Профілактика маститу

Профілактика маститу повинна розпочинатися з формування стада та добору тва­рин за морфо-фізіологічними ознаками вим'я, з врахуванням швидкості молоковідда­чі, а також різниці у продуктивності окремих чвертей. Вона має бути комплексною і передбачати в першу чергу наступне:

• повноцінну годівлю тварин відповідно до їх фізіологічного стану: влітку важ­ливим чинником у забезпеченні тварин повноцінною годівлею, підвищенні їх імуно-біологічної резистентності має організація культурних пасовищ, розчистка природ­них випасів від чагарників, що можуть травмувати шкіру вим'я та дійки;

• належну гігієну утримання (приміщень, стійл, проходів, родильних відділень, доїльних майданчиків), своєчасне усунення пошкоджень підлоги та огорожі, уник­нення скупчення тварин, забезпечення їх активним моціоном;

• проведення диспансеризації тварин;

• відповідний добір та навчання операторів машинного доїння, механіків по об­слуговуванню доїльних установок;

• переведення на машинне доїння лише здорових корів з ванно- та чашеподіб-ним вим'ям, циліндричної форми дійками, довжиною 8-10 см, розміщених під пря­мим кутом до вим'я; доїти таких корів слід двотактними доїльними апаратами, а якщо вим'я біля половини стада корів не відповідає вказаним вимогам, їх слід доїти тритак­тними доїльними апаратами; перед початком доїння необхідно перевіряти доїльний апарат на частоту пульсацій. У тритактних апаратах вона повинна становити 60, у двотактних - 80-85 пульсацій на хвилину; величина вакууму у вакуум-тритактних апаратах в межах 360-380 мм (0,38 атм);

473

Розділ 1с

• дотримання встановлених правил доїння, особливо машинного: на час доїння хвіст корови підв'язують до її ноги (чи фіксують спеціальним пристроєм); вим'я обми­вають з розпилювача чистою водою температури 48-52 °С, витирають рушником, зво­ложеним 0,5 %-им розчином дезмолу чи однохлористого йоду; здоюють перші цівки молока в окрему посудину; масажують вим'я 20-30 сек. і одягають попередньо підігрі­ті доїльні стакани на дійки. Проміжок часу від підготовки корови до доїння і початком доїння не повинен перевищувати 1 хв. При нормальній молоковіддачі доїння повинно тривати 4-5 хв. і закінчуватися додоюванням протягом 25-30 сек. з масажем;

• під час машинного доїння необхідно стежити за положенням доїльних стаканів:

• переводити корів на машинне доїння не раніше 7-10-го дня після родів, тобто після зникнення набряку вим'я;

• важливим завданням доїння є повне звільнення молочної залози від молока. тому після видоювання проводять додоювання, щоб звільнити вим'я від залишкового молока;

• щомісячну перевірку усіх корів на наявність прихованого маститу;

• ізоляцію корів, хворих на мастит, з доїнням їх в останню чергу;

• після доїння кожної корови, хворої на мастит, доярка повинна помити руки гарячою водою з милом;

• у випадку широкого поширення маститу серед корів застосовувати занурення верхівок дійок у 0,5 %-й розчин однохлористого йоду, дезмолу, хіносепту або змазу­вання їх антисептичною емульсією;

• проводять старанну дезінфікцію гною та підстилки від корів, хворих на мастит:

• своєчасний запуск корів і контроль у них стану вим'я, попереджуючи появу мас­титу сухостійного періоду: запускати корів за 60 днів до отелення. Для цього за 10-15 днів до початку сухостійного періоду обмежують на 60 % даванку соковитих кормів та концентратів, переходять з триразового на дворазове, а потім на одноразове доїння. Піс­ля цього доїння припиняють. Якщо подібним чином не вдається запустити корову, тоді

в шкіру молочної залози втирають камфорний спирт або ін'єкують підшкірно 10-15 мл 20 %-го олійного розчину камфори один раз на день;

• з метою профілактики маститу при останньому доїнні вводять корові внутрішньо-цистернально антибіотики пролонгованої дії;

• впродовж сухостійного періоду один раз на два тижні проводять клінічне дослі­дження вим'я з пробним здоюванням секрету;

• для підвищення імунобіологічної реак­тивності організму сухостійних корів їм вво-

ЩР дять вітамінні та тканинні препарати;

- невід'ємним елементом профілактики Рис. 146. Обробка дійки дезрозчином. _{маститу є} санітарно-просвітня робота.

