3. Обов'язки офіційного лікаря ветеринарної медицини на м'ясопереробних підприємствах

До обов'язків офіційного лікаря ветеринарної медицини належить контроль за:  1) відповідністю сировини тваринного походження супровідним ветеринарним документам та позначкам придатності;  2) дотриманням санітарних вимог при технології переробки сировини тваринного походження;  3) дотриманням технологічних режимів переробки сировини тваринного походження, що має певні обмеження щодо використання;  4) дотриманням температурних режимів при виробництві харчових продуктів тваринного походження;  5) проведенням ветеринарно-санітарної оцінки сировини тваринного походження ;  6) проведенням відбору проб сировини та готових харчових продуктів для виконання Загальнодержавного плану моніторингу, а також у разі виробничої необхідності з метою визначення їх безпеки при здійсненні відомчого контролю та експорту;  7) здійсненням утилізації харчових відходів тваринного походження;  8) дотриманням власниками підприємств системи HACCP та наданням при цьому відповідних рекомендацій, необхідних до виконання. 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №_______.

1. Ринопневмонія та контагіозний метрит коней.

Ринопневмонія коней (Rinopneumonitis eguorum, вірусний аборт кобил) — гостра контагіозна хвороба коней, що характеризується гарячкою, катаральним запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів у лошат й абортами кобил у другій половині жеребності.

Збудник хвороби — ДНК-геномний вірус із родини Herpesviridae.

Епіз.хв.. На ринопневмонію хворіють коні незалежно від віку й статі, більш чутливим є молодняк віком до одного року. Сприйнятливі також віслюки, мули та поні. Джер.зб. інфекції є хворі тварини, які виділяють вірус через дихальні шляхи, з абортованим плодом, навколоплідною рідиною, плодовими оболонками. Перехворілі коні впродовж 2 міс також можуть виділяти вірус з виділеннями з носа й статевих органів. Факторами передавання вірусу є корми, вода, підстилка, предмети догляду, забруднені виділеннями хворих та перехворілих коней-вірусоносіїв. Зараження відбувається аліментарним і повітряно-краплинним шляхами, а також при прямому контакті і в разі спільного утримання здорових та хворих тварин. Жеребці можуть стати переносниками вірусу під час парування. У разі первинного виникнення в господарстві захворювання проходить у вигляді ензоотії, під час якої абортує 40 – 60 % кобил, а в стаціонарно неблагополучних осередках — не більш як 10 %. Аборти відбуваються на 8 – 11-му місяці жеребності, майже одночасно у кількох кобил без будь-яких попередніх ознак патології. Спостерігається швидке повернення статевих органів до нормального стану.

Клін.озн. та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 3 – 4 тижні. Хвороба проявляється у трьох формах: респіраторній (ураження верхніх дихальних шляхів), генітальній (аборти у жеребних кобил) та нервовій (паралітичний синдром). Частіше трапляється респіраторна форма, що характеризується підвищенням температури тіла, депресією, відсутністю апетиту, кон’юнктивітом, запаленням слизової оболонки носової порожнини, іноді ринофарингітом. Риніт супроводжується виділеннями з носа, збільшенням підщелепових лімфовузлів. Легені уражуються рідко. Через 10 – 15 діб настає видужування. У деяких тварин спостерігаються кашель, утруднене дихання, тяжкий загальний стан, що є наслідком перипневмонії. У таких випадках хвороба часто ускладнюється бактеріальною інфекцією і закінчується летально.

Генітальна форма хвороби проявляється за наявності в господарстві жеребних кобил. Відмічаються масові раптові аборти, зазвичай через 18 – 20 діб після зараження. Плід народжується мертвим або гине впродовж 1 – 3 діб. Загальний стан кобил при цьому не порушується. Родові шляхи приходять до норми так само швидко, як і після родів у здорових кобил. Дуже рідко спостерігається нервова форма ринопневмонії. У кобил після аборту розвиваються парези та паралічі, що завжди зумовлюють летальний кінець.

