4. Податкова система

Доходи держави і великого князя чітко не були відокремлені:

1) данина натурою (мед, худоба, хутро);

2) полюддя, яке еволюціонувало з збору матеріальних засобів на утримання князя під час його проїзду по певній території на постійну данину грошима чи натурою;

3) судові штрафи (вира) за вчинені злочини;

4) мито: торговельне, за проїзд мостів, переїздів;

5) повинності населення, виконання яких не оплачувались і були прихованим доходом князя: будування і ремонт замків, мостів, доріг;

6) доходи з князівських маєтків;

7) військова здобич.

5. Організація війська

До складу суходільного війська входили:

1) князівська дружина, яка складалася переважно з бояр. Основна її функція – військова опора князя. Це найбільш віддана частина війська.

2) вої – народне ополчення, до якого входило все вільне чоловіче населення міст і сіл. Вони скликалися князем чи його урядовцями по тисячах, сотнях і десятках.

3) найманці – нащадки степових орд, які жили у прикордонних землях.

Роди військ:

- піхота: легкоозброєна (лук), важкоозброєна (шолом, меч, спис),

- кіннота.

Флот Київської Русі ходив на Візантію, у Каспійські походи.

Тема 3. Руська Правда Ярослава Мудрого (2 год.)

1. Джерела права Київської Русі

2. Редакції та структура Руської Правди

3. Цивільно-правові норми

4. Норми сімейного права

5. Кримінально-правові норми

6. Процесуальні норми

1. Джерела права Київської Русі

- звичаєве право: було усним, тому значна частина не дійшли до нас;

- князівське законодавство: Статути князів Во­лодимира Великого та Ярослава;

- міжна­родні договори з іноземними державами (з Візантією 907, 911, 944 і 971 р.);

- договори князів з народом (ряди) («ряд» князя Ігоря Олеговича з киянами);

- княжі устави (діяли протягом тривалого часу) та уроки (нормативні акти, які діяли тимчасово) про мито, судові податки, судочинство;

- князівські церковні устави врегу­льовували правове становище церкви;

- церковне право: церковні стату­ти;.

- кодифікації візантійського права — «Номоканон», «Еклога», «Прохірон», а також болгарського — «Закон судний людям».

2. Редакції та структура Руської Правди

Початковий текст Руської Правди не дійшов. Відомо 106 списків, які прийнято поділяти на три редакції:

- Коротка редакція — найдавніша (XI ст.). Вона складається з Правди Ярослава, або Найдавнішої Правди, Правди Ярославичів, або Статуту Ярославичів, Покону вірного та Статуту мостникам.

- Розширена редакція Руської Правди створена або у час князювання Володимира Мономаха (1113-1125 рр.) або його сина Мстислава.

- Скорочену редакцію Руської Правди більшість дослідників розглядає як найпізнішу, створену на основі Розширеної редакції у XV ст. чи навіть XVII ст.

3. Цивільно-правові норми

Інститут власності. Право власності відрізнялося від права володіння. Власник майна міг вимагати від незаконного володільця не тільки повернення свого майна, а й сплати компенсації за кори­стування ним.

Основними формами земельної власності бу­ли:

1) князівський домен;

2) боярська вотчина;

3) монастирська вотчина;

4) особиста вотчина церковних ієрархів;

5) земля громади (общини);

6) індивідуально-сімейна земельна ділянка;

7) незаселені вільні (державні) землі.

Зобов'язальне право. Відомі такі види дого­ворів: купівля-продаж, позика, поклажа, особисте та речове наймання тощо.

Переважав простий порядок укладання договорів — усна фор­ма із застосуванням деяких символічних дій: рукостискання, зв'язування рук тощо. У деяких випадках вимагалася присутність свідків. Є певні відомості й про зародження письмової форми укладання договору, зокрема, коли це стосується нерухомості.

Інститут спадкування. У бояр і дружинників спадкувати могли сини і дочки, у смердів за відсут­ності сина майно вважалося виморочним, переходило князю.

У разі спад­кування за законом перевагу мали сини помер­лого. За їх наявності дочки не отримували нічого. На спадкоємців-синів покладався обов'язок видати сестер заміж, виділивши їй придане. Спадщина між синами поділялася, порівну, але молодший син отримував двір батька. Неза­конні діти спадкових прав не мали, але якщо їх мати була рабинею, то вони разом з нею отримували після смерті батька волю.