474

Патологія молочної залози

Розлади кровообігу у вим'ї

Серозний набряк вим'я (рейета иЬегіз зегоза) застійний (симптоматичний) набряк внаслідок скупчення великої кількості транссудату в підшкірній клітковині вим'я із застоєм тут венозної крові, що супроводжується сильним збільшенням об'є­му вим'я.

Етіологія та патогенез. Хвороба виникає на Грунті підвищеної проникності кро­воносних судин та сповільнення відтоку лімфи у тканинах вим'я, що спостерігається перед родами і в перші дні післяродового періоду. Сприяє розвитку набряку багата го­дівля соковитими кормами, мінеральне голодування, відсутність моціону, токсикоз ва­гітних, а також хвороби серця та нирок. Частіше буває у нетелей та корів-первісток.

В основі патогенезу набряку вим'я лежать зміни нейрогуморальної регуляції вагітності та перебудова кровообігу у молочній залозі, що супроводжується різким зменшенням концентрації білків у сироватці крові внаслідок переходу р- та у-глобулі-нів у молочну залозу і зниження осмотичного тиску крові, що обумовлює вихід рідкої частини плазми крові у периваскулярні простори.

Симптоми. Вим'я сильно збільшене й іноді його набряк у вигляді своєрідних брусків поширюється вперед по черевній стінці і вгору аж до підгрудка. У окремих корів почергово наступає набряк то правої, то лівої половини. Шкіра вим'я при цьому буває холодна, ціанотична, напружена, не болюча, тістуватої консистенції, при надав­люванні на неї пальцем утворюється ямка, що повільно вирівнюється. Дійки дуже напружені, випинаються на боки і легко травмуються. Загальний стан тварини та тем­пература тіла не змінюються. Молоко також не змінюється або стає водянистим, удій може зменшуватися.

Звичайно післяродовий набряк розсмоктується через 7-10 днів, а передродо-вий через 5-8 днів після родів, а набряки, що виникли задовго до отелення, можуть ускладнюватися маститом, гіпогалактією, чи індурацією вим'я.

Лікування: обмежують водопій, даванку соковитих та кислих кормів, солей, орга­нізовують моціон. Необхідно уникати травм набряклих тканин.

Застосовують часті здоювання, масаж вим'я знизу вгору, теплі припарки, посла­блюючі, втирання мазей з метиловим саліцилатом, задавання послаблюючих солей у середніх дозах, відволікаючі втирання. При обширних набряках застосовують по­вільні крапельні введення 6 %-го розчину декстрину у дозі 1 л або 30 %-го розчину сироваткового альбуміну у дозі 1,5 л, внутрішньовенні ін'єкції кальцію хлориду чи кальцію глюконату, коротку новокаїнову блокаду за Д. Д. Логвиновим. Після отелення можна застосувати сечогінні, поєднання ін'єкцій сечогінних препаратів з кортикоїдами.

Криваве молоко (гіперемія вим 'я) - це проникнення крові у просвіт альвеол і молочних проток.

Етіологія. Сильна гіперемія вим'я та підвищена проникність судин у високомо-лочних корів у перші дні після отелення, а також при випасанні тварин у лісовій міс-

475

Розділ 15

цевості, згодовуванні трав молочаю, хвоща, жовтецю, осоки, кормові отруєння, за­хворювання гемоспоридіозами.

Клінічні ознаки. Молоко з усіх часток вим'я стає червонуватим чи червоним, соло­нуватим, іноді із згустками крові. Таке молоко при кип'ятінні часто зсідається, а при відстоюванні в ньому з'являється пухкий червоний осад.

Загальний стан тварини нормальний, ознак запалення немає.

Прогноз - сприятливий, через 3-10 днів ознаки хвороби зникають.

