Тема 29 основи районного розпланування сільських населених місць.

План

3.29.1.Основи районного розпланування сільських населених місць. Загальні положення.

3.29.2.Принципи розпланування сільських населених місць.

3.29.1. Загальні положення.

Проект районного розпланування розробляють на пять років (першочергові заходи) й на перспективу (10— 20 років). Він складається з графічної частини і пояснювальної записки.

Затверджений проект районного розпланування визначає розміщення виробничих комплексів, центральних населених пунктів; використання земель; принципи розпланування й забудови сільських населених місць; проекти енергопостачання, інженерного обладнання та благоустрій території.

У розробці проекту беруть участь фахівці найрізноманітніших профілів: архітектори, будівельники, економісти, шляховики, агрономи, землевпорядники, ветеринари та інші..

3 29.2.Принципи розпланування сільських населених місць.

Завданням розпланувальних сільських населених місць є створення найсприятливіших умов праці, побуту і відпочинку населення. Звичайно сільські населені пункти включають центральні селища, що є адміністративними, господарськими й культурними центрами , допоміжні селища виробничих підрозділів (відділків і бригад); польові стани для сезонного проживання змінного і обслуговуючого персоналу при зернових або тваринницьких господарствах.

Основні принципи розпланування сільських населених місць полягають у чіткому поділі їхньої території на житлову і виробничу зони. Зведення будівель і споруд має передбачатись з індустріальних збірних конструкцій з максимальним використанням місцевих будівельних .матеріалів.

Треба прагнути до максимального збереження існуючого рельєфу місцевості й зелених насаджень, а також здійснення заходів для охорони навко-

лишнього середовища від забруднення виробничими викидами і стоками.

Особливу увагу приділяють розміщенню закладів Культурно-побутового призначення.

При проектуванні треба враховувати рівень інженерного обладнання і благоустрою, які забезпечують сприятливі умови для проживання населення та його виробничої діяльності. .

Житлова зона залежно від величини селища розміщується единим комплексом або кількома масивами, обєднаними громадським центром. Забудова може бути квартальна (для малоповерхових будинків з присадибними ділянками) або групова (для блокованих і секційних двоповерхових будників).

Виробнича зона відносно житлової розміщується з підвітряного боку і їх відокремлює санітарно-захисна смуга 50— 100 м завширшки.

Запитання для самоперевірки

1 Визначення проекту районного розпланування та його складові частини.

2 Основні принципи розпланування сільських населених місць.

Лекція №19

Іу. .Будівництво в особливих геофізичних умовах.

Тема 4.30. Будівництво в сейсмічних районах

План.

4.30.1. Загальні положення.

4.30.2. Сейсмостійкість будівель. Особливості об’ємно-розпланувальних і конструктивних вирішень.

4.30.1 Загальні положення

Під особливими геофізичними умовами будівництва розуміють такі, при яких у процесі проектування, будівництва і експлуатації враховують додаткові впливи, які можуть спричинити недопустимі деформації, що можуть призвести навіть до руйнування будівель або погіршують їхні санітарно-гігієнічні якості. Одним із найпоширенішим впливів є сейсмічний, що виникає внаслідок землетрусів.

Землетрусом називаються пружні коливання земної кори, спричинені здебільшого тектонічними процесами в її товщі, часто пов'язані з виверженням вулканів або обвалами стелі підземних карстових порід. Силу землетрусу оцінюють у балах. В ряді країн прийнято 12-бальну шкалу. Землетруси інтенсивністю до 6 балів особливих пошкоджень будівлям і спорудам не завдають. У них можуть виникнути окремі тріщини, найчастіше в опоряджувальних шарах.

При землетрусі 6 балів, який вважають уже сильным, можуть статись руйнування штукатурки, виникнути тріщини в захисних конструкціях, але, як правило, не небезпечного характеру. Небезпечні землетруси силою 7 і вище балів при яких бувають значні пошкодження будівель та обвали.

В результаті землетрусу спостерігаються руйнування порід і в

При проектуванні сейсмічність пункту будівництва визначають за нормами або за картами сейсмічності, після чого на підставі СНиП П-7-81 «Строительство в сейсмических районах» визначають рзрахункову сейсмостійкість для будівлі яку проектують. Залежно від призначення будівлі, її значущості, кількості поверхів у ній та кількості людей, що перебувають у ній, розрахункова сейсмічність може дорівнювати, бути більшою чи меншою від розрахункової.