Ангіопротектори

У комплексному лікуванні атеросклерозу використовують ендотеліотропні засоби (ангіопротектори), які знижують проникність ендотелію судин. Одним із таких препаратів є пармідин. Препарат виявляє антибрадикінінову дію, гальмує набряк і зменшує проникність судинної стінки. Пармідин покращує мікроциркуляцію у судинній стінці, зменшує агрегацію тромбоцитів, сприяє відновленню еластичних і м`язових волокон у місцях відкладання холестерину, пригнічує згортання крові. Призначають пармідин усередину впродовж кількох місяців. Переноситься препарат добре. Іноді можуть спостерігатися нудота й алергічні реакції.

Ефективність антиатеросклеротичної терапії збільшується на фоні усунення факторів ризику (паління, зловживання алкоголем, гіподинамія) і в поєднанні зі спеціальною дієтою.

Етамзилат (дицинон) має антигіалуронідазну активність, завдяки чому пригнічує розщеплення мукополісахаридів судинної стінки. Препарат підвищує стійкість капілярів і сприяє нормалізації їх проникності при патологічних станах. Крім того, етамзилат знижує кровоточивість і проникність капілярної стінки, підвищує кількість фізіологічно активних тромбоцитів.

Кверцетин – препарат вітаміну Р. Препарат знижує проникність і ламкість дрібних судин. Разом із аскорбіновою кислотою кверцетин бере участь у окисно-відновних процесах, гальмує дію гіалуронідази.

Засоби для лікування ожиріння

Ожиріння є поширеним порушенням обміну речовин і проявляється надлишковим відкладанням жиру. Причинами цього захворювання є низька фізична активність і надлишкове надходження енергії з їжею, зумовлене високим умістом у раціоні енергомістких продуктів: кондитерських та борошняних виробів, тваринних жирів та ін., недостатнє вживання білків, свіжих овочів і фруктів, рослинних олій. Ожирінню сприяють порушення режиму харчування: суха їжа, швидке приймання їжі, переїдання у вечірній час. Крім того, існує генетична схильність до ожиріння. Ризик його збільшується з віком, при психічних і ендокринних порушеннях.

У свою чергу, ожиріння є фактором ризику розвитку діабету, атеросклерозу, гіпертонії, ішемічної хвороби серця, артриту та інших захворювань. Зменшення ваги у таких хворих супроводжується зменшенням ризику розвитку інфаркту міокарда, мозкових інсультів та інших ускладнень, які ведуть до інвалідизації або смерті хворих.

Традиційні підходи до лікування ожиріння полягають у дієті в поєднанні з фізичним навантаженням, у хірургічному видаленні підшкірно-жирової клітковини, відсмоктуванні жирових відкладень і медикаментозній терапії.

Засоби для лікування ожиріння класифікують таким чином.

1. Засоби, які пригнічують апетит (анорексигенні засоби).

1.1. Засоби, що впливають на катехоламінергічну систему: фепранон, дезопімон, мазиндол.

1.2. Засоби, що впливають на катехоламінергічну і серотонінергічну системи: фенфлурамін, сибутрамін.

2. Засоби, які стимулюють ліполіз і термогенез (₃-адреноміметики).

3. Засоби, які порушують всмоктування жирів у кишечнику: орлістат.

4. Засоби, які заміняють жири: олестра.

5. Засоби, які заміняють вуглеводи: сахарин, аспартам.

Досить широко поширена фітотерапія харчовими добавками, які сприяють корекції метаболізму і зниженню апетиту. Це продукти, збагачені вітамінами, мінеральними елементами, харчовими волокнами, поліненасиченими жирними кислотами, амінокислотами. Вони сприяють виведенню із організму холестерину та інших продуктів обміну. Доцільність використання харчових добавок очевидна, однак їх ефективність не можна переоцінювати.