- •4. Характеристики решіток
- •Глава і. Металознавство - наука про метали і методи дослідження металів
- •Глава 2. Характеристики металічного стану
- •Що таке метали?
- •Типи зв'язку в металах і неметалах
- •Кристалічна будова металів
- •Гис. 5. Зображення атомів в об’ємі кристалічної решітки металів.
- •Кристалографічні позначення атомних площин і напрямків
- •Запитання для самоперевірки
- •Глава 3. Недосконалості кристалічної будови
- •Точкові дефекти
- •Металів
- •Реальна міцність металів
- •3. Плоскі поверхневі й об'ємні дефекти
- •Глава 5. Кристалізація металів
- •Будова рідкого металу
- •Гомогенна (самодовільна) кристалізація
- •Вплив ступеня переохолодження (швидкості охолодження) на величину зерна металу після кристалізації
- •Гетерогенна кристалізація і вплив умов твердіння на формування кристалів
- •Поліморфні та магнітні перетворення в металах
- •Глава 6. Пластична деформація, рекристалізація. Структура і властивості деформованих і рекристалізованих металів. Руйнування металів
- •Фізичне уявлення про деформацію і зміцнення металів і сплавів. Явище наклепу.
- •Рекристалізації.
- •Гис. 55. Залежність величини зерна після збиральної рекристалізації: а) від температури нагріву; б) від часу витримки; в) від величини попередньої деформації.
- •Гаряча й тепла деформації
- •В'язке й крихке руйнування металів
- •І’ис. 60. Схематичний вигляд поверхні руйнування : а) в’язке; б) крихке.
- •Запитання для самоперевірки
- •Глава 7. Механічні властивості металів і методи їх визначення
- •Загальні механічні властивості
- •Випробування на розтягування, стискання і згинання
- •Випробування на твердість
- •Випробування на ударну в'язкість
- •Критерії довговічності
- •Запитання для самоперевірки
- •Глава 8. Теорія сплавів
- •Поняття про сплави, компоненти, системи. Фази і . Іруктури в металічних системах
- •Тверді розчини
- •Хімічні сполуки (проміжні фази)
- •Основні типи простіших діаграм стану двокомпонентних систем. Аналіз структури і властивостей сплавів
- •Побудова діаграм стану двокомпонентних систем. Правило фаз. Правило відрізків.
- •Діаграма стану, коли обидва компонента утворюють необмежені розчини як в рідкому так і в твердому станах
- •Гне 87. Двокомпонентна система з необмеженою розчинністю як в рідкому, так і в твердому стані: а) діаграма; б) крива охолодження сплаву “X”; в) схеми мікроструктур.
- •Діаграми стану, коли обидва компонента утворюють необмежені рідкі розчини і обмежено розчиняються в твердому пані
- •І'ис. 90. Системи з обмеженою розчинністю в твердому стані і утворенням евтектики: а) фазова діаграма; 61 крива охолодження сплаву “X”.
- •Рнс. 93. Діаграма з евтектикою без розчинності компонентів в і иердому стані і крива охолодження доевтектичного сплаву.
- •Сполука АтВп.
- •Діаграми стану систем з необмеженою розчинністю компонентів у рідкому стані і проміжними фазами (хімічними сполуками)
- •Діаграми стану систем з моноваріаіітноіо рівновагою твердих розчинів на основі поліморфних модифікацій компонентів.
- •Системи з обмеженою розчинністю компонентів у рідкому стані (монотеїстичного типу)
- •Вагою).
- •Зв'язок між типом діаграм і характером зміни властивостей сплавів
- •Запитання для самоперевірки
- •Структура сплавів при нерівноважній кристалізації
- •І’ис. 108. Зерна а-твердого розчину (схема): п) після прискореного охолодження (дендритна ліквація); б) ті ж зерна після дифузійного відпалу.
- •Форма кристалів (зерен)
- •Запитання для самоперевірки
- •Глава 10. Процеси первинної кристалізації металу при зварюванні
- •Особливості будови зварних з'єднань
- •Особливості утворення і росту кристалів при зварюванні
- •Гін і 12. Формування кристалітів зварного шва іііі оплавлених зернах пришовної зони: 1-метал шва; 2-лінія сплавлення; 3-зона термічного впливу; 4-основний метал.
