Лютеїнізуючий гормон

Лютеїнізуючий гормон не проявляє статевої специфічності. У яєчниках він стимулює овуляцію і перетворення фолікулів у жовті тіла, а також утворення і вивільнення прогестерону та естрогенів. У чоловіків гормон стимулює розвиток інтерстиціальних клітин Лейдіга і продукцію тестостерону. Як лікарський препарат використовують гонадотропін хоріонічний, який виділяють із сечі вагітних жінок. Препарат призначають жінкам при порушеннях менструального циклу і деяких формах безплідності, а чоловікам при недорозвитку статевих залоз, статевому інфантилізмі, крипторхізмі. Іноді гонадотропін хоріонічний призначають при доброякісних пухлинах молочної залози, ендометритах, гінекомастії та маткових кровотечах. Вводять препарат внутрішньом`язово. Із побічних ефектів можуть спостерігатися алергічні реакції, збільшення розмірів яєчників та яєчок.

Лактотропний гормон

Лактотропний гормон стимулює розвиток молочних залоз і лактацію. Препарат пролактин виділяють із гіпофізів великої рогатої худоби. Показаний пролактин при недостатньому виділенні молока у жінок у післяпологовому періоді. Вводять внутрішньом`язово. Пролактин протипоказаний жінкам зі схильністю до алергічних реакцій.

При надлишковій продукції лактотропного гормона застосовують дофаміноміметик бромокриптин. Препарат активує гальмівні впливи дофаміну на клітини гіпофіза, які секретують зазначений гормон. Також бромокриптин призначають з метою пригнічення лактації після абортів, пологів (у випадках, коли годування грудьми небажане).

Меланоцитостимулювальні гормони

Меланоцитостимулювальні гормони продукуються проміжною часткою аденогіпофіза. Вони покращують гостроту зору, адаптацію до темряви. Ефекти гормонів зумовлені підвищенням чутливості клітин сітківки. Препаратом цих гормонів є інтермедин, який виділяють із гіпофізів забитої худоби. Застосовують в офтальмології при дегенеративних змінах сітківки, гемералопії. Препарат закапують у порожнину кон`юнктиви. Іноді проводять субкон`юнктивальні ін`єкції або вводять за допомогою електрофорезу.

Крім описаних гормонів, із аденогіпофіза виділені інші гормони. Найбільший інтерес становлять ліпотропні гормони, які мобілізують жири із депо, а також проявляють й інші ефекти. Так, один із ліпо-тропних гормонів -ліпотропін є попередником нейропептидів з аналгетичною активністю – ендорфінів і енкефалінів.

Препарати гормонів задньої частки гіпофіза

Задня частка гіпофіза є виростом нервової тканини, а не залозою. Сюди спускаються аксони нейронів, які розміщені у передній частині гіпоталамуса. У тілах цих нейронів утворюються два гормони: вазопресин і окситоцин. Із гіпоталамуса вони надходять у задню частку гіпофіза, звідки секретуються у кров. За хімічною будовою обидва гормони є поліпептидами.

Окситоцин стимулює ритмічні скорочення матки і розслабляє її шийку. Особливо чутлива до окситоцину матка в останній період вагітності, коли вона підготовлена естрогенами до скоротливої діяльності (відбулося накопичення АТФ, глікогену, калію, кальцію, магнію, ацетилхоліну та ін.). Матка зберігає високу чутливість до окситоцину також упродовж кількох днів після пологів. Препарат застосовують для стимуляції пологів і припинення післяпологових кровотеч, а також для стимуляції лактації. Вводять окситоцин внутрішньовенно, внутрішньом`язово і у шийку матки.

Синтетичний аналог окситоцину – дезаміноокситоцин – проявляє більш тривалий ефект. Застосовують його трансбукально.

Вазопресин (антидіуретичний гормон) сприяє затримці води в організмі і стимулює гладеньку мускулатуру. Основним ефектом його є підвищення реабсорбції води у дистальному відділі нефрона і збиральних трубочках. Вплив гормона на гладенькі м`язи проявляється тільки у великих дозах (підвищується тонус гладеньких м`язів артеріол, капілярів, кишечника, збільшується сила скорочень матки; однак препарат розслабляє бронхи і полегшує виділення молока). Невагітна матка і матка у ранні строки вагітності більш чутливі до дії вазопресину, ніж окситоцину. Зі збільшенням терміну вагітності, навпаки, підвищується ефективність окситоцину і зменшується – вазопресину. Крім того, вазопресин стимулює агрегацію тромбоцитів, підвищує концентрацію VIII фактора зсідання крові, сприяє секреції кортикотропіну передньою часткою гіпофіза.

Як лікарські препарати використовують вазопресин, пітуїтрин, адіурекрин, десмопресин, феліпресин. Вазопресин діє короткочасно (0,5–2 години при підшкірному та внутрішньом`язовому введенні). Більш виражену антидіуретичну активність проявляють адіурекрин та десмопресин. Вводять їх інтраназально у вигляді крапель (1–4 краплі кожні 12 годин), іноді – парентерально. Основним показанням до застосування цих препаратів є нецукровий діабет. Це захворювання спричинене недостатністю вазопресину, що супроводжується збільшенням виділення кількості сечі і компенсаторною спрагою. Крім того, препарати застосовують при гострій артеріальній гіпотензії, атонії кишечника, кровотечах із стравоходу при розширенні вен на фоні цирозу печінки.