2. Питання складоподілу в методиці навчання грамоти

У сучасній методиці навчання грамоти прийнято принцип складового (позиційного) читання. Це пов’язано з тим, що в українській мові звуковий зміст літери виявляється лише в поєднанні з іншими літерами, а тому о буквене читання постійно призводило б до помилок. Методично правильним є із самого початку роботи над технікою читання орієнтувати дітей на відкритий склад як одиницю читання.

Тому великого значення для вирішення методичних питань навчання дітей грамоти набуває складоподіл. Склад з точки зору творення являє собою декілька звуків (або один звук), які вимовляються одним поштовхом видихуваного повітря. Основним звуком у кожному складі є голосний, саме він утворює склад. Тому голосні звуки і називають о буквенеими. У сучасній українській мові є склади лише з одного голосного (о-се-ля), але найчастіше складом є сполучення голосного з одним приголосним (по-ле), двома приголосними (кни-га, зо-шит), трьома й чотирма приголосними звуками (е-ле-ктри-чний, ше-фство) та ін.

Типи складів розрізняють за початковими та кінцевими звуками: відкритий склад закінчується голосним звуком (ви-гра-ти): закритий склад закінчується приголосним звуком (рік, най-мен-ший). Найпростішими складами є ті, що утворені з одного голосного або із сполучення (злиття) приголосного з голосним, наприклад: о-ко, дже-ре-ло. Поділ таких слів на склади не становить для дітей жодних труднощів

При поділі слів зі збігом приголосних звуків на склади слід керуватися основною особливістю українського складоподілу – тяжінням до відкритого складу: при збігу приголосних межа між складами проходить після голосного перед приголосним (рі- чка, о-стру-ля, ли-сто-чки тощо. Відповідно до цього більшість складів у словах української мови відкриті. Саме такий підхід до складоподілу потрібно виробляти у дітей.

Для розуміння наукових засад методики навчання грамоти важливо розкрити суть позиційного принципу читання. Цей принцип полягає в тому, що окремо взята буква приголосного звука не може бути прочитаною, оскільки невідомо, твердо чи м’яко слід його вимовити. Для цього необхідно врахувати наступну літеру голосного звука. Як тільки поряд із буквою приголосного з’являється буква голосного звука, утворюється склад, який можна прочитати (ба, бо, бі, бо і т.д.). Отже, одиницею читання є прямий склад, склад-злиття типу Пгабо П’Г.

Оскільки в українській мові звуковий зміст літери виявляється лише в поєднанні з іншими літерами, то о буквене читання постійно призводило б до помилок у читанні. Тому в сучасній методиці навчання грамоти прийнято принцип складового (позиційного) читання. Із самого початку роботи над технікою читання діти орієнтуються на відкритий склад як на одиницю читання.

3. Педагогічні основи навчання дітей грамоти.

Навчання, яке готує дітей до читання й письма, формує навички читання й письма, базується на відомих дидактичних принципах навчання, таких як: науковості, доступності, систематичності, послідовності, наочності, свідомості й активності засвоєння знань дітьми, індивідуального підходу до них. Слід зазначити, що в методиці навчання дітей грамоти деякі традиційні дидактичні принципи починають трактуватися по-іншому, мають свої особливості.

Науковість та доступність навчання. У навчальному дошкільному закладі дітям повідомляють елементарні, але достовірні відомості про речення, слово, склад, звук, виходячи із сучасної наукової характеристики цих елементів мови. Джерелом початкових лінгвістичних знань дітей слугують пояснення, розповіді педагога. Доступність навчання досягається також добором форм і прийомів навчання. З урахуванням вікових особливостей п’яти-шестирічних дітей у процесі пізнання ними елементів мови перевага надається спостереженням над мовними явищами, грі, моделюванню речень, слів, складів шляхом використання спеціальних символів для їх графічного позначення.

Реалізація принципів свідомості та активності досягається практичним характером навчання, у процесі якого дошкільники вчаться порівнювати мовні та мовленнєві факти (речення. слова, звуки), роблять під керівництвом педагога «відкриття», доходять певних висновків, узагальнень.

Свідомість засвоєння знань про мову багато в чому залежить від змістовності завдань, від того, як діти вміють слухати і чути педагога, точно виконувати його вказівки, інструкції, а також від уміння розповісти, чого і як вони вчились.

Активне і свідоме засвоєння дітьми програмового матеріалу можливе за таких умов:

- матеріалізація структури слова, складу, речення, а також графічні дії із зображенням речення, слова, складу і звука;

- раціональний відбір програмових завдань; зміна видів діяльності; використання наочного матеріалу; включення завдань на використання раніше засвоєних знань;

- організація самоконтролю;

- виконання завдань на порівняння мовних фактів (артикуляції, звучання, звукового складу слів, складів);

- організація елементарної пошукової діяльності в процесі спостережень над звуками мовлення (вимова голосних, твердих і м’яких приголосних, наголошеного складу у слові)), навчання дітей робити на цій основі висновки, узагальнення.

Наочність навчання. На заняттях з навчання грамоти педагог використовує засоби наочності не тільки і не стільки з метою ілюстрування, а частіше як засіб фіксації ознак мовних одиниць, явищ, їх наявних зв’язків і відношень. Наочність у навчанні грамоти (читати і писати) – це показ дітям елементів усного мовлення. Педагог демонструє наголошений (ненаголошений) склад, твердість (м’якість) приголосного, наявність (відсутність) того чи іншого звука у слові тощо. А тому наочністю може слугувати і мовлення педагога, і мовлення дітей, дидактичні оповідання, казки, вірші тощо. Мовна наочність не виключає використання ілюстративної, образотворчої (репродукції, картинки, схеми), а також предметної (іграшки, фішки, палички, смужки тощо) наочності.

Отже, успіх організації навчання дітей п’яти-шести років грамоти залежить від того, наскільки педагог володіє лінгвістичними знаннями, як він ураховує вимоги сучасної психолого-педагогічної науки до організації навально-виховного процесу в дошкільному закладі або початковій школі.