Глава VIII

ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ

У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ

8.1. Право касаційного оскарження

Конституція забезпечує право на апеляційне та касаційне ос­карження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Касацію (від латинського cassatio — скасування) тлумачать як перегляд справи судом вищої інстанції без самостійного дослідження доказів, лише на основі матеріалу судової справи і лише з метою визначити, чи були дотримані вимоги закону під час розгляду справи судами нижчих інстанцій.

Термін «касація» розуміють також як перевірку законності та обгрунтованості винесеного рішення.

Інститут касаційного провадження у господарському про­цесі, що діє з 21 червня 2001 p., суттєво відрізняється від традиційних форм касаційного провадження. З одного боку, касаційне провадження у господарському процесі обмежується перевіркою дотримання норм матеріального і процесуального права нижчестоящими судами. З іншого — до повноважень господарського суду касаційної інстанції належить право зміни рішення суду першої інстанції, постанови апеляційної інстан­ції, а також їх скасування і прийняття нового рішення. Це є притаманним не класичній касаційній системі, а ревізійному порядку перегляду судових актів, характерному для деяких зарубіжних країн і вітчизняного цивільного процесу¹.

Касаційним провадженням є стадія господарського проце­су, що передбачає перевірку господарським судом законності судових актів, які набрали чинності².

Отже, для цієї стадії господарського процесу характерними є такі ознаки:

• об'єктами касаційного провадження є судові акти, зок­рема акти апеляційної інстанції, що набрали чинності;

• касаційне провадження може бути порушеним, як і апеля­ційне, лише за скаргою (поданням), у якому зазначено, у чому саме полягає порушення або невірне застосування закону;

¹ Див.: Васильев СВ. Хозяйственное судопроизводство Украины. — Харьков, 2002. — С. 209.

² Див.: Там само. — С. 325.

298

• метою касаційного провадження є перевірка законності судових актів,

• касаційний суд не зв'язаний межами скарги (подання), а перевіряє законність судових актів у цілому;

• касаційне провадження здійснюється лише Вишим гос­подарським судом України;

• касаційний суд не розглядає справу по суті, не перевіряє обгрунтованість судових актів, а встановлює їх законність, тобто правильність застосування норм матеріального і проце­суального права судами першої і апеляційної інстанцій¹.

Отже, провадження у касаційній інстанції господарського суду призначене, для перевірки законності судових актів гос­подарських судів України, які набрали законної сили, з метою більш надійного захисту прав учасників процесу, забезпечення єдності правозастосовної практики та зміцнення законності в господарській сфері.

Інституту касації властиві дві риси:

1) цей інститут притаманний інстанційній системі судо­ чинства, за якої процедуру касації здійснює спеціальний су­ довий орган, який виконує виключно функцію перегляду і є вищою і кінцевою інстанцією, судові акти якої є остаточними та оскарженню не підлягають;

2) суд касаційної інстанції виключно перевіряє відповідність судового рішення правовим нормам, не досліджуючи судових доказів, які були встановлені нижчестоящими судовими ін­ станціями.

Слід зазначити, що визначення поняття та змісту касації потребує «прив'язки» до конкретної законодавчо окресленої моделі, проекції з абстрактно-наукового рівня у плотину прак­тичного застосування. В Україні касаційний переглад у системі судів загальної юрисдикції відповідно до ст. 39 Закону «Про су­доустрій України» здійснюється вищим спеціалізованим судом. У господарських спорах касаційний перегляд судових актів — Ви­щим господарським судом України, а перегляд судових актів у порядку повторної касації у господарських спорах — Верховним Судом України². Тому вказувати на остаточність рішень Вищого господарського суду України можна з певною часткою умовності, на чому є необхідність зупинитися дещо детальніше.

¹ Див.: Васильев СВ. Хозяйственное судопроизводство Украины. — Харьков, 2002. — С. 209-210.

² Див.: Осетинський А.Й. Організація та функціональні засади діяль­ ності суду касаційної інстанції господарської юрисдикції: Монографія. — К., 2006.'— С. 37.

Відповідно до Перехідних положень Конституції протягом п'яти років після її прийняття мала бути сформована нова система судів загальної юрисдикції на засадах, визначених Основним Законом. За цей час так і не було прийнято нового закону про судовий устрій та нових процесуальних кодексів.

