Затримання меконію

Виділення меконію (первородного калу) у новонароджених тварин, як правило, проходять через деякий час після народження, але бувають випадки коли його виді­лення не відбувається. Основною причиною такого стану є недостатня кількість ви­поєного молозива або невідповідна його якість.

Найбільш характерною клінічною ознакою затримання меконію є метеоризм збу­дження тварин, вигинання спини, натужування, відмова від ссання. Пізніше може на­ступити пригнічення і якщо не надати тварині допомоги, вона гине.

Лікування. При своєчасній лікувальній допомозі тварина швидко видужує. Спо­чатку рекомендується поставити теплу не глибоку масляну чи мильну клізму. Потім пальцем, змазаним жиром, видаляють спресовані маси. Після звільнення кишечника від меконію новонародженому випоюють молозиво або дають можливість ссати коро­ву. Як проносне на 2-3-й день доцільно дати касторову олію, а не глауберову сіль.

Питання для самоконтролю

1. Згадайте масу новонародженого теляти, лошати, ягняти, поросяти.

2. За якими показниками визначають життєвість новонароджених тварин?

3. За якими ознаками оцінюють життєвість телят за шкалою Апгара?

4. Назвіть ознаки легкої та важкої форми асфіксії телят.

5. Вкажіть ознаки затримання первородного калу у телят.

6. Яке лікування застосовують при кровотечі з пупка новонародженого?

7. Яке лікування застосовують при запаленні пупка у теляти?

8. Яке лікування застосовують при фістулі урахуса у телят?

431

₁

ПАТОЛОГІЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Хвороби молочної залози широко розповсюджені і складають біля 12-16 % від усіх незаразних захворювань. Левову частку захворювань молочної залози складає мастит, який становить до 40 % від усіх інших захворювань у корів та свиней, до 20 ° о у овець і біля 5 % у кобил. Ризик захворювань молочної залози значно зріс з концен­трацією поголів'я та застосуванням промислових технологій у скотарстві.

Захворювання молочної залози завдають значних збитків народному господарству Ці збитки складаються із втрат молока від хворих тварин, погіршення його якості. шлунково-кишкових захворювань молодняку на грунті випоювання молока від хворих корів, погіршення якості молочних продуктів при потраплянні молока від хворих корів до загального надою, передчасного вибракування і частої заміни корів. Тому профілак­тиці цих захворювань надають важливого значення, в ряді країн створені спеціальні науково-дослідні ветеринарні служби, які виконують програму "Нагляд за маститом*'.

15.1. Морфологічна структура молочної залози

Молочна залоза (§1апс!и1а Іасіі/ега), фізіологічним призначенням якої є вигодову­вання приплоду, функціонує у тісному зв'язку з органами розмноження: вона еволю­ціонує у зв'язку з наближенням родів, активно функціонує у підсисний період після родів, забезпечуючи приплід повноцінним живленням, і тоді піддається інволюції. З одомашненням тварин людина стала використовувати їх для своїх потреб, в тому числі для власного харчування. Молочні тварини стали продуцентами молока, що на­клало свій відбиток не лише на морфологію та фізіологію молочної залози, а й на її резистентність щодо дії несприятливих чинників.

Більшість видів ссавців має парну молочну залозу. У приматів, слонів, китів, ка­жанів молочна залоза розміщена у ділянці грудей і тому називається грудною (§1а-пйиіа татта) або груддю (тазіов); у жуйних і кобил - між стегнами, у пахвинних ділянках - вим'я (иЬег); у всеїдних, м'ясоїдних і гризунів вона має вигляд парних ізольованих горбів (пакетів), розміщених уздовж білої лінії живота і на вентральній

432

Патологія молочної залози

поверхні грудної клітки, утворюючи мно­жинне вим'я (иЬега).

Молочна залоза - це залозистий орган, що складається у великої рогатої худоби з чотирьох часток (з яких задні краще роз­винені), вкритих зверху ніжною шкірою з рідкими волосками, які на задній поверхні ростуть знизу вгору, створюючи молочне дзеркало. Під шкірою розміщена підвішу­юча зв'язка та фасція (І'щатепіит зшрето-гіит иЬегіз), як продовження жовтої фасції живота, далі - поверхнева фасція (Іщат. зирефсіаііз), що щільно охоплює кожну половину і глибока (власна) фасція (Іщат. ргоргіт), яка окутує кожну чверть. Від неї відходять сполучно-тканинні перегородки трабекули), що ділять паренхіму вим'я на чверті та дольки (ІоЬиІае иЬегіз).