- •Ліквація в зварних швах і фізична неоднорідність металу шва
- •Гпс. 118. Шарувата неоднорідність зварних швів (схема). Вміст ліквіруюних домішок: 1- найвищий; 2-середній; 3- понижений.
- •Утворення гарячих тріщим в зварних швах
- •Металургійні методи регулювання первинної структури зварних швів
- •Запитання для самоперевірки
- •Вуглець
- •Діаграма стану Ре-с. Кристалізація сплавів і їх класифікація
- •Запитання для самоперевірки
- •Глава 2. Відпал першого роду
- •Дорекристалізаційний і рекристалізаційний відпали
- •Глава 3. Відпал другого роду
- •Р Тві/х ис. 154. Криві початку перетворення переохолодженої фази: 1 - в ізотермічних умовах; 2 - при безперервному охолодженні.
- •Види загартування
- •Загартування без поліморфного перетворення
- •Глава 5. Старіння й відпускання
- •Розбіжності в поняттях старіння й відпускання
- •Структурні зміни при старінні
- •Змінений властивостей при старінні
- •Вибір режиму старіння
- •Запитання для самоперевірки
- •Частина III. Термічна обробка сталей і зварних з'єднань
- •Глава 1. Критичні точки в сталях і класифікація основних видів перетворень
- •Глава 2. Перетворення в сталі при нагріві (утворення аустеніту)
- •Механізм і кінетика аустенізації
- •Ріст зерна аустеніту
- •Запитання для самоперевірки
- •Глава 3. Перетворення в сталі під час повільного охолодження (перетворення аустеніту в перліт)
- •Глава 4. Перетворення аустеніту під час швидкого охолодження сталей
- •І’ис. 180. Субструктура мартенситних кристалів при вивченні в електронному мікроскопі “на просвіт”, ч20000. Пластини мартенситу складаються з великої кількості близько розташованих двійників.
- •Властивості сталей і сплавів після загартування на мартенсит
- •Еретворення аустеніту під час безперервного охолодження. Діаграми неізотермічного (термокінетичного) розпаду аустеніту
- •Відстань від торця, що охолоджується, мм Рис. 191. Смуга прогартовуваності сталі 40.
- •Глава 5. Відпускання сталей
- •Структурні зміни при відпусканні сталей
- •Мікроструктура і механічні властивості сталей після підпускання. Види відпускання і їх призначення
- •Глава 6. Технологія термічної обробки сталей
- •Види гартувань сталей, їх призначення і технологічні параметри
- •Вибір температур гартування «
- •І’кс. 202. Твердість сталі в залежності від вмісту вуглецю і температури гартування: 1- нагрів вище Ас3 (Аст); 2-нагрів вище тільки Асі (770°с); 3-мікротвердість мартенситу (а. П. Гуляєв).
- •Тривалість нагріву і вибір середовища нагріву при гартуванні
- •Охолоджуючі середовища для загартування
- •Внутрішні напруження в загартованих сталях
- •Способи загартування
- •І циліндричної деталі при поверхневому гартуванні з нагрівом свч: 1-індуктор; 2- деталь.
- •Зв'язок мікроструктури зварного з'єднання з діаграмою с гану залізо - цементит
- •Металу.
- •Гне. 218. Вплив ступеня переохолодження нижче рівноважної температури а| на зміну складу евтектоїда вуглецевих сталей.
- •Діаграми неізотермічного перетворення аустеніту для умов зварювання
- •Холодні тріщини в зварних з'єднаннях
- •Глава 8. Термічна обробка зварних з'єднань
- •Роль термічної обробки в забезпеченні надійності зварних конструкцій
- •Основні види термічної обробки зварних з'єднань
- •Конструкцій.
