Психологічний тренінг як метод практичної психології

Тренінгові групи – це спеціально створені малі групи, учасники яких за сприяння ведучого-психолога включаються у своєрідний ритм інтенсивного спілкування, зорієнтований на надання допомоги кожному членові групи в вирішенні різних психологічних проблем самовдосконалення, у розвитку самосвідомості тощо.

Груповий психологічний тренінг - це сукупність активних методів практичної психології, які використовуються з метою формування навичок самопізнання та саморозвитку. Тренінгові методи можуть застосовуватися як в межах клінічної психотерапії у лікуванні неврозів, алкоголізму та деяких соматичних захворювань, так і в роботі з психічно здоровими людьми, що мають психологічні проблеми, з метою надання їм допомоги в саморозвитку.

Розширення сфер застосування цього методу зв'язано, перш за все, із збільшенням діапазону цілей, значно ширшого в порівнянні з цілями, що раніше визначалися (розвиток компетентності у спілкуванні). Так, цілями спеціально організованих тренінгів стають особистісне зростання, навчання новим психологічним технологіям або відпрацювання нових поведінкових патернів (способів поведінки).

Специфічними властивостями тренінгів, що дозволяють виділяти їх серед інших методів практичної психології, є дотримання ряду принципів групової роботи:

• спрямованість на психологічну допомогу учасникам групи в саморозвитку. При цьому така допомога виходить не тільки (а деколи і не стільки) від ведучого, скільки від самих учасників;

• наявність більш-менш постійної групи (звичайно від 7 до 15 осіб), що періодично збирається на зустрічі або працюють безперервно протягом двох-п`яти днів (так звані групи-марафони);

• певна просторова організація (частіше - це робота у зручному ізольованому приміщенні, де учасники велику частину часу проводять у своєму колі);

• акцент на стосунках між учасниками групи, які розвиваються і аналізуються в ситуації «тут і тепер»;

• використання активних методів групової роботи;

• об'єктивування суб'єктивних відчуттів і емоцій учасників групи щодо один одного, вербалізація рефлексії;

• атмосфера розкутості і свободи спілкування між учасниками, клімат психологічної безпеки.

Тренінги, будучи формою практичної психологічної роботи, завжди відображають своїм змістом певну парадигму того напряму, поглядів якого дотримується психолог, керівник тренінгового заняття. Таких парадигм можна виділити декілька:

1. Тренінг як своєрідна форма тренування, за якої жорсткими маніпулятивними прийомами з допомогою позитивного підкріплення формуються потрібні способи поведінки, а за допомогою негативного підкріплення блокуються шкідливі, непотрібні, на думку ведучого;

2. Тренінг як тренування, в результаті якого відбувається формування і відпрацювання умінь і навичок ефективної та адекватної поведінки;

3. Тренінг як форма активного навчання, метою якого є, перш за все, передача психологічних знань, а також розвиток деяких умінь і навичок;

4. Тренінг як метод створення умов для саморозкриття учасників і самостійного пошуку ними способів розв`язання власних психологічних і життєвих проблем.

Наведені парадигми розташовані в списку за степенем зменшення рівня маніпуляції ведучого і зростання усвідомленості учасників групи, відповідальності за те, що відбувається на тренінгу.