Засоби, які знижують рівень холестерину у крові Статини (інгібітори синтезу холестерину)

У наш час цю групу розцінюють як найбільш ефективну у лікуванні гіперліпідемій різних типів, у тому числі найтяжчих форм. Статини інгібують фермент 3-гідрокси-3-метилглутарил-КоА-редуктазу. Це супроводжується гальмуванням синтезу холестерину в печінці на стадії утворення мевалонової кислоти. У результаті печінка втрачає близько 60% холестерину, який необхідний для синтезу жовчних кислот. Дефіцит холестерину у печінці компенсується за рахунок підвищення використання холестерину та його ефірів із їжі та шляхом вивільнення його із тканин судин. Відкладання холестерину припиняється, й атеросклеротичні зміни судин зазнають зворотного розвитку. Виведення холестерину і його перенесення до печінки здійснюють ЛПВЩ, кількість яких зростає. У відповідь на зниження синтезу холестерину за принципом негативного зворотного зв`язку відбувається збільшення утворення рецепторів до ЛПНЩ, які захоплюють ЛПНЩ, а також ЛППЩ і ЛПДНЩ із крові. Важливо, що статини не блокують синтез холестерину у корі надниркових залоз і статевих залозах, де він необхідний для продукування кортикостероїдів, чоловічих і жіночих статевих гормонів. Не страждає синтез холестерину і в ЦНС.

Ловастатин, симвастатин і правастатин – природні сполуки, які продукуються деякими видами грибів. Інші сполуки – синтетичні.

Оскільки синтез холестерину відбувається переважно вночі, препарати приймають, як правило, ввечері під час їди (натщесерце всмоктування препаратів гірше). У крові препарати на 95% зв`язуються з білками плазми. Максимальна концентрація препаратів накопичується через 1,5 години. Частково статини метаболізуються у печінці. Незмінені препарати та їх метаболіти виводяться із організму з жовчю та сечею. Препарати добре переносяться хворими. Лікувальний ефект досягає максимуму через 4–6 тижнів від початку приймання. Із побічних ефектів можуть спостерігатися погіршення функції печінки, що супроводжується підвищенням рівня трансаміназ у крові; міопатії (болі у м`язах), диспептичні розлади, шкірні висипання, фотосенсибілізація, анемія, тромбоцитопенія.

Показані статини для проведення тривалих курсів лікування, при яких перевага надається призначенню мінімальних ефективних доз. Корекція дози проводиться через місяць при контролі рівня загального холестерину (нижче 3,6 ммоль/л). Статини використовують для лікування первинної (при неефективності дієти) та профілактики вторинної ішемічної хвороби серця. При вторинній ІХС лікування препаратами проводять довго, не менше двох років. Препарати призначають при ІІ–IV типах гіперліпідемій, при атеросклерозі аорти, мозкових судин, судин нижніх кінцівок та ін. Статини високоефективні при спадковій гетерозиготній формі гіперхолістеринемії і неспадковій (полігенній) формі гіперхолістеринемії. Хворим із гомозиготною сімейною гіперхолістеринемією і повною відсутністю рецепторів до ЛПНЩ призначати статини не доцільно.

Секвестранти жовчних кислот

Ця група препаратів представлена ентеросорбентами та аніоно-обмінними смолами (холестирамін і колестипол). Завдяки своїм численним четвертинним амонієвим радикалам вони зв`язують аніонні групи жовчних кислот, утворюючи недисоціюючі комплекси, які виводяться з калом. Препарати не розчинні у воді і не всмоктуються із кишечника. У печінці починається посилена утилізація атерогенних ліпопротеїнів (ЛПНЩ і ЛПДНЩ) із крові, зменшується їх продукція, підвищується сорбція за допомогою антиатерогенних ЛПВЩ із тканин (у тому числі із судинної стінки). Одночасно у печінці підвищується синтез холестерину, необхідного для утворення жовчних кислот.

Лікувальний ефект проявляється через 30–40 діб від початку приймання препаратів. Застосовують секвестранти в основному при гіперліпідемії ІІ типу. При високій гіперхолестеринемії їх комбінують з іншими препаратами. Ефект розвивається через 1 місяць після лікування. Ці препарати часто використовують у педіатрії, оскільки вони більше безпечні.

Холестирамін приймають у вигляді порошку. Дозу підвищують поступово впродовж місяця від 3 до 16–24 г на добу. Препарат має дуже неприємні смак і запах, через що багато хворих відмовляються від його приймання. Із побічних ефектів найбільш типові запори, нудота, блювання, діарея, панкреатит. Тривале застосування препарату може призвести до дефіциту жиророзчинних вітамінів А, Д, Е і К.

Колестипол краще переноситься хворими. Добова доза препарату на початку лікування становить 5–10 г, потім її поступово збільшують протягом 2–3 місяців до 30 г. Після досягнення ефекту дозу препарату зменшують до мінімальної. Дітям до 6 років препарат не призначають. Колестипол також порушує всмоктування різних лікарських препаратів і жиророзчинних вітамінів, тому їх одночасне приймання не рекомендується (колестипол треба приймати за 1 годину до або через 4 години після приймання холестираміну).

Всмоктуванню холестерину із кишечника шляхом утворення комплексів перешкоджає також -ситостерин (рослинний стероїдний засіб). Застосовують препарат при ІІ типі гіперліпопротеїнемії. Ефективність -ситостерину невисока. Препарат добре переноситься хворими. Недоліком є висока вартість.

Останніми роками стали широко використовувати неспецифічні сорбенти жовчних кислот і холестерину: рослинні волокна, пектини, целюлозу, слиз із насіння рослин, камеді, а також напівсинтетичні речовини – сульфатовані похідні хітозанів (виділяють із панцирів ракоподібних), поліманози, х`юарова смола (гуарем гуммі), препарати, подібні до активованого вугілля, активований лігнін. Ці засоби добре зв`язують жовчні кислоти, холестерин, мікробні токсини, мікроелементи. Застосовують їх по 20–50 г на день. Препарати добре переносяться хворими, але не мають достатнього самостійного значення для лікування гіперліпідемій.