2. З якою метою проводять гельмінтоскопічне дослідження хребетних (молюсків, кліщів, жуків).

Для виявлення адолескарій фасціол і парамфістом проводять відбір трави в біотопах молюсків – проміжних хазяїв трематод. На території лісостепової зони України адолескарії фасціол виявляються на траві зволожених ділянок пасовищ, а також на рослинах, які виступають над поверхнею води з кінця червня до вересня. Масовий вихід церкаріїв парамфістом із молюсків та їх розвиток до стадії адолескаріїв відбувається у серпні. У вересні церкарії фасціол та парамфістом із молюсків не виходять.

Адолескарії розташовуються на рослинах, або на нижній поверхні листя поодиноко або групами. Вони легко виявляються неозброєним оком, або при використанні лупи. молоді адолескарії фасціол молочно-білого кольору, в подальшому вони жовтіють, а потім набувають темного, буро-коричневого кольору.

Зібрані рослини з адолескаріями, в лабораторії, за допомогою голки та скальпеля останні переносять на предметне скельце у краплю фізіологічного розчину. Якщо адолескарії підігріти до температури 37-38⁰С, то при мікроскопії всередині цист личинки активно рухаються. Добре видно ротову та черевну присоски, кишечник, екскреторний міхур. це свідчить про життєздатність адолескаріїв.

Адолескарії парамфістом мають темний, або коричневий колір, напівсферичної форми. Всередині цисти личинка, має такі ж органи, що і личинка фасціол. Проте, черевна присоска дуже велика, а ротова – рудиментована.

З метою виявлення на пасовищах адолескарій фасціол використовується метод Горохова В.В. Методика досить проста і ефективна у відношенні виявлення неблагополучних щодо фасціольозу пасовищ.

Враховуючи, що церкарії фасціол спроможні інцистуватися на листях та стеблах рослин і навіть на поверхні води, автором запропоновані скельця розміром 18×13 см і товщиною 1,5 мм, які виставляються вертикально в біотопах малого ставковика. Нижня частина скелець занурюється у грунт водоймища на 2-3 см, а над поверхнею води залишається поверхня 1-2 см. Церкарії, які активно рухаються у воді, зустрічають на своєму шляху скельце, до поверхні якого кріпляться та інцистуються. В подальшому розвивається стадія адолескарія. Дотримуючись особистої профілактики, скельця через 7 діб знімають для перегляду, а на їх місце, при необхідності, встановлюють інші. При наявності на поверхні скелець білих плям (можливі адолескарії) їх переглядають за допомогою лупи або мікроскопу.

Для дослідження збирають не менше 100 молюсків із кожного біотопу. Досліджують прижиттєвим і посмертним методами. З практичною метою використовують метод розтину молюсків і виявлення в них личинок гельмінтів.

Для розтину молюсків ножицями звільняють тіло від черепашки. Розтин проводять в чашці Петрі на годинниковому склі або в кюветі. Тіло молюска розчленяють на окремі частини і органи та досліджують компресорним методом. Дрібних молюсків досліджують в цілому вигляді. При дослідженні особливу увагу приділяють печінці. В ній знаходять редій, церкаріїв і метацеркаріїв, а спороцисту помітити важко.

Редія має форму мішка, заповненого дочірніми редіями, яка добре помітна при малому збільшенні. Церкарії рухливі, вони мають присоски, кишечник, або його зачатки та інші органи, за формою нагадують пуголовків жаб.

Метацеркарії локалізуються не тільки в печінці, але і в легенях, серцевій сумці, нирках.

Кожного молюска поміщають в стаканчик чи кристалізатор, або в іншу ємкість з водою для того, щоб із нього виділились церкарії. Стакан з молюсками ставлять під джерело світла – сонячне або електролампи (100Вт) на відстані 25-30 см 1-2 години. Потім молюсків видаляють, і проводять мікроскопію води при 16 – 34-х кратному збільшенні. Попередньо воду бажано витримати в холодильнику, процентрифугувати в пробірках або стаканчиках упродовж 1-2 хв. зі швидкістю не більше 500 об/хв, надосадову рідину злити і провести мікроскопію осаду.

Проміжних і резервуарних хазяїв збирають в місцях їх можливої інвазії. Проміжного хазяїна або частини його тіла кладуть на предметне скло, накривають іншим предметним склом, здавлюють і проводять мікроскопію. Якщо безхребетні дрібні і прозорі, їх накривають покривним скельцем і мікроскопують при легкому надавлюванні на покривне скельце препарувальною голкою. Методика дозволяє чітко виявити локалізацію личинки і ступінь ураженості безхребетних.

Використовують також методики масових прискорених досліджень. Безхребетних поміщають в штучний шлунковий сік (соляна кислота – 7 мл, пепсин – 5 г, вода – 1000 мл ) для перетравлювання. Ставлять в термостат при температурі 37 – 39⁰ С на декілька годин. Осад мікроскопують частинами і виявляють живих личинок.