Провідні принципи сучасного звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти
Провідним принципом навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом є вимога йти від звука до букви, від спостереження за вимовою звука до ознайомлення зі способом позначення його буквою. Суть цього принципу полягає в тому, що перед ознайомленням дитини з певною буквою потрібно навчити її виконувати аналітичні і синтетичні дії з тим звуком (звуками), що позначаються на письмі цією буквою: правильно вимовляти, впізнавати в різних позиціях слів (на початку, в середині і в кінці), виділяти зі слів, складів, сполучати з іншими звуками в склади.
У сучасній методиці навчання грамоти принцип «від звука до букви» реалізується двома шляхами. Перший - введення відповідного добуквеного періоду, впродовж якого діти оперують виключно одиницями усного мовлення, в тому числі і звуками, другий - забезпечення структури заняття на вивчення нової букви, яка передбачає, що до ознайомлення з новою буквою діти виконують цілу низку аналітичних та синтетичних дій зі звуком, який цієї буквою позначається. Для дітей дошкільного віку добуквений період триває практично три роки, починаючи з другої молодшої групи ДНЗ.
Другим важливим принципом, на якому ґрунтується сучасний метод навчання грамоти, є одночасно-паралельне опрацювання парних твердих і м’яких приголосних звуків, згідно з яким ізольовану букву приголосного звука не можна прочитати, оскільки вона може позначати парні твердий і м’який приголосні. Паралельна робота з твердими і м’якими звуками, що позначаються однією й тією ж буквою, сприяє розвитку в дітей орієнтації на букву голосного звука у складі, тобто усвідомленню складового принципу українського письма. А звідси й початкова навичка читання ґрунтується на сприйнятті цілої одиниці читання – злиття приголосного з голосним, яке паралельно трапляється у двох варіантах: твердий приголосний + голосний, м’який приголосний + голосний.
Наступним важливим принципом сучасного методу навчання грамоти є забезпечення складового читання вже на початку ознайомлення з кожною новою літерою, що позначає приголосний звук. Злите промовляння дитиною сполучення приголосного з голосним забезпечує правильне читання дво -, трискладових слів типу: мама, літо, сорока. Щоб допомогти дитині прочитати слова ускладненої структури ( на початковому етапі), науковцями запропоновані додаткові одиниці читання – частини складу, а саме:
- буква на позначення складу з одного голосного звука ( око, Іра);
- злиття приголосного (твердого або м’якого) з голосним, що може збігатися зі складом (мама, липа) або становити його частину ( рак, крупа);
- решта букв у структурі складу на позначення приголосних звуків, що стоять за межами злиття, причитуються до нього. Спосіб читання слова за таким методом можна зобразити так: к-ра-н, су-м-ка, Ми-ко-л-ка.
Отже, на початковому етапі прочитування будь-якого слова зводиться до виділення злиттів «пг», «п’г» і вимови окремих приголосних звуків, позначених буквами, що стоять за межами відкритого складу, тобто прилягають до злиття. Практично, вміючи побачити в структурі слова злиття, дитина зможе прочитати будь-яке за складністю слово. Спосіб читання дітьми не по складах, а по названих одиницях читання повністю відповідає природному вимовлянню слова в повільному темпі і, на думку М.Вашуленка, не ускладнює сприйняття лексичного значення слова, створює надійне підґрунтя для оволодіння грамотним письмом.
У процесі навчання дітей читати їх ознайомлюють із алфавітною назвою букви і вчать правильно називати звуки, які позначаються нею. Наприклад, буква «ен» у слові несе позначає звук [н], а в слові ніс – [н’]. Порядок вивчення букв визначено з урахуванням їх частотності в українському писемному мовленні, зокрема в художніх творах дитячої літератури. Це дає можливість уже на перших заняттях запропонувати дітям для читання значну кількість різноманітних слів, доступних для їхнього розуміння.
Оволодіння читанням і письмом як двома взаємопов’язаними видами мовленнєвої діяльності у навчання грамоти здійснюється в основному паралельно. Цьому певною мірою сприяє і той факт, що читання слів з опорою на більш роздрібнені одиниці помітно збігається зі способом письма на початковому етапі навчання грамоти. Під письмом тут треба розуміти будь-який спосіб позначення буквами слова, сприйнятого на слух: викладання розрізною азбукою, письмо літерами друкованого шрифту, рукописні зображення слів.
Звуковий аналітико-синтетичний метод навчання грамоти ґрунтується на застосуванні низки спеціальних прийомів звукового аналізу та синтезу, які сприяють усвідомленому оволодінню дітьми процесом читання. Щоб забезпечити у процесі навчання грамоти реалізацію принципу взаємозв’язку звукового аналізу й синтезу, педагог має знати ці прийоми і професійно застосовувати їх у практиці проведення занять із дошкільниками та молодшими школярами. Характеристику цих прийомів подано в працях М.Вашуленка.
