3. Ветеринарно-санітарна експертиза туш і продуктів забою при інвазійних хворобах, які передаються людині через м‘ясо: цистицеркоз великої рогатої худоби, токсоплазмоз.

Цистицеркози великої рогатої худоби

7.44.1. При виявленні цистицерків на розрізах м'язів голови, язика або серця проводять додатково по два паралельних розрізи шийних (у потиличній ділянці) м'язів, грудних, лопатко-ліктьових (анконеуси), спинних, поперекових, тазових кінцівок і діафрагми.

Ветеринарно-санітарну оцінку туші й органів проводять залежно від ступеня ураження цистицерками.

7.44.2. При виявленні на розрізах м'язів голови, язика або серця чи на одному із розрізів м'язів туші та інших субпродуктів чотирьох і більше живих або загиблих цистицерків - тушу, голову і внутрішні органи (крім кишечнику) направляють на утилізацію. Внутрішній і зовнішній жир (шпик) знімають і направляють на витопку для харчових цілей.

7.44.3. У випадку виявлення на розрізах м'язів голови, язика або серця, чи на одному із розрізів м'язів туші та інших субпродуктів трьох і менше живих або загиблих цистицерків - голову, язик і внутрішні органи (крім кишечнику) утилізують, а тушу піддають знешкодженню (проварюванням, заморожуванням або солінням, як указано в розділі 18 цих Правил). Внутрішній жир і сало знезаражують заморожуванням або перетоплюють для харчових потреб.

7.44.4. Знешкоджені туші та субпродукти великої рогатої худоби, овець, кіз, оленів та свиней направляють на виготовлення варених ковбасних виробів, паштетів або консервів (фаршевих), а м'ясо-кісткові та шерстні субпродукти - на промпереробку.

Кишки і шкури незалежно від ступеня ураження туші цистицерками після технологічної обробки випускають без обмеження.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №_______.

1. Ррсс, пвіс, цирковіроз свиней.

Репродуктивно-респіраторний синдром свиней (РРРСС “синє вухо”). - інфекційне захворювання свиней вірусної етіології, яке характеризується ураженням органів дихання у поросят (частіше відлученого віку) та розладами репродуктивної функції у свиноматок: пізніми абортами, передчасними пологами, народженням нежиттєздатних поросят.

ЕПІЗООТОЛОГІЯ. Джер.зб. інфекції є інфіковані тварини (в тому числі і особливо племінні) .Хвороба може бути занесена також з інфікованою спермою,незнешкодженими продуктами забою хворих тварин, значно рідше – з інфікованими кормами, транспортом, повітрям.

Респіраторна форма РРСС характеризується ураженням органів дихання у поросят у віці відразу після відлучення, рідше – інших вікових груп.

Спостерігають інтерстиціальну бронхопневмонію лобарного або лобулярного характеру .

Клінічні прояви РРСС. Розрізняють гострий та хронічний перебіг хвороби.Гострий період хвороби триває серед тварин свинарської ферми від 2 до 6 місяців і безпосередньо залежить від розміру ферми, умов та технології утримання свиней. У великих господарствах захворювання може тривати декілька років.У деяких випадках, особливо на невеликих фермах ситуація стабілізується та поступово відновлюється до “нормальної” протягом декількох місяців.

Патологоанатомічні зміни Характерних патологоанатомічних змін при РРСС не відзначають.У інфікованих поросят після відлучення, на відгодівлі та дорослих тварин спостерігають :ціаноз шкіри вух, п'ятачка, спини, підгруддя, вульви, мошонки, інтерстиціальну пневмонію, гіперплазію підщелепових, бронхіальних та середостінних лімфовузлів.

При РРСС на розтині у нежиттєздатних поросят перших діб життя можна спостерігати ін'єкцію (кровонаповнення) судин головного мозку, блідість та кровонаповнення печінки,брудно-темний колір шкіряного покриву.У абортованих та мертвонароджених плодів можлива наявність трансудата в грудній порожнині,

дифузна інтерстиціальна пневмонія,набряки підщелепової, навколониркової, черевної клітковини, брижових лімфовузлів та м'язів.

Засоби боротьби та профілактики. В більшості країн світу з розвитим свинарством основним заходом боротьби з РРСС вважають вакцинопрофілактику з використанням живих та інактивованих вакцин.

