Запальні процеси зовнішніх статевих органів

Запальні процеси зовнішніх статевих органів зустрічаються у самиць усіх видів свійських тварин, але найчастіше - у корів. При безвигульному утриманні тварин у

510

Ветеринарна гінекологія

зимових приміщеннях тут скупчується велика кількість хвороботворних мікроорга­нізмів, грибів, вірусів, простіших, які можуть викликати масові спалахи вульвітів, вестибулітів та вагінітів. Вони можуть бути також наслідком ускладнення травматич­них пошкоджень під час родів, коїтусу чи переходу запалення з ендометрію та інших статевих органів. Залежно від характеру запалення (серозне, катаральне, геморагічне, фібринозне, гнійне, гангренозне чи інше) його ознаки можуть мати специфічний чи змішаний прояв. Рідко запалення уражає лише один орган - вульву, присінок чи піхву; найчастіше воно поширюється і на суміжні органи і тоді говорять про вульвовестибу-літ чи вестибуло-вагініт.

Розвиток запального процесу залежить від стану резистентності організму, сту­пеня травмування тканин та вірулентності мікроорганізмів. Як причину неплідності тварин необхідно розглядати тільки хронічні запальні процеси, що є продовженням гострих, при незакінченому або недостатньому лікуванні хворих тварин. Неспецифічні вестибуло-вагініти.

Серозний вестибуло-вагініт проявляється значним випотіванням в уражені тка­нини серозного ексудату, набряком їх, болючістю, набуханням слизової оболонки органа, появою крапкових та смугастих крововиливів, хоча загальний стан тварини залишається без змін. При сильно вираженому запаленні на слизовій оболонці вульви можуть з'являтися пухирці, ерозії, некротичні ділянки.

Із статевої щілини тривалий час виділяється слиз. Статевий цикл буває переважно ритмічним, з яскраво вираженими феноменами стадії збудження.

Діагноз ставлять на основі анамнестичних даних і клінічного дослідження тварини. Прогноз відносно відновлення нормальної функції відтворення нащадків благо­получний.

Лікування. Застосовують почергові зрошення в'яжучими та припікаючими роз­чинами (5-Ю %-й танін, 1 : 500-1 000 калію перманганат, 15-30 : 1 000 мідь чи цин­ку сульфат, 1-2 : 1000 срібла нітрат, настоянка ромашки та ін.), мазі, дезінфікуючі тампони чи свічки, новокаїнову блокаду за В. І. Завірюхою, пухке дренування піхви з допомогою тампона Мікулича, просоченого синтоміциновою або стрептоцидовою емульсіями, розчином новокаїну з антибіотиками. Процедури повторюють через 4-5 днів не більше 3-4-х разів.

Гострий та хронічний катаральний вагініт та вестибуліт (уа§іпШ$ еі уезІіЬиїіііз саІаггЬаїіз асиїа еі скгопіса). При гострому перебігу хвороби у тварини спостерігають набряки, почервоніння смугасті та крапкові крововиливи на слизовій оболонці, вона вкрита каламутним ексудатом, що виділяється із статевої щілини і засихає на корені хвоста у вигляді сіро-жовтих плівок та кірочок.

Хронічний катаральний вестибуло-вагініт проявляється ущільненням та блідістю слизової оболонки з вузликовими ущільненнями, що виступають у вигляді блідих під­вищень на поверхні піхви.

Лікування. Проводять зрошення присінку та піхви 1-2 %-им розчином двовугле­кислої соди з послідуючим спринцюванням асептичними розчинами чи застосуван-

511

Розділ 1:

ням мазей, тампонів з сульфаніламідними препаратами, комбінованих емульсій анти­біотиків, гінекологічних свічок.

Гострий та хронічний гнійний вестибуло-вагініт (уа§іпШз еі уезііЬиШіз ригиіе-Ша асиїа еі скгопіса) виникає звичайно як ускладнення попереднього захворювання, в результаті травми, нанесеної під час родів чи коїтусу.

Хвороба проявляється сильним набряком вульви, присінку та піхви, значним виді­ленням білого, жовтого чи жовто-бурого гною, болючістю дефекації та сечовиділен­ня, іноді пригніченням тварини та зниженням молокоутворення.