Відповідно до Закону «Про судоустрій України» елемен­тами Верховного Суду України є судові палати відповідних юрисдикцій. Така побудова процесуально поєднує в одному міжгалузевому суді чотири найвищі (верховні) колегіальні судові органи. Утворення у складі Верховного Суду України судових палат і Військової судової колегії зумовлене специфі­кою здійснення ним правосуддя у відповідних формах.

Здійснення повторної касації у господарському судочинстві — питання, з приводу якого в юридичній літературі точаться дис­кусії¹. З аналізу положень розділу ХІІ-2 ГПК вбачається, що законодавець надав досить широкі можливості сторонам і Гене-рачьному прокурору України щодо оскарження постанов і ухвал Вищого господарського сулу України в порядку повторної касації, що зумовило процесуальну «боротьбу за повноваження».

Відповідно до ч. З ст. 125 Конституції вищими судовими органами спеціалізованих судів визнаються відповідні вищі суди. У системі спеціалізованих господарських судів як скла­довій системи судів загальної юрисдикції таким судом є Вищий господарський суд України. Відповідно до ст. 108 ГПК цей суд здійснює функції касаційної інстанції в господарському судочинстві. Але, з одного боку, Основний Закон прямо не визнає будь-який із вищих спеціалізованих судів судом ка­саційної інстанції, як не передбачає і здійснення касаційних повноважень Верховним Судом України, а з іншого — у ст. 125 Конституції встановлено найвищий статус Верховного Суду України в системі судів загальної юрисдикції і немає жодних посилань на законодавче утвердження цього статусу.

Тому з нормативного поєднання положень частин 2, 4 ст. 125 та п. 8 ч. З ст. 129 Основного Закону випливає, що касаційні функції як судовий орган найвищого статусу має

¹ Див., напр.: Беляневич В. Повторна касація у господарському судо­чинстві // Право України. — 2003. — № 3. — С 36—40; Полешко А. Роз­виток системи перегляду судових рішень в Україні (з науково-практичної конференції) // Право України. — 2003. — № 3. — С 165.; Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господарської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. — К., 2003. — С. 23—25; Сірий М.І. Система перегляду судових рішень в Україні: погляд v майбутнє // Юридичний журнал. — 2003. — № 3. — С 117.

300

II

здійснювати саме Верховний Суд України шляхом здійснення правосуддя у судовій палаті відповідної юрисдикції.

ГПК доповнено нормами, які регламентують порядок оскар­ження і перегляду рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України (так звана повторна касація).

Сторони у справі та Генеральний прокурор України мають право оскаржити у касаційному порядку постанову Вишого господарського суду України, прийняту за наслідками перегляду рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, чи постанови апеляційного господарського суду, а також ухвалу Вищого господарського суду України про повернення касаційної скарги (подання) до Верховного Суду України.

Верховний Суд України переглядає у касаційному порядку постанови чи ухвали Вищого господарського суду України у випадках, коли вони оскаржені:

• з мотивів застосування Вищим господарським судом України закону чи іншого нормативно-правового акта, що суперечить Конституції;

• у разі їх невідповідності рішенням Верховного Суду Украї­ни чи вищого суду іншої спеціалізації з питань застосування норм матеріального права;

• у зв'язку з виявленням різного застосування Вищим госпо­дарським судом України одного й того самого положення закону чи іншого нормативно-правового акта в аналогічних справах;

• з мотивів невідповідності постанов чи ухвал міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

• на підставі визнання постанов чи ухвал міжнародною су­довою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.

Касаційна скарга (подання) Генерального прокурора Ук­раїни на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України може бути подана не пізніше одного місяця з дня її прийняття. У разі виникнення підстав для оскарження постанови чи ухвали Вищого господарського суду України після закінчення зазначеного строку Верховний Суд України зобов'язаний прийняти касаційну скаргу (подання) до свого провадження. Касаційна скарга (подання) Генерального про­курора України на постанову чи ухвалу Вишого господарського суду України подається до Верховного Суду України через Вищий господарський суд України. Вищий господарський суд України надсилає касаційну скаргу (подання) разом із справою до Верховного Суду України у десятиденний строк з дня надходження скарги (подання).

