
- •Вступ до спеціальності психолог, практичний психолог
- •Розділ і. Загальні засади курсу
- •1.1. Міфи про психологію та психологічну практику
- •Історичні аспекти розвитку і становлення психологічної науки та психологічної практики
- •Психологічна діагностика
- •Р.Іі. Професійна діяльність психолога Про професії і професіоналізм в цілому і про професійну психологію зокрема
- •2.1. Загальне уявлення про професію практичного психолога
- •2.2. Професійна і «любительська» практична психологія
- •Професійний психолог як вчений-дослідник
- •Основні завдання практичної психології
- •Структура та основні розділи практичної психології
- •Психопрофілактика і психогігієна Найважливіші завдання психопрофілактичної роботи
- •Психічне здоров’я як мета діяльності психологічної служби
- •Соціальне замовлення і завдання, що виникають перед практичним психологом при роботі з клієнтом
- •Психологічна допомога, психологічне сприяння, психологічна підтримка і психологічний супровід
- •Психодіагностика як один з напрямів діяльності практичного психолога
- •Класифікація психодіагностичних методів, їх загальна характеристика і психологічне обгрунтовування
- •Загальне уявлення про психокорекцію як напрям практичної психології
- •Загальна характеристика методів і прийомів психокорекції
- •Теоретичні і методологічні основи психологічного консультування
- •Види і методи психологічного консультування
- •Стадії і прийоми консультування
- •Психотерапія в діяльності практичного психолога
- •Основні завдання немедичної психотерапії
- •Коротка характеристика основних психотерапевтичних напрямів
- •Поведінковий підхід
- •Загальне уявлення про групову психотерапію
- •3. Форми практичної психологічної роботи Порівняльний аналіз групової та індивідуальної форм психологічної роботи.
- •Психологічний тренінг як метод практичної психології
- •Основні види тренінгових груп в західній і вітчизняній практичній психології
- •4. Основні сфери діяльності практичних психологів
- •Основні проблеми та завдання психологічної служби у системі освіти
- •Уявлення про практичну психологію бізнесу, реклами і менеджменту
- •Психологічна допомога сім'ям
- •Специфіка психодіагностичної і психокорекційної роботи з сім'ями
- •«Малодоступні» сфери для практичного психолога
- •Деякі загальні питання діяльності практичного психолога Проблема оцінки ефективності діяльності практичного психолога
- •Практичний психолог як творець
- •Основи організації роботи психолога та його взаємодії з суміжними фахівцями
- •1. Основні варіанти розгляду складних психологічних проблем
- •Особливості організації ділових взаємостосунків
- •Проблема формування «команди» психологів-однодумців
- •Проблема самотності і «невизнаного генія» у психології
- •Розвиток особистості психолога у професії
- •1. Проблема «моделі фахівця» та індивідуального стилю діяльності психолога
- •Модель діяльності практичного психолога за Алленом – Абрамовою
- •Основні етапи розвитку психолога-професіонала та «кризи розчарування»
- •Проблема професійних деструкцій у розвитку психолога
- •Розвитку та саморозвитку психолого-професіонала Ідеал «природнього» розвитку психолога. Проблема дилетантизму у психології
- •Ідеал цілеспрямованого навчання та виховання психолога
- •3. Типи і рівні професійного самовизначення як можливі орієнтири саморозвитку психолога
- •5. Інтелігентність як орієнтир професійного і особистого розвитку психолога
- •Етичні проблеми професійного самовизначення психолога
- •Основні варіанти і рівні розгляду етичних проблем у психології
- •2. Головний «етичний парадокс» психології
- •3. Етичні проблеми в науково-дослідній діяльності психолога
- •4. Основні етичні проблеми і «спокуси» практичної психології
- •Оплата психологічних послуг
- •5. Основні етичні принципи в роботі психолога
- •6. Проблема загальнолюдських цінностей в роботі психолога. Головний етичний орієнтир психолога-практика
- •Студент-психолог як суб'єкт навчально-професійної діяльності Про розвиток і саморозвиток: професійне становлення студента як розвиток особистості
- •Особливості підготовки психологів в освітніх установах
- •2. Формальні і змістовні аспекти вищої психологічної освіти
- •3. Соціально-організаційна специфіка навчання у внз
- •4. Особливості побудови взаємостосунків студента-психолога ї з викладачами та адміністрацією факультету
- •5. Особливості міжособистісних стосунків студентів
- •6. Особливості організації дозвілля і позанавчальної діяльності студента
- •Шляхи професійного вдосконалення психолога
- •1. Загальна типологія шляхів професійного вдосконалення психолога
- •2. Спрямованість професійного самовдосконалення психолога.