Рис. 137. Схема будови вим'я корови:

1 - цистерна; 2 - молочні ходи; 3 - паренхіма вим'я; 4 - шкіра; 5 - дійковий канал.

Підвішуюча зв'язка вим'я у окремих тварин під час другої-третьої лактації зна­чно розтягується і вим'я опускається аж до землі. Нащадків таких корів не бажано ви­користовувати в селекції стада.

Як залоза, вим'я складається з паренхіми (залозиста тканина) та вивідних проток, між якими розміщені інтерстиціальна сполучна тканина, судини, нерви.

Залозиста тканина вим'я формується альвеолами (пухирцями овальної чи грушо­подібної форми), кожна з яких вистелена секреторними клітинами, має власну оболон­ку, оточену міоепітелієм. У неактивному стані залозисті клітини мають циліндричну форму, при наповненні секретом вони стають кубічними, а після виділення секре­ту - плоскими. Кожна залозиста клітина оточена міоепітелієм. Відростки міоепітелію чтворюють навколо кожної альвеоли своєрідну сітку, скороченням якої з альвеол ви­давлюється молоко у молочні протоки. Ззовні до міоепітелію прилягає тонка сполуч­нотканинна облямівка - скловидна кайма, що переходить у інтерстиціальну тканину.

Альвеоли- це секреторна частина, що формує паренхіму вим'я (рис. 138). Від кожної альвеоли відходить вивідна протока (дрібна). Дрібні протоки впадають у се­редні вивідні протоки (молочні канали), вони- у великі молочні ходи (біля 10-15), що впадають у цистерну (зіпиз Іасїі/ег), яка відкривається у дійку (раріїа иЬегі$) до­вжиною 4-10 см. Альвеоли, об'єднані середніми вивідними протоками, утворюють часточку, що нагадує гроно винограду.

Середні та великі вивідні протоки на своєму протязі мають чисельні розширення та звуження, що сприяє утриманню молока у великій системі в проміжках між доїннями.

433

Розділ ':

На рівні дійки молочна цистерна циркулярною складкою слизової обо­лонки розділена на наддійкову та лі­йкову частини. Наддійкова частина об'ємом від 80 до 500 мл, а дійкова-біля 50 мл.

Кожна дійка (раріїїа) довжиною від 2 до 10, а у важковидоюваних корів -до 15 см. Діаметр дійки при наповне­нні 3,5 см, після здоювання - 1,5-2 см. У дійці виділяють основу, циліндрич­ну частину та верхівку. Стінка дійки складається з шкіри, сполучної ткани­ни і слизової оболонки. Шкіра дійки відрізняється значною товщиною епі­дермісу. Тут немає волосків, потових та сальних залоз.

Рис. 138. Схема будови частки молочної залози:

1, 3, 4, 5, 6 - молочні протоки; 2 - альвеоли.

Сполучна тканина дійки містить пучки гладкої мускулатури- поздо­вжньої, циркулярної та радіальної. В ділянці верхівки дійки вони формують м'язове кільце - сфінктер довжиною 5-Ю мм, діаметром - 2,5-3 мм, що щільно стис­кає дійковий канал. Слизова оболонка дійкового каналу тут утворює 4-8 радіальних та 3-5 поздовжніх складки - розетку. Вхідна розетка каналу завжди волога і том адсорбує на собі пил, бруд, мікроби. Тому її потрібно добре обробляти при введенні катетера чи канюлі шприца.

Альвеоли, молочні протоки та цистерни разом утворюють ємкісну систему вим'я. Молочна залоза вівці та кози складається з двох чітко розмежованих половин з однією дійкою на кожній. Внаслідок недостатнього розвитку підвішуючого апарат;. вим'я сильно відвисає, особливо в період лактації, що сприяє частим механічним по­шкодженням. Дійки у овець конусоподібні і мають по одному вивідному отвору.

Молочна залоза свиней складається з 8-16 (іноді 20) залозистих часток (пакетів), симетрично розміщених по обидва боки білої лінії. Кожна така частка складається з групи залозок з вивідними протоками у дві, рідше три невеликих цистерни, які в своя чергу відкриваються двома - трьома отворами на верхівці соска.

Молочна залоза кобили розміщена в лобковій ділянці і складається з двох половин, розділених на невидимі ззовні передню і задню чверті. Кожна чверть має самостійні системи альвеол та проток, що відкриваються біля основи дійки у дві - три невеликі цистерни, які закінчуються двома - трьома отворами на верхівці дійки.