Патологоанатомічні зміни. Спостерігаються в абортованих плодах. Виявляється жовтяничність підшкірної клітковини, накопичення значної кількості жовтувато-червоної рідини в грудній і черевній порожнинах, у навколосерцевій сумці, крапчасті крововиливи на серозних оболонках паренхіматозних органів, збільшення селезінки, численні сірувато-жовті осередки некрозу під капсулою печінки, набряк легень.

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін і результатів лабораторних досліджень.

Лаб.діаг-ка. Передбачає виділення вірусу з органів абортованого плоду, індикацію та ідентифікацію в тканинах і органах специфічного вірусного антигену, дослідження парних сироваток крові в реакції нейтралізації та реакції зв’язування комплементу з метою ретроспективної діагностики хвороби. У лабораторію в термосі з льодом направляють цілі абортовані плоди або їхні органи

(печінку, легені, селезінку, тимус), навколоплідну рідину, плодові оболонки, шматочки паренхіматозних органів загиблих новонароджених лошат. Від хворих коней відбирають проби слизу з носової порожнини, від трупів тварин — шматочки легень, вирізані на межі зміненої та нормальної тканини.

Для виділення вірусу проводять зараження патологічним матеріалом (краще суспензією легень) первинних культур клітин нирок коня або нирок ембріона корови. Через 3 – 6 діб з’являється ЦПД у вигляді рефрактильності й округлення клітин, утворення гігантських багатоядерних симпластів, деструкції клітинного моношару.

Індикацію вірусу проводять за РГА і РГАд з еритроцитами коня. Для виділення вірусу використовують також 8 – 12-денні курячі ембріони та лабораторних тварин (вагітних морських свинок, хом’ячків, білих мишенят-сисунів), які швидко гинуть після інтрацеребрального зараження. Під час гістологічного дослідження загиблих лабораторних тварин у тканинах виявляють характерні тільця-включення, а з їхніх органів виділяють вірус, який ідентифікують за допомогою серологічних реакцій.

Диференціальна діагностика. Проводиться на основі результатів вірусологічного й серологічного досліджень та проведення біопроби.

Передусім потрібно виключити інфекційний аборт паратифозної етіології та аборти, зумовлені вірусом артеріїту коней. Лікування. Щоб запобігти ускладненням після аборту, кобилам внутрішньом’язово вводять антибіотики — гентаміцин у дозі 1 – 2 мг/кг маси, ампіцилін — 8 мг/кг маси через кожні 8 год, стрептоміцин — 5 – 10 мг/кг маси через кожні 12 год, хлорамфенікол — 50 мг/кг маси тварини. Перорально дають сульфаніламідні препарати: норсульфазол — 0,02 – 0,05 г на 1 кг маси, сульфадимезин — 0,03 – 0,05 г на 1 кг маси, сульфатіазол — 60 мг на 1 кг маси тварини. Тривалість лікування антибіотиками та сульфаніламідними препаратами — 2 рази на день упродовж 5 – 7 діб.

Імунітет. Після перехворювання на ринопневмонію триває всього 3 міс. Для специфічної профілактики абортів у жеребних кобил запропоновано живу вакцину з атенуйованого штаму СВ/69.

Профіл та заходи боротьби. Мають бути спрямовані на запобігання занесенню збудника хвороби при завезенні кобил для комплектування конярських господарств, а також на підвищення резистентності організму молодих лошат. У разі появи ринопневмонії господарство, ферму (табун) оголошують неблагополучними щодо цього захворювання і запроваджують карантинні обмеження.

Кобил, що абортували, негайно ізолюють, проводять симптоматичне їх лікування. Плід з плодовими оболонками, гній, залишки корму негайно спалюють. Всіх коней терміново щеплюють атенуйованою вакциною. Кобил через 1 міс після аборту запліднюють штучно. Конюшні, транспорт, збрую, обладнання та стайні, де перебували хворі тварини, ретельно очищають і дезінфікують. Для дезінфекції використовують 4 %-й гарячий розчин їдкого натру або 3 %-й розчин формальдегіду. Карантинні обмеження знімають через 2 міс після останнього випадку аборту, вакцинації всього кінського поголів’я та проведення остаточної дезінфекції.