- •Глава 9. Зварюваність сталей і сплавів
- •Частина IV. Конструкційні сталі і сплави та їх зварюваність
- •Глава 1. Вуглецеві конструкційні сталі
- •Вплив вуглецю і домішок па структуру, властивості і застосування вуглецевих сталей
- •І СтЗсп
- •Зварюваність вуглецевих конструкційних сталей
- •Запитання для самоперевірки
- •Глава 2. Основи легування конструкційних сталей і сплавів
- •Розвиток сучасної промисловості і загальні вимоги до конструкційних матеріалів
- •Легуючі елементи в сталях
- •Вплив легуючих елементів на поліморфізм заліза і властивості фериту і аустеніту
- •Карбідна фаза в легованих сталях
- •Інтерметалічні сполуки
- •Вплив легуючих елементів на перетворення в сталях
- •Класифікація легованих сталей за якістю
- •Класифікація легованих сталей за структурою у рівноважному стані
- •Класифікація легованих сталей за структурою у нормалізованому стані
- •Запитання для самоперевірки
- •Глава з, конструкційні леговані сталі загального призначення
- •Основні легуючі елементи конструкційних сталей і мета їх введення
- •Будівельні і трубні леговані сталі
- •Особливості зварювання низьковуглецевих легованих і і ллей загального призначення
- •Особливості зварювання середньовуглецевих легованих сталей та їх термічна обробка
- •Мартенситно-старіючі високоміцні сталі
- •Високоміцні сталі з високою пластичністю (твір- сталі)
- •Зносостійкі сталі
- •Запитаним для самоперевірки
- •Глава 4. Конструкційні леговані сталі і сплави з особливими властивостями
- •Корозостінкі сталі
- •Види корозії металів
- •Високохромисті нержавіючі і кислототривкі сталі
- •Особливості процесів структуроутворення зварних з'єднань високохромистих сталей і їх термічна обробка
- •Високохромисті нержавіючі сталі аустенітно-мартсм ситного класу та їх зварюваність
- •Хромонікелеві корозостійкі сталі й сплави. Хімічний склад,структура, властивості
- •Вплив процесів зварювання на структуру хромонікелевих корозостіііких сталей
- •Жаростійкі сталі й сплави
- •Особливі властивості, хімічний склад і мікроструктура
- •Особливості зварювання жаростійких сталей
- •Жароміцні сталі й сплави
- •Теоретичні основи жароміцності і класифікація жароміцних сталей і сплавів
- •Теплостійкі сталі перлітного класу. Загальна характеристика, структура і термічна обробка
- •"Турбоатома").
- •Особливості структуроутворення в зварних з'єднаннях теплостійких сталей
- •Вибір режимів термічної обробкзі зварних виробів з теплостійких сталей
- •Технологічних зварних проб із сталі 15x1 міф (в. М. ЗсмзініР. 3. Шрон): •-тріщини; о-тріщин немає.
- •Жароміцні сталі мартенситно-феритного і мартеисит- ііого класів. Класифікація, мікроструктура і термічна обробка
- •Особливості структуроутворення при зварюванні жароміцних сталей мартсіїситіїо-феритного і маргеиситіїого класів і їх термообробка
- •Зварюваність жароміцних аустенітних сталей і сплавів на нікелевій основі
- •Предметний покажчик
- •4 Лінійні дефекти
- •60 Щільність дислокацій
- •7 Вуглецеві сталі, їх структура, класифікація і маркування
- •8 Пороки макро- і мікроструктури сталей
- •9 Відпал, що зменшує напружений
- •10 Методи визначення зерна в сталі
- •11 Бейпітне перетворення
- •13 Термомеханічна обробка сталей (тмо)
- •14 Поверхневе гартування сталей
- •15В середині марки сталі.
- •17 Сталі для кріогенної техніки
Глава 8. Термічна обробка зварних з'єднань
Роль термічної обробки в забезпеченні надійності зварних конструкцій
Термічна обробка зварних з'єднань являється однією з найважливіших операцій технологічного циклу виготовлення відповідальних зварних конструкцій. Її роль в забезпеченні надійності зварних конструкцій поступово зростає в зв'язку з впровадженням нових високопродуктивних методів зварювання, застосуванням складно- легованих сталей і сплавів і підвищенням необхідного рівня службових характеристик, які визначаються умовами роботи конструкції.
