3. Ветеринарно-санітарна експертиза туш і органів при хворобах, які пов‘язані з транспортировкою тварин.

При свіжих травмах, переломах кісток всі просочені кров'ю і набряклі тканини видаляють, а тушу випускають без обмежень.

При значних опіках, крововиливах, переломах кісток, які супроводжуються запальними процесами навколишніх тканин і соматичних лімфатичних вузлів з початковими ознаками септичного характеру, а також при набряках внутрішніх органів і частин туші, продукти забою утилізують.

При інфарктах, гематомах, геморагічній інфільтрації, синцях, крововиливах у внутрішніх органах і кістковій мускулатурі, їх зачищають. Неуражену тушу і продукти забою направляють на промпереробку.

При ускладненні цих змін гнійним, гнильним запаленням або некротичними процесами ушкоджені органи утилізують, а тушу використовують за результатами мікробіологічного дослідження.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №_______.

1. Гемофільозний полісерозит та актинобацильозна пневмонія свиней.

Гемофільозний полісерозит (Poliserositis haemophilosis) — гостра септична хвороба поросят відлученого віку, що характеризується серозно-фібринозним запаленням серозних оболонок (очеревини, плеври, перикарда), суглобів та негнійним менінгоенцефалітом. Збудник хвороби — Haemophilus parasuis — належить до родини Brucellaceae, роду Haemophilus,

Епіз.хв.. На гемофільозний полісерозит хворіють лише поросята до 3-місячного віку, частіше через 8 – 15 днів після відлучення від свиноматки. Основним джер.зб. інфекції є хворі на гемофільоз поросята, а також свиноматки й ремонтні свинки, у 40 – 70 % яких виявляється носійство гемофільної палички. Спалах захворювання нерідко спостерігають при введенні нових поросят у групи щойно відлучених.

Спонтанне зараження відбувається аерогенно, однак можливе пероральне інфікування поросят через контаміновані збудником корми й воду. Хвороба проявляється в різні пори року, переважно під час сильних холодів. Важливим фактором, що сприяє появі захворювання, є зниження резистентно- сті організму внаслідок різних порушень в утриманні поросят — тривале транспортування, раптова зміна температури, значні відхилення від нормативних показників мікроклімату.

Захворювання на гемофільоз реєструється у вигляді спорадичних випадків або незначних ензоотій. При цьому спочатку захворюють окремі слабкі поросята, а згодом, при збільшенні вірулентності збудника за рахунок пасажу, кількість хворих поросят швидко зростає і може досяга- ти 70 %, а летальність — 50 %. Характерною епізоотичною особливі- стю гемофільозного полісерозиту є широке й тривале бактеріоносійство та можливість змішаного перебігу з іншими інфекційними захворюваннями.

Клін.озн. та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 5 – 7 діб. Розрізняють гострий і підгострий перебіги хвороби. Г о с т р и й перебіг характеризується підвищенням температури тіла до 40,5 – 41,5 °С, пригніченням, відмовою від корму, прискореним тяжким диханням, кашлем, чханням, іноді блюванням. У міру накопичення в черевній та грудній порожнинах транссудату збільшується болючість їхніх стінок, розвиваються перитоніт, плеврит, серцевий поштовх виявляється зі значними труднощами. Поросята набувають характерної пози «сидячого собаки», підводять під себе задні кінцівки, рухаються з великою обережністю. У різних ділянках вух,морди, кінцівок і черевної стінки з’являються набряки. Більшість хворих поросят гине впродовж першої доби. П і д г о с т р и й перебіг проявляється гарячкою, артритами,сильним кульганням, інколи повною втратою здатності рухатись,виснаженням, ознаками ураження центральної нервової системи.Частина поросят гине впродовж 4 – 8 діб, більшість одужує. Однак потім у поросят утворюються спайки кишок, перикарда з епікардом,вони відстають у рості і їх вибраковують.