- •3. «Неформальні шляхи» професійного саморозвитку психологів
- •4. Професійне самовдосконалення психолога після закінчення внз
- •Психологічна служба у системі освіти україни
- •Учитель і шкільна психологічна служба
- •Етичний кодекс психолога
- •І. Відповідальність
- •Іі. Компетентність
- •Ііі. Захист інтересів клієнта
- •Іv. Конфіденційність
- •V. Етичні правила психологічних досліджень
- •VI. Кваліфікована пропаганда психології
- •VII. Професійна кооперація
- •Додаток № 3
- •Товариства психологів України
- •І. Загальні положення
- •Іі. Цілі і завдання Товариства
- •Ііі. Порядок прийому в товариство і умови вибуття з нього
- •Іv. Права і обов’язки членів Товариства
- •V. Керівні органи і структура Товариства
- •Програмний матеріал до вивчення дисципліни
- •Тема 2. Психолог як професійний діяч
- •Тема 3. Зміст діяльності психолога. Психодіагностична функція психолога
- •Тема 4. Психологічна корекція. Психопрофілактика. Розвивальна функція психолога
- •Навчально - тематичний план вивчення дисципліни «Вступ до спеціальності»
- •Словник термінів
- •Список літератури з курсу “Вступ до спеціальності”
Поведінковий підхід
Поведінкові терапевти розглядали неврози та аномалії особистості як прояв виробленої в онтогенезі неадаптивної поведінки. Завдання психотерапії полягає у необхідності формування в людини, яка звернулась за допомогою, оптимальних поведінкових навичок. Це завдання розв’язується з допомогою наступних методів:
• позитивного і негативного підкріплення (спрямованого на розрив небажаного сталого зв'язку між умовним подразником і реакцією і /або заміну їх новим);
• покарання (поєднання неприємної дії з ситуацією, звичайно приємною);
• поєднання стану релаксації з пред'явленням ситуації, що викликає тривогу (систематичної десенсибілізації);
• навчання здійснюється не через організацію власного досвіду клієнта, а через уявлення моделей оптимальної поведінки вікарного навчання (термін «вікарний» означає «заміщаючий»).
Зараз у багатьох країнах, включаючи й Україну, став популярний психотерапевтичний підхід, який отримав назву нейролінгвістичного програмування, який має корені в поведінковому напрямі.
Під нейролінгвістичним програмуванням (НЛП), авторами якого є Р. Бэндлер і Д. Гриндер, розуміють процес моделювання внутрішнього людського досвіду і міжособистісної комунікації шляхом виділення структурних елементів цього процесу. НЛП є синтезом успішних стратегій навчання та використовує методи, які застосовуються кращими психотерапевтами всіх напрямів.
Однією з головних відмінностей НЛП від інших психологічних напрямів є відсутність будь-якого інтересу до процесів комунікації, а натомість - увага до структури процесу: його послідовних кроків програми або внутрішньої дії у найбільш ефективно комунікативних людей. Опис цієї структури здійснюється, спираючись тільки на категорії чуттєвого (сенсорного) досвіду людини, в якому нейролінгвістичні програмісти виділяють три основні модальності - зорову (візуальну), слухову (аудіальну) і рухову (кінестетичну). «Очищення» сенсорних каналів фахівцем-психотерапевтом, що працює у сфері НЛП, є найважливішою умовою адекватного розуміння невербальних відповідей на його запитання. На тій же умові грунтується можливість ефективного використання методів НЛП у всіх інших сферах людської життєдіяльності.
Вивчення структури суб'єктивного досвіду необхідне нейролінгвістичним програмістам для того, щоб допомогти людині змінити свою поведінку. Як вважають Бендлер і Еріндер, практично всі психологічні проблеми виникають у людей через суб'єктивну неможливість вирватися з ланцюгів звичних стереотипів поведінки. У людини в будь-якій ситуації повинно бути не менше трьох можливостей вибору, інакше вона стає рабом однієї-єдиної програми.
Завдяки перепрограмуванню поведінки з допомогою спеціальних психотехнік у людини формується широкий спектр можливостей, з яких вона робить якнайкращий вибір. При цьому безумовна перевага віддається підсвідомому вибору варіантів поведінки. Якщо психологи і психотерапевти інших шкіл формують своє завдання так, щоб допомогти людям в усвідомленні проблеми, причин їх виникнення, і свідомому пошуку шляхів їх вирішення, то нейролінгвістичні програмісти вважають головним вплив на підсвідомість клієнта, обминаючи його свідомість. Тут ставиться завдання змінити стратегію підсвідомості, не вникаючи у зміст проблем даної конкретної людини.
Порівняння основних психотерапевтичних напрямів з деяких важливих показників можна представити у таблиці.
Основні напрями психотерапії
Таблиця
Напрям |
Об'єкт дії |
Причини неврозу або інші психологічні проблеми |
Основний метод |
Основне завдання психотерапії |
Психоаналітичний |
Конфлікт між «воно» і Я, Я і Над-Я, воно і Над-Я. |
Деструктивна дія механізмів психологічного захисту |
Інтерпретація |
Усвідомлення пацієнтом внутрішнього конфлікту |
Екзистенційно-гуманістичний |
Становлення, функціонування і розвиток особистості |
Блокування внутрішньоособистісних ресурсів |
Допомога в самоусвідомленні та особистому зростанні |
Інтеграція адекватного цілісного Я і розширення простору буття |
Поведінковий |
Поведінка |
Неправильне навчання, що призвело до неадаптивної поведінки |
Формування адекватних навичок поведінки |
Навчання новим адекватним способам поведінки |