Слід зауважити, що процеси зварювання пов'язані з безперервними процесами нагріву і охолодження. Це неминуче призводить до неоднорідності структури, хімічного складу і механічних властивостей окремих зон зварного з'єднання, а також до виникнення зварювальних залишкових напружень. Ступінь цієї неоднорідності і рівень напружень залежать від багатьох факторів, в тому числі від зварюваємих сталей, зварювальних матеріалів, способу і технології зварювання, форми і розмірів зварного виробу. Рівень залишкових напружень може бути дуже високим і досягати значень границі текучості металу, а в деяких випадках і перевищувати ці значення. В такому разі в пришовній зоні може відбуватись пластична деформація, що спричиняє місцевий наклеп металу і зниження його пластичності. Залишкові напруження є дуже небезпечними, тому що, сумуючись з робочими напруженнями, вони можуть призводити до руйнування зварних конструкцій, особливо, якщо зварне з'єднання має області з пониженою пластичністю.
Кожний спосіб зварювання має свою специфіку термодефор- маційного впливу на метал, і технологія його проведення розробляється з метою запобігання негативним наслідкам структури, які б знижували експлуатаційну міцність зварних з'єднань. Але правильно призначеного технологічного циклу зварювання недостатньо, тому що локальний характер зварювання не дозволяє повністю усунути недоліки структури виробу і позбавитись залишкових напружень. В зв'язку з цим з метою вирівнювання структури і поліпшення механічних властивостей відповідальним виробам після зварювання
з
Рис. 230. Необхідні напрямки проведення термічної обробки зварних з’єднань.
авжди
призначається термічна обробка, (рис
230). Вибір того чи іншого виду термічної
обробки залежить від хімічного складу
зварюваємої сталі й шва, метода зварювання
і габаритів виробу. Фактори, які визначають
застосування повної термічної обробки,
в загальному вигляді вказані на схемі
рис. 231.
Основні види термічної обробки зварних з'єднань
Класифікація основних видів термічної обробки приведена на схемі рис. 145. Стосовно до зварних з'єднань один і той же режим може бути віднесений до різних видів за даною класифікацією. Наприклад, режим високого відпускання (нагрів до температури не вище Ас і), найбільш поширений для зварних вузлів із вуглецевих і низьколегованих сталей, може призначатися з метою вирівнювання структури і зниження твердості в ЗТВ або з метою проведення рекристалізаційного відпалу і усунення залишкових напружень. Про конкретне призначення видів термічної обробки зварних з'єднань сталей різних класів йдеться в частині IV. В цьому розділі розглядаються лише основні види термообробки зварних конструкцій і особливості їх проведення в умовах реального виробництва.
Простішим видом термічної обробки можна вважати підігрів, який призначається при зварюванні сталей, схильних до утворення нерівноважних змішаних структур навіть в умовах порівняно невеликих швидкостей охолодження. Це в основному низько- і середньо- леговані сталі. Підігрів призначається попередній, тобто перед по
чатком зварювання, і супутній, який проводиться одночасно з процесом зварювання. Метою підігрівів є зменшення небезпеки утворення холодних тріщин, які можуть виникати на початку термоде- формаційного циклу зварювання, в процесі зварювання і після закінчення зварювання через зниження пластичності металу і виникнення іалишкових напружень в різних ділянках зварного з'єднання. Температури підігріву залежать від хімічного складу сталі, товщини зва- рюваємого виробу, способу зварювання і технології його проведеним. Діапазон температур підігріву знаходиться в інтервалі від 80 до 500°С.
Найбільш поширеним видом термообробки зварних з'єднань є підпускання, яке не потребує дуже високих температур нагріву і складного обладнання. В залежності від марки сталі і цілей можуть призначатись всі види відпускання: високе (500-750°С), середнє (300-450°С) і низьке (80-300°С). Основним з них являється високе підпускання, після якого повністю зникають внутрішні напруження, усуваються явища наклепу, деформаційного старіння, і формується структура сорбітообразного перліту. Низьке і середнє відпускання застосовуються рідко і тільки для зварних вузлів з високоміцних сталей.