Патологоанатомічні зміни. При розтині трупів поросят, що загинули в перші дні хвороби, у черевній та плевральній порожнинах,навколосерцевій сумці виявляють накопичення значної кількості каламутної рідини з пластівцями фібрину, серозно-фібринозне запалення плеври, очеревини й перикарда. При підгострому перебігу спостерігають злипливе запалення серозних покривів та прилеглих до них органів, виявляють катаральну пневмонію, ураження суглобів, найчастіше скакальних, іноді менінгіти.

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних та клінічних даних, патологоанатомічних змін, результатів лабораторних досліджень. Лаб.діаг-ка. Включає мікроскопію мазків з патологічного матеріалу, виділення та ідентифікацію культури збудника,визначення його вірулентності для лабораторних тварин. У лабораторію в термосі з льодом направляють 2 – 3 трупи поросят або проби ексудату з черевної, плевральної та перикардіальної порожнин, синовіальну рідину з уражених суглобів, зскрібки з поверхні уражених серозних оболонок (плеври, перикарда, очеревини), які відбирають не пізніше ніж через 4 – 6 год після загибелі тварини. У разі наявності клінічної картини ураження центральної нервової системи відбирають мозок та вміст мозкових шлуночків.

Лабораторний діагноз на гемофільозний серозит вважають установленим у разі виділення з патологічного матеріалу культури збудника, вірулентної для морських свинок.

Диф.діагн.. Гемофільозний полісерозит потрібно відрізняти від полісерозитів іншої етіології. Мікопла з мові полісерозити охоплюють певну частину поголів’я (5 – 6 %), перебіг їх не такий гострий, без підвищення температури тіла. За підгострого та хронічного перебігу стрепток ок озу спостерігаються не лише серозити й артрити, а й періодичні проноси, виразки на суглобових поверхнях. В усіх випадках остаточний діагноз установлюють на основі результатів бактеріологічних досліджень. Лікування клінічно виражених форм гемофільозного серозиту економічно невигідне, оскільки перехворілі поросята різко відстають у рості та розвитку, а з часом більшість із них гине. На початку хвороби для лікування поросят застосовують різні антибіотики (пеніцилін, тетрациклін, еритроміцин, левоміцетин) та сульфаніламідні препарати.

Профіл та заходи боротьби. Щоб запобігти появі гемофільозного полісерозиту поросят, в усіх господарствах слід дотримуватися ветеринарно-санітарних правил та зоогігієнічних нормативів з утримання свиноматок і поросят. Треба систематично здійснювати контроль за здоров’ям усього свинопоголів’я, особливо поросят відлученого віку. В неблагополучних господарствах слід вибраковувати свиноматок, в опоросах яких виявляються хворі поросята, щодня здійснювати клінічний огляд і термометрію сприйнятливого поголів’я поросят, ізолювати та якомога раніше лікувати хворих тварин регулярно проводити дезінфекцію.

Актинобациллезной плевропневмонія (лат. - Pleuropneumoniae actino-bacillesis suis; англ. - Porcina pleuropneumonia; гемофілезная плевропневмонія) - висококонтагіозна хвороба свиней, що характеризується лихоманкою, септицемією, геморагічної некротизуючої пневмонією і серозно-фібринозним плевритом.

Збудник хвороби. Збудник актинобациллезной плевропневмонії - Actinobacillus pleuropneumoniae з сімейства Pasteurellaceae. Епізоотологія. Сприйнятливі свині різного віку і порід незалежно від сезону року. З лабораторних тварин чутливі морські свинки і білі миші при внутрибрюшинном і интраназальном способи зараження. Джерелами збудника служать хворі і перехворіли свині-бактеріоносії, які виділяють мікроб при чханні і кашлі. У багатьох клінічно здорових свиней збудник мешкає в мигдалинах і на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів . Зараження відбувається аерогенним - мікроорганізм потрапляє в органи дихання, у тому числі легені, здорових свиней у вигляді краплинного і пилового аерозолю. Тому захворювання плевропневмонией швидко поширюється серед свинопоголів'я, що міститься в приміщеннях з недостатньою вентиляцією і великий запиленістю.

