Професійний психолог як вчений-дослідник

Психологічні проблеми пронизують все наше життя, тобто психолог може знайти собі застосування практично у всіх сферах життєдіяльності людини і не лише людини (як відомо, психологи вивчають життя тварин, птахів, риб, мікроорганізмів, цілісних екологічних систем тощо). Але тут відразу ж виникають запитання: хто визначає, якими проблемами повинен займатися психолог, а якими – не повинен (інакше виходить, що всі проблеми, пов'язані з людиною, повинні вирішувати тільки психологи, а в інших професіях потреба просто відпадає).

Інше питання: як психолог повинен вирішувати наявні психологічні проблеми, чи тільки він сам визначає форми, методи і умови своєї праці?

Щоб внести деяку ясність в аналогічні запитання, В.І. Слободчиков і Е.І. Ісаєв виділяють два розуміння «практичної психології»:

1) практична психологія як «прикладна дисципліна», особливістю якої є «орієнтація на академічну дослідницьку психологію природничого типу»;

2) практична психологія як «особлива психологічна практика», де головна орієнтація не на дослідження психіки, а на роботу з психікою.

Підсумовуючи можна додати, наступне: «прикладна психологія» навіть за своєю назвою зорієнтована на допомогу у розв’язанні тих завдань, які вже були поставлені перед психологом його «замовниками», наприклад, керівництвом закладу освіти, підприємства. Тут психолог допомагає іншим фахівцям краще виконувати свої функції. За такого розуміння психолог справді може реалізувати себе у різноманітніших сферах життя суспільства та окремої людини.

Можна виділити наступний перелік сфер, де психолог може знайти для себе місце:

1. Космічна психологія, де психолог може досліджувати і формувати готовність майбутніх космонавтів до виконання своїх польотів, а також розробляти рекомендації для оптимізації підготовки космонавтів, наданню медико-психологічної реабілітації після польотів і т.д.

2. Авіаційна психологія, спрясована на оптимізацію психологічних умов роботи пілотів, диспетчерів аеропортів та інших працівників льотних служб.

3. Індустріальна (виробнича) психологія і близька до неї психологія управління (організаційна психологія). Теоретично можливо виділити напрями практичної психології за кожною галуззю виробництва (будівельна психологія, металургійна психологія і т.д.). Іноді як окрему сферу виділяють психологію менеджменту, психологію підприємницької діяльності і т.д.

4. Медична психологія і патопсихологія, де одним з важливих аспекті є побудова стосунків психологів з медиками. Правда, традиційно в даному напрямі психології більше уваги приділяється дослідженню самих хворих.

5. Педагогічна психологія (психологічні особливості освіти дітей, і дорослих, а також проблеми безперервної і випереджаючої професійної освіти). Як один з варіантів педагогічної психології виділяють дошкільну і шкільну психологію.

6. Юридична психологія, перед якою постають особливо складні проблеми в умовах реально не «правової держави», зараженої ідеєю корупції й вседозволеності (в тому числі і в сфері самих правоохоронних органів).

7. Психологія туризму і організації дозвілля.

8. Спортивна психологія.

9. Психологія масових комунікацій і реклами.

10. Політична психологія, де психолог останнім часом виявляється необхідний у різних планах, в тому числі в організації виборчих компаній і міжпартійної політичної боротьби.

11. Військова психологія, де діяльність психолога вельми багатоманітна, у тому числі у зв'язку з подіями, що відбуваються в «гарячих точках», і необхідністю підготовки бійців до діяльності в екстремальних ситуаціях і психологічній допомозі їм в період і після закінчення служби.

У всіх цих та інших випадках психологу доводиться, з одного боку, не втрачати свій специфічний предмет (психіку, особистість людини), а з другого боку, враховувати специфіку роботи у тій галузі, яку він обслуговує. Виходячи з цього, психолог-прикладник з часом змушений все більше й більше досліджувати, а в ряді випадків і включатися в те виробниче середовище, де він намагається оптимізувати колективну діяльність працівників. Таким чином, він фактично сам поступово перетворюється на невід'ємного учасника виробничого процесу і стає реальним членом даного трудового колективу (оскільки без нього колектив вже не зможе ефективно працювати). Саме тому психологів все частіше запрошують на роботу (постійну роботу) у різні фірми та організації. Психолог, що працює в організації, визначає стратегічні задачі, як правило, не сам, але він самостійно ставить перед собою та реалізує тактичні та оперативні задачі.