Лікування: тварині забезпечують спокій, не випускають на пасовище, обмежують водопій. Здоюють обережно руками. Прикладають холодні компреси; масаж та часте здоювання заборонені. Можна застосувати вікасол, внутрішньовенні ін'єкції кальцію хлориду чи 1 %-го розчину іхтіолу (3 мл на 1 кг маси тіла), рег оз - сульфат натрію в середніх дозах.

Травматичні пошкодження вим'я

Травми вим'я виникають при випасанні тварин у лісистій місцевості, утриман­ні їх у загонах з колючого дроту, вони можуть також наноситися рогами інших тварин. До цієї категорії захворювань відносять рани та забиття кінцівками вим'я, забиття, нориці молочної залози.

Рани бувають поверхневими і глибокими; рваними, колотими, різаними, за­битими. Часто рани ускладнюються проникненням мікробів у глибокі тканини і розвитком гнійного маститу, флегмони і т. п. Особливо повільно загоюються про­никаючі рани тому, що просочування молока між їх краями гальмує грануляцію і сприяє виникненню нориць.

Лікування: при великих та глибоких ранах в їх нижній кут вставляють марлевий дренаж і тоді накладають шви. При проникаючих ранах дійок роблять пластичні опе­рації. Фірма "Альфа Лаваль Агрі" пропонує для закриття та кращого загоювання ран дійок пов'язку "бандаж" з м'якого природного латексу, яка розм'якшується від тепла пальців, легко закриває дефект і легко фіксується. На весь період загоєння рани встав­ляють у дійковий канал молочний катетер і фіксують його шовковою ниткою. Підготу­вавши операційне поле і провівши знеболення вим'я (блокада зовнішнього сім'яного нерва за Б. Башкировим і при потребі - блокада промежинного нерва за І. Магдою), вирізають нерівні краї рани, ліквідують затоки та кишені, видаляють змертвілі ткани­ни, зрошують рану розчином фурациліну чи пеніциліну і накладають вузлуваті шви, залишивши внизу місце для стікання ексудату.

Забиття вим'я (сопінзіо иЬегіз). Причини їх виникнення ті ж, що і ран. Переваж­но це травми тупими предметами.

Патогенез - в основі хвороби лежить порушення цілісності кровоносних судин з крововиливами у підшкірну клітковину. Якщо це легка травма з невеликими синцями, то виникає асептичне запалення, що швидко розсмоктується. Великі ж гематоми роз­смоктуються лише частково, а то інкапсулюються, виступаючи над поверхнею вим'я

476

Патологія молочної залози

чи промацуючись у вигляді щільних жовен. Можливий і перехід процесу на інтер-стиціальну тканину з індурацією залози. Нарешті, при проникненні мікрофлори, осо­бливо після некрозу травмованих тканин, можливий розвиток абсцесу, флегмони чи некроз всієї частки вим'я.

Симптоми. Уражена частка набрякла, почервоніла, гаряча, болюча.

В молоці з'являються домішки крові.

Лікування. Необхідно забезпечити тварині спокій. В перші дні застосовують холо­дові компреси - накладають торбинки з снігом чи льодом; роблять обмазування шкіри вим'я рідкою, холодною (краще з домішками снігу чи льоду) глиною. Можна втирати в ділянки забиття гепаринову, гепатотромбінову та інші мазі. Якщо запальний про­цес не згасає, то з 3^-го дня застосовують теплові процедури. На 5-6-й день великі гематоми розрізають і видаляють згустки крові. В порожнину гематоми вносять суль­фаніламідні препарати. Можна застосувати внутрішньовенні ін'єкції 10 %-го кальцію хлориду чи кальцію глюконату.

Нориця молочної залози (иісш/ізіиіозит гесеріасиїі) - виникає на ґрунті прони­каючих ран, абсцесів, некротичних фокусів у стінці цистерни.

Клініка - на поверхні ураженої частки (дійки) з'являються отвори величиною з макове зернятко, крізь які виділяється молоко. Навколо отвору (нориці) розростається рубцева тканина.

Лікування. У лактуючих корів роблять пластичну операцію - резекцію нориці з навколишньою рубцевою тканиною (після знеболення вим'я), накладанням на слизо­ву оболонку 2-3 кетгутних швів, видовженням країв рани, відпрепаруванням шматка шкіри, натягуванням його на поверхню рани так, щоб він закрив собою шов і накла­данням швів. Зверху рану накривають колодійною пов'язкою. У сухостійних корів попередньо (після знеболення) освіжають краї рани.