Порядок комплектування та надсилання касаційної скарги до Верховного Суду України встановлено у пунктах 3.32—3.35 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвер­дженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 р. № 75.

Питання про порушення провадження з перегляду Верхов­ним Судом України постанови чи ухвали Вищого господарсько­го суду України вирішується позитивно за наявності згоди хоча б одного судді на засіданні колегії у складі трьох суддів Судової палати у господарських справах і розглядається протягом місяця з дня надходження касаційної скарги (подання). Постанова чи ухвала Вищого господарського суду України переглядається на засіданні суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України. Постанови чи ухвали Вищого госпо­дарського суду України переглядаються у касаційному порядку за правилами розгляду справи у господарському суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із вста­новленням обставин справи та їх доказуванням.

Верховний Суд України за результатами розгляду каса­ційної скарги (подання) Генерального прокурора України на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України має право:

1. залишити постанову чи ухвалу без змін, а скаргу (подан­ня) без задоволення;

2. скасувати постанову і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції або скасувати ухвалу і передати справу на розгляд до Вищого господарського суду України;

3. скасувати постанову чи ухвалу і припинити провадження у справі.

Підставами для скасування постанов чи ухвал Вищого господарського суду України є їх невідповідність Конституції, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, чи інше неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами розгляду касаційної скарги (подання) Генерального прокурора України на постанову чи ухвалу Ви­щого господарського суду України більшістю голосів суддів, які брали участь у перегляді постанови чи ухвали Вищого господарського суду України, ухвалюється постанова Верхов­ного Суду України. Судді, які не погоджуються з рішенням, можуть висловити окрему думку, яка додається до постанови. Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскаржен­ню не підлягає. Постанова надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її ухвалення.

302

303

Вказівки, шо містяться у постанові Верховного Суду Украї­ни, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи та для Вищого господарського суду України під час розгляду матеріалів касаційної скарги (подання). Пос­танова Верховного Суду України за результатами перегляду у касаційному порядку постанови чи ухвали Вищого госпо­дарського суду України не може містити вказівок про достовір­ність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яку норму матеріального чи процесуального права має бути застосовано і яке рішення має бути ухвалено під час нового розгляду справи.

Ухвали Вищого господарського суду України про повер­нення касаційної скарги можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Так, постанови Вищого господарського суду України мо­жуть бути оскаржені до Верховного Суду України у касацій­ному порядку лише у разі застосування Вищим господарським судом закону чи іншого нормативно-правового акта, що суперечить Конституції; різного застосування Вищим гос­подарським судом України одного й того самого положення закону чи іншого нормативно-правового акта у аналогічних справах; визнання постанови міжнародною судовою устано­вою, юрисдикція якої визнана Україною, такою, що порушує міжнародні зобов'язання України; невідповідності постанови рішенням Верховного Суду України чи вищого суду іншої спе­ціалізації у питаннях застосування норм матеріального права. Остання підстава для повторної касації дозволяє говорити про прецедентність рішень Верховного Суду України.

Спеціально стосовно перегляду в касаційному порядку постанов Вищого господарського суду України передбачено деякі процедурні особливості:

. рішення щодо відкриття провадження по перегляду справи приймається за згодою не менш ніж п'ятьох суддів Верховного Суду України;

• єдиною підставою для скасування постанов Вищого госпо­дарського суду України може бути неправильне використання норм матеріального права, зокрема їх невідповідність Конс­титуції та чинним міжнародним договорам.

Попри деякі труднощі такої процедури перегляду справ, введення її є важливим кроком, оскільки вона є гарантією примирення в усіх судових інстанціях.

Аналіз статистичних даних щодо кількості судових рішень Вищого господарського суду України, які були оскаржені до Верховного Суду України у 2006 p., свідчить про те, що

лише за 7% оскаржених рішень (355 справ) Верховний Суд України порушив касаційне провадження. Водночас Вищий господарський суд України у 2006 р. розглянув 12147 справ за касаційними скаргами (поданнями) і тенденція до збільшення їх кількості зберігається не один рік. Тому пропозиція про вдосконалення процесуальних приписів, які регламентують перегляд Верховним Судом України судових актів, що вже були переглянуті у касаційному порядку, має право на існування.