У великих організаціях звичайно працює не один, а декілька психологів. Крім того, у вирішенні складних проблем (пов'язаних, наприклад, з реорганізацією фірми) до роботи звичайно підключаються як власні психологи (внутрішні консультанти), так і запрошені (зовнішні консультанти). Все це дозволяє спільно (разом з достатньо досвідченим керівництвом) адекватно ставити завдання організації та вирішувати їх. Проте залишається проблема «грамотного замовника», оскільки й у досвідчених керівників зустрічається іноді й деяка упередженість, недовіра до психологів. Тому реально психологу-прикладнику іноді доводиться брати на себе велику відповідальність та самому заявляти про стратегічні проблеми та мету своєї роботи, одночасно формуючи і психологічну культуру у своїх начальників – виробників і замовників.

Дещо інша картина є, коли ми говоримо про практичну психологію як «особливу психологічну практику». Тут психолог звичайно працює з клієнтами, які більшою мірою довіряються психологу як фахівцю. У цих випадках психолог самостійно ставить перед собою і стратегічні задачі (клієнт значною мірою довіряє йому у цьому), і тактичні, конкретні, оперативні задачі дослідження і втручання в ситуацію даного клієнта.

В якомусь значенні відповідальність такої роботи у психолога вище, ніж у випадках розв’язання прикладних задач, оскільки психолог більшою мірою виступає суб'єктом власної діяльності.

Практична психологія галузь, яка спеціально виділяється психологами, потребує особливого наукового обгрунтовування. Через ряд об'єктивних обставин (тоталітарний режим і, як наслідок, гоніння на практичну психологію, прагнення у свій час замінити предмет психологічної науки предметом рефлексології і фізіології тощо) у вітчизняній практичній психології до теперішнього часу можна зафіксувати серйозне її відставання від практичної психології у західних країнах. Вітчизняна психологія тривалий час була академічною наукою, що займалася теоретичними та експериментальними дослідженнями, але не розв’язанням реальних психологічних проблем конкретних людей.

Майже всі вітчизняні школи практичної психології спираються на теоретичні концепції, що прийшли до нас із заходу, та і самі форми психологічної роботи у більшості випадків дотепер є модифікаціями зарубіжних моделей. Проте багато форм практичної психологічної роботи зародилися саме в нашій країні. До 1917 року в Росії та Україні, яка входила до її складу (окрім Західної України). У 20-30 рр. ХХ ст. практична психологія мала власні традиції. Можна, стверджувати, що тоді активно використовувалися елементи методів практичної психології. Йдеться, перш за все, про своєрідний «психотехнічний бум» перших післяреволюційних десятиріч, коли вивчалися і впроваджувалися у практику методи профвідбору і профконсультацій, психологічної раціоналізації професійної освіти, створювалися спеціальні тренажери і розроблялися прийоми психологічного впливу на групу. Були створені перші ділові ігри, що стали набагато пізніше складовими елементами багатьох тренінгів.

Іншим напрямом, що реалізовував психологічні методи в соціальній практикі, виступила педологія, що виникла в США і широко розповсюдилася в Західній Європі та Росії (буквальний переклад - наука про дитину), що проповідувала комплексний - засобами різних наук - підхід до дитини і претендуюча на роль «меганауки». Вітчизняні педологічні лабораторії і секції цілком у дусі часу намагалися розробляти методи і прийоми діагностики і розвитку окремих дітей і шкільних колективів відповідно до ідей формування нової людини.

Багато виховних систем тих років буквально насичені прикладами використання психотехнологій, які виявилися згодом необхідними (правда, в декілька іншій формі) у психологічній практикі Заходу. Яскравою ілюстрацією до сказаного служить цілий ряд методик, які застосовувалися у груповій роботі з безпритульними А. С. Макаренко. (Аналіз розробленої значно пізніше «комунівської методики» дозволяє легко виділити у ній елементи ефективних методів психологічної дії. Не випадково на досвід А. С. Макаренко посилався і багато звідти запозичив творець провідної російської психотерапевтичної школи В. Н. Мясіщев.

В даний час практична психологія може розглядатися не тільки як сфера застосування психологічних знань, не тільки як психологічна практика і спосіб перевірки умоглядних психологічних моделей, але і як нова галузь психологічної науки, яка розвивається, що має свій предмет вивчення і здобутки. В якості прикладів виступають, на нашу думку, принципи, методи і форми психологічної допомоги, психологічної підтримки, психологічного сприяння і психологічного супроводу розвитку людини. Дослідники (Н.В.Чижнєва, О.Г.Панок, К.В.Васькович та ін) предметом практичної психології вважають індивідуальність, неповторність людини і конкретних обставин її життя. «При цьому практична психологія ставить своїм завданням не тільки вивчення індивідуальності людини, але і обгрунтування впливу на неї з метою прояву можливостей людини». Через новизну даної галузі остаточне визначення предмету практичної психології є справою найближчого майбутнього.