Ампутація матки

В окремих випадках, коли неможливо вправити випалу матку або під час огляду виявляють незворотні зміни тканин матки (розриви, гангрену) вдаються до ампутації випалої матки. Дану операцію використовують переважно у свиней та дрібних тва­рин, рідше у корів.

Операцію можна робити у стоячому, але краще у лежачому положенні тварини. Перед початком операції роблять блокаду матки одним із згаданих способів і макси­мально витягують матку назовні, щоби добре відчути шийку матки, яку обколюють навколо, вводячи у 4-х-5-ти місцях по 2-3 мл. у циркулярні м'язи 1 %-го розчину но­вокаїну або лідокаїну. Після знеболення на шийку матки накладають прошивну ліга­туру, міцно затягуючи кінці грубого шовку або сирової нитки, щоб лігатура врізалася у слизову оболонку. Перед накладанням лігатури перевіряють, чи не вклинилась у ви­палу матку петля кишечника, для цього доцільно розрізати стінку матки та оглянути її порожнину. Переконавшись, що лігатура добре затягнута, відсікають випалу матку, а куксу припікають 10 %-им спиртовим розчином йоду або 5 %-им розчином карбо­лової кислоти; можна термокаутером. Окремі автори повідомляють про використання щипців Занда для відсікання випалої матки у корів. Куксу шийки матки вправляють

408

Післяродові ускладнення

у тазову порожнину і фіксують рукою 3-5 хв., слідкуючи за поведінкою тварини, чи проявляються потуги. Якщо тварина спокійна, її залишають і після скорочення матко­вих зв'язок у свиноматок та дрібних тварин матка переміщається у черевну порожни­ну. Ускладнень переважно не буває.

Післяродовий парез (сота риегрегаїіз)

Післяродовий парез- це гостра нервова хвороба, що розвивається раптово та швидко і характеризується втратою чутливості та парезом тазових кінцівок. Хвороба спостерігається переважно у корів, рідше у овець та кіз і дуже рідко у свиней.

Цю хворобу почали реєструвати на початку минулого сторіччя, тобто з того часу, коли молочне скотарство почало розвиватися інтенсивно.

Причини. Сприятливим фактором розвитку післяродового парезу є висока молоч­ність корів. Відзначають, що частіше це спостерігається у тварин від 4 до 6 років, тоб­то в той період життя корови, коли молочна продуктивність її найвища і лактогенез вже починається під час родів, при повноцінній годівлі тварини в кінці вагітності.

Цікаво відзначити, що дослідження крові у корів, хворих на цю хворобу, показує знижений проти норми вмісту глюкози і особливо солей кальцію. Це пояснюється тим, що раптово глюкоза і солі кальцію переходять з крові в молозиво. Таким чином, пониження вмісту глюкози в крові та порушення діяльності залоз внутрішньої секре­ції на ґрунті недостатнього вмісту кальцію в крові, безпосередньо сприяють розвитку хвороби. Це підтверджується ще й тим, що жуйні тварини дуже чутливі до зниження в крові солей кальцію.

Симптоми. У корів перші ознаки післяродового парезу звичайно появляються протягом 12-72 годин після родів. Хвороба дуже рідко може появитися і до родів, і під час народження плода, а в поодиноких випадках через 4 дні й пізніше. Вона починається зменшенням апетиту і припиненням жуйки. Потім у корови з'являєть­ся легке занепокоєння, переступання з ноги на ногу, деяка хиткість заду і дрижання м'язів. Іноді ж хвороба починається значним збудженням, яке проявляється ричанням і деякою буйністю. При цьому погляд застиглий. Ці перші ознаки тривають, звичайно, дуже недовго, а тому обслуговуючий персонал часто їх не помічає.

Рис. 136. Положення корови при важкій (А) та легкій формі (Б) післяродового парезу.

Після цього ко­рова падає і не може піднятися. Іноді раз чи два встає, потім знову лягає і вже ли­шається лежати. Не­забаром настає втра­та чутливості. Корова лежить із зігнутими під тулуб кінцівками, з витягнутою вперед

409

Розділ ':

головою. Незабаром вона змінює положення, лягає на бік і витягує кінцівки, а голе­ву закидає на грудну клітку. Намагання насильно змінити положення голови, взявши руками за роги, виявляються безуспішними, голова корови мов на пружині, поверта­ється в попереднє положення. Рогівка очей буває мутною, нечутливою або мало чут-ливою до дотику пальцем руки. Під час огляду виявляють розширення зіниць.