Як бачимо, апріорі вважається, шо прийняття таких змін має накласти свій позитивний відбиток на ефективність ви­рішення спорів.

Норми ст. 111-15 ГПК надають сторонам господарського процесу досить значні можливості для оскарження в порядку повторної касації судових актів Вищого господарського суду України. Проте досвід побудови та функціонування судових систем більшості країн світу переконливо доводить, що рі­шення, ухвалене вищим судом галузевої юрисдикції, внаслі­док перегляду судового акта в касаційному або ревізійному порядку, є остаточним. Подальший переглад такого рішення з будь-яких мотивів та підстав є екстраординарним та по­одиноким випадком для всієї судової системи держави. На винятковості підстав для касаційного перегляду рішень вищих спеціалізованих судів Верховним Судом України акцентується увага і в публікаціях українських науковців останнього часу, присвячених цій темі.

Інститут касації в господарському судочинстві можна визна­чити як сукупність правових норм і нормативно-правових при­писів, які визначають зміст процесуальних дій, що відбуваються на стадії касаційного перегляду судових актів та відповідно містять вимоги до процесуальних документів на цій стадії.

Відповідно до статей 106, 111-3 ГПК ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку у випадках, передба­чених цим Кодексом та законом «Про відновлення платос­проможності боржника або визнання його банкрутом». Кодекс передбачає випадки оскарження в окремих статтях, якими регламентується порядок винесення ухвал.

Право касаційного оскарження мають особи, які брали участь у справі, а також особи, яких не було залучено до участі у справі, але щодо прав та обов'язків яких господарський суд прийняв рішення чи постанову (ст. 107 ГПК). Таке саме право мають громадяни, які не є суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до роз'яснення Президії Вищого гос­подарського суду України від 28 березня 2002 р. № 04-5/367

304

305

«Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України».

Відповідно до статей 36-1, 37 Закону «Про прокуратуру» формою представництва прокуратурою інтересів держави може бути внесення прокурором касаційного подання, а також участь у розгляді справи, порушеної за позовами інших осіб.

Стосовно участі прокурора у відповідній інстанції Президією Вищого господарського суду України було дано роз'яснення «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам». Згідно з вказаним роз'ясненням прокурор відповідно до визначеної законом компетенції вправі внести ка­саційне подання лише у справах про банкрутство, де кредитором є держава в особі уповноваженого органу дер-жавної влади.

Відповідно до ст. 108 ГП К можливим є розгляд в касаційному порядку рішень місцевого господарського суду, не розглянутих в апеляційному порядку, але механізм позаапеляційного касацій­ного оскарження не визначений, тому, можливо, законодавець шляхом внесення змін до відповідного нормативного акта за­твердить принцип розгляду касаційних скарг лише на ті судові акти, які були предметом розгляду в апеляційному порядку.

8.2. Подання касаційної скарги

Касаційна скарга (подання) подається (вноситься) до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний гос­подарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постано­ву. Місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення або постанову, зобов'язаний надіслати скаргу (подання) разом зі справою до Вищого господарського суду України у п'ятиденний строк з дня її надходження.

Касаційна скарга (подання) може бути подана (внесене) протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного госпо­дарського суду законної сили.

Касаційна скарга (подання) подається (вноситься) у пись­мовій формі і повинна містити:

1. найменування касаційної інстанції;

2. найменування місцевого або апеляційного господарсько­го суду, судове рішення якого оскаржується, номер справи та дату прийняття рішення або постанови;

3. найменування особи, яка подає скаргу (подання), та іншої сторони (сторін) у справі;

4. вимоги особи, яка подала скаргу (подання), із зазначен­ням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права;

5. перелік доданих до скарги (подання) документів.

У лютому 2005 р. ВАТ «Луганськобленерго» звернулося до господарського суду з позовом до ЗАТ «Укренергозбут» про стягнення 1 млн 593 тис. 424 грн. Позовні вимоги обґрун­товувались тим, що між позивачем та ЗАТ «Укренергозбут» укладено договір купівлі-продажу від 17 травня 2000 р. № ЗІ v-20/4, за умовами якого ВАТ «Луганськобленерго» зобов'язалося передати, а відповідач прийняти і оплатити простий вексель від 26 жовтня 1999 р. № 6430435317040, емітований ВАТ «Стаханівський завод феросплавів», номі­нальною вартістю 1 млн 392 тис. 387 грн.

Відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав. По­зивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу та пеню у розмірі 201 тис. 38 грн.

Позовну заяву від імені позивача підписав виконувач обов'язків голови правління ВАТ «Луганськобленерго».

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14 квітня 2005 p., залишеною без змін постановою Київського апе­ляційного господарського суду від 18 липня 2005 p., позов залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК, оскільки позовна заява підписана особою, яка не мала права її підписувати.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 3 лис­топада 2005 р. касаційне провадження у справі припинено.

Відповідно до ст. 28 ГПК справи юридичних осіб у госпо­дарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повнова­жень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Не допускаються посилання у касаційній скарзі (поданні) на недоведеність обставин справи. Касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу, або ц уповноваженим представ­ником. До скарги додаються докази сплати державного мита, повноваження особи, яка підписала касаційну скаргу, і надси­лання копії скарги іншій стороні у справі.

Касаційна скарга має містити суть порушення, докладне роз'яснення, в чому саме полягає порушення норм матеріаль­ного та процесуального права.

Так, у лютому 2005 р, ПП «Технологія» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до То­вариства про стягнення 77 тис. 253 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань та річних.

306

307

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12 квітня 2005 р. позов задоволено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного госпо­дарського суду від 15 серпня 2005 р. зазначене рішення зміне­но; позов задоволено частково; з відповідача стягнуто 66 тис. 783 грн. боргу та 4 тис. 39 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20 жовт­ня 2005 р. у справі № 06/818 Товариству повернуто касацій­ну скаргу на постанову Київського міжобласного апеляцій­ного господарського суду від 15 серпня 2005 р. на підставі ст. 111, п. 6 ч. 1 ст. 111-3 ГПК. Ухвала мотивована тим, що касаційна скарга підлягає поверненню, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права; скаржнику необхідно уточнити вимоги, оскільки ним не вказана дата оскаржуваної постанови.

Подаючи касаційну скаргу, позивач повинен узгодити свої вимоги з повноваженнями касаційної інстанції.

Обов'язком особи, яка подає касаційну скаргу, є надсилан­ня іншій стороні (сторонам) у справі копії своєї касаційної скарги та усіх документів, які ця особа додає як аргументи викладених фактів у цій касаційній скарзі.

Так, ухвалою Вишого господарського суду України від 13 вересня 2005 р. касаційну скаргу КП на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 травня 2005 р. не прийнято до розгляду та повернуто на підставі Пунктів 3, б ч. 1 ст. 111-3 ГПК. Ухвала мотивована тим, що до касаційної скарги не додано доказів надіслання її копії третій особі у справі — ПП, а також тим, шо у скарзі не конкретизовано суті порушення або неправильного застосування норм матеріального права, які допустив суд під час винесення оскаржуваної постанови.

В касаційному судочинстві, порівняно з першою та апе­ляційною стадіями процесу, дія принципу диспозитивності суттєво обмежена. Це пояснюється контрольним характером розгляду касаційних скарг, де особи, які беруть участь у справі, мають менше можливостей реалізовувати своє право щодо розпорядження предметом спору. В касаційному провадженні в господарському суді також помітно переважає змагальність У вигляді полеміки за вже існуючими доказами.

Питання про прийняття або повернення касаційної скарги вирішується колегією суддів без повідомлення сторін та про­курора, які беруть участь у справі. За результатами вирішення відповідного питання виноситься ухвала.

Про прийняття касаційної скарги (подання) до провад­ження суд виносить ухвалу, в якій повідомляє про час і місце розгляду скарги (подання). Ухвала надсилається усім учасни­кам судового процесу.

Відповідно до п. 3.26 Інструкції з діловодства в господарських судах України ухвала про прийняття касаційної скарги до розгля­ду Вищим господарським судом України надсилається учасникам процесу з повідомленням про вручення або рекомендованою поштою. Решта процесуальних документів касаційної інстанції надсилаються учасникам процесу рекомендоваїгою поштою.

