Антитиреоїдні засоби

У клініці гіпертиреоз спостерігається частіше, ніж гіпотиреоз. Проявляється гіпертиреоз (дифузний токсичний зоб, базедова хвороба) тріадою симптомів – зоб, вирячкуватість, тахікардія. Хворі скаржаться на підвищену збудливість, роздратованість, схуднення, низьку толерантність до тепла, тремор рук. Основний обмін у них підвищений на 20–60%. Для лікування цього стану використовують 4 групи препаратів.

1. Препарати, які пригнічують продукцію тиреотропного гормона передньої частки гіпофіза: розчин йоду, калію йодид, дийодтирозин.

2. Препарати, що пригнічують синтез тиреоїдних гормонів у щитовидній залозі: мерказоліл, пропілтіоурацил.

3. Препарати, які порушують поглинання йоду щитовидною залозою: калію перхлорат.

4. Препарати, які руйнують клітини фолікулів щитовидної залози: радіоактивний йод.

Препарати йоду призначають у високих дозах (більше 6 мг на добу). Вони перешкоджають синтезу тиреоїдних гормонів і їх вивільненню у кров за рахунок гальмування продукції гіпофізом тиреотропного гормона, який стимулює функції щитовидної залози. При цьому розміри залози і її васкуляризація зменшуються, збільшується щільність тканини. Антитиреоїдний ефект препаратів йоду помірний і не стійкий, їх застосовують лише при легких формах тиреотоксикозу або для передопераційної підготовки хворих, які вже пройшли курс лікування мерказолілом або пропілтіоурацилом. Терапія препаратами йоду може супроводжуватися розвитком йодизму: вугрові висипання, посилення секреції бронхіальних залоз, металічний смак у роті, нудота, блювання та ін.

Механізм дії мерказолілу і пропілтіоурацилу пов`язаний із порушенням синтезу тироксину та трийодтироніну. Препарати пригнічують фермент тиреоїдну пероксидазу, який окиснює йод у активну форму і сприяє йодуванню тирозину та утворенню Т₄ і Т₃. Пропілтіо-урацил, крім того, гальмує перетворення тироксину в трийодтиронін. Призначають препарати всередину. Терапія ними супроводжується зменшенням тиреотоксикозу, але збільшенням розмірів щитовидної залози (зобогенний ефект). Останній зумовлений тим, що гіпофіз у відповідь на зменшення звичної концентрації тиреоїдних гормонів у крові секретує більшу кількість тиреоїдного гормона. Крім того, із побічних ефектів можуть спостерігатися лейкопенія та агранулоцитоз. Тому при терапії цими препаратами необхідно постійно контролювати стан крові.

Калію перхлорат зменшує активне захоплення йоду щитовидною залозою. Призначають препарат в основному при тиреотоксикозі легкого та середнього ступенів у випадках непереносимості інших препаратів. Калію перхлорат блокує залозу на тривалий час, ускладнює радіодіагностику, може стати причиною апластичної анемії.

При деяких формах гіпертиреозу застосовують радіоактивний йод (¹³¹I або ¹³²I). Період напіврозпаду ¹³¹I – 8 днів, а ¹³²I – 2–3 години. Деструкція клітин щитовидної залози розвивається під впливом -променів і меншою мірою – γ-променів. Призначають препарати радіоактивного йоду всередину. Ефект розвивається через 1–3 місяці застосування.