Ергокальциферол (вітамін d)

До групи вітаміну D відносять ергокальциферол (вітамін D₂) і холекальциферол (вітамін D₃). Ергокальциферол – речовина рослинного походження, а холекальциферол утворюється у шкірі людини і тварин під впливом ультрафіолетових променів. Значна кількість вітаміну D міститься у печінці тунця, тріски, палтуса, кита, помірна – у коров`ячому молоці, жовтках яєць.

Вітаміни D₂ і D₃ фармакологічно не активні. В організмі функціонують їх активні метаболіти, які утворюються в нирках. Це гормоноподібні речовини, які регулюють обмін кальцію і фосфору. Потрапляючи всередину клітин органів-мішеней, метаболіти вітаміну D зв`язуються із цитоплазматичними рецепторами. У вигляді такого комплексу вони проникають у ядро клітин, де дерепресують гени, відповідальні за синтез специфічних і неспецифічних білків.

Під впливом вітаміну D у клітинах слизової оболонки кишечника активується синтез специфічного білка, що зв`язує кальцій, і неспецифічних білків, що сприяють всмоктуванню кальцію, магнію, фосфору із шлунково-кишкового тракту в кров. Також вітамін D стимулює синтез лужної фосфатази у слизовій кишечника, яка здійснює захоплення кальцію із просвіту кишечника і синтез кальбіндинів, що зв`язують надлишок кальцію і захищають клітини від його пошкоджувальної дії.

За участі вітаміну D у остеокластах кісткової тканини зростає синтез остеокальцину (білка, який є матрицею для осифікації), активується синтез лужної фосфатази, яка забезпечує захоплення кальцію із крові і його відкладання у зонах росту кісток. У кістковій тканині вітамін D стимулює синтез колагену, між молекулами якого потім відбувається відкладання фосфорно-кальцієвих солей. Також активні метаболіти вітаміну D контролюють резорбцію кальцію у діафізах за рахунок утворення розчинних цитратних солей кальцію.

Під впливом вітаміну D у епітеліальних клітинах ниркових канальців зростає синтез білка, що зв`язує кальцій. Це забезпечує реабсорбцію кальцію із просвіту проксимальних канальців. За участі вітаміну D в нирках збільшується синтез лужної фосфатази (здійснює захоплення кальцію із просвіту канальців) і неідентифікованих білків (забезпечують реабсорбцію натрію, амінокислот, цитратів, карнітину і фосфатів).

Також вітамін D стимулює секрецію тиреотропного гормону та інтерлейкіну-1, пригнічує утворення γ-глобулінів та інтерлейкіну-2.

За недостатності вітаміну D у дітей розвивається рахіт: порушується кальцифікація кісток, деформуються хребет і нижні кінцівки, розвивається гіпотонія м`язів, порушується загальний розвиток дитини. У дорослих при гіповітамінозі D розвиваються остеомаляція і остеопороз.

Усмоктується вітамін D у тонкому кишечнику. У крові зв`язуєть-ся з -глобуліном і у такому вигляді транспортується до органів. Депонується вітамін D у кістках, жировій тканині, печінці, слизовій оболонці тонкої кишки та інших органах. У печінці вітамін D зазнає біотрансформації, перетворюючись спочатку в активні, а потім у неактивні метаболіти, які виводяться в основному через кишечник і лише незначною мірою – через нирки. Елімінація із організму відбувається поступово: за 21 день із організму виводиться 34% введеної дози вітаміну D. Через це існує небезпека кумуляції препарату при повторних прийманнях.

У медицині застосовують ергокальциферол, кальцитріол, альфакальцидол, холекациферол (вігантол), кациферол, риб`ячий жир. Усі препарати призначають головним чином для профілактики та лікування рахіту. З профілактичною метою дітям до 1 року призначають 400–500 МО вітаміну D на добу. З лікувальною метою вітамін D дозують індивідуально, починаючи з 5000 МО на добу. Крім того, вітамін D застосовують при захворюваннях кісткової системи: остеомаляціях, остеопорозах, переломах кісток, туберкульозі шкіри, гіпокальціємії (на фоні гіпопаратиреозу, при хронічній нирковій недостатності, при введенні великої кількості цитратної крові), вовчаку шкіри і слизових оболонок, псоріазі (у вигляді мазей).

Велике значення має застосування вітаміну D₃ і його метаболітів для лікування остеопорозу, який у наш час широко поширюється. При цій патології кістки стають крихкими, що значно збільшує ймовірність переломів. Причинами остеопорозу є ендокринні та генетичні фактори, дефіцит вітаміну D, низький вміст кальцію у їжі, гіподинамія. Ймовірність остеопорозу зростає у людей похилого віку (частіше у жінок), що, як правило, зумовлено зменшенням продукції статевих гормонів.

У випадках коли необхідний швидкий розвиток ефекту, препаратом вибору є кальцитріол, одночасно з ним вводять препарати кальцію.

Небажані ефекти, як правило, розвиваються при передозуванні вітаміну D. При цьому можуть спостерігатися гострі і хронічні гіпервітамінози, які супроводжуються інтенсивним усмоктуванням кальцію із кишечника і розсмоктуванням кісток. У результаті розвиваються гіперкальціємія і кальцифікація м`яких тканин, стінок судин, клапанів серця, легенів, кишечника, нирок та інших органів. Одночасно зростає утворення вільних радикалів кисню, які порушують нормальне функціонування клітинних і субклітинних мембран, що супроводжується погіршенням скоротливості міокарда, розвитком осередків мікронекрозів і аритміями. Страждає центральна нервова система: з`являються в`ялість, сонливість або різкий неспокій, судоми.

Лікування гіпервітамінозу полягає у відміні вітаміну D і призначенні кортикостероїдів, вітаміну Е, препаратів магнію і калію, аскорбінової кислоти, ретинолу, тіаміну. Крім того, проводять симптома-тичну терапію.