Особа, яка подала касаційну скаргу (подання), має пра­во відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією. Касаційна інстанція має право не прийіїяти від­мову від скарги з підстав, зазначених у ч. 6 ст. 22 ГПК. Про прийняття відмови від скарги (подання) касаційна інстанція виносить ухвалу, якщо рішення або постанову господарського суду не оскаржено іншою стороною.

ГПК надав право стороні у справі, рішення у якій оскар­жується в касаційній інстанції іншою особою, надіслати до відповідної інстанції відзив на скаргу. За змістом відзив на касаційну скаргу має містити позицію сторони у справі, прямо стосуватися викладених у касаційній скарзі обставин та фактів та зазначати мотиви відхилення від вимог касаційної скарги.

Повернення касаційної скарги (подання) здійснюється Вищим господарським судом України виключно з підстав, визначених у ч. 1 ст. 111-3 ГПК:

1. касаційна скарга (подання) підписана особою, яка не має права її підписувати (подання), або особою, посадове становище якої не зазначено;

2. касаційну скаргу надіслано інакше ніж через місцевий або апеляційний господарський суд;

3. до касаційної скарги (подання) не додано доказів наді­слання її копії іншій стороні або не додані документи, що підтверджують сплату державного мита;

4. касаційну скаргу подано з пропущенням строку;

5. скаргу (подання) подано після закінчення строку, вста­новленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено;

6. у скарзі (поданні) не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи проце­суального права;

7. особа надіслала заяву про відкликання своєї касаційної скарги.

Про повернення касаційної скарги (подання) виноситься ухвала.

308

309

8.3. Порядок розгляду касаційної скарги

У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винят­ком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга (подання) розглядається колегіальним складом суду: у складі трьох чи більшої непарної кількості суддів (відповідно до ст. 4-6 ГПК).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, каса­ційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інс­танції.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задо­ волення;

2. скасувати рішення першої інстанції або постанову апе­ляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3. скасувати рішення першої інстанції або постанову апе­ляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень, передба­чених ч. 2 ст. 111-10 ГПК;

4. скасувати рішення першої інстанції, постанову апеля­ційної інстанції повністю або частково і припинити провад­ження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5. змінити рішення першої інстанції або постанову апеля­ційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосу­вання норм матеріального чи процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо суд:

а) не застосував закону, який підлягає застосуванню;

б) застосував закон, який не підлягає застосуванню;

в) неправильно витлумачив закон.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо:

1. справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів;

2. справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду;

3. господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі;

4. рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими судцями, що зазначені в рішенні або постанові;

5. рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу;

6. рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім ви­падків, передбачених у ч. 4 ст. 17 ГПК;

7. рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених ГПК та Законом «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом».

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного гос­подарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарсько­го суду, постанови апеляційного господарського суду.

Отже, відповідно до положень ст. 111-13 ГПК ухвалу міс­цевого господарського суду чи апеляційного господарського суду може бути оскаржено до касаційного суду тоді, якщо це прямо передбачено у відповідних статтях цього Кодексу, що регулюють винесення ухвал.

310

311

Таке оскарження передбачено у ст. 17 про передачу справи за підсудністю, ст. 53 про відмову у відновленні пропущеного строку, ст. 62 про відмову у прийнятті позовної заяви, ст. 63 про повернення позовної заяви, ст. 67 про забезпечення позову, ст. 79 про зупинення провадження у справі, ст. 80 про припи­нення провадження у справі, ст. 81 про залишення позову без розгляду, ст. 88 про додаткове ухвалення, ст. 90 про окрему ухва­лу, ст. 113 про повернення заяви (подання) про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, ст. 114 про ухвалу за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін, ст. 119 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, ст. 121 про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання, ст. 121-2 ГПК про ухвалу за результатами розгляду скарг на дії ЧИ бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судік можуть подавати сторони та інші учас­ники судового процесу, передбачені ГПК та Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зазначеним Законом визначено, що можуть бути оскаржені ухвали:

• про відмову в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство;

• про повернення провадження у справі;

• про скасування заходів щодо забезпечення грошових вимог кредиторів;

• про включення грошових вимог кредиторів до реєстру;

• про звільнення керуючого санацією;

• про затвердження звіту керуючого санацією або про відмову в затвердженні зазначеного звіту, чи продовження санації;

• про продовження санації;

• про затвердження чи відмову у затвердженні мирової угоди;

• про визнання її недійсною.

