Фолієва кислота (вітамін Вс)

Фолієва кислота міститься у рослинах: зеленому горосі, моркві, картоплі, яєчному жовтку, печінці, м`ясі, рибі та інших продуктах. Мікрофлора кишечника людини також синтезує фолієву кислоту.

Фолієва кислота в організмі за наявності вітамінів В₁₂, С і біотину відновлюється до тетрагідрофолієвої кислоти, яка є кофактором ряду ферментів, які беруть участь у транспорті одновуглецевих радикалів (метильної групи, оксиметилу, метилену та інших). Останні необхідні для синтезу вуглецевого ланцюга пуринових і піримідинових основ, білків, амінокислот. У результаті активуються поділ і ріст клітин, регенеративні процеси.

Недостатність фолієвої кислоти тісно пов`язана з дефіцитом ціанокобаламіну. Клінічні прояви дефіциту цих вітамінів ідентичні. Різниця в тому, що неврологічні порушення частіше розвиваються при дефіциті вітаміну В₁₂, ніж при дефіциті лише фолієвої кислоти. Зміни з боку периферичної крові й кісткового мозку подібні (макроцитарна, мегалобластична анемії). Можуть спостерігатися лейкопенія й ураження шлунково-кишкового тракту.

Фолієва кислота всмоктується у тонкому кишечнику. Розподіляється по різних тканинах організму. Вітамін депонується у печінці, значна кількість міститься у лікворі. Виводиться із організму фолієва кислота разом із жовчю, частково – через нирки у незміненому вигляді.

Застосовують фолієву кислоту при макроцитарній, мегалобластичній, гіпохромній і гіпопластичній анеміях у дітей та дорослих, анеміях вагітних, спру, лейкопеніях, тромбоцитопеніях, агранулоцитозі, ентеритах, дефектах слизових оболонок і шкіри, гіпотрофіях у дітей, а також при ранах, які погано загоюються.

При терапії фолієвою кислотою можливі диспептичні явища, безсоння, порушення функції нирок за рахунок гіпертрофії епітелію канальців, новоутворення (особливо небезпечно призначати фолієву кислоту людям похилого віку, які мають схильність до онкологічних захворювань).

Аскорбінова кислота (вітамін с)

Аскорбінова кислота у значних кількостях міститься в овочах, фруктах, ягодах, хвої, шипшині, листі і ягодах чорної смородини та ін. У організмі людини вітамін С не синтезується.

Основні ефекти аскорбінової кислоти пов`язані з її участю в окисно-відновних процесах, при яких аскорбінова кислота перетворюється у дегідроаскорбінову. Це зворотний процес, завдяки якому забезпечується транспорт водневих іонів.

Аскорбінова кислота каталізує:

• перетворення фолієвої кислоти у тетрагідрофолієву, яка бере участь у синтезі нуклеїнових кислот і білків;

• синтез гіалуронової кислоти (речовина, яка зменшує проникність судинної стінки);

• синтез норадреналіну із тирозину і стероїдних гормонів із холестерину;

• синтез колагену (структурний компонент хрящів, кісток та інших видів сполучної тканини), чим забезпечує рубцювання ран, виразок та ін.;

• синтез карнітину, який забезпечує утилізацію жирних кислот як джерела енергії.

Крім того, аскорбінова кислота забезпечує біозасвоєння заліза із шлунково-кишкового тракту, сприяючи перетворенню окисненого заліза у закиснене.

Вітамін С стимулює функціональну активність компонентів дихального ланцюга печінки, посилюючи детоксикаційну і синтетичну функції органа.

Під впливом вітаміну С активується неспецифічний імунітет за рахунок підвищення синтезу інтерферону, активації фагоцитозу, хемотаксису лейкоцитів, збільшення синтезу антитіл.

У значних дозах аскорбінова кислота пригнічує процес синтезу і секреції інсуліну.

Вітамін С проявляє антиоксидантну активність як усередині, так і ззовні клітини за рахунок відновлення вільних радикалів кисню за наявності глутатіону та -токоферолу. Аскорбіновій кислоті притаманна протиатеросклеротична дія.

Дефіцит вітаміну С супроводжується розвитком гіпо- та авітамінозу (цинга). Проявляється це стомлюваністю, сухістю шкіри, геморагічними висипаннями на шкірі, гінгівітом і кровотечею з ясен, розхитуванням зубів, крововиливами у м`язи, болями у кінцівках, порушеннями функцій внутрішніх органів (печінки, серця та ін.), знижується імунітет.

Вітамін С призначають всередину, вводять внутрішньом`язово і внутрішньовенно. Всмоктування аскорбінової кислоти починається в ротовій порожнині і продовжується у кишечнику за участі глюкози. Максимальна концентрація в крові спостерігається через 4 години. Із крові аскорбінова кислота найкраще проникає у лейкоцити, тромбоцити, гіпофіз, око, надниркові залози і печінку.

Біотрансформується вітамін С у печінці, екскреція його метаболітів здійснюється в основному через нирки.

Аскорбінову кислоту застосовують для профілактики і лікування авітамінозу (цинги) та гіповітамінозу у зимово-весняний сезон року; при інтенсивних спортивних тренуваннях; під час лікування вірусних та бактеріальних інфекцій; при стресах, гіпоксіях, метаболічному і дихальному ацидозах (на фоні захворювань серцево-судинної та дихальної систем), геморагічному синдромі, запальних і алергічних реакціях; у комбінації з препаратами заліза, вітамінів Е (вітамін С є потужним відновником активної форми токоферолу) і D. Препарат призначають вагітним, жінкам під час годування груддю. Показаний препарат при терапії психічних порушень, під час лікування гострих гіпотензій, шокових станів, атеросклерозу, променевої хвороби, регенеративних процесів, що мають в`ялий перебіг. Раціонально використовувати вітамін С при тривалому лікуванні хворих нестероїдними протизапальними засобами, антибіотиками (тетрациклінами та ін.), які виводять аскорбінову кислоту із організму.

У терапевтичних дозах аскорбінова кислота переноситься хворими добре. При призначенні великих доз протягом тривалого часу можуть пошкоджуватися острівцевий апарат підшлункової залози, нирки. Це супроводжується підвищенням артеріального тиску.

Надлишок аскорбінової кислоти розвиває схильність до тромбоутворення, гемоліз еритроцитів, можливі геморагії, оскільки знижується агрегація тромбоцитів, можливі переривання вагітності (результат підвищеного синтезу естрогенів), підвищена збудливість центральної нервової системи, алергічні реакції.