Хронічний гнійний вестибуліт та вагініт супроводжується появою на слизовій оболонці присінку та піхви спайок, виразок, стріктур, скупченням у порожнині піхви гнійно-катарального ексудату, який періодично виділяється при лежанні тварини, піс­ля дефекації та сечовиділення.

Флегмонозний вульвіт, вестибуліт і вагініт (уиМііз, уезііЬиІШх еі уа§іпШ$ ркіе-§топоха) виникає на ґрунті травматичних пошкоджень або як ускладнення гнійного запалення геніталій і проявляється розлитою гнійною інфільтрацією міжм'язової та підслизової сполучної тканини, іноді з утворенням абсцесів між присінком та прямою кишкою або ж некрозом слизової оболонки.

Тканини присінку сильно набряклі, болючі, їх слизова оболонка почервоніла з ви­разками, ділянками гангренозного розпаду, при затяжному перебігу хвороби - з руб­цями та спайками. В піхві - гнійно-іхорозна маса з домішками обривків тканин.

Лікування. Роблять розтин абсцесів у просвіт статевої трубки з наступними час­тими зрошеннями асептичними розчинами, тампонуванням та дренажуванням з ви­користанням емульсій та мазей.

Бартолініт і кіста бартолінових залоз. Бартолінова залоза локалізується у верх­ній частині присінку і відкривається по боках його стінки. її секрет зволожує слизову оболонку присінку і вульви.

Причиною запалення бартолінової залози є розповсюдження процесу по продо­вженню із слизової оболонки присінку, особливо при гнійному вестибуліті.

Патогенез і симптоми. Розвиток і перебіг запального процесу супроводжується потовщенням слизової оболонки залози, звуженням і закупорюванням її отворів.

Накопичення секрету та ексудату в порожнині залози обумовлює її збільшення, розтягнення стінки і утворення кісти. Вони бувають різної величини. Можуть навіть випинатися із статевої щілини. Міхур кісти забруднюється, її стінка травмується і на ній можуть утворюватися тріщини, виразки тощо.

Лікування виконують у декілька етапів: ліквідують запалення присінку; після під­готовки операційного поля та інфільтрації 0,25 %-го розчину новокаїну під основу кістозного міхура роблять його пункцію, видаляють вмістиме і в порожнину вводять один з розчинів: 5 %-го спиртового йоду, 3 %-го формаліну або йодоформ-ефіру; че­рез 3 дні стінку міхура розтинають і введений розчин видаляють, а її внутрішню по­верхню скарифікують; якщо міхур кісти великий, то його екстерпують, рану закрива­ють вузлуватим швом.

512

Ветеринарна гінекологія

Г артнерит - обмежене запалення стінки піхви в ділянці гартнерового ходу у корів та є ускладненням вагініту у свиней.

... 'і

Симптоми. Гартнерові ходи заля­гають у глибині стінки піхви і відкри­ваються на декілька сантиметрів кау-дальніше від шийки матки. Хвороба проявляється набряком, смугастою гі­перемією нижньо-бокових стінок піхви, болючістю, утворенням абсцесів вздовж каналу та в тазовій клітковині, частими сечовиділеннями та дефекацією, неспо- р_Ис. 152. Кіста гартнерового ходу:

КІЙНОЮ ПОВедІНКОЮ ТВарИН ПІД Час СЄ- 1 - кіста; 2 - гартнерів хід; 3 - шийка матки.

човиділення, утворенням одно- або двосторонніх кіст вздовж ходів залози. Може бути причиною неплідності при природньому осіменінні корів (рис. 152).

Лікування. Застосовують консервативне лікування: пухкі тампонади піхви з ан­тисептичними емульсіями (синтоміцинова, стрептоцидова, іхтіол-гліцеринова), роз­чинами антибіотиків, мастисану, спринцювання гарячими гіпертонічними розчинами середніх солей, мазі, тампонування іхтіол-гліцериновими тампонами. При тривало­му перебігу можна зробити пункцію кісти з суворим дотриманням правил асептики та антисептики, з промиванням її порожнини розчином Люголя, етакридинлактату 1 : 1 000, фурациліну 1 : 5 000 та ін.

Наявність кіст невеликого об'єму при відсутності вагініту і гартнериту не впливає на ефективність осіменіння корів і тому їх можна не видаляти.