2. Що включає в себе зажиттєва діагностика гельмінтозів?

Оволодіти методами діагностики гельмінтозів тварин. Прижиттєва діагностика гельмінтозів тварин здійснюється комплексно на підставі анемнестичних і епізоотологічних даних, клінічних ознак, лабораторних досліджень, діагностичних дегельмінтизацій та імунобіологічних реакцій.

При постановці діагнозу на гельмінтози головне значення мають лабораторні дослідження, які дають змогу при житті тварин виявити в екскретах (фекаліях та ін.), секретах і тканинах яйця, личинки гельмінтів, а також самих паразитів або фрагменти їх тіла.

Залежно від цільового призначення лабораторні дослідження поділяють на гельмінтоскопічні методи (виявляють гельмінтів або їх фрагменти), гельмінтоовоскопічні (знаходять яйця гельмінтів) і гельмінтоларвоскопічні (виявляють личинок паразитів).

У виробничих умовах найчастіше проводять гельмінтокопрологічні обстеження ссавців і птиці (дослідження проб фекалій), тому що більшість гельмінтів виділяють яйця у зовнішнє середовище, личинки і фрагменти тіла (членики) через шлунково–кишковий тракт тварин.

Взяття проб фекалій від тварин, консервування і пересилка в лабораторію.

Результати гельмінтологічних досліджень часто залежать від якості відбору та пакування проб фекалій і своєчасної доставки їх в установи ветеринарної медицини.

Для пакування проб фекалій використовують мішечки й пакети з цупкого матеріалу. У великих тварин проби екскрементів беруть з прямої кишки рукою в гумовій рукавичці, у дрібних тварин фекалії слід брати з прямої кишки середнім і вказівним пальцями в напальничках. Іноді допускається взяття проб фекалій з підлоги, якщо вони свіжовиділені і відомо від якої тварини. Від птиці, хутрових звірів, котів та диких хижаків фекалії збирають з чистої підлоги кліток (групові проби). Від кожної групи тварин беруть 20–25 проб фекалій, а від однієї тварини 5–10 г екскрементів. Пакети етикетують і запаковують всі проби в коробку. Разом з фекаліями надсилають супровідного листа, де визначають мету дослідження і списки тварин у двох примірниках, в яких вказують назву господарства, вид, номер або кличку, вік тварин і дату взяття проб фекалій. В теплий період року проби фекалій необхідно доставити в лабораторію протягом доби, при температурі нижче 5°С (восени і взимку) можна зберігати протягом кількох днів. З метою запобігання виходу личинок гельмінтів із яєць проби фекалій можна консервувати :

розчином миючих засобів («Лотос» 1%, «Екстра» 1,5%) у співвідношенні до фекалій 5:1. Термін зберігання 2 тижні;

рідиною Барбагалло (3% розчин формаліну на фізіологічному розчині). Термін зберігання 2 тижні;

суміш 0,2% водного розчину нітрату натрію (1900 мл), розчину Люголя (3 г йоду, 10 г йодистого калію, 250 мл води), формаліну (300 мл) і гліцерину (25 мл). Термін зберігання яєць гельмінтів 6–8 місяців.

суміш гліцерину (5 мл), формаліну (5 мл) і води (100 мл).

Гельмінтоскопічний метод. При гельмінтоскопії (огляді) фекалій тварин можна виявити гельмінтів або їх фрагменти, які виділяються під впливом антгельмінтиків або довільно. Цей метод використовують для виявлення під час огляду фекалій цестод і їх члеників, великих нематод тощо. Щоб виявити дрібніших паразитичних червів, досліджують методом послідовного промивання одночасно всю порцію фекалій, а у великих тварин — частину фекалій. Для обліку ефективності антгельмінтиків збирають і досліджують фекалії тварин, виділені протягом 2–4 днів після призначення препаратів. Зібрані фекалії після попереднього огляду кладуть у велику банку, розбавляють 10–кратною кількістю води і ретельно розмішують паличкою. Після 10–15 –хвилинного відстоювання верхній шар рідини зливають, а осад знову змішують з водою і відстоюють до осідання гельмінтів, їх фрагментів і важких частинок фекалій. Періодичне промивання і відстоювання фекалій повторюють до прояснення верхнього шару. Верхній шар рідини востаннє зливають, а осад невеликими порціями переглядають в кюветах з чорним і білим дном. Виявлених гельмінтів збирають за допомогою пінцетів, препарувальних голок і пензликів, переглядають під мікроскопом, після чого переносять в консервуючу рідину. Щоб виявити дрібних нематод, осад додатково досліджують окремими частинами за допомогою бінокулярної або штативної лупи з 10–20 –кратним збільшенням.