До прийомів звукового аналізу відносяться наступні:
1. Підкреслене вимовляння одного із звуків у слові. Виділення звука за допомогою цього прийому здійснюється як силою голосу, так і протяжністю вимови. Цей прийом використовується для виділення голосних, особливо тоді, коли вони є окремими складами (а-ку-ла), а також приголосних, що знаходяться за межами злиття типу «приголосний + голосний» (ліс, горіх).
До цього прийому відноситься також прийом домовляння звука до розпочатого педагогом слова. При цьому вихователь або вчитель може використовувати наочність, наприклад, дітям показується малюнок сома, вихователь вимовляє со …, а діти доповнюють –м.
2. Упізнавання й виділення найчастіше вживаного звука зі слів вірша, скоромовки, потішки.
3. Виділення звука на основі словесного опису та спостереження за його артикуляцією. Такий прийом найбільш доцільний під час вивчення звуків, артикуляція яких добре піддається аналізу. Наприклад, педагог характеризує виучуваний звук так: «Під час вимови цього звука губи міцно стискаються, повітря ніби прориває їх. Упізнай цей звук у словах дуб, зуб, гриб». Цінність цього прийому в його економності, концентрації уваги на істотних ознаках звука, які добре сприймаються різними аналізаторами – кінестетичним (мовленнєворуховим), слуховим, зоровим.
4. Зіставлення слів або злиттів звуків з метою виділення однакового звука. Ці звуки можуть розташовуватися на початку слова (сом-сон), в середині (коза-коса), в кінці (рак-мак). Зазначений прийом можна використовувати також під час зіставлення злиттів типу «пг» - п’г» ( ри-рі, ру-рю). Наприклад, педагог запитує дітей: «Який звук однаковий у цих злиттях: ка, ко, ку, ке, ки?» або «Який звук однаковий у словах мак, рак, так, сік?».
Під звуковим аналізом необхідно розуміти не тільки уміння дитини виділити той чи інший звук із слова, здатність почути його, впізнати в інших словах, але й самостійно дібрати слова з певним звуком. Тому до прийомів звукового аналізу можна віднести і такі.
5. Упізнавання певного звука в названих педагогом словах, визначення його позиції в слові (на початку, в середині, в кінці). Добираючи матеріал для такого завдання, педагог має пам’ятати, що слід охопити слова різних частин мови і обов’язково включити кілька так званих провокаційних слів, у яких виучуваного звука (звуків) узагалі немає. Наприклад, пропонуючи дітям упізнати звуки [л], [л’], педагог промовляє слова лото, літо, легкий, малий, віл, вільха, вікно, малювати, весело, кленовий, яблуко, трусити, лікувати. Це посилює слухову увагу дітей, загострює їх мовленнєвий слух, забезпечує осмислений характер виконання як дошкільниками, так і учнями 1 класу аналітичних звукових вправ.
6. Самостійний добір дітьми слів із виучуваним звуком. Цей прийом звукового аналізу також потребує свідомого ставлення до фонетичної структури слова. Виконання дошкільниками такої вправи пов’язане зі значними труднощами, обумовленими, з одного боку, порівняно невеликим словниковим запасом, а з іншого – невмінням користуватися ним. Тому педагогові слід подбати про активізацію дитячого словника. З цією метою можна використати предметні малюнки, сюжетні картини, іграшки тощо. Полегшити виконання завдань на добір слів із певним звуком можна, запропонувавши дітям лексичну тему. Це сприятиме систематизації словника їхнього мовлення, закріпленню низки логічних понять. Наприклад: У назвах яких птахів є звук [с],[с’] або У назвах яких квітів є звуки [л], [л’]?
Розглянуті прийоми звукового аналізу мають місце як на уроках у добукварний період, так під час виділення і закріплення нового звука (звуків) на етапі підготовки до ознайомлення з новою буквою на уроках у букварний період навчання першокласників грамоти.
До прийомів звукового синтезу без опори на букву відносяться такі:
1. Утворення складів із 2-3 звуків. наприклад: «Утворити склад із таких звуків: [н] [а]– на, [з] [о] – зо, [c’] [о] – сьо, [т],[р], [а], - тра, [к],[р],[и] – кри, [м] [р’] [і]- мрі. Треба взяти до уваги, що утворювані склади можуть бути частинами реальних слів. У такому випадку наступним завданням після утворення кожного складу є добір дітьми різних слів із цим складом (кри – крило, крилатий, крижина, криниця та ін.).
2. Утворення складів приголосного з усіма голосними або голосного з усіма приголосними. Наприклад зі звуками [л] , [л‘] –[ла], [ло], [лу], [ле], [ли] та [л’а], [л’о], [л’у], [л’е], [л’і].
3. Добір подібного до названого складу, але з м’яким приголосним : на (ня), ло (льо), ту (тю) кру (крю) і навпаки, до названого складу з м’яким приголосним дібрати подібний з твердим приголосним: лє (ле), зя (за), клю (клу) дзьо (дзо) тощо.