Після операції необхідно забезпечити постійний відтік молока з цистерни, для чого вводять у дійковий канал на весь період загоєння вкорочений молочний катетер і закріплюють його 2-3 нитками або ж вставляють поліхлорвінілову трубку.

Захворювання шкіри вим'я

Специфіка шкіри вим'я полягає в тому, що вона має ніжну будову, мало волосся, не пігментована, що сприяє виникненню захворювань.

Дерматит молочної залози. До дерматитів молочної залози схильні всі види тварин. Цьому сприяє переохолодження, обвітрювання вологого вим'я, втирання го­стрих мазей, антисанітарні умови утримання тварин, кормові інтоксикації, ураження інфекцією. Найчастіше шкіра молочної залози уражається опіками, обморожування­ми, екземою, кропивницею, кормовими екзантемами, фурункульозом. Сприяють ви­никненню дерматитів постійне забруднення шкіри, проникнення інфекції, опіки, об­мороження, укуси змій. Окремі інфекційні захворювання (ящур, віспа, ринотрахеїт, злоякісна катаральна лихоманка та ін.) можуть також супроводжуватися ураженнями шкіри вим'я.

477

Розділ 15

Сонячні опіки шкіри вим'я - запалення шкіри вим'я, до якого схильні високо-молочні корови та кози. Найчастіше сонячні опіки виникають у літню спеку. Шкіра вим'я при цьому буває почервонілою, гарячою, болючою, іноді набряклою, напруже­ною, блискучою. Найчастіше вражається один бік вим'я.

Лікування. Перш за все, необхідно усунути причину, забезпечити спокій тварині; уражені ділянки вим'я змазують борним вазеліном, вазеліновою олією, сметаною, на­фталановою та іншими мазями.

Обморожування вим'я буває наслідком тривалого перебування тварин на морозі, при перевезеннях та перегоні тварин в морозну з вітром погоду, рухові по глибокому снігу, транспортуванні у відкритій машині. У корів воно спостерігається в лактацій­ний період, а у кобил - при тривалому перебуванні на морозі. Обморожене вим'я спо­чатку буває болюче, його шкіра почервоніла, її епідерміс починає відшаровуватися, через 1-2 дні він нагадує пергамент чи блискучу напівпрозору плівку, що щільно стя­гує дійки. На 5-6-й день плівка епідермісу починає лопати, а шкіра кровоточити. На межі із здоровими тканинами виникає яскраво-червона лінія. На уражених ділянках з'являються місця, вкриті грануляційною тканиною з вогнищами епітелізації.

При глибоких обмороженнях розвивається некроз уражених ділянок шкіри з утво­ренням кровоточивих тріщин і виразок; виникає гангрена дійки чи повне заростання дійкового каналу.

Лікування. Уражені ділянки шкіри протирають 30°-им спиртом, тоді змазують ва­зеліном, стрептоміциновою чи іхтіоловою маззю, рідкою емульсією Вишневського. При наявності сильного болю застосовують анальгін та димедрол.

Тріщини шкіри дійок (га§аа¹ез раріїїагит иЬегіз) є пошкодженням їх шкіри з руйнуванням епідермісу та оголенням глибоких шарів. Тріщини бувають поздовжні та поперечні, з пошкодженням епідермісу та без пошкоджень.

Етіологія. Причинами тріщин буває втрата еластичності верхніми шарами шкіри внаслідок систематичного забруднення, обвітрювання вологої шкіри при доїнні над­ворі, без витирання обмитого вим'я, пошкодження при ссанні.

Клінічні ознаки. Шкіра уражених дійок суха, на ній є невеличкі поздовжні чи по­перечні тріщини, окремі з них вкриті кірочками з червоним запальним обідком. При порушенні цілості кірочок відкриваються кровоточиві тріщини. При доїнні таких ко­рів вони непокояться від болю, б'ють кінцівками, що перешкоджає повному видо­юванню і сприяє виникненню маститів.