Молочна залоза сук складається з 10 пакетів, розміщених симетрично. Молочних цистерн у них немає. Молочні ходи об'єднуються у 6-12 великих молочних проток, що відкриваються окремими отворами на верхівці соска.

434

Патологія молочної залози

*

М олочна залоза кішки скла­дається з 8-ми залозистих часток, молочні протоки у яких зливають­ся і відкриваються двома отвора­ми на верхівках сосків.

Молочна залоза кролиці утво­рена 8-ма залозистими частками.

Рис. 139. Схема іннервації та кровоносної системи вим'я:

1 - зовнішній сім'яний нерв; 2 - клубово-паховий нерв; 3 - клу­бово-підчеревний нерв; 4 — промежинний нерв; 5 - зовнішня со­ромітна артерія; 6 - аорта.

У вим'ї корови є добре роз­винене мереживо кровоносних судин. Інтенсивність кровопос­тачання вим'я залежить від його функціонального стану. Так, крізь вим'я сухостійної корови протікає 0,8-1 л крові за хвилину, а в пе­ріод лактації- 4 л і більше. Важ­ливо враховувати і те, що по вені промежини кров тече від статевих органів до вим'я, чим можна пояс­нити випадки захворювань вим'я при ураженні статевих органів. Артеріальна система вим'я скла­дається із зовнішньої соромітної артерії (а. рисіепсіа ехіегпа), яка разом з однойменною веною, зо­внішнім сім'яним нервом та лім­фатичними судинами виходить з

черевної порожнини через пахвовий канал у надвим'яний простір, ділиться на пере­дню та задню артерії основи вим'я, гілки яких постачають кров'ю усі тканини від­повідної половини вим'я і утворюють капілярну мережу навколо кожної альвеоли та артерія промежини (а. регіпеаііз), що виходить із внутрішньої соромітної артерії при її виході із тазової порожнини, проходить під шкірою промежини і розгалужується в шкірі задньої поверхні вим'я. Частина її гілок проникає і в паренхіму вим'я.

Венозна система вим 'я багатша, вона включає зовнішню соромітну вену (\>. ри­сіепсіа ехіета$), підшкірну черевну молочну вену (V. зиЬсиїапеа аЬа¹отіпаІІ5) та вну­трішню соромітну вену (у. рисіепсіа Мета). Вени вим'я супроводжують артерії і ма­ють таку ж назву. Крім того, в результаті злиття передньої вени вим'я та передньої вени основи вим'я утворюється підшкірна черевна (молочна) вена (V. зиЬсиїапеа аЬа¹-отіпаїів), що проходить під шкірою нижньої частини черева (паралельно білій лінії), на рівні 8-го ребра проникає крізь отвір черевної стінки (молочний колодязь) у грудну порожнину і впадає у внутрішню грудну вену.

Лімфатична мережа вим я представлена поверхневими та глибокими лімфатич­ними судинами та лімфатичними вузлами. Поверхнева лімфатична мережа розміще-

435

Розділ ':

на в шкірі, підшкірній клітковині та фасція . вим'я у вигляді щілин, капілярів та судин, що впадають у поверхневі пахвові лімфовузли за­дніх долей вим'я. Звідси лімфа скеровується у глибокий пахвовий лімфовузол, тоді в лімфа­тичну цистерну поперекової області, груднл протоку, передню порожнисту вену.

Іннервація вим'я здійснюється 4 парам;-: спинномозкових нервів:

• клубово-підчеревним (п. Піокуро§а5і-гісиз);

• пахвинним (п, Иіоіп§иіпаІіа);

• зовнішнім сім'яним (п. зрегтаїіст ех-Іегпа);

• промежинним нервом (п. регіпеаШ). Молочна залоза зв'язана функціонально

Рис. 140. Схема лімфатичних судин вим'я:

1 - глибокі лімфатичні судини; 2 - лівий лімфа­тичний вузол; 3 - поверхневі лімфатичні судини; 4 - лімфатичний вузол цистерни.

з органами розмноження, її нейрогуморальна регуляція здійснюється тими ж механізмами взаємозв'язку. її форма, будова, здатність де молокоутворення залежить від співвідношен­ня паранхіми та сполучної тканини.