Перебіг і клінічний прояв. Інкубаційний період при експериментальному интраназальном зараження 6 ... 18 год, в природних умовах до 24 ч. Хвороба протікає сверхостро, гостро і хронічно. При надгострий перебігу температура тіла у тварин підвищується до 41 ... 42 ° С, дихання стає утрудненим, з'являється хворобливість грудної стінки. З носових отворів виділяється піниста кров'яниста рідина, а іноді кров. Шкіра стає цианотичной, тварини падають і в нападі судом і задухи гинуть. Смерть настає протягом декількох годин. У багатьох тварин після вимушених рухів (наприклад, при вимірюванні температури тіла або проведенні клінічного огляду) з'являються задишка, хиткість ходи, парез тазових кінцівок, витікання з ніздрів пінистої рідини, іноді з кров'ю. Такі тварини гинуть протягом 1 ... 2 ч. При гострому перебігу поряд з лихоманкою постійного типу спостерігаються задишка, болісний кашель, серозно-слизові, а іноді кров'янисті виділення з носа. З'являється ціаноз шкіри вушних раковин, нижньої стінки живота, подгрудка, внутрішніх поверхонь стегон. Смерть настає при явищах задухи і судом у межах 1 сут. При хронічному перебігу у хворих відзначають кашель, періодично підвищується температура тіла. Тварини відстають у рості і погано піддаються лікуванню. Патологоанатомічні ознаки. Трупи свиней, полеглих при надгострий і гострому перебігу, мають хорошу вгодованість . У. багатьох з носових отворів випливає піниста, часто з кров'ю, рідина, а іноді чиста несвернувшаяся кров. Шкірні покриви в області подгрудка, живота, вух, промежини багряно-червоного або темно-фіолетового кольору. Діагностика і диф.діагн.. Діагноз актінобаціл-лезной плевропневмонии встановлюють на підставі аналізу епізоотії -логічних даних, клінічних ознак і патологоанатомічних змін з обов'язковим урахуванням результатів бактеріологічного дослідження. Для дослідження в лабораторію направляють шматочки уражених легень, середостіння і бронхіальні лімфатичні вузли від 5 ... 6 свіжих трупів нелікованих свиней. У лабораторії проводять мікроскопічне дослідження мазків-від-печатка з патматеріалу і роблять посів на спеціальні середовища, що містять ростовий фактор. Виділення збудника з характерними властивостями і патогенністю для білих мишей і морських свинок при внут-рібрюшінном і интраназальном зараження служить підставою для постановки остаточного діагнозу. актинобациллезной плевропневмонію слід диференціювати від пастерельозу, пневмоній, викликаних мікоплазмами, хла-мідіями, стрептококами і сальмонелами, проведенням відповідних бактеріологічних досліджень. У диференціальному діагнозі слід враховувати, що тільки при актинобациллезной плевропневмонии спостерігається геморагічна некротизуючий пневмонія з поразкою тільки діафрагмальних часток легені, що добре забезпечені кров'ю. Профіл. Профіл хвороби грунтується на суворому дотриманні технології утримання та годівлі свиней, на своєчасному і якісному проведенні профілактичних дезинфекцій приміщень, дотриманні принципу «все вільно - все зайнято», на систематичному контролі та корекції мікроклімату в приміщеннях і виконанні комплексу ветеринарно- санітарних і карантинних заходів. Лікування. Всім хворим і перебуває з ними в контакті клінічно здоровою твариною призначають антибіотики у вигляді ін'єкцій відповідно до інструкцією з їх застосування. Збудник незалежно від серологічного варіанту проявляє високу чутливість до хлору -феніколу, цефалотину, норфлоксацину, ко-тримоксазол, оксітетрацік-лину. У природі циркулюють штами, резистентні до еритроміцину, стрептоміцину і сульфаніламідних препаратів. Тому слід застосовувати антибіотики, до яких, за даними лабораторних досліджень, чутливий збудник хвороби конкретного господарства..