Контагіозний метрит — інфекційна, висококонтагіозна хвороба, яка характеризується вагінітом, порушенням відтворної функції у кобил.

Збудник — Haemophilis equigenitalis (Taylorella equigenitalis) — грамнегативна нерухома паличка, що не утворює капсул і спор.

Епізоотологія. Захворювання реєструється в Австралії, Англії, Канаді, Німеччині, Новій Зеландії, США, Франції, Швеції, Японії. Хворіють здебільшого чистопородні коні. Захворювання виникає при використанні зараженої кобили чи жеребців-плідників під час парувальної кампанії. Заражений молодняк є безсимптомним бактеріоносієм до досягнення ним статевого віку. В експерименті цими мікроорганізмами можна заразити віслюків, кролів, морських свинок, білих мишей.

Симптоми. В уражених кобил знижується плодючість, еструс-період стає тривалішим і нерегулярним. При гострому перебігу спостерігаються ендометрит та вагініт, виділення сірувато-білого ексудату, який забруднює задні кінцівки і волосяний покрив у ділянці хвоста. Такі симптоми розвиваються у кобил через 2—14 діб після парування із зараженим жеребцем. Через 4—5 діб такі клін.озн. не проявляються. На 6—8-му тижні вагітності тварина може абортувати. У жеребців видимі ознаки відсутні, хоча при ретельному дослідженні перших порцій еякуляту можна помітити зміну його кольору.

Патологічні зміни. Виявляють ендометрит, вагініт.

Діагноз ставлять на основі результатів бактеріологічних досліджень. Як допоміжні використовують серологічні дані.

Лікування. Ефективна терапія буде проведена тільки після визначення чутливості ізольованих штамів збудника до лікувальних препаратів. Хворим кобилам у матку вводять 30 мл 10%-ного розчину ампіциліну протягом 3—5 діб і в цей період кожну добу внутрішньо-м'язово по 40 мл цього розчину. Шийку матки, піхву, ямку клітора обробляють хлорексидином. Жеребцям протягом чотирьох діб обробляють препуцій та статевий член хлорексидином. Одночасно вводять внутрішньом'язово по 40 мл 40%-го розчину ампіциліну. Через 14 діб обробку повторюють. Використовують також суміш: 200—300 частин 40—60%-ї декстрози, 25—75 частин гідросилкарболової кислоти, 40—100 частин солей лужних металів і 80—100 частин наповнювачів (поліетиленгліколь або метилцелюлоза). Один раз на добу впродовж двох діб змазують уражені ділянки статевих органів.

Профіл. Україна щодо контагіозного метриту благополучна. При підготовці для експорту у кобил з інтервалом сім діб три рази з ділянки клітора відбирають проби для бактеріологічних досліджень. Жеребцям промивають статевий член і препуцій 2%-м розчином хлорексидину з наступним нанесенням нітрофурацилінової мазі протягом п'яти діб. Після проведення маніпуляцій тричі з 7-добовим інтервалом відбирають бактеріологічні проби для досліджень. Після одержання негативних результатів дають дозвіл на експорт тварини. У країнах, не благополучних щодо контагіозного метриту, племінних кобил і жеребців досліджують перед початком і після закінчення парувального періоду. Відбирають мазки, які зразу ж відправляють у лабораторію. Хірургічним шляхом вирізають клітор, а потім цю анатомічну ділянку протягом п'яти діб промивають 2%-м розчином хлорексиду і наносять нітро-фурацилінову мазь. Якщо в господарстві виявлено захворювання, то забороняється вивезення коней до того часу, доки не буде одержано негативний результат бактеріологічних досліджень усього поголів'я. Жеребних кобил, у яких був виявлений контагіозний метрит, для же-реблення переводять в ізолятор.