Лікування. Обмивання вим'я розчинами соди, калію марганцевокислого, 1-2 %-го стрептоциду; змазування шкіри вище згаданими мазями, борним вазеліном. Перед доїнням можна втирати новокаїнову мазь. Необхідно очистити уражені дійки від за­бруднення шляхом протирання їх тампонами, просоченими антисептиком, витерти їх марлевими серветками насухо і змастити антимікробними лініментами - синтомі­цину, стрептоциду, пеніциліну, рідкою маззю Вишневського чи будь-яким з кремів-емульсій (ДЕ, ДК, ДЕК, "Доктор" та ін.), маззю прополісу, ромашки та ін.

478

Патологія молочної залози

Профілактика - утримання вим'я в чистоті, змазування шкіри вим'я та дійок піс­ля доїння протизапальними кремами.

Кормові висипи (кормові екзантеми) є дерматитом, що виникає у корів як алер­гічна реакція після згодовування картоплі, бурякової гички, зеленої маси люцерни, гречки, капусти, ріпаку, конюшини. Сприяє виникненню висипу інтенсивна інсоляція при поїданні вказаних кормів.

Клінічні ознаки варіюють від більш-менш вираженого почервоніння, болючих припухань, висипів на непігментованих ділянках аж до глибоких гнійних уражень шкіри. При цьому між правою і лівою половинами вим'я з'являються згрубіння шкі­ри, тріщини, з яких виділяється гнійний ексудат, що засихає в кірочки чи брудну смер­дючу масу, яка склеює волоски. Доїння стає болючим, хоча якість молока може не змінюватися. Іноді підвищується температура тіла, тварина б'є кінцівками по череву і вим'ї, виникають розлади травлення.

Прогноз сприятливий.

Лікування: усунути причини - змінити раціон, забезпечити тварині спокій, поміс­тити в затемнене приміщення.

Здоювати слід обережно - обмивають старанно уражену частку водою з милом чи розчином соди, вистригають злиплі волоски. Змазують висушену шкіру в'яжучими нейтральними чи слабкими антисептичними мазями чи аерозолями - борний вазелін, іхтіолова мазь, іхтіол-гліцерин, цинкова мазь, саліцилова мазь і мокнучі місця при­пікають ксероформом, таніном, тальком, ляпісом. Внутрішньовенно можна ввести 200 мл 1 %-го розчину кальцію хлориду.

Фурункульоз флгипсиїош иЬегіз) - гнійне запалення сальних залоз та волосяних мішечків шкіри у корів з волосатим вим'ям, що утримуються в стійлах без підстилки.

При односторонній неповноцінній годівлі тварин, відсутності моціону та антиса­нітарних умовах утримання фурункульоз може набрати масового характеру на ґрунті зниження імунологічної реактивності тварин.

Найчастіше збудниками фурункульозу бувають білі і жовті стафілококи та стреп­тококи.

Симптоми: на шкірі вим'я, переважно у міжвим'яній борозні, виникають запаль­ні гнійнички з волоском у центрі, розміром від макового зерна до горошини. З часом гнійнички збільшуються в об'ємі (до грецького горіха), їх шкіра тоншає, стає черво­ною чи жовтуватою, болючою. Нарешті міхурці прориваються, виділяючи смердючий вершкоподібний ексудат, що склеює волоски та інфікує суміжні ділянки. Так з'явля­ються нові фурункули.

На місці фурункулів, що прорвалися, утворюються виразки, які внаслідок розрос­тання грануляційної тканини утворюють рубці, або ж вони інкапсулюються.

Секреція молока зменшується, воно містить багато лейкоцитів.

Диференційний діагноз. Необхідно віддиференціювати хворобу від віспи, яка ура­жає дійки.

479

Розділ 15

Лікування: старанне обмивання шкіри теплою водою з милом чи розчинами анти­септиків. Вистригають волоски, видаляють кірки ексудату, змазують шкіру 0,1-0,2 %-им розчином йоду. Голівки фурункулів змазують чистим іхтіолом, іхтіол-гліцерином, пе-ніциліновою маззю; дозрілі - розтинають і змазують антимікробним лініментом Ви-шневського, емульсією стрептоциду, маззю "Септодин-К", кремом ДЕ, кремом "Док­тор". Можна застосувати синю чи кварцову лампу, сухе тепло, ультразвук.

