Антиандрогени

У наш час синтезовані антагоністи андрогенних гормонів. Продукцію тестостерону можна зменшити за допомогою препаратів гормонів гіпоталамуса (гонадореліну і його синтетичного аналога – леупрореліну). Препарати застосовують при гіперплазії передміхурової залози. Але більш широкого застосування у клініці набули препарати інших груп:

• блокатори андрогенних рецепторів: ципротерону ацетат, флутамід;

• блокатори 5-редуктази (фермент, який каталізує перетворення тестостерону в дигідротестостерон): фінастерид (проскар), дутастерид.

Ципротерон і флутамід пригнічують сперматогенез у результаті блокування андрогенних рецепторів. Після відміни препарату ефект зберігається протягом 4 місяців. Препарати блокують андрогенні рецептори і в центральній нервовій системі, результатом чого є зниження статевого потягу та імпотенція. Показані препарати при раку передміхурової залози, патологічно підвищеній статевій активності, надмірній андрогенізації у жінок, при ранньому статевому дозріванні у дітей.

Фінастерид застосовують при аденомі передміхурової залози. Є дані про те, що при гіперплазії простати у ній збільшується вміст дигідротестостерону. Препарат зменшує розміри і в 1/3 частини пацієнтів покращує процес сечовиділення. На потенцію і лібідо фінастерид, як правило, не впливає.

Анаболічні стероїди

Анаболічний ефект андрогенів проявляється у збільшенні маси скелетних м`язів, кісткової тканини і паренхіматозних органів. Використання гормонів чоловічих статевих залоз як анаболіків обмежує їх андрогенна активність. Це стимулювало створення засобів, у яких властивості андрогенів редуковані та переважають анаболічні ефекти. Такі препарати називають анаболічними стероїдами. До них належать метандростенолон, феноболін, ретаболіл, нандролон, оксандролол, станозол, силаболін та ін.

Препарати активують синтез іРНК, що супроводжується підвищенням синтезу ферментів, відповідальних за утворення білків. Підвищення синтезу білків у організмі супроводжується не тільки затримкою азоту, а й перешкоджає виведенню із організму калію, сірки, фосфору, сприяє фіксації кальцію у кістках. Клінічно це проявляється збільшенням апетиту, м`язової маси, покращанням регенеративних процесів та загального стану пацієнтів.

Метандростенолон є препаратом нетривалої дії. Його призначають у таблетках 1–2 рази на добу. Тривалість дії феноболіну – 7–15 днів, а ретаболілу – 3 тижні. Обидва препарати вводять внутрішньом`язово.

Анаболічні стероїди застосовують за такими показаннями:

1. Хронічні інфекції (туберкульоз).

2. Період видужування після тяжких виснажливих захворювань.

3. Тиреотоксикоз.

4. Дистрофії у дітей.

5. Хвороби опорно-рухового апарата.

6. Паралічі.

7. Остеопорози.

8. Переломи.

9. Хронічна серцева недостатність.

10. Постінфарктний період.

11. Цироз печінки.

12. Хронічні захворювання нирок та ін.

Терапія анаболічними стероїдами може супроводжуватися набряками, надмірним відкладанням кальцію у кістках, порушеннями функції печінки. У жінок може розвиватися маскулінізація. Протипоказані препарати при раку передміхурової залози, деяких захворюваннях печінки, під час вагітності, в період лактації.