В Росії (ФДУ“ВНІІЗТ”) розроблено три вакцини: суха культуральна вірусвакцина з аттенуйованого штаму; емульсійна інактивована вакцина проти РРСС;емульсійна інактивована асоційована вакцина проти РРСС і ПВІС.

При підтвердженні діагнозу на РРСС в господарстві (населеному пункті) вводять карантинні обмеження і проводять вакцинацію всього клінічно здорового поголів'я проти РРСС.

В неблагополучних щодо РРСС господарствах (особливо з гострим проявом репродуктивної форми хвороби) свиноматок та ремонтних свиней дворазово імунізують до осіменіння.

Рекомендується свиноматок та ремонтних свиней додатково щепити ще й на 60-70 добу супоросності.

Лікування при РРСС. Збудник РРСС створює в організмі свиней імунодефіцитний стан. Тому проводять симптоматичне лікування антибіотиками для запобігання ускладнення бактеріальними інфекціями. Рекомендується давати хлортетраціклін з кормом.Поросятам задають електроліти з пробіотиками, що містять Bac.subtilis, Bac.licheniformis.Свиноматкам на пізній стадії супоросності дають препарати, що припиняють продукцію простогландінів.

При погіршенні апетиту свиней переводять на висококалорійні корми з підвищеним вмістом вітамінів А, Д, селену.

Парвовірусна інфекція свиней (ПВІС) Контагіозне вірусне захворювання, яке клінічно проявляється лише у свиноматок і характеризується прохолостами, загибеллю та муміфікацією ембрірнів і плодів, ранніми абортами, народженням мертвих та слабих поросят, зменшенням числа поросят в пометі.

Збудник ПВІС РНК-вірус родини Parvoviridae, роду Parvovirus

Шляхи розповсюдження хвороби ПВІС найчастіше заноситься в господарство із завезеними інфікованими тваринами, в тому числі племінними та (або) із спермою.Занос хвороби можливий також із незнешкодженими продуктами забою інфікованих тварин.

Клінічні прояви ПВІС

В господарствах, де парвовірусна інфекція виникла вперше, спостерігають масові прохолости свиноматок, запліднюваність різко знижується до 25-37%, народження мертвих поросят сягає 100%.Серед новонароджених зустрічаються сліпі поросята з різними формами каліцтв . У свиноматок реєструють аборти і муміфіковані плоди, ендометрити, мастити, агалактію. В стаціонарно неблагополучних господарствах основні свиноматки внаслідок багаторазового природного інфікування стають імунними. Проте й у них народження живих поросят зменшується на 10-20 %

При встановленні діагнозу на ПВІС враховують епізоотичні дані, клін.озн. хвороби, і, обов'язково,результати лабораторних досліджень. Діагностичні лабораторні дослідження на ППВІС:

1) виявлення специфічних антитіл в сироватках крові поросят до приймання молозива; в трансудаті грудної та черевної порожнин мертвонароджених і абортованих плодів, як результат внутрішньоутробного інфікування.

2) виявлення специфічних антитіл

в сироватках крові нещеплених проти ПВІС свиноматок з порушеною репродуктивною функцією через 3-4 тижні після опоросу або аборту.

3) Виявлення геному парвовірусу в ПЛР.

ЗАХОДИ БОРОЬБИ І ПРОФІЛАКТИКИ ПВІС Специфічна профіл ПВІС здійснюється з використанням інактивованих вакцин.Щеплюють проти ПВІС тільки репродуктивне поголів'я. Зареєстровані вакцини, (виробництва ВНІІЗТ та ін.)забезпечують у 90-94% щеплених тварин напружений імунітет та несприятливість до парвовірусної інфекції.

Вакцинація Проте, в неблагополучних щодо ПВІС господарствах в віці 6-8 місяців молодняк вже інфікований і сам є джер.зб. інфекції.Тобто виникають умови для циркуляції збудника в стаді.Тому, для досягнення стабільного благополуччя щодо ПВІС, необхідна вакцинація як маточного поголів'я, так і поросят після відлучення.

ЦИРКОВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ СВИНЕЙ і спричинені нею - післявід”ємний мультисистемний синдром (ПВМС, Post-wearing multisistem wasting syndrome, PMWS) , - системні імунодефіцити,ураження респіраторного, - шлунково-кишкового тракту - та статевої системи.