Надалі проявляються більш або менш виражені ознаки парезу: язик звисає з на-піввідкритого рота, виявляється парез глотки; на поколювання шкіри голкою тварина не реагує. Перистальтика кишечника припиняється, кал не виділяється. У тварин;: може наступити незначне здуття рубця. Виділення сечі звичайно зовсім припиняєть­ся. При ректальному дослідженні сечовий міхур виявляють розтягнутим і переповне­ним сечею.

Дихання тварини у коматозному стані буває звичайно глибоке, трохи сповільнене, іноді з хрипами. Пульс спочатку сповільнений і слабкий, пізніше стає частим і ледве відчутним.

Температура тіла у корови на початку хвороби буває нормальною і тільки у ви­падках збудження тварини (на початку захворювання) вона буває трохи вищою від норми. З перебігом хвороби температура тіла поступово знижується, опускаючись іноді до 35 °С. При обмацуванні виявляють, що поверхня шкіри, рогів і вух холодна.

У кіз і овець симптоми післяродового парезу такі самі, як і у корів. Це захворю­вання спостерігається на 1—3-й день після родів або відразу після відлучення ягнят. Хвороба дуже рідко може появлятися в самому кінці вагітності або в процесі родів.

У свиней післяродовий парез спостерігається на 2-5-й день після родів. Клінічна картина цього захворювання така: апетит значно зменшується або й зовсім зникає, кал на початку хвороби буває твердий, в незначній кількості, а потім дефекація при­пиняється. Температура тіла - в межах норми або трохи підвищена. В легких випад­ках хвороби свині важко встають, під час руху у них спостерігається хиткість таза. У важких випадках свиня самостійно підніматися не може. Коли ж її підняти, вона стоїть невпевнено, але пересуватися не може, внаслідок напівпарезу тазової части­ни тулуба. Під час лежання у свині спостерігається цілковита байдужість до навко­лишнього середовища. Поросята ссуть її безперервно, але в молочних залозах молока дуже мало, або навіть його зовсім немає. Іноді ж свині лягають на живіт і не дають поросятам ссати.

Перебіг. У корів хвороба розвивається швидко. Смерть може настати через 12-48 годин від»тючатку захворювання. Перед смертю настає глибокий коматозний стан, причому, тварина гине настільки спокійно, іщ> момент смерті іноді важко помітити. В окремих випадках перед загибеллю тварини можуть проявитися епілептичні судоми.

У кіз і овець післяродовий парез проходить так само, як і у корів.

У свиней ця хвороба триває 1-2, а іноді й 4 дні, після чого евцні одужують.

Прогноз. У корів без надання допомоги ця хвороба звичайно закінчується леталь­но. Застосування ж описаного нижче лікування дає у 90-95 % випадків цілковите оду­жання, а у кіз і овець завжди настає одужання тварин.

410

Післяродові ускладнення

Лікування. Коровам при важкому стані слід ввести під шкіру кофеїн в кількос­ті 4,0 мл у водному розчині. Хворим коровам апаратом Еверса нагнітають повітря у вим'я, від чого зменшується надходження крові до молочної залози і виведення глюко­зи і кальцію з молоком. Одночасно збільшується приплив крові до головного мозку.

Повітря нагнітають послідовно у цистерни кожної чвертки вим'я. Спочатку ви­доюють молоко, потім верхівку дійки протирають тампоном, змоченим у 70° спирті, вставляють стерильний катетер і нагнітають повітря повільно до утворення тимпаніч­ного звуку при пальпації та рівномірного розтягнення шкіри. На верхівку кожної дійки накладають бинтову лігатуру, щоб не виходило повітря і залишають на 10—15 хвилин. За цей час внутрішньовенно корові вводять 200 мл 40 %-го розчину глюкози і 150 мл 10 %-го розчину кальцію хлориду.

Замість повітря у кожну чверть вим'я можна вливати свіжовидоєне молоко, але його слід вводити у цистерну повільно, без надмірних зусиль.

Після відповідного лікування починається одужання, повертається чутливість, тварина втягує язик, голова набуває звичайного положення, починається виділення калу й сечі, підвищується загальна температура тіла, пульс стає рівним і наповненим. Незабаром корова встає і починає їсти. Вона має вигляд цілком здорової тварини. Те­пер лігатури з дійок знімають і здоюють повітря. Частіше ж хвороба після лікування триває кілька годин і рідко від 1-ї до 3-х діб.

Рецидиви родильного парезу спостерігаються значно рідше ніж атипові форми хвороби, зокрема, захворювання корів перед родами, або через 1,5-2 місяці після ро­дів при згладжених симптомах родильного парезу.