Фізіологія лактогенезу

Лактація - фізіологічний рроцес утворення молока, що включає нагромадження його в альвеолах, періодичне виведення в молочні протоки і заповнення ємкісної сис­теми з послідуючим переміщенням молока з верхніх відділів у нижні - молочні ходи та цистерни і, нарешті, виведення його під час ссання чи доїння.

У молодих тварин молочна залоза складається в основному з жирової тканини та невеликої кількості проток. З настанням статевої зрілості кількість проток зростає.

Докорінні зміни відбуваються в молочній залозі в зв'язку з вагітністю. У другій по­ловині вагітності відбувається інтенсивний розвиток молочних ходів, альвеол та дійок.

Перед родами молочна залоза збільшується в об'ємі і починає продукувати моло­зиво, що в порівнянні з молоком має у два - три рази вищу кислотність, більше білків, вітамінів, імунних тіл, заліза, вітаміну А (в 10 разів), О (в 3 рази), проте в ньому мен­ше жиру і цукру. Через 7-10 днів після родів молозиво перетворюється на молоко.

Після родів протягом 4-х-б-ти тижнів молочна залоза розвивається, а тоді почи­нається її інволюція.

В загальному у корів лактація триває 6-11 місяців, кіз - 6-10, овець - 4-6, сви­ней - 2 місяці.

З припиненням доїння (ссання) наступає інтенсивна інволюція молочної зало­зи: молочні протоки спадаються, епітеліальні клітини перероджуються, розпада-

436

Патологія молочної залози

Рис. 141. Форма вим'я у корів:

1 - добре розвинене чашеподібне; 2 - чашоподібне; 3 - добре розвинене кругле; 4 - кругле звужене; 5 - козяче.

ються, розсмоктуються; альвеолярна тканина замінюється жировою.

Зберігаються лише молочні протоки, просвіт яких запо­внюється в'язким, клейким секретом. В тканинах з'являється багато макрофагів, що видаляють редуковані елементи. Зало­за зменшується, ущільнюється, наступає сухостійний період.

V 2

< '

Завершується сухостійний період підготовкою до нової лактації, відбувається повна регенерація залозистої частини залози. Відновлений епітелій за 2-3 тижні до родів починає секретувати компоненти молозива і перед родами ємкісна система залози буває заповненою молозивом.

Отже, лактація - це складна нейрогуморальна реакція ор­ганізму на імпульси від рецепторів шкіри молочної залози (під час ссання чи доїння) та хеморецепторів судин та інших орга­нів, що реалізуються через кору головного мозку - гіпотала­мус - гіпофіз.

Перед родами внаслідок зниження в крові рівня прогесте­рону та збільшення концентрації естрогенів знімається бло­кування синтезу пролактину, який разом із соматотропним гормоном, а також гормонами щитовидної залози та наднир-ників забезпечують молокоутворення.

Специфічними речовинами, що беруть участь у регуляції лактації, є в першу чергу гормони яєчника (плаценти) - естро­гени; гормон жовтого тіла - прогестерон; гормони гіпофіза -пролактин (лактоген), окситоцин, соматотропний, тіреотроп­нии, адренокортикотропнии, а також тироксин, трийодтиро-нін, тирокальцитонін, глюкокортикоїди, мінералокортикоїди, адреналін, норадреналін, паратгормон, інсулін, глюкагон.

Естрогени обумовлюють розростання молочних проток (У Другій половині вагітності), а прогестерон - ріст альве­ол і підготовку молочної залози до лактації; адренокортикотропнии і тіреотропнии гормони та соматотропін активізують обмін речовин у залозі; пролактин стимулює секрецію молока, а окситоцин стимулює молоковиділення. Подразнення нервових за­кінчень шкіри молочної залози, особливо дійок під час масажу, ссання та доїння пе­редаються до кори головного мозку. Сюди також надходять імпульси, що виникають при подразненні хеморецепторів молочної залози відповідними компонентами крові. Ці імпульси аналізуються, трансформуються і передаються до молочної залози і сти­мулюють чи, навпаки, гальмують молокоутворення та молоковиділення.

437

Розділ ':

Лактація - це складний процес, протягом якого відбувається зміна періодів мол: -коутворення та молоковіддачі.

Синтез молока в альвеолах відбувається із складників крові шляхом накопичень:-в клітинах секрету, відторгнення його і переміщення у просвіт альвеол. Через вим'я корови з надоєм 15 кг протікає 6 тонн крові на добу. На утворення 1 літра молока ви­користовуються компоненти 400 кг крові. Під час найвищої лактації з молоком виді­ляються і залозисті клітини.