Гельмінтоовоскопічний метод. Найпростішим є метод нативного мазка. На предметне скло наносять краплю рівних частин води і гліцерину та шматочок фекалій (величиною з горошину), старанно перемішують скляною паличкою. Після видалення твердих частинок фекалій вміст накривають покривним скельцем і досліджують під мікроскопом.

Більшість гельмінтоовоскопічних методів діагностики грунтуються на різниці питомої ваги яєць і личинок гельмінтів або їх фрагментів з одного боку, і рідини, в якій зависли досліджувані фекалії — з іншого. В залежності від співвідношення питомої ваги цих компонентів розрізняють методи флотації, осадження та комбіновані.

Метод флотації. Застосовують рідини з питомою вагою, що перевищує питому вагу яєць гельмінтів.

Для приготування флотаційних рідин використовують:

– кухонну сіль (хлорид натрію) в кількості 400–420 г на 1 л гарячої води, питома вага такого насиченого розчину 1,18–1,2;

– нітрат свинцю (азотнокислий свинець) в кількості 650 г на 1л гарячої води, питома вага 1,5;

– нітрат амонію (гранульована аміачна селітра)–1500 г на 1 л гарячої води, питома вага 1,3;

– сірчанокислу магнезію –920 г на 1 л гарячої води, питома вага 1,26–1,28;

– гіпосульфіт натрію –1750 г на 1 л гарячої води, питома вага 1,38–1,4;

– сульфат цинку (сірчанокислий цинк)–400 г на 1 л гарячої води, питома вага 1,24;

– нітрат срібла –1000 г на 1 л гарячої води, питома вага 1,4.

Стандартизований метод флотації з розчином нітрату свинцю (азотнокислого свинцю) за Г.О. Котельніковим і В.М. Хреновим. Звичайна флотація. Пробу фекалій 3 г кладуть у склянку, заливають невеликою кількістю флотаційного розчину і розмішують паличкою. Одночасно з помішуванням додають розчин до об'єму 50 мл. Потім суміш фільтрують через ситечко або шар марлі в другу склянку. Профільтровану суміш при дослідженні на фасціольоз, дикроцеліоз і парамфістоматоз залишають у спокої на 15–20 хвилин, при інших гельмінтозах — не менш як на 10 хвилин. За допомогою дротяної петлі діаметром 0,5–1 см беруть кілька крапель (3–5) з поверхневого шару рідини, переносять на предметне скло і досліджують під мікроскопом.

Флотація з центрифугуванням. Пробу фекалій 3г розмішують з флотаційним розчином як у попередньому варіанті Суміш фільтрують через фільтр з комірками 0,5 х 0,5 мм в центрифугальну пробірку об'ємом 50 мл і центрифугують 1–2 хвилини при 1000–1500 об/хв. Потім пробірку накривають предметним склом так, щоб поверхня його торкалась суміші. Якщо рівень рідини нижче від країв пробірки, необхідно долити флотаційний розчин до одержання випуклого меніска. Через 5 хвилин скло знімають для мікроскопії.

Метод флотації з розчином нітрату амонію за Г.О. Котельніковим та

В.М. Хреновим. Техніка виконання така сама що і попереднього методу (звичайна флотація). Профільтровану суміш відстоюють для флотації 10 хвилин. Застосовують для виявлення яєць аскаридатозів, трихоцефалятозів, рабдитатозів, оксиуратозів, стронгілятозів органів травлення та дихання, аноплоцефалятозів.

Метод флотації з розчином кухонної солі за Фюллеборном. Техніка виконання, як при звичайній флотації. Профільтровану суміш відстоюють 45–60 хвилин. Ефективність дослідження низька, бо спливає лише частина яєць аскаридат, трихоцефалят, стронгілят.