4. Утворення обернених складів з голосним звуком та різними приголосними – твердими і м’якими ( п’ятирічкам дається зразок такого утворення). Наприклад, зі звуком [а]- (ар, ат, ан, ас, аль, ань ).
5. Утворення сполучення звуків, подібних до заданого, але з іншими приголосними. Наприклад: «Яке сполучення звуків вийде, якщо поміняти у сполученні ово приголосний [в] на інший?» (оро, осо, оно, око, оньо, ольо).
6
.
Співвіднесення звукової схеми і
предметного малюнка. Наприклад, від
дитини вимагається з’єднати лінією
малюнок тварини (заєць, вовк, лисиця) з
відповідною схемою звукової будови
слова ; ;
У групі прийомів звукового синтезу виділяються прийоми, спрямовані на утворення дітьми слів. Це сприяє активізації й збагаченню словника, закріпленню умінь звукового аналізу та готує дітей до усвідомленого засвоєння прийомів злитого прочитування слів із збігом приголосних.
Приклади синтетичних вправ, спрямованих на утворення і злите вимовляння слів:
1. Додавання звука, щоб утворилось слово. Наприклад: «До поданих звуків додати звук [м] і назвати слово, яке утворилося» ( та(м), со(м), Кри(м). Нарощувати звук можна і на початку звукосполук, наприклад: м-ак, с-ік, р-ак.
3. Додавання до слова звука, щоб утворилося нове слово. наприклад: «До поданих слів додайте звук і назвіть нове слово, яке утворилось» (рука-в, коса-р, рано-к, коло-с).
4. Утворення слова зі звуків шляхом переставляння їх місцями. Наприклад: «Утворити слово зі звуків [р,с,и], переставивши їх місцями» (сир, рис).
5. Додавання складу, щоб вийшло слово. Наприклад: «До складу ко додати інший склад, щоб вийшло слово» (ко-са, ко-ра, ко-за, ко-пав, ко-ло).
6. Комбінаторна вправа: утворення іншого слова із звуків конкретного слова. Наприклад: «Яке слово можна утворити із звуків слова сир?» ( рис).
У букварний період навчання грамоти в 1 класі звукові вправи синтетичного характеру органічно поєднуються з буквеними. Частина таких вправ зі словами, поданими в аналітико-синтетичній формі та в колонках, виконується безпосередньо під час роботи за букварем, а частина розрахована на те, щоб діти виконували різноманітні дії з розрізною азбукою. Усі ці вправи спрямовані на формування й удосконалення навички читання, водночас вони є першими кроками в оволодінні учнями письмом.
Сучасна методика навчання грамоти оперує такими звуковими синтетичними вправами, здійснювана з опорою на букви:
Робота з різними складовими таблицями, яка сприяє безпосередньому утворенню (синтезуванню) дітьми складів із відомих їм букв. Форма, зміст і повнота цих таблиць можуть бути різними залежно від етапу навчання грамоти, теми уроку та поставленої мети.
Використання складових таблиць має місце під час організації як індивідуальної роботи учнів-першокласників, так і колективної, зокрема на етапі закріплення звукового значення вивчених букв.
2. Побудова слів із розрізнених складів. Дітям пропонуються картки, на яких записані різноманітні склади, а діти складають із них слова. Наприклад, з набору складів си, но, ли, ко можна побудувати такі слова: коса, косили, носили; а з набору складів ли, мо, ву, ки, ни – лимони, вулики тощо.
3.Читання слів за подібністю. Дітям пропонуються слова, які за звуковим і буквеним складом мають багато спільного. Їх можна розташувати в колонках або подавати в аналітико-синтетичній формі:
М
АМА
НІ ЛА
КА
М АМУ ЛІ С ЛИ ПА МА ЛИНА
М АМИ НА МА
МАМІ ВА
4. Нарощування букв, складів на початку і в кінці слова. Наприклад: рак – грак; коса-косар – косарка.
5. Усічення слів (відкидання, як правило, кінцевих букв), що призводить до утворення слова ускладненої графічної структури, яке діти успішно прочитують з опорою на попередні слова. Наприклад: листи – лист, брати – брат.
6. Утворення слів із поданих букв. Наприклад: «Утворити з поданих букв усі можливі слова прочитати їх» ( а к л е н о б і – клен, білка, небо,біле, лак). Подібне завдання можна організувати у формі гри-змагання «Хто більше складе слів».
7. Читання анаграм. Анаграмою називається слово, утворене шляхом перестановки букв іншого слова (вікно - вінок).
8. Формуванню в дітей динамічних за характером синтетичних дій сприяють ігри з буквами та складовим лото, ігри-змагання у складанні якнайбільшої кількості слів.
Виконання дітьми описаних аналітичних і синтетичних вправ протягом усього періоду навчання грамоти є основою для вироблення у них правильних уявлень про звукову і графічну системи рідної мови у їх взаємозв’язку, сприяє формуванню навички читання, складає грунт для орфографічно правильного письма.