Цирковірусна інфекція свиней - це надзвичайно контагіозне і поширене інфекційне захворювання свійських і диких свиней, яке перебігає у вигляді системних імунодефіцитів, порушень травлення та відтворення, респіраторних розладів і ускладнюється за рахунок бактерійних та вірусних вторинних патогенів.

ЕТІОЛОГІЯ. Збудником захворювання є цирковірус типу ІІ (Porcine circovirus type 2), який віднесений до переліку збудників, що спричиняють, так званий, післявідємний мультисистемний синдром (ПВМС, Post-wearing multisistem wasting syndrome, PMWS).

Етіологія та перебіг Тяжкість перебігу цирковірозу напряму залежить від патогенності збуднику.Відомо два серотипи циркувірусу (Porcine circovirus):перший – апатогенний (Porcine circovirus type 1),другий – патогенний (Porcine circovirus type 2).

Цирковірусна інфекція здебільшого уражає поросят ще у пренатальний період, оскільки цирковірус легко долає трансплацентарний бар”єр та потрапляє у кров плоду.Колостральний імунітет, що формується одразу після народження, забезпечує захист поросят впродовж перших двох місяців життя.

Асоційований перебіг циркові розу. Коли поросята переходять до групи 2-4, а материнські антитіла зникають, власна імунна система тварин блокується під впливом розвитку цирковірусу.

Спричинений дією цирковірусу імунодефіцит дозволяє чинникам інших вірозів, мікоплазмозів та бактеріозів активно розмножуватись, спричиняючи свій патогенний вплив.Серед вірозів на фоні цирковірусної інфекції найчастіше розвиваються РРСС та ПВІС.Цирковіруси можуть уражати і доросле поголів”я

При цьому спостерігають розвиток уражень статевої системи. Можливі аборти, мертвонародженість, муміфікація плодів, народження нежиттєздатних поросят. Описані випадки ураження дорослого свинопоголів'я з проявами системних імунодефіцитів, які можуть в особливо тяжких випадках призводити до загибелі тварин.

Клін.озн.

Захворювання на цирковіроз проявляється у свиней починаючи з 7-15 тижневого віку. Інкубаційний період не визначено. Спочатку з´являються такі симптоми як гіпотонія та пригніченість. Інколи може мати місце анорексія (розлад рухів). В процесі прогресування захворювання проявляється виснаження, дистрофія м´язів, з´являється задишка, помітна загальна лімфоденопатія (ураження лімфатичних вузлів).

Серед інших ознак можна відмітити діарею, блідість або жовтушність, підвищення температури тіла, кашель, пневмонію, виразку шлунка, менінгіт та раптову смерть.

Більшість тварин гине впродовж 48-72 годин від початку прояву клінічних ознак захворювання.

Взяття та пересилка матеріалу для досліджень

Для виділення вірусі відбирають тканину легень від загиблих поросят з ознаками тремору.

Зразки надсилають в лабораторію в охолодженому стані з нарочним.

Диагностика

Діагноз на цирковіроз свиней, базується на виявленні антигена або нуклеїнової кислоти PCV 2 на фоні прояву клінічних ознак та типових ушкоджень при посмертному обстеженні. Одне вірусовиділення PCV 2 не є достатнім для достовірної діагностики.(В Польше лабораторную диагностику цирковироза (ЦВС) не проводят.) В ННЦ ІЄКВМ розроблені тест-системи праймерів для ПЛР на цирковіроз. Головним закладом з діагностики хвороби є ДНДІЛД та ВЄ

Засоби боротьби та профілактики

В 2004 році доктор X.J.Meng із співробітниками сконструювали вакцину нового покоління –інактивовану рекомбінантну проти цирковірозу свиней, що має комерційну назву «Суваксін ПЦВ-2 один».

Цей препарат зареєстровано в США, ЄС, Японії, Південній Африці, Таіланді, а також за результатами реєстраційних випробувань - в Україні.

Показанням до застосування вакцини є активна імунізація поросят з метою попередження віремії РСV-2 та запобігання ураження лімфоїдноїтканини і прогресуючої втрати ваги, що пов´язані з інфікуванням свиней цирковірусом 2-го типу.