Підтверджує діагноз лише позитивний вплив нагнітання повітря або вливання молока у цистерни чверток вим'я корови та внутрішньовенно застосування глюкози і кальцію хлориду. ^,

Варто нагадати, що дотепер не встановлено реальної причини родильного парезу, проте, доведено спадковий характер хвороби.

Заходи профілактики хвороби ґрунтуються на запровадженні диференційованої годівлі вагітних тварин, зокрема, у передродовий період. За 12-15 днів до настання родів корови повинні отримувати половинний раціон або знаходитися на напівголо­дній дієті, якраз це сприяє поступовому лактогенезу і попередженню післяродового парезу. Використання різноманітних мінеральних та вітамінних добавок, активного моціону сухостійних корів не завжди попереджує розвиток хвороби у молодих висо­копродуктивних корів, зокрема, при спадковому походженні хвороби.

Післяродовий парез у кіз і овець лікують так само, як описано вище. Якщо є по­казання для введення серцевого засобу, то застосовують кофеїн під шкіру в кількості 1,0 мл у водному розчині.

Поїдання посліду і приплоду

Всі тварини мають схильність поїдати послід, що виходить з матки після народження плода. При цьому тварина поїдає свій послід і ніколи не поїдає посліду іншої тварини.

411

Розділ 12

У кобил це явище буває рідко. Корови частіше поїдають плодові оболонки, піс­ля чого у них часто спостерігається атонія передшлунків, закупорювання книжки. У кіз і овець схильність до поїдання посліду виявляється слабо. Свині поїдають посліл охоче, після чого в них не буває порушень з боку шлунково-кишкового тракту, але спостерігається схильність до поїдання поросят. М'ясоїдні звичайно поїдають плодо­ві оболонки, і це не відбивається на їх самопочутті, бо послід є для них своєрідною їжею тваринного походження.

Лікування. Проводиться тільки у коней та жуйних тварин і полягає в дієті і зада­ванні глауберової солі або касторової олії для видалення посліду.

Профілактика. Послід після виходу з матки обов'язково слід негайно прибрати з приміщення.

У свиней спостерігаються випадки, коли вони поїдають своїх живих поросят зра­зу ж після родів і дуже рідко після початку годування. Це явище частіше буває у сви-ней-першородок. Ця вада зберігається і при подальших родах.

Спостерігаються випадки поїдання свого живого приплоду кролицями; ця вада зберігається і при подальших родах.

Причини. Сприятливим підґрунтям для появи цієї вади у свиней є неправильна годівля їх під час вагітності. Тут слід відзначити відсутність у кормовому раціоні сви­ней мінеральних солей та згодовування їм м'ясних відходів або продуктів тваринного походження. Нервове збудження на ґрунті поранення сосків молочних залоз гостри­ми зубами поросят, болючий стан вим'я, статевих органів або шлунково-кишкового тракту теж можуть бути причиною цієї вади. З практичних спостережень відомо, що свині, які їли послід, схильні бувають до поїдання й поросят.

У кролиць теж спостерігається поїдання свого живого приплоду на ґрунті недо­статньої кількості мінеральних речовин у кормовому раціоні і непостійної наявності свіжої води у клітках. Крім того, встановлено, що при наявності у приплоді мертво-народжених кролиці іноді поїдають їх, після чого у них з'являється потяг до поїдання також і живих кроленят.

Лікування. Усунення причини.

Профілактика. Правильна годівля свиней під час поросності. Перед родами треба свиням-першородкам робити масаж молочної залози, щоб вони надалі не виявляли неспокою під час дотику поросят до сосків. Потрібно наглядати за перебігом родів і негайно прибирати з приміщення посліди. При появі схильності до поїдання поросят надівати свині намордник, який слід знімати тільки під час годування. Поросят у пер­ші дні їх життя потрібно тримати у спеціальній скриньці чи іншому пристосуванні і підсаджувати (під наглядом) до матері тільки на час ссання.

Щоб запобігти поїданню кролицями свого приплоду, слід негайно прибирати з клі­ток мертвонароджених та загиблих кроленят, вводити в кормовий раціон породіль до­статню кількість мінеральних речовин і вітамінів. Треба стежити, щоб завжди під час родів перед тваринами була свіжа питна вода. Якщо у кролиць виявили цю ваду, то їх надалі вибраковують з продуктивного складу, а до цього часу слід зберегти добутий від

412

"ісляродові ускладнення

них приплід. Для цього рекомендується негайно після того, як самиця погодує своїх кроленят, відокремити їх від неї. Протягом 7-10 днів після родів кролиць підсаджують до свого приплоду тільки для годування і стежать за тим, щоб вони не були агресивни-і и. Після цього кролиць можна залишати з кроленятами, не боячись за їх долю.