Для уточнення правової позиції Вищого господарського суду щодо можливості оскарження ухвал у справах про банк­рутство, необхідно звернути увагу на рекомендацію Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

8.4. Постанова касаційної інстанції

За наслідками розгляду касаційної скарги (подання) суд приймає постанову.

У постанові мають бути зазначені:

1. найменування касаційної інстанції, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови;

2. найменування сторін і найменування особи, яка подала касаційну скаргу (подання);

3. найменування місцевого господарського суду або апеля­ційного господарського суду, рішення, постанова якого оскар­жується, номер справи, дата прийняття рішення, постанови, прізвище судді (суддів);

4. стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду;

5. підстави, з яких оскаржено рішення, постанову;

6. доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (подання);

7. мотиви, за якими касаційна інстанція не застосовує закони та інші нормативні правові акти, на які посилалися сторони, а також закони та інші нормативно-правові акти, якими керувався суд, приймаючи рішення;

8. у разі скасування або зміни рішення, постанови — моти­ви, за якими касаційна інстанція не погодилася з висновками суду першої або апеляційної інстанції;

9. висновки за результатами розгляду касаційної скарги (подання);

10. дії, що їх повинні виконати сторони та суд першої інс­танції у разі скасування рішення, постанови і передачі справи на новий розгляд;

11) новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова надсилається сторонам у справі у п'ятиденний строк з дня її прийняття.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма ма­теріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

У разі скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство чи її повернення згідно з листом Вищого

312

313

господарського суду України від 11 липня 2003 р. № 01-8/791 «Про деякі питання перегляду в апеляційному та касаційному порядку ухвал про відмову у прийнятті або поверненні позов­ної заяви та заяви про порушення справи про банкрутство» постанова апеляційної або касаційної інстанції надсилається суду першої інстанції з усіма доданими до скарги (подання) документами, включаючи примірник позовної заяви чи заяви про порушення справи про банкрутство.

У випадках скасування касаційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або про залишення без розгляду заяви у провадженні у справі про банкрутство, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Слід зазначити, шо поступово інститут касаційного провад­ження в Україні стає дієвим механізмом захисту прав суб'єктів господарювання. Однак багато положень ҐПК насправді є такими, що не відповідають повною мірою сучасним вимогам касаційного розгляду. У цивільному процесуальному праві деякі подібні проблеми вирішено шляхом прийняття нового ЦПК. Наразі постає нагальна проблема кардинального оновлення гос­подарського процесуального законодавства. Вже нині на цьому шляху зроблено значні кроки. Так, на розгляд Верховної Ради України було подано три проекти нового ГПК, з яких поданий 11 лютого 2004 р. Кабінетом Міністрів вже прийнято у першому читанні і буде доопрацьовано з урахуванням положень двох ін­ших проектів. Подані три законопроекти містять значні новели, порівняно з чинним ГПК і водночас розбіжності у вирішенні одних і тих самих питань. Необхідно також врахувати світовий досвід у створенні інституту касаційного провадження.

4. Полешко А. Розвиток системи перегляду судових рішень в Україні (з иауково-практичної конференції) // Право України. — 2003. — № 3. — С. 165.

5. Притика Д.М- Арбітражний суд: проблеми організації та діяльності: Монографія. — К., 2000.

6. Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності ор­ганів господарської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. ~~ К., 2003.

7. Сірий М.1. Система перегляду судових рішень в Україні: погляд у майбутнє // Юридичний журнат. — 2003. — № 3. — С 117.

Список рекомендованої літератури:

1. Беляневич В. Повторна касація у господарському судо­чинстві // Право України. — 2003. — № 3. — С 36—40.

2. Васильєв СВ. Хозяйственное судопроизводство Украи­ны. — Харьков, 2002. _о

3. Осетинський А.Й. Організація та функціональні засади діяльності суду касаційної інстанції господарської юрисдикції: Монографія. — К., 2006.

314

315