Призначення температури відпускання повинне враховувати різні структурні перебудови, які можуть мати протилежні наслідки. 'і одного боку, чим вища температура відпускання, тим швидше йдуть процеси, переводячі метал у рівноважний стан, відбувається релаксація напружень, але постає небезпека розміцнення основного металу, особливо тоді, коли цей метал знаходиться у зміцненому стані. Тому рекомендується, щоб температура відпускання після зііарювання була на 20-30°С нижчою, ніж температура відпускання основного металу/Після цього властивості металу зварного з'єднання відповідають властивостям металу заготівок. Такі умови легко реалізуються для зварних з'єднань вуглецевих і легованих сталей загального призначення, які не мають активних карбідоутворюточих елементів і які не схильні до дисперсійного твердіння (старіння). Для вуглецевих сталей, а також для нйзьколегованих сталей загального призначення, температура відпускання не перевищує 550- 6()0°С. Експериментальні дані показують, що при 600°С у вуглецевих сталях залишкові напруження практично знижуються до мінімуму, а в легованих сталях вони ще зостаються значними. Тому для
легованих спеціальних сталей температура відпускання після зва рювання може підвищуватись до 680-750°С.
При виборі режиму і умов проведення відпускання необхідно враховувати і його можливі негативні наслідки. Під час відпускання слід побоюватись жолоблення вузлів високої точності (наприклад, ротори турбін, генераторів), поводки. В сталях, схильних до відпускної крихкості, можуть виникати процеси незворотної і зворотної крихкості при повіданому охолодженні виробів в інтервалах температур 250-450°С і 450-650°С. В легованих сталях, які містять сильні карбідотвірні елементи (V, Ті, N6, Мо), під час високого відпускання поряд з розпадом нерівноважних структур можуть відбуватися процеси дисперсійного твердіння (старіння), пов'язаного з виділенням карбідів цих легуючих елементів.
Повна термічна обробка зварних з'єднань передбачає нагрів виробу вище верхньої критичної точки Ас3, витримку при цій температурі й швидке охолодження в спеціальних середовищах (загартування) або на повітрі (нормалізація) з послідуючим відпусканням або без нього.
Повна термічна обробка (рис. 231) призначається, коли проведення одного відпускання не дозволяє довести до необхідного рівня властивості окремих ділянок зварного з'єднання. При нагріванні вище /4сз в зв'язку з поліморфними перетвореннями відбувається подрібнення аустенітного зерна на ділянках перегріву в ЗТВ і в шві, знижується концентрація домішок на межах зерен, і здійснюється гомогенізація аустеніту, що підвищує однорідність кінцевої структури і її дисперсність після відпускання. Це позитивно впливає на механічні властивості зварного з'єднання, які повинні бути однаковими з властивостями основного металу. Звичайно метал шва зварних з'єднань буває близьким до основного металу за вмістом легуючих елементів, але він містить меншу кількість вуглецю з міркувань поліпшення зварюваності. У вихідному або відпущеному стані міцність шва за рахунок високотемпературного наклепу близька (або вища) до міцності основного металу. Якщо проводиться повна термічна обробка, то ефект наклепу знімається, і міцність шва може бути нижчою, ніж основного металу. В зв'язку з цим часто застосовують шви більш високого легування, ніж основний метал, при низькому вмісті в них вуглецю. Для зварних конструкцій з вуглецевих сталей, які підлягають повній термічній обробці, рекомен
дується наплавляти шви з вмістом вуглецю, близьким до основного металу. З підвищенням рівня легування і міцності сталі необхідність проведення повної термічної обробки зростає.
Необхідно знати, що повна термічна обробка рекомендується в обмежених випадках, бо її проведення є набагато складнішим за відпускання, а для крупногабаритних виробів через відсутність обладнання стає зовсім неможливим. Цей вид термообробки призначається після зварювання з великим тепловкладенням, наприклад, після електрошлакового.
Труднощі проведення повної термообробки полягають в слідуючому: 1) треба мати унікальне пічне обладнання з температурою нагріву 1000-1100°С; 2) впровадження місцевої термообробки зварних швів призводить до виникнення в основному металі широких розміцнених ділянок, які нагріваються до 700-800°С; 3) термічна обробка із швидким охолодженням під час загартування або нормалізації може призвести до жолоблення конструкції або деталі.