При наповненні вим'я молоком його маса у високопродуктивних корів сягає 20-40 кг

Молоко - цінний продукт харчування, що містить біля 120 речовин, які знаходять­ся у взаємозв'язаному стані в оптимальному співвідношенні. Тут у 90 разів більше цукру, ніж у крові, в 9 разів більше жирів, у 5 разів більше калію, у 13 разів більше кальцію, у 10 разів більше фосфору, але у 2 рази менше білка і у 7 разів менше натрію Корова затрачає на лактацію від 24 до 74 % енергії корму. Молоко має не лише пожив­ні, а й лікувальні властивості. В каноні лікувальної науки Авіценни, працях древніх медиків є повідомлення, що в ті часи власники корів годували їх спеціальними сумі­шами трав, щоб отримати лікувальне молоко.

В той же час молоко - це сприятливе середовище для розвитку мікрофлори. Прв захворюванні тварин склад молока, його якості змінюються. Проблема якості молока. як і проблема захворювань молочної залози особливо актуальна.

Слід мати на увазі, що у вим'ї є певні бар'єри, що забезпечують місцевий захист залози. Ці бар'єри розміщені в ємнісній системі вим'я, дійковому каналі ступінчасте, мов драбинка. Це перш за все такі механічні фактори, як цистернальна розетка, склад­ки епітелію, сфінктер дійки. Поряд з цим бар'єрну функцію виконують і біохімічні фактори - ненасичені жирні кислоти молока, протеїн, слизовий шар епітелію. Наре­шті, тут є потужні клітинні фактори - макрофаги, лімфоцити, плазматичні клітини.

До захисних бар'єрів молочних проток відносять також циркулярний міоепітелій. антибактерійні фактори молока (лізоцим, система лактопероксидаза-тіоціанат-пе-роксид водню, лактоферин, комплемент, імуноглобуліни, фагоцити). Але головними факторами захисту вим'я є його імунітет, активний фагоцитоз, бактерицидні і бак­теріостатичні властивості молока; у вим'ї виробляються імуноглобуліни, а в секреті залози є лейкоцити та макрофаги. Все це разом і формує систему локального захист} молочної залози.

Проте механізми захисту не є абсолютними. Незбалансована годівля, порушення зоогігієнічних норм утримання, догляду та експлуатації тварини ослаблюють природ­ні механізми захисту молочної залози.

Молоковіддача- виділення молока з вим'я є наслідком переміщення молока : верхніх ділянок вим'я вниз під впливом нервових і гуморальних факторів. Під час підготовки вим'я до доїння до нього інтенсивно припливає кров, що забезпечує пружність дійок (ерекція вим'я). У відповідь на подразнення рецепторів шкіри вим'я під час масажу, доїння чи ссання з кори головного мозку надходить імпульс до виді-

438

Патологія молочної залози

молоковіддача Рис. 142. Схема нейрогуморальної регуляції лактації.

лення з гіпофізу окситоцину, який забезпечує ригідність вим'я - відповідну напругу скоротливої системи, скорочення міоепітеліальних клітин альвеол, м'язових воло­кон молочних проток, що обумовлює молоковіддачу; заповнення дійкових цистерн молоком. Все вим'я стає пружним, наповненим, розтягнутим. Молоковіддача має фазовий характер.

1. фаза молоковіддачі (тривалістю 1-4 сек.) характеризується виділенням молока з великих проток у цистерну. Обмивання вим'я, масаж викликають потік нервових імпульсів у поперековий відділ спинного мозку, у поперековий симпатичний нерво­вий стовбур і рефлекторно викликають розслаблення гладкої мускулатури цистерни і проток. Падає внутрішньоцистернальний тиск і відбувається припуск молока, тобто переміщення його у нижні відділи ємнісної системи вим'я. Розслаблюються сфінк­тери дійок.

2. фаза (тривалістю 5-7 хв. у корів, 4-5 хв. - у кіз, біля 1 хв. - у свиней). Під впли­вом вивільнюваного задньою долею гіпофізу окситоцину скорочується міоепітелій альвеол і молочних проток, різко зростає внутрішньовим'янний тиск, молоко з альвеол та дрібних проток виділяється у великі молочні ходи та цистерну. За цей час (5-6 хв.) руйнується окситоцин і виділення молока припиняється. Отже, доїння не повинно тривати довше 5-6 хв. Порушення стереотипу доїння, недотримання розпорядку дня, стресові фактори, биття, переляк викликають виділення адреналіну, який гальмує мо­локовіддачу. Слід мати на увазі, що поряд з утворенням молока відбувається і зворот-

439

Розділ ':

Рис. 143. Схема рефлексу молоковіддачі:

1. - механічні, зорові, слухові та інші подразнення перед початком та під час доїння;

2. - головний мозок; 3 - гіпофіз (виділяє пролактин та окситоцин); 4 - шляхи нерво­вих імпульсів від вим'я; 5 - потік крові з гормонами до вим'я; 6 - серце.

