2. Опишіть заходи боротьби і профілактики при трихінельозі свиней.

Трихінельоз (Trichinellosis) — антропозоогельмінтоз із гострим чи хронічним перебігом вираженого алергічного характеру, який, викликає нематода Trichinella spiralis. За характером епідемічних спалахів він нагадує інфекційні захворювання (дизентерію, тиф, туляремію та ін.), за злоякісністю перебігу та смертністю — йому немає порівняння.

Характеристика збудника.

Т. spiralis віднесена до роду Trichinella, родини Trichinellidae, підряду Trichocephalata. У зв'язку з існуючими проблемами, пов'язаними з відмінностями у популяції трихінел, визнана наступна класифікація цієї нематоди:

Т. spiralis — використовують для позначення будь-якої або усіх популяцій паразита, крім тих випадків, коли необхідно назвати конкретну популяцію. При необхідності ідентифікації такої популяції застосовують такі визначення;

Trichinella spiralis (spiralis) — трихінела «домашнього» різновиду. Найбільше поширена серед свиней та щурів, передається від свиней до людини через м'ясо при його недостатній термічній обробці. Паразит зустрічається у помірних широтах, але його ареал може досягати й північних і південних широт;

Trichinella spiralis (nativa) —трихінела, що зустрічається у диких м'ясоїдних і, можливо, ссавців, які живуть у морі. Вона має невисоку інвазійність для свиней і щурів. Захворювання людини характеризується тривалим препатентним періодом, викликає серйозні хронічні ускладнення, тяжко піддається лікуванню стероїдними препаратами;

Trichinella spiralis (nelsoni) — трихінела, що в основному зустрічається у диких м'ясоїдних (собачих та котячих) і всеїдних в районах південної півкулі. Має низьку інвазійність для свиней і щурів, викликане нею захворювання у людей перебігає із слабко вираженими клінічними ознаками;

Trichinella pseudospiralis — зустрічаються у птахів і рідше у ссавців. Вона характеризується відсутністю капсули у личинки. Знайдена на території колишнього СРСР та США. Патогенна для мавп.

Локалізація.

Дорослі трихінели паразитують у кишечнику, переважно у дванадцятипалій кишці, а личинки — у скелетних м'язах.

Профіл трихінельозу.

Впровадження нових систем вирощування і відгодівлі свиней супроводжується підвищенням санітарної культури на фермах і зменшенням можливості контакту тварин з джерелами інвазії. Ці та антропогенні фактори позитивно впливають на зниження рівня трихінельозної інвазії у межах держави.

Важливим у боротьбі з трихінельозом є розрив кормових зв'язків між дикими та домашніми тваринами, з одного боку, дикими тваринами й людиною — з другого. Собаки й коти тісно контактують як з дикою природою, так і з синантропними осередками захворювання, а тому можливість зараження їх личинками трихінел більша, ніж свиней. Звідси стає очевидним, що вирощуванню свиней на комплексах закритого типу й боротьбі з безпритульними котами та собаками повинно відводитися значне місце у системі протитрихінельозних заходів, особливо у неблагополучних щодо трихінельозу пунктах сільської місцевості.

Свині та продукти забою їх мають найбільше значення у циркуляції збудника трихінельозу. Тому завжди актуальним повинно бути питання обов'язкового дослідження свинини на трихінельоз. Необхідне повне (100 %-не) охоплення ветеринарно-санітарною експертизою туш свиней, кабанів, борсуків, яких забивають на м'ясокомбінатах, забійних пунктах, на полюванні, а також подвірно.

Трихінельоз слід вважати захворюванням суворого обліку. Про кожний випадок трихінельозу спеціаліст ветеринарної медицини незалежно від відомчого підпорядкування зобов'язаний негайно повідомити інспектора ветеринарної медицини району, області, назвавши господарство, населений пункт, звідки надійшла інвазована тварина.

Для профілактики трихінельозу категорично забороняється згодовувати свиням та хутровим звірям термічно незнезаражені свинячі субпродукти другої категорії, м'ясну обрізь, тушки звірів, відстріляні на полюванні, кухонні відходи. Забороняється будувати свиноферми поряд із фермами хутрових звірів (песців, норок, лисиць). Індикатором неблагополуччя місцевості є уражені трихінельозом коти та собаки, які мешкають переважно в місцях громадського харчування (їдальні, кафе, ресторани, кормоцехи, кормокухні). Для дослідження їх використовують трупи відстріляних тварин. Методом компресорної трихінелоскопії досліджують м'язи задніх кінцівок у місцях переходу їх в сухожилля.

У кожному населеному пункті спеціалісти ветеринарної медицини разом з представниками місцевих органів влади беруть на облік людей, які займаються подвірним забоєм свиней, полюванням: навчають їх правилам взяття проб м'язів і зобов'язують доставляти їх в установи ветеринарної медицини для дослідження на трихінельоз.

У неблагополучному господарстві здійснюють такі заходи:

забороняють вивозити (продавати) свиней у інші господарства чи індивідуальним власникам;

свиней із неблагополучного господарства забивають лише на підприємствах м'ясопереробної промисловості;

забороняється знеосібка продуктів забою із свинячих туш до одержання результатів дослідження на трихінельоз;

уражені трихінелами туші свиней та субпродукти від них підлягають утилізації;

туші свиней, у яких не виявили личинок трихінел, використовують для виготовлення варених ковбас.

У неблагополучному пункті виявляють джерело інвазії. Для цього ретельно вивчають умови утримання та годівлі свиней, порядок формування відгодівельного поголів'я. Особливу увагу звертають на можливість потрапляння у корм боєнських та кухонних відходів, субпродуктів другої категорії, тушок хутрових звірів, трупів котів, собак, щурів.

Для підвищення ефективності профілактики трихінельозу людей велике значення має організація роз'яснювальної роботи про шляхи та джерела зараження, засоби особистої профілактики. Необхідно пропагувати спеціальні знання по радіо, через видання плакатів, брошур, створювати та демонструвати фільми. Досвід показує, що у тих зонах України, де налагоджено просвітницьку роботу, вже досягнено певних успіхів у зниженні захворюваності людей на трихінельоз.