Необхідно поліпшити утримання та годівлю тварин. Добрі наслідки дає згодову­вання кормових дріжджів, аутогемотерапія, лактотерапія, внутрішньовенні вливання кальцію хлориду, внутрішньом'язові введення антибіотиків.

Віспа вим'я - це симптом контагіозної інфекційної хвороби, що викликається ві­русом з групи Рох уігиз §гоир. Уражаються практично всі сільськогосподарські твари­ни та людина, але найчастіше - молоді корови та вівці.

Симптоми. На шкірі вим'я, переважно на дійках, з'являється висип, розміром з просяне зерно з яскраво-червоним обідком. Дійки напухають, червоніють, стають гарячими і болючими. З часом на місці цих цяток виникають вузлики, що поступо­во перетворюються на заповнені блідо-жовтою серозною рідиною пухирці, із загли­бленням в центрі. Через декілька днів вмістиме міхурця перетворюється на гній і він вже стає пустулою, яка проривається, залишаючи після себе виразку, що вкривається струпом.

Звичайно хвороба затягується до 2-3 тижнів, а то й 2-3 місяців, коли струп від­падає, залишаючи після себе рубець. Віспа може ускладнюватися маститом.

Лікування. Хворих корів ізолюють і поступають з ними у відповідності з інструк­цією. Уражені ділянки вим'я змазують 10 %-им спиртово-іхтіоловим розчином. Ви­разки обробляють 1-2 %-им розчином піоктаніну, 5-6 %-им розчином калію перман­ганату чи присипають сумішкою стрептоциду та борної кислоти, згодом застосовують стрептоцидову, борну, цинкову, ксероформну емульсію. Вим'я повинно бути сухим і чистим. У випадку сильної болючості вим'я можна зробити коротку новокаїнову бло­каду за Д. Д. Логвиновим.

Папіломи (бородавки) дійок (раріїїотаїога сиіізраріїїае иЬегіз) - доброякісні фі-броепітеліальні новоутворення.

Причини виникнення бородавок остаточно не з'ясовані. Є думки, що вони вірус­ної етіології або ж є результатом порушень обміну речовин. Виникненню їх сприя­ють антисанітарні умови утримання тварин та тривале подразнення шкіри дійок по­шкодженнями долівки, несправними доїльними апаратами і т. п. Звичайно бородавки виявляються у молодих корів і можуть бути поодинокими та множинними. Останні перешкоджають доїнню корів - вони тріскаються, кровоточать, болять, викликають запальну реакцію.

Клінічні ознаки. На шкірі дійок з'являються бородавчасті утворення у вигляді ши­пів або у формі цвітної капусти.

Прогноз сумнівний. Іноді лікування виявляється безрезультатним.

480

Патологія молочної залози

Лікування: якщо бородавки не перешкоджають доїнню, то їх не чіпають. Сильно розрослі папіломи, що сидять на ніжці, можна перев'язати, відкрутити, а ніжку при­пекти ляпісом, рідким азотом, карболовою чи оцтовою кислотою і змазувати щоденно, до повного зникнення бородавок, саліциловим колодієм. Довгі бородавки перетягу­ють тонкою лігатурою біля основи, а периферію відрізають. Бородавки з широкою основою після ін'єкції під основу папіломи 4—5 мл 1 %-го розчину новокаїну вилущу­ють скальпелем та ножицями, зупиняють кров і накладають 1-2 шви або ж піддають утворену рану електрокоагуляції. Можна застосовувати внутрішньовенні введення 0,5 %-го розчину новокаїну 3-5 разів з інтервалом 72 години або підшкірні 4-6-разові ін'єкції з інтервалом 7 днів, тканинних та вітамінних препаратів.

Заслуговує на увагу застосування тканинного препарату з папілом (вирізані папі­ломи подрібнюють, висушують при 40 °С впродовж 3-5 діб, розтирають у ступці в порошок, розводять фізрозчином у співвідношенні 1 : 20, фільтрують через шар марлі і стерилізують на водяній бані протягом 10 хв.). Вводять препарат підшкірно у дозі 3-5 мл.

Є повідомлення, про позитивні наслідки 5-6-разового обмивання дійок теплим відваром медуниці або змазування папілом маззю коломак.