системи князівського управління:

1) десяткова, що випливала з військової організації. Територія держави поділялася на тисячі, сотні та десятки.

2) двірцево-вотчинна. До її складу входили дворецький, конюший, стольник, чашник та інші, які почали виконувати доручення князя, що мали загальнодержавне значення і не належали до їхніх безпосередніх обов'язків при дворі. На місця посилалися представники центральної влади — намісники і волостелі.

Суд у Київській державі не відокремлювався від адміністрації. Судові функції виконували князь з боярами, представники місцевої адміністрації — посадники у містах і воло­стелі у волостях, їх помічниками були тіуни, вирники та ін.