![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Література..........................................................................................94 вступ
- •Моделі і моделювання
- •1.1 Загальні відомості про моделі і моделювання
- •1.2 Співвідношення між моделлю і оригіналом
- •1.3 Класифікація моделей і моделювання
- •1.4 Комп’ютерна модель і її переваги
- •1.5 Етапи створення комп'ютерної моделі
- •2.1 Поняття подібності
- •2.2 Види подібності
- •2.3 Критерії подібності
- •2.4 Теореми подібності
- •2.5 Аналіз розмірностей
- •3 Математичні моделі
- •3.1 Загальна характеристика математичної моделі
- •3.2 Класифікація математичних моделей
- •3.3 Побудова і аналіз математичних моделей
- •Побудова математичної моделі Перевірка адекватності моделі
- •4 Математичні схеми моделювання систем
- •5 Математична модель електричного ланцюга
- •5.1 Компонентні і топологічні рівняння електричного ланцюга
- •5.2 Матриця головних перетинів і її властивості
- •5.3 Матриця головних перетинів довільної схеми
- •5.4 Формування матриці головних перетинів
- •5.4.1 Формування структурної матриці
- •5.4.2. Отримання матриці головних перетинів
- •5.5 Вектор стану електричного ланцюга
- •5.6 Математична модель лінійного електричного ланцюга
- •5.9 Підготовка даних по електричній моделі для введення в еом
- •6 Імовірнісне моделювання
- •6.1 Метод статистичних випробувань
- •6.2 Генератори випадкових чисел
- •6.3 Моделювання випадкових подій та дискретних величин
- •6.5 Моделювання випадкових процесів
- •7 Прийняття рішень за результатами моделювання.
- •7.1 Відображення результатів моделювання
- •7.2 Методи прийняття рішень
- •7.3 Прийняття рішень щодо удосконалення систем
2.1 Поняття подібності
2.1.1 Геометрична noдібність
Проста геометрична подібність є найпростішим випадком подібності, яка полягає в наявності певних масштабних співвідношень вигляду
(2.1)
для параметрів схожих елементів (довжин сторін, кутів і тому подібне) геометричних фігур А і В, які порівнюються. Іншими словами, багатокутники з однаковою кількістю сторін геометрично подібні, якщо в них однакові кути і пропорційні відповідні сторони.
Масштабні співвідношення (2.1) визначають правила переходу від параметрів одного з об'єктів до схожих napaметpiв іншого. Самі масштабні коефіцієнти ml і тμ , що визначають правила переходу і характеризують пропорційність схожих параметрів, називають коефіцієнтами noдібності.
Умова простої геометричної подібності (2.1) при введенні системи прямокутних координат XY може бути переформульована так: два багатокутники геометрично подібні тоді і тільки тоді, коли всі координати першого багатокутника xiA, уiA пропорційні відповідним координатам другого багатокутника xiB, yiB тобто виконується співвідношення:
(2.2)
де хі , уі - координати довільної точки, яка знаходиться на відрізках прямих, які визначають контури відповідних багатокутників A і В;
тх і ту – масштабні коефіцієнти подібності.
Якщо простір вимірюється більш ніж двома координатами, то геометричну подібність означає пропорційність всіх схожих координат об'єктів по всіх координатних осях. Наприклад, в тривимірному просторі XYZ повинна виконуватися умова:
2.1.2. Афінна подібність
Афінна подібність - це узагальнений варіант геометричної подібності, при якій допускається нерівність масштабних коефіцієнтів подібності по окремих координатах. При афінній подібності під час переходу від однієї фігури до іншої відбувається їх деформація: круги перетворюються на еліпси, паралелепіпеди з нерівними сторонами в куби і тому подібне. Для схожих координатних точок xiA, уiA, ziA і xiB, yiB, ziB тривимірного координатного простору в прямокутних декартових координатах у разі афінної подібності геометричних фігур A і В будуть справедливі співвідношення:
При цьому виникає потреба введення спеціальних функцій перетворення, переважно нелінійних, які встановлюють закономірності афінного перетворення на площині або в просторі.
2.1.3. Подібність технічних систем
Подібність моделі і оригіналу є невід'ємною умовою адекватності моделювання. Довільний фізичний процес або технічна система φ0 характеризується функціональною залежністю φ0 = F(P1, P2 ... Pj ... Pn). Ця залежність може бути відображена в n- вимірному просторі, в якому параметрам процесу відповідатимуть координатні осі, причому, якщо одним из параметров Рi, буде час, то одна з координатних вісей буде віссю часу. Аналогічно в тому ж координатному просторі може бути відображений процес Ф0 = F(R1, R2 ... Rj ... Rn), який характеризується параметрами R = { R j }, похожими на Р = { Рj }. Якщо при цьому всі схожі параметри (просторові координати) пропорційні, тобто виконується умова (1), то процеси φ0 i Ф0 будуть подібними:
(2.3)