не всмоктування його складових частин -реабсорбція. Звичай­но, поступове запо­внення вим'я моло­ком відбувається про­тягом 12-14 годин. тоді, під впливом під­вищеного внутріш-ньовим'янного тиск}, стиснення капілярів і подразнення бароре­цепторів молокоут-ворення сповільню­ється і припиняється, починається зворотнє всмоктування - ре­абсорбція. Своєчасне звільнення залози від молока запобігає цьо­му. Біль, видоювання

непідготовленого вим'я, шум і т. п. викликають виділення адреналіну, що обумовлює

спазми молочних проток та блокування дії окситоцину.

Вважають, що нормальна молоковіддача триває в середньому 4 хв., якщо ж вона

виходить за ці межі (10 хв. і більше), то говорять про сповільнену молоковіддачу.

15.2- Дослідження молочної залози

Дослідження молочної залози повинно бути комплексним і, залежно від його мети, включати такі тести, які дозволять дати об'єктивну відповідь на поставлену задачу. Часто ветеринарним експертам доводиться брати участь в оцінці молочної продук­тивності тварини, її придатності до використання. В подібних випадках значну ува­гу приділяють морфологічному оцінюванню молочної залози, яке проводять шляхом огляду, пальпації та вимірювання за 1-1,5 години до чергового доїння, за так звани­ми ознаками молочності - величиною, формою та структурою вим'я, рельєфністю кровоносних судин, прикріпленням вим'я до черевної стінки, наявністю роздільної борозни, розвитком, формою, напрямком та розміщенням дійок. За даними такого оцінювання можна об'єктивно судити про продуктивну здатність корови, її придат­ність до машинного доїння (рис. 141).

Найбільш придатне до машинного доїння чашеподібне вим'я, що щільно приля­гає до черева. Передній край вим'я повинен плавно переходити в черевну стінку, не

440

Патологія молочної залози

утворюючи перехватів. Дно вим'я повинно бути рівним, майже горизонтальним, від­даль від підлоги до вим'я має складати не менше 50 см. Не бажана чітко виражена роздільна борозна, оскільки при доїнні сильно дольчатого вим'я стакани будуть напо­взати на частки і сповільнювати доїння.

Корови з козячим та відвислим вим'ям не придатні для машинного доїння.

Має значення також величина, форма, напрямок та розміщення дійок. Не бажані дуже товсті дійки (діаметр більше 3,2 см), довгі (більше 9 см), короткі (менше 4 см) і тонкі (діаметр 1,8 см). Найбільш бажаними є дійки циліндричної чи конічної форми, середньої довжини (6-8 см) і товщини (діаметр 2-3 см).

Дослідження молочної залози на предмет виявлення патологічних станів чи функ­ціональних розладів повинно включати клінічне обстеження молочної залози та лабо­раторне дослідження молока.

Клінічне обстеження складається з анамнезу, загального клінічного дослідження тварини, її молочної залози та молока.

Анамнез. Збираючи анамнез, встановлюють благополуччя господарства стосов­но заразних та незаразних хвороб, в т. ч. хвороб молочної залози, випадки хвороб молочної залози в попередні роки, тип та рівень годівлі, умови утримання, особливо сухостійних корів, наявність моціону, перебіг вагітності, родів, сухостійного періо­ду, стан тварини до і після родів, стан молочної залози до і після родів; час початку хвороби, її ознаки, загальний стан молочної залози, якість молока, його колір, запах, зміни при кип'ятінні, якість молока з різних часток вим'я, молочна продуктивність тварини в попередні роки, режим та технологія машинного доїння, санітарний та тех­нічний стан доїльного обладнання. Слід також з'ясувати стадію статевого циклу, час останнього осіменіння, чи надавалася тварині допомога, яка і ким.

Загальне клінічне дослідження тварини проводять за загально прийнятою у клі­нічній практиці схемою.

Дослідження молочної залози проводять методом огляду, пальпації, пробного здо­ювання та дослідження вим'я після повного його видоювання.

При огляді ззаду і збоку звертають увагу на величину та форму вим'я, симетрич­ність його половин, величину та форму дійок, колір та цілість шкіри, наявність шкір­них захворювань чи їх слідів, стан волосяного покриву та підшкірних кровоносних судин вим'я.

Пальпація (промацування) вим'я включає: промацування тканин вим'я і дійок, звертаючи увагу на температуру, спочатку зовнішніх, а тоді їх внутрішніх поверхонь, болючість, консистенцію (легко стискаючи окремі ділянки залози), наявність та ха­рактер ущільнень; шкіра молочної залози звичайно ніжна, легко збирається в складки, а паренхіма промацується у вигляді пружної дольчастої тканини; таке промацування слід робити до і після доїння. Слід звернути увагу на стан надвим'яних лімфатичних вузлів, розміщених на верхній межі задніх часток. Визначають їх величину, рухли­вість, консистенцію, болючість.

441

Розділ 15

Для цього промацують тканини вим'я у шкірних складках, що йдуть згори де низу, від вульви до основи вим'я. В нормі лімфатичні вузли рухомі, розміром з голу­бине яйце, щільної консистенції.

При дослідженні дійки захоплюють її біля основи вказівним і великим пальця­ми, натягують її, зміщуючи поступово пальці до верхівки. Визначають також тонус сфінктера дійкового каналу, наявність його патологій.

Одним із критеріїв молочної продуктивності корови є місткість її вим'я, тобто максимальна кількість молока, яку видоюють за один прийом з переповненого вим'я (для цього пропускають одне чергове доїння). Окремі автори пропонують визначати місткість кожної частки вим'я, особливо при їх ураженні. Найвищою буває місткість вим'я на 6-8-му тижні лактації.

Місткість вим'я залежить від розвитку у ньому залозистої тканини, співвідношен­ня між залозистою та сполучною тканинами. Оптимальним є співвідношення 3:1.

Для оцінки стану вим'я у сухостійних корів його досліджують на початку сухос­тійного періоду, за 10-15 днів до отелення. У здорової корови на 3-5-й день після запуску вдається видоїти невеличку кількість в 'язкого секрету сірувато-білуватого ко­льору. Через 2 тижні вдається здоїти 5 мл прозорого водянистого чи сіро-молочногс секрету, а в окремих частках вим'я його взагалі немає. В середині сухостійного періо­ду можна видоїти до 2 мл густого, липкого, медоподібного секрету. За 2 тижні до оте­лення секрет нагадує молозиво, за 2-3 дні до родів утворюється справжнє молозиво.

Для лабораторного дослідження молока (що особливо важливо для виявлення субклінічних маститів) запропоновано біля 70-ти проб: Уайтсайда, з димастином. мастопрімом, мастодіагностом та інші. Найзручніше їх проводити на молочно-контр­ольних пластинках. Найпридатніша для цього проба з 5 %-им димастином. У хворої на мастит корови виявляють зміни багатьох показників: рН - підвищується до 7 і вище (норма 6,3-6,7), підвищується вміст хлоридів, соматичних клітин - до 500 тис./мл. подвоюється вміст заліза, знижується вміст цукру, казеїну, жиру, кислотність - до 12-15° (норма 16-18°Тернера), густина-до 1,011-1,024 г/см³(норма 1,03), лізоцимів М та В, активність ферментів каталази та редуктази. Тому при потребі визначають рН, наявність форменних елементів крові (проте поява у молоці лейкоцитів не є озна­кою патології молочної залози, оскільки вони можуть виявлятися у молоці при родах, під час запуску, одужанні тварини і т. п.), кров'яних пігментів, мікроорганізмів. При цьому вранці, перед черговим доїнням, після старанного обмивання, обтирання дійок і видалення з них перших порцій молока з кожної частки вим'я здоюють по 50-100 мл молока у стерильні склянки, закупорюють і відправляють у лабораторію.

Для діагностики маститів запропоновано ряд приладів - ПЕДМ (прилад експрес-діагностики маститу - на основі визначення електропровідності молока), АСМ-1 (ав­томатичний сигналізатор маститу), що вловлює підвищення електропровідності мо­лока), МІМ-1 (механічний індикатор маститу корів, що виявляє пластівці та згустки казеїну чи фібрину в молоці за допомогою густої металевої сіточки у шлангу доїль­ного апарата).

442

Патологія молочної залози

На підставі даних клінічного дослідження вим'я, лабораторного та бактеріологіч­ного дослідження молока можна зробити заключення про такі стани вим'я: 1) здоро­ве; 2) бактеріоносійство; 3) подразнення вим'я; 4) мастит (А. П. Студєнцов, В. С. Ши-пілов та ін. 2000).

Лабораторний контроль за появою маститів здійснюють щомісячно.

Лікар ветеринарної медицини повинен чітко розрізняти вади молока. Наводимо їх за А. П. Студєнцовим, В. С. Шипіловим та ін., 1999.

Таблиця 22 Вади молока

Вади	Ознаки	Причини
Зміни кольору
Синє молоко	1. Свіжоздоєне молоко з си­ нім відтінком 2. Сині плями на поверхні молока через 20-30 год. збе­ рігання	Поїдання водяної фіалки, гречки, люцерни, вики, незабудки та ін. Розмноження пігментоутворюю-чих бактерій при поїданні корова­ми трав, що містять синій пігмент
Жовте молоко	Свіжоздоєне молоко жовтого кольору	Жовтуха, гемоспоридіози, деякі інфекції (лептоспіроз та ін.), хро­нічний гнійний мастит, поїдання моркви, ревеню та ін.
Рожеве, червоне молоко	1. Після стояння колір моло­ ка стає нормальним, а на дні утворюється червоний осад 2. Поява на поверхні молока великих червоних плям	Крововиливи в молочні ходи чи цистерну внаслідок розриву судин; поїдання молочаю, осоки, хвоща таін.; гемоспоридіози; перетриму­вання доїльних стаканів; вакуум нижче 380 мм рт. ст. Розвиток у молоці мікробів
Зміни запаху
Запах гною	Неприємний запах гною	Випадкове попадання в молоко ку­сочків гною
Запах ацетону	Молоко пахне ацетоном	Неправильна годівля, що приво­дить до розладів обміну речовин (ацетонемія)
Бродильно-буря­ковий запах	Запах згодовуваних кормів	Годівля силосованими кормами, буряковою гичкою та мелясою

443

Розділ 15

Таблиця 22 (продовження

Вади	Ознаки	Причини
Специфічні запахи	Характерний запах з'їденої рослини чи лікувального за­собу	Годівля диким часником, гірчицею, ромашкою та ін.; використання з лікувальною чи профілактичною метою медикаментів із специфіч­ними запахами (гексахлоретан, фенол,креолін)
Гнильний запах	Через 24 год. після доїння з'являється гнильний запах, у вершках з'являються пухирці	Розвиток гнильних мікробів, шс потрапляють у молоко під час до­їння або при його обробці
Зміна консистенції
Слизисте молоко	Через 5-10 год. після доїння молоко стає густим, слизис­тим, тягнеться в нитки; не утворюються вершки	Забруднення молока і посуду мі­кробами; хвороба, що супрово­джується гарячкою; поїдання під­лісника і кормової капусти
Поява газів та піни	1. Пінисте молоко 2. Молоко містить гази	Захворювання органів травлення, мастити, поїдання великої кількос­ті картоплі; попадання кишково: палички та ін. Захворювання органів травлення (діарея); поїдання бурякової гич­ки та силосу; попадання мікроор­ганізмів, що утворюють масляну кислоту кишкової палички та ін.
Зміна смаку
Гірке молоко	Свіжоздоєне молоко має гір­кий смак з ароматичним від­тінком, при зберіганні гіркий смак не посилюється	Згодовування трави чи сіна, що містять полин, люпін, редьку, ріпу та ін. гіркі корми
Гірко-солоне молоко	Свіжоздоєне молоко має гір­ко-солоний смак, при збері­ганні гіркий смак дещо по­силюється	Кінець лактації
Згіркле молоко	Свіжоздоєне молоко непри­ємного смаку, при зберіганні через 12-24 год. гіркий смак посилюється, з'являється тухлий запах	Катар шлунково-кишкового трак­ту і проникнення з нього в молоко бактерій, що перетворюють казеїн у пептон

444

Патологія молочної залози

При катаральному маститі здоюваний секрет у сухостійної корови буває сірим, кала­мутним, водянистим із зниженою кислотністю, об'ємом 10-20 мл. При хронічному мас­титі секрет ураженої частки молочної залози сухостійної корови стає кремовим, непро­зорим, сметаноподібної консистенції, з домішками гною та слизу, об'ємом 30-50 мл.