РОЗДІЛ VІ

Засоби, що впливають на процеси обміну вітамінні препарати

Вітамінні препарати – це препарати природних вітамінів рослинного, тваринного і синтетичного походження, необхідні для здійснення нормального обміну речовин у організмі (білкового, ліпідного, вуглеводного, мінерального).

Вітамінні препарати призначають при їх дефіциті в організмі, а також для цілеспрямованої регуляції обміну речовин при певних видах патології.

Недостатність вітамінів (авітаміноз і гіповітаміноз) розвивається в результаті недостатнього надходження їх до організму, порушеннях засвоєння вітамінів при певних захворюваннях або у результаті підвищеної потреби організму у вітамінах (під час вагітності, лихоманки, тиреотоксикозу та ін.).

Препарати вітамінів залежно від їх розчинності класифікують на дві групи.

1. Водорозчинні: препарати вітамінів С, Р, В₁, В₂, В₅, В₆, В₁₂, В_с, РР.

2. Жиророзчинні: препарати вітамінів А, Е, К, D.

Препарати водорозчинних вітамінів

Тіамін (вітамін В₁)

Тіамін міститься у висівках насіння злаків, рисі, горосі, дріжджах та інших продуктах рослинного і тваринного походження.

У медицині використовують тіаміну бромід і тіаміну хлорид для приймання всередину і парентерального введення. В організмі тіамін фосфорилюється і перетворюється у тіамінфосфат і тіаміндифосфат. Останній (кокарбоксилаза) є найбільш активним. У цій формі препарат бере участь у декарбоксилюванні кетокислот:

• піровиноградної кислоти, яка необхідна для утворення ацетату, який використовується у синтезі ацетил-КоА, ацетилхоліну, стероїдних гормонів, жирних кислот;

• -кетоглутарової кислоти, яка бере участь у циклі трикарбонових кислот (Кребса), у процесі якого утворюються молекули АТФ, необхідні для роботи транспортних іонних насосів, біосинтетичних процесів та ін.

Також тіаміндифосфат є коферментом транскетолази (ключового ферменту пентозофосфатного циклу, необхідного для утворення нікотинамідних нуклеотидів, жирних кислот, нуклеїнових кислот, білків та ін.).

Таким чином, тіамін регулює вуглеводний, енергетичний, білковий та інші види обміну, ліквідує метаболічний ацидоз. При гіповітамінозі В₁ розвиваються неврити, м`язова слабість, порушується чутливість. У тяжких випадках (захворювання бері-бері) розвиваються парези і паралічі. Спостерігаються порушення з боку серцево-судинної системи, дистрофічні процеси у серці, набряки і диспептичні явища.

Активуючи аеробне окиснення вуглеводів і катаболізм глюкози у циклі трикарбонових кислот, тіамін активує енергетичний обмін, розширює коронарні судини, покращує кровопостачання міокарда та стимулює його скоротливу активність.

Препарат проявляє виражений вплив на периферичну нервову систему, при запальних захворюваннях якої порушується вуглеводний обмін і відбувається накопичення недоокислених продуктів, розвивається ацидоз (це є причиною розвитку больового синдрому при радикулітах, невритах, невралгіях). Нормалізація вуглеводного, енергетичного обмінів, активізація синтезу ацетилхоліну під впливом тіаміну сприяє відновленню нервової передачі до органів. Тіамін знижує рівень глюкози і молочної кислоти у плазмі крові, що дозволяє використовувати його для лікування діабету.

У ЦНС тіамін сприяє синтезу ГАМК, серотоніну, ацетилхоліну, нормалізуючи процеси збудження та гальмування. У шлунково-кишковому тракті вітамін нормалізує моторну і секреторну функції. Також тіамін активує епітелізацію шкіри та слизових оболонок.

Вітамін В₁ приймають всередину, вводять внутрішньом`язово, внутрішньовенно краплинно. Він активно всмоктується у кишечнику, добре проникає у різні тканини, легко проходить через плаценту. У печінці зазнає фосфорилювання. Виводиться нирками.

Тіамін призначають при гіпо- та авітамінозах вітаміну В₁, серцевій недостатності, тахіаритміях, ішемічній хворобі серця, периферичних невритах, радикулітах, невралгіях, цукровому діабеті, дерматитах, екземі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Тіамін – найбільш токсичний препарат із групи водорозчинних вітамінів. При його внутрішньовенному введенні є небезпека виникнення синаптоплегії (тіамін здатний утворювати комплекси з різними медіаторами), яка супроводжується зниженням артеріального тиску, аритміями, розслабленням скелетних м`язів (у тому числі дихальних), пригніченням центральної нервової системи.

При застосуванні тіаміну можливі порушення активності ферментів печінки і розвиток алергічних реакцій